На основі даних з таблиці, можна зробити висновок, що найбільшими конкурентами ТзОВ "Троянда" є Львівський холодокомбінат і Холодокомбінат № 2 м. Київ, які відповідно набрали 55 і 54 балів. Середню позицію серед конкурентів займає Дніпропетровський холодокомбінат, кількість балів якого склала 49 балів. На найнижчих сходинках серед конкурентів стоять "Золушка" м. Луцьк і Житомирський маслозавод, кількість яких склали 46 і 44 балів.

      Тепер проаналізуємо конкурентну здатність  продукції ТзОВ "Троянда". Зазначимо, що асортимент відіграє дуже важливу роль. До маркетингових завдань асортименту належать: задоволення попиту та завоювання нових покупців, оптимізація фінансових результатів підприємства та використання його технологічного досвіду.

      Клієнтура – споживачі – окремі особи, фірми, державні установи, які купують продукцію фірми з метою задоволення своїх потреб.

      Фактори середовища непрямого впливу, як правило, не впливають на операції так само помітно, як фактори середовища прямого впливу.

      До  них відносяться технологія, стан економіки, соціально-культурні і політичні фактори, а також взаємовідносини з місцевим населенням. Технологія є одночасно внутрішньою змінною і зовнішнім фактором. Технологічні нововведення впливають на ефективність, з якою продукти можна виготовляти і продавати, на швидкість старіння продукту, на те, як можна збирати, зберігати і розподіляти інформацію, а також на те, якого роду послуги і нові продукти чекають споживачі від організації.

      Стан  економіки. Керівництво повинно вміти оцінювати, як вплинуть на операції фірми загальні зміни в стані економіки. Стан економіки впливає на вартість всіх ресурсів і здатність споживачів купувати певні товари і послуги. Стан економіки для ТзОВ "Троянда" характеризується:

• низьким рівнем доходів населення, що збільшує пропорцію дешевої робочої сили;
• недостатній розвиток ринкової інфраструктури – мала часта довго і середньострокових кредитів банку загострює проблеми фінансування підприємств, недостатній розвиток ринкової інфраструктури ускладнює діяльність підприємства, утруднює доступ до інформації.

      1998-1999 роки були досить успішними  для підприємства, цьому сприяла  низка факторів:

      – відсутність товарів конкурентів  досить високої якості на ринку України, існування тільки товарів низької  якості;

      ^:– симпатія населення до представленої продукції;

      – недієздатність заводів по виробництву  молочної продукції;

      – перевага населенням до смакової якості морозива, що виробляється підприємством;

• традиція смаку в побуті українців.

      До  факторів, які негативно впливали на дії підприємства, можна віднести:

      – всегалузева економічна криза;

      – підвищення цін на паливо та енергію;

      – скорочення прибутків населення;

      – підвищення цін на молочну сировину;

      – незадовільна робота мережі магазинів  по продажу морозива. Економічні умови  Існування населення України і обмеженість державної соціальної програми привели до таких демографічних зсувів, як:

      – скорочення народжуваності;

      – збільшення у структурі населення  людей старшого і похилого віку;

      – збільшення числа розлучень.

      Соціокультурні  фактори. Будь-яка організація функціонує, по меншій мірі, і одному культурному середовищі, тому соціокультурні фактори, в числі яких переважають життєві цінності і традиції, впливають на організацію. Соціокультурні фактори впливають на організацію. Соціокультурні фактори впливають на продукцію і послуги, які є результатом діяльності компанії.

      Політичні фактори. Деякі аспекти політичної обстановки являють для керівників особливе значення. один з них – настрій адміністрації, законодавчих органів і суддів по відношенню до бізнесу. Другий елемент політичної обстановки – це групи особливих інтересів і лобісти.

      Відносини з місцевим населенням. Майже для всіх організацій переважаюче відношення до неї місцевої громадськості має велике значення, як фактор середовища непрямого впливу.

      Місцеве населення є постійним споживачем продукції підприємства, тому воно повинно підтримувати хороші стосунки з громадськістю або намагатися покращити їх.

      1.6. Етап життєвого  циклу організації  і особливості  функціонування організації  на цьому етапі

      Існують такі етапи життєвого циклу організації:

• народження – на даному етапі відбувається підготовка до випуску продукції: підготовка обладнання, налагодження мережі постачання сировини і матеріалів, підбір персоналу. Працівники працюють з заохоченням, хоч прибутки не високі через малі обсяги виробництва;
• дитинство: більш чітко визначається рівень витрат на виробництво.

      Зростають масштаби діяльності організації завдяки  завоюванню ринків збуту порівняно  новим видом продукції;

• юність: чітко виражається структура управління організації, зростають прибутки, збільшується кількість конкурентів – підвищується роль спеціалістів у діяльності організації;
• спад – характеризується занепадом, скороченням ринку, організація застосовує інтенсивні заходи для гальмування цих процесів. Зокрема: оновлення управлінських кадрів, перебудова організаційної структури, детальний перегляд продукції, що випускається, освоєння нових видів продукції.

      ТзОВ "Троянда" знаходиться на стадії розвитку: збільшення обсягів виробництва, асортименту товарів, розширення ринків збуту.

      В даний період розвитку перед підприємством  стоять такі труднощі:

• труднощі пов'язані із постійними змінами політичного та економічного законодавства;
• існування кризи платежів, що затримує рух грошових засобів;
• ризик неплатоспроможності при підвищенні рівня оподаткування та рівня інфляції;
• ризик неконкурентноздатності продукції, який можливий при запровадженні конкурентами більш передових технологій виробництва.

 

2. Функції  менеджменту на  підприємстві

      2.1. Планування

      Функція планування – передбачає поділ цілого, синтезованого обсягу майбутніх робіт на частини їх розподіл за виконавцями працівниками підприємства.

      Планування  – це перш за все процес вироблення і прийняття рішення, що дозволяє забезпечити ефективне функціонування і розвиток підприємства в майбутньому.

      Об’єктами планових рішень є: постановка цілей  і вироблення стратегії фірми, розподіл і перерозподіл ресурсів (матеріальних, групових, трудових) у відповідності  із змінами внутрішніх і зовнішніх  умов діяльності підприємства, визначення необхідних стандартів і т.д. прийняття таких рішень є змістовною стороною процесу планування, що розглядається в широкому розумінні слова.

      Планування  у вузькому розумінні слова зводиться  до складання спеціальних документів – планів, що визначають конкретні кроки фірми по досягненню намічених цілей в рамках планового періоду.

      Внутріфірмове планування вирішує наступні аспектні завдання:

• формулює цілі її діяльності і конкретні задачі, з допомогою яких вони досягаються;
• складає необхідну основу для перебування структури підприємства і системи управління нею;
• складає основу для координації діяльності працівників в процесі досягнення цілей;
• забезпечує вибір найкращого варіанту рішення;
• формулює систему стандартів і показників, за допомогою яких здійснюється оцінка результатів діяльності підприємства і матеріально відзначаються найбільш активні працівники.

      Процес  планування базується на ряді принципів, які необхідно враховувати при  його здійсненні.

      Основним  принципом планування в умовах виробничої демократії є участь максимального числа співробітників у роботі над планом вже на самому початку його планування.

      Другим  принципом планування є безперервність, обумовлена відповідним характером господарської діяльності, в результаті чого планування розглядається не як одиничний акт, а як постійно повторюваний процес складання планів, постановки цілей, вироблення стратегії, розподіл ресурсів, складання проектів перебудови організації у відповідності із зміненими умовами.

      В основі процесу планування повинні лежати принципи координації і інтеграції. Координація планової діяльності проходить “по горизонталі”, тобто між підрозділами одного рівня, а інтеграція – “по вертикалі”, між вищестоящими і нижчестоящими органами.

      Важливим  принципом планування є економічність. Її суть в тому, що плани повинні бути такими, які передбачають такий шлях досягнення цілі, що продукує максимум ефективності, а затрати на складання плану незначні.

      Будь-який план залишається на папері, якщо не будуть створені належні умови для  його виконання, що рахується ще одним з принципів планування.

      Крім  перерахованих принципів планування, на практиці досить часто використовуються й інші принципи: науковий характер планування, пропорційність органічної (методологічної) єдності планів, комплектності, оптимальності та ін.

      Реалізація  принципів планування забезпечує механізм використання деяких правил:

• зв’язок рівнів управління;
• співвідношення з календарем;
• довжина горизонту планування;
• вплив попереднього результату;
• зміна при плануванні;
• зв’язок між об’єктами планування;
• потоки в плануванні (потік продукції, витрат);
• принципи організації планової роботи.

      Існують такі управлінські функції за допомогою  яких плани реалізуються у дії: 1) місія організації; 2) цілі організації; 3) аналіз і оцінка зовнішнього середовища; 4) управлінське дослідження сильних і слабких сторін; 5) аналіз стратегічних альтернатив; 6) вибір стратегії; 7) реалізація стратегія; 8) оцінка стратегії.

      Місія організації – чітко виражена причина її існування.

      Цілі  організації: загально-організаційні цілі формуються і встановлюються на основі загальної місії організації і певних цінностей і цілей, на які орієнтується вище керівництво.

      Цілі  повинні відповідати певним характеристикам:

1. Орієнтація цілей у часі. За цією ознакою цілі можна розділити на довгострокові і короткострокові.
2. Конкретні цілі. Виражаючи свої цілі в конкретних вимірних формах керівництво створює чітку базу відліку для наступних рішень і оцінку ходу роботи.
3. Реальні цілі. Встановлення цілі, яка перевищує можливості організації, може призвести до катастрофічних наслідків для неї.
4. Взаємопідтримуючі цілі. Щоб бути ефективними, цілі організації повинні бути взаємно підтримуючими, тобто, дії і рішення необхідні для досягнення однієї цілі, не повинні заважати досягненню інших цілей.

      Цілі  можуть стосуватися таких показників як: об’єм прибутку, дохід на інвестиційний  капітал, розмір виплати дивідендів на акцію, доля на ринку, ефективність виробництва, асортимент продукції, фінансові  ресурси.