Правова охорона атмосферного повітря в Україні

 

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Харківський національний автомобільно-дорожній університет

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

з дисципліни: «Екологічне  право»

на тему: «Правова охорона  атмосферного повітря в Україні»

 

 

 

 

 

Виконав:

ст. гр. ДЕК-41

Каблучко Р. В.

Перевірила:

доц. Шевченко Л. А.

 

 

 

 

 

 

Харків 2012

ЗМІСТ

 

Вступ	3
1 Поняття й особливості  правової охорони атмосферного  повітря	4
1.1 Особливості правової охорони атмосферного повітря	4
1.2 Управління і контроль у сфері охорони та використання   атмосферного повітря	5
2 Правове регулювання  нормування забруднення атмосферного  повітря	10
3 Правове регулювання  охорони атмосферного повітря	15
4 Відповідальність за  порушення законодавства про  охорону атмосферного повітря	24
4.1 Адміністративна відповідальність	24
4.2 Кримінальна відповідальність	25
4.3 Цивільно-правова відповідальність	25
Висновки	27
Перелік посилань	28

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Атмосферне повітря –  один з основних життєво важливих елементів навколишнього природного середовища. У природному середовищі воно складається з суміші газів: це азот (понад 78 %) та кисень (близько 20 %), а також аргон, вуглекислий газ, водень, гелій, неон, озон, пил, водяна пара та деякі інші речовини.

Атмосферне повітря є  необхідною фізичною і біологічною  умовою існування людини та джерелом життя на Землі. Від його якості залежить здоров'я людини. Атмосферне повітря  також має важливе економічне значення. Воно використовується як сировина для хімічної промисловості, енергетичний ресурс, середовище зв'язку і руху літальних  апаратів, для скидання відходів виробництва  тощо.

Науково-технічний прогрес  розширив масштаби використання ресурсів та властивостей атмосферного повітря. Водночас значно зріс і негативний антропогенний вплив на атмосферне повітря. Масштаби його забруднення  відходами виробництва набули загрозливого характеру для здоров'я людини, озонового шару, погоди та клімату нашої планети.

Правова охорона атмосферного повітря в Україні забезпечується законами України «Про охорону атмосферного повітря» закону (в редакції від 3 червня 2004 р.) та «Про охорону навколишнього природного середовища», а також іншими актами національного законодавства. Предметом атмосфероохоронного законодавства є регулювання відповідних відносин з метою збереження, поліпшення та відтворення стану атмосферного повітря, відвернення і зниження шкідливого хімічного, фізичного біологічного та іншого впливу на атмосферне повітря, забезпечення раціонального використання атмосферного повітря для виробничих потреб, зміцнення порядку і законності у цій сфері (cт. 1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»).

 

 

1 Поняття й особливості  правової охорони атмосферного  повітря

 

1. Особливості правової охорони атмосферного повітря

 

 Атмосферне повітря як об'єкт правової охорони та використання за своїми фізичними характеристиками істотно відрізняється від інших природних ресурсів. Ця специфіка обумовлює особливості правової охорони атмосферного повітря.

По-перше, визначаючи атмосферне повітря як природний ресурс, атмосфероохоронне законодавство на відміну від інших природних ресурсів не встановлює права власності на нього, хоча чинна Конституція України відносить атмосферне повітря до об'єктів права власності Українського народу. Але атмосферне повітря не може бути об'єктом права власності, оскільки на підставі фізичного стану і специфічних властивостей атмосферне повітря перебуває в постійному русі, перемішуванні, які не піддаються контролю з боку людини і тому неможливо практично здійснювати повноваження володіння і розпорядження цим природним ресурсом. Отже, не існує і проблеми охорони права власності на цей природний об'єкт.

У міжнародному праві атмосферне повітря розглядається як міжнародний  універсальний і розподільний природний  ресурс. Універсальним він є тому, що значні його маси постійно перебувають  над ділянками Землі, які не підпадають під юрисдикцію окремих держав. Інша частина повітря, навпаки, підпадає під юрисдикцію окремих держав і  може розглядатись як природний ресурс, що підлягає розподілу, використовується людиною і розміщується на території  двох або декількох держав. Зважаючи на свою універсальність і єдність  у глобальному масштабі, атмосферне повітря не належить до національних природних ресурсів, хоч і використовується всіма державами.

По-друге, на відміну від  інших природних ресурсів атмосферне повітря як частина навколишнього  середовища в кількісному вимірі не враховується, водночас нормативно закріплено державний облік шкідливих  впливів на атмосферне повітря. Атмосферне повітря як природний ресурс об'єктивно  містить раціональну суміш газів, що створює сприятливі умови для життєдіяльності людей, тварин і рослин. Водночас на стан атмосферного повітря впливають два головні фактори: внесення в атмосферу забруднюючих речовин через різноманітні джерела і шкідливий фізичний вплив на нього. До останнього належать випромінювання, звукові коливання, шум тощо. Ці та інші фактори порушують оптимальний стан повітря, що негативно впливає на здоров'я людей, на стан і розвиток тварин і рослин. Ось чому Закон України «Про охорону атмосферного повітря» передбачає державний облік шкідливих впливів на атмосферне повітря і таким чином законодавчо закріплює принцип правового регулювання впливу людини на атмосферу. Сутність цього принципу зводиться насамперед до стандартизації і нормування в галузі охорони атмосферного повітря.

По-третє, нормативно встановлена  дозвільна система викидів забруднюючих речовин в атмосферу, що породжує відповідні правові наслідки. Так, зокрема, викиди забруднюючих речовин в атмосферу  стаціонарними джерелами можуть здійснюватися тільки за дозволами, які видаються спеціально уповноваженими на те органами.

По-четверте, в атмосфероохоронному законодавстві переважають охоронні норми. Доля норм, якими регулюються відносини з використання атмосферного повітря для виробничих та інших потреб, відносно невелика. Це обумовлено першочерговою потребою забезпечити належний стан атмосферного повітря.

 

1.2 Управління і контроль у сфері охорони та використання атмосферного повітря

 

Під управлінням у сфері  охорони та використання атмосферного повітря розуміється діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань, спрямована на збереження, поліпшення та відновлення стану атмосферного повітря, запобігання і зниження рівня забруднення атмосферного повітря, дотримання вимог атмосфероохоронного законодавства, попередження правопорушень у цій сфері та захист екологічних прав громадян.

Згідно зі ст. 3 Закону України  «Про охорону атмосферного повітря» управління у сфері охорони атмосферного повітря здійснюють Кабінет Міністрів  України, Мінприроди України, Мінохорони здоров'я України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування.

Серед основних функцій управління у сфері охорони атмосферного повітря виділяють: стандартизація і нормування у галузі охорони  атмосферного повітря; здійснення екологічної  та санітарно-гігієнічної експертизи; організація і здійснення контролю та моніторингу в галузі охорони  атмосферного повітря; державний облік  шкідливих впливів на атмосферне повітря; вирішення спорів з питань охорони і використання атмосферного повітря тощо.

Стандартизація і нормування у сфері охорони атмосферного повітря проводяться з метою  встановлення комплексу обов'язкових  норм, правил, вимог з охорони  атмосферного повітря від забруднення  та забезпечення екологічної безпеки  і спрямовані на: забезпечення безпечного навколишнього природного середовища та запобігання екологічним катастрофам; реалізацію єдиної науково-технічної  політики в галузі охорони атмосферного повітря; встановлення єдиних вимог  до обладнання і споруд щодо охорони  атмосферного повітря від забруднення; забезпечення безпеки господарських  об'єктів і запобігання виникненню аварій та техногенних катастроф; впровадження і використання сучасних екологічно безпечних технологій.

Державні стандарти у  сфері охорони атмосферного повітря  є обов'язковими для виконання  і визначають поняття та терміни, режим використання й охорони  атмосферного повітря, методи контролю за станом атмосферного повітря, вимоги щодо запобігання шкідливому впливу на атмосферне повітря, встановлюють інші вимоги щодо охорони і використання атмосферного повітря.

Державна екологічна та санітарно-гігієнічна експертиза проводиться у порядку, визначеному Законом України  «Про екологічну експертизу». Метою  здійснення експертизи є визначення безпеки для здоров'я людини та навколишнього середовища під час проектування, розміщення, будівництва нових і реконструкції діючих підприємств та інших об'єктів.

Попередження негативного  впливу на стан атмосферного повітря  регулюється заходами, які передбачають державний обліку галузі охорони  атмосферного повітря. Згідно зі ст. 31 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» державному обліку підлягають:

а) об'єкти, які справляють або можуть справити шкідливий вплив  на здоров'я людей та стан атмосферного повітря;

б) види та обсяги забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря;

в) види і ступені впливу фізичних та біологічних факторів на стан атмосферного повітря.

Державний облік у сфері  охорони атмосферного повітря ведеться з метою: забезпечення державного контролю в галузі охорони атмосферного повітря  та прогнозування зміни його стану; розроблення державних, регіональних, місцевих екологічних програм та програм у галузі охорони здоров'я, здійснення інших заходів щодо зменшення  ступеня забруднення атмосферного повітря; регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря  із стаціонарних та пересувних джерел, ступенів впливу на його стан фізичних та біологічних факторів.

Взяття на державний облік  об'єктів, які справляють шкідливий  вплив, здійснює Мінприроди України. Цей облік здійснюється за єдиною системою у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Моніторинг у сфері  охорони атмосферного повітря проводиться  з метою отримання, збирання, оброблення, збереження та аналізу інформації про  рівень забруднення атмосферного повітря, оцінки та прогнозування його змін і ступеня небезпечності та розроблення  науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень у галузі охорони атмосферного повітря (ст. 32 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»). Він є складовою державної  системи моніторингу довкілля України. До об'єктів моніторингу атмосферного повітря належить: атмосферне повітря, у тому числі атмосферні опади; викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Суб'єктами, які здійснюють моніторинг атмосферного повітря, є: Мінприроди України, МНС України, державна санітарно-епідеміологічна служба МОЗ України, їх органи на місцях, підприємства, установи, організації, діяльність яких призводить або може призвести до погіршення стану атмосферного повітря.

Порядок організації та проведення моніторингу в галузі охорони  атмосферного повітря затверджено  постановою Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» контроль у сфері охорони  атмосферного повітря здійснюється з метою забезпечення дотримання вимог законодавства про охорону  атмосферного повітря. Виділяють такі його види: державний, виробничий, громадський.

Державний контроль у сфері  охорони атмосферного повітря має  забезпечити дотримання: умов, встановлених дозволами на викиди шкідливих (забруднюючих) речовин в атмосферне повітря  і на шкідливі фізичні фактори  впливу на нього; стандартів, нормативів, правил та інших вимог охорони  атмосферного повітря, в тому числі  здійснення виробничого контролю в  зазначеній галузі; режиму санітарно-захисних зон об'єктів, які мають стаціонарні  джерела викидів шкідливих (забруднюючих) речовин в атмосферне повітря, виконання  державних цільових та регіональних програм охорони атмосферного повітря, виконання заходів по його охороні  та інших вимог.

Державний контроль у сфері  охорони атмосферного повітря здійснюється Департаментом гідрометеорологічної служби і моніторингу та Державною  екологічною інспекцією Міприроди України. Ці органи виконують: а) спостереження за станом атмосферного повітря за хімічними, радіаційними, фізичними і біологічними показниками; б) збирання, зберігання, пошук і обробку інформації про стан атмосферного повітря; в) прогнозування і виявлення тенденцій зміни цього стану. Ці органи зобов'язані надавати зацікавленим державним і громадським органам, підприємствам, установам і організаціям систематичну інформацію і прогнози про рівні забруднення атмосфери під впливом господарської діяльності і метеорологічних умов.

Мінприроди України здійснює свою діяльність у галузі охорони атмосферного повітря спільно з санітарно-епідеміологічною службою Міністерства охорони здоров'я України та його органами на місцях - у частині додержання нормативів екологічної безпеки та інших правил і нормативів, спрямованих на попередження негативного впливу на здоров'я людей; Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України та її органами на місцях - у частині додержання нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та шкідливого впливу фізичних факторів, встановлених для відповідного типу автомобільного транспорту та сільськогосподарської техніки; іншими державними органами, а також органами місцевого самоврядування відповідно до законодавства України.