Субєкти господарської діяльності

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДВНЗ «КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 ім. ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

Кафедра правового  регулювання економіки

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

з господарського права України

на тему: «Суб’єкти господарського права»

 

КИЇВ 2011

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План

Вступ

1. Поняття суб'єкта господарського права
2. Види суб'єктів господарського права
3. Завдання, права та обов'язки суб'єкта господарського права

Висновки

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Елементами господарських, як і будь-яких інших правовідносин, є їх зміст (матеріальний та юридичний), суб’єкти та об’єкти.

Матеріальний зміст господарських  відносин становить власне господарська діяльність у всій її різноманітності. Юридичний зміст господарських  відносин — це права та обов’язки  суб’єктів господарювання, які виникають  у них у процесі здійснення зазначеної діяльності.

Різноманітний характер господарських  відносин зумовлює існування досить широкого кола їх учасників. До учасників  відносин у сфері господарювання належать суб’єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб’єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Суб’єктами господарювання, або суб’єктами господарського права, є юридичні або фізичні особи, які на основі юридично відокремленого майна безпосередньо здійснюють передбачену законодавством та їх статутом господарську діяльність і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна.

 

 

 

 

 

 

1. Поняття суб'єкта господарського  права

Поняття суб'єкта господарського права обґрунтоване теорією господарського права, яка виходить з того, що суб'єктами господарського права є учасники господарських відносин, тобто організації  та їхні структурні підрозділи. Окремі громадяни, якщо вони здійснюють підприємництво без створення підприємства, також  мають визнаватися суб'єктами господарського права, а не суб'єктами цивільного права, як вважалося раніше, хоч їхній  правовий статус потребує детального дослідження.

Серед організацій - суб'єктів  господарського права можна виділити: а) організації, які у вигляді  професійного промислу виробляють і  реалізують для суспільних (не власних) потреб продукцію, виконують роботи, надають послуги; б) організації - споживачі  результатів господарської діяльності; в) організації, що здійснюють професійну управлінську діяльність в економіці.

Суб'єкти господарського права  діють або як власники основних засобів  виробництва (наприклад, кооперативи, господарські товариства), або як господарюючі суб'єкти, засновані власниками (наприклад, державне підприємство, приватне підприємство, підприємство, засноване кооперативом). Управлінські організації - міністерства, відомства - визначені законом як уповноважені власником (власниками) органи.

Суб'єкти господарського права  мають ряд ознак правосуб'єктності, закріплених господарським законодавством.

По-перше, ці суб'єкти мають  певну організаційно-правову форму, в якій здійснюється господарська або  управлінська діяльність. Організаційно-правову  форму можна визначити як передбачену  або санкціоновану правом організаційну  структуру, в якій діє суб'єкт  господарського права. Це або одна з  форм підприємства, або установа (наприклад, міністерство), або організація (наприклад, об'єднання громадян, яке є учасником  господарських відносин).

За загальним правилом, порядок створення, діяльності, реорганізації  та ліквідації окремих організаційних форм суб'єктів господарського права  визначається законодавством України (підприємства, об'єднання підприємств, міністерства тощо). Крім того, підприємець має право вибору організаційно-правової форми свого підприємства. Це може бути одна з передбачених законом форм або навіть і не передбачена (наприклад, запозичена з-за кордону).

Другою ознакою суб'єкта господарського права є те, що він  має юридична відокремлене і закріплене за ним майно у формі основних фондів, оборотних коштів, інших  цінностей. Тобто у майновому  відношенні суб'єкт господарського права є самостійним і не залежить у своїх рішеннях від засновників  і учасників. Майно суб'єкта господарського права відокремлюється і закріплюється  за ним у правовій формі, елементами якої господарське право визначило  установчі документи (установчий договір, статут, акт про створення, положення) суб'єкта, самостійний або зведений (для господарських об'єднань) баланс, який відображає вартість майна суб'єкта в цілому, поточний та інші рахунки  в банках.

Правом власності і  господарським законодавством щодо управління майном визначається правовий титул, за яким майно належить суб'єктові. Це може бути право власності, право  повного господарського відання (зокрема, щодо державних підприємств), право  оперативного управління (щодо міністерств, інших державних установ і  організацій, що перебувають на державному бюджеті, щодо казенних підприємств), право  оренди (орендні та інші підприємства, утворені на базі орендованого майна).

Третьою, суто юридичною  ознакою суб'єкта господарського права  є його господарська правосуб'єктність. Суб'єкт господарського права має  основану на" законі можливість набувати від свого імені майнові та особисті немайнові права, вступати в зобов'язання, виступати у судових  органах. Правосуб'єктність суб'єкта господарського права доктринально визначається як господарська компетенція, тобто сукупність встановлених законодавством і набутих у господарських правовідносинах прав та обов'язків. Суб'єкти господарського права (крім підрозділів організацій та громадян-підприємців) є юридичними особами.

Отже, суб'єкти господарського права - це організації, які на основі юридичне відокремленого майна в  межах своєї господарської компетенції  безпосередньо здійснюють господарську діяльність і використання її результатів  або управлінську діяльність в економіці.

 

2. Види суб'єктів господарського  права

 

Господарське законодавство  і право регулює умови створення  і діяльності різних видів суб'єктів. Кожен вид має законодавче  визначені назву і правове  становище.

Суб'єктів господарського права класифікують на види згідно з об'єктивним матеріальним критерієм. Таким критерієм законодавець вважає зміст діяльності або функції  суб'єкта, які він виконує в  економічній системі України.

Враховуючи особливості  функцій, господарське законодавство  визначає правове становище таких  суб'єктів господарського права, як: 1) підприємства та їхні структурні підрозділи; 2) об'єднання підприємств; 3) фінансові  та посередницькі інститути; 4) громадяни-підприємці; 5) органи державної виконавчої влади  в економіці. Крім того, у кожній з цих груп враховуються особливості  правового становища окремих  видів суб'єктів господарського права.

Підприємства відповідно до їхніх функцій посідають головне  місце в економіці. З урахуванням  соціально-економічної ролі підприємств  законодавець кваліфікує їх як основну  організаційну ланку народного  господарства України. Така кваліфікація зумовлена тим, що підприємство є  господарською організацією, господарюючим  суб'єктом. Коротко підприємство визначається як господарюючий суб'єкт, що створюється  для здійснення господарської діяльності з метою одержання прибутку, який має необхідні для цього повноваження і реєструється у визначеному  законом порядку як комерційна юридична особа. Терміну "підприємство" в зарубіжному комерційному праві відповідають поняття "компанія" або "корпорація".

Суб'єктами господарської  діяльності є також підрозділи підприємств  та інших господарських організацій. Вони створюються самими організаціями  для певної господарської діяльності. Функції і компетенцію таких  суб'єктів визначають підприємства у положеннях про них. Положення  затверджують органи управління організацій. Ці суб'єкти не реєструються як юридичні особи.

Другим видом суб'єктів  господарського права є об'єднання  підприємств, що визначається як господарська організація, створювана на добровільних засадах двома і більше підприємствами для спільного виконання делегованих  учасниками виробничих, комерційних, наукових та інших визначених статутом (договором) функцій і зареєстрована як юридична особа. Об'єднаннями згідно із законодавством є асоціації, корпорації, концерни, консорціуми та інші виробничо-господарські комплекси. Специфічним видом господарського об'єднання є промислово-фінансова  група. Об'єднання підприємств створюється  лише у тому разі, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України.

Третім видом суб'єктів  господарського права є так звані  фінансові і посередницькі інститути, що належать до інфраструктури ринку. Загальна риса, яка їх об'єднує, - обслуговування ринку. Фінансовий інститут можна визначити  як організацію, що засновується у формі  акціонерного або іншого товариства і реєструється як юридична особа, що забезпечує функціонування ринків товарів  і капіталів.

Такі акціонерні та інші господарські товариства здійснюють кредитування господарюючих суб'єктів, інвестування об'єктів підприємництва та іншої  діяльності, надають страхові, комерційні та посередницькі послуги. Назви  цих суб'єктів визначаються залежно  від виду діяльності: банки, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, страхові компанії, товарні та фондові біржі, довірчі товариства тощо.

Четвертим видом суб'єктів  господарського права є громадяни-підприємці (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства). Ці особи  мають право здійснювати підприємницьку господарську діяльність у будь-яких організаційних формах за їх вибором. Зокрема, якщо діяльність фізичних осіб здійснюється із залученням найманої праці, вона реєструється як приватне підприємство.

П'ятим видом суб'єктів  господарського права є органи влади  і органи адміністративно-господарського управління та контролю. Згідно з Законом  України "Про захист економічної  конкуренції" від 11 січня 2001 р. органи влади - це міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, державні органи, що здійснюють регулювання  діяльності суб'єктів природних  монополій, ринку цінних паперів, державні органи приватизації, Національна рада України з питань телебачення  і радіомовлення, місцеві органи виконавчої влади; органи адміністративно-господарського управління та контролю - це суб'єкти господарювання, об'єднання, інші особи в частині  виконання ними функцій управління або контролю в межах делегованих  їм повноважень органів влади  чи органів місцевого самоврядування;

Вищим органом у системі  органів виконавчої влади є Кабінет  Міністрів України, який спрямовує  і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів може Утворювати урядові органи державного управління (департаменти, служби, інспекції), які  діють у складі відповідного центрального органу виконавчої влади. Урядові органи державного управління здійснюють: управління окремими підгалузями або сферами  діяльності; контрольно-наглядові функції; регулятивні та дозвільно-реєстраційні функції щодо фізичних і юридичних  осіб. До системи центральних органів  виконавчої влади входять міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади  зі спеціальним статусом (Антимонопольний комітет України, Державна податкова адміністрація України, Державна митна служба України та ін.). Центральні органи виконавчої влади можуть мати свої територіальні органи, що утворюються, реорганізовуються і ліквідовуються в порядку, встановленому законодавством.

 

3. Завдання, права  та обов'язки суб'єкта господарського  права

 

Кожен з видів суб'єктів  господарського права має свої певні  завдання. Підприємство здійснює виробничо-господарську діяльність, банк - кредитну, розрахункову та іншу діяльність, орган державної  виконавчої влади - управлінську діяльність в економіці і т. ін. Правовою формою, в якій врегульовано завдання суб'єктів  господарського права, є їхні статутні господарсько-правові акти - установчі  документи (установчий договір і  статут), статут державного або іншого підприємства, положення (про міністерство, про державний комітет). Виходячи із завдань, статутні акти врегульовують  такі поняття, як цілі і предмет діяльності суб'єкта господарського права (функції  щодо органів управління).

Підприємства згідно із законом  мають право здійснювати будь-які  види законної господарської діяльності: виробничої, науково-дослідної, комерційної  та ін. Всі підприємства є комерційними організаціями, їх статутними цілями завжди виступає здійснення певної господарської  діяльності з метою одержання  прибутку. Прибуток - основний узагальнюючий  показник фінансових результатів господарської  діяльності підприємства. Це є майно, яке у визначеному статутом порядку  присвоює власник (власники) підприємства.

Право визначати цілі і  предмет діяльності підприємства належить його засновникам, які виходять при  цьому із своїх підприємницьких  можливостей. Закон дозволяє вносити  до статуту будь-яку кількість  видів діяльності, не забороненої  законом.