Особливості державного регулювання і контролю у сфері природних монополій

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДВНЗ «КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

Кафедра правового  регулювання економіки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

з Господарського права України

на тему: «Особливості державного регулювання і контролю у сфері природних монополій»

 

 

 

 

 

Виконала: студентка

4 курсу, 8 групи

Юрченко О.М.

.

 

Перевірила: викладач

Лясківська  Л.А.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ – 2011

 

План

Вступ

1. Загальна характеристика  природних монополій.

2. Органи, які регулюють і контролюють діяльність суб'єктів природних монополій.

3. Предмет  регулювання і контролю діяльності  суб'єктів природних монополій

4. Принципи  регулювання діяльності суб'єктів  природних монополій.

5. Світова  практика регулювання природних  монополій.

Висновки

Список використаних джерел

 

Вступ

 

Сучасні тенденції  розвитку економіки України відзначаються  високою соціально-економічною та політичною значущістю природних монополій - виробництво та постачання електричної  енергії, транспорт, водопостачання, видобування і транспортування нафти і газу та інші базові галузі, що зумовлює необхідність чіткого правового регулювання суспільних відносин у цій сфері. На актуальність зазначених проблем зверталася увага в Посланні Президента України до Верховної Ради України «Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000–2004 рр.»: «Монопольний сектор, включаючи природні монополії, не повинен перевищувати 10–12% ВВП. У зв'язку з цим необхідно створити сучасну систему регулювання діяльності суб'єктів природних монополій. Особливої уваги потребує посилення контролю за встановленням та дотриманням цін і тарифів на ринках природних монополій. Це стосується передусім сфери житлово-комунального господарства, енергетики, залізничного транспорту та зв'язку. Завдяки реалізації антимонопольних заходів реально можливим є перехід до стовідсоткового відшкодування вартості послуг усіма споживачами без суттєвого зростання розміру плати за них».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Загальна  характеристика природних монополій.

 

У Законі України «Про природні монополії» від 20 квітня 2000 року  монополії визначаються як стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб'єктами природних монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами), у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги) (далі - товари)”.

Види суб’єктів  природної монополії. Відповідно до Закону України «Про природні монополії» регулюється діяльність суб'єктів у таких сферах:

транспортування нафти і нафтопродуктів трубопроводами;

транспортування природного і нафтового газу трубопроводами та його розподіл;

транспортування інших речовин трубопровідним транспортом;

передачі та розподілу електричної енергії;

користування  залізничними коліями, диспетчерськими  службами, вокзалами та іншими об'єктами інфраструктури, що забезпечують рух  залізничного транспорту загального користування;

управління  повітряним рухом;

зв'язку загального користування;

централізованого водопостачання та водовідведення;

централізованого  постачання теплової енергії;

спеціалізованих послуг транспортних терміналів, портів, аеропортів за переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України.

 

2. Органи, які регулюють і контролюють діяльність суб'єктів природних монополій.

 

У світовій практиці склалося декілька шляхів формування системи органів регулювання  природних монополій, за якими таке регулювання можуть здійснювати:

- відповідні  галузеві міністерства (транспорту, зв'язку, енергетики тощо);

- органи захисту  конкуренції (антимонопольні комітети  і подібні їм структури);

- незалежні  регулюючі комісії. 

В Україні досі не обрано модель такого реформування. Існує практика регулювання першого  типу – галузевими відомствами, які одночасно є і суб'єктами регулювання, і органами, які безпосередньо керують підприємствами сфери природних монополій та суміжних ринків. Перехрещення регулювальних і господарських функцій, поєднання управління й підприємницької діяльності часто призводить до того, що ці відомства мимоволі намагаються допомагати і сприяти окремим суб'єктам, а це призводить до дискримінації інших учасників ринку і порушення принципу рівності всіх у середовищі конкуренції. До того ж, міністерства і відомства несуть відповідальність за стан справ у підвідомчій їм галузі, вони політично зацікавлені у його покращенні навіть методами швидкого й прямого впливу, тому вони не можуть контролювати фактично своїх колег по службі, що просто унеможливлює ефективну політику державного регулювання природними монополіями.

По суті антимонопольні органи повинні здійснювати функцію  контролю – контролювати дотримання конкурентного законодавства, попереджати  і припиняти монополістичні дії  та сприяти розвитку конкуренції, яка, в свою чергу, вже виконує регулюючі функції. Покладання на антимонопольні органи повноважень регулювання окремих параметрів виробництва у сфері природних монополій відволікає їх від основного завдання і унеможливлює ефективне виконання ними безпосередніх обов'язків – захисту конкуренції.

В зв'язку з цим в Україні  необхідно створювати незалежні  регулюючі комісії у сферах природних  монополій, що забезпечить високий  рівень спеціалізації фахівців, концентрацію зусиль та обмежених ресурсів на виконання  безпосередніх регулюючих функцій.

Таким чином, було фактично розмито й розпорошено систему державного регулювання природними монополіями (зокрема, і в сфері житлово-комунальних послуг), унеможливлено єдину державну політику в цій сфері та ефективні важелі регулювання і контролю за її суб'єктами. В результаті в Україні досі не створено необхідної мережі національних галузевих комісій з регулювання природних монополій. Працюють лише Національна комісія регулювання енергетики та Національна комісія регулювання зв'язку, яка, як свідчить практика, не в змозі ефективно обмежувати монопольне право «Укртелекому» встановлювати тарифи у сфері зв'язку і, навіть, підіграє інтересам й прагненням цього природного монополіста.

Регулювання діяльності суб'єктів  природних монополій здійснюється національними комісіями регулювання природних монополій, які утворюються і функціонують відповідно Закону. У випадках, встановлених законом, регулювання діяльності суб'єктів природних монополій може здійснюватися органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Державний контроль за додержанням  антимонопольного законодавства у  сферах природних монополій здійснюється Антимонопольним комітетом України  відповідно до його компетенції.

У 2006 році органи Комітету приділяли  особу увагу захисту добросовісної конкуренції, прав і законних інтересів підприємців і споживачів від негативних проявів монополізму на ринках житлово-комунальних послуг, послуг, пов’язаних із виконанням функцій держави, паливно-енергетичного комплексу, агропромислового комплексу, зокрема, продуктів харчування, телекомунікаційних послуг і зв’язку, пасажирських автоперевезень.

На ринках житлово-комунального господарства органами Комітету протягом 2006 року в 26 регіонах України виявлено та припинено 580 зловживань монопольним  становищем. Це забезпечило захист найширших кіл громадян. Наприклад, внаслідок припинення зловживань монопольним становищем на ринках теплопостачання, водопостачання та водовідведення у Луганській області захищено законні інтереси понад 900 тисяч споживачів, у Донецькій – близько 848 тисяч, у Львівській – понад 400 тисяч, у Волинській – близько 360 тисяч, у Рівненській – понад 300 тисяч, у Чернігівській – близько 240 тисяч, у Запорізькій – понад 200 тисяч, у Івано-Франківській – понад 160 тисяч.

 

3. Предмет регулювання і контролю діяльності суб'єктів природних монополій.

 

Предметом регулювання  діяльності суб'єктів природних  монополій згідно з цим Законом  є:

• ціни (тарифи) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій;
• доступ споживачів до товарів, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій;
• інші умови здійснення підприємницької діяльності у випадках, передбачених законодавством.

Наведемо приклад  стосовно регулювання тарифів на житлово-комунальні послуги у 2006 році. У зв’язку з тим, що ці послуги регулюються органами місцевого самоврядування, які мають певне монопольне становище, були здійснені порушення, насамперед у вигляді встановлення економічно необґрунтованих тарифів. Протягом 2006 року виявлено та припинено 235 таких порушень законодавства у 23 регіонах України. Це у 3,7 разу більше, ніж у 2005 році.

З метою попередження можливих зловживань монопольним становищем на ринках природних монополій, насамперед у житлово-комунальному господарстві, під час формування тарифів на відповідні послуги, органами Комітету було прийнято ряд рішень з питань регулювання цін (тарифів) на послуги суб’єктів природних монополій. За наполяганням Комітету до Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого постачання гарячої води та Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення було внесено норми, що забороняють включення до складу тарифів витрат, безпосередньо не пов’язаних із наданням відповідних послуг.

Таким чином, підприємства ЖКГ були змушені здійснити перерахунки споживачам за ненадані або надані в неповному обсязі послуги з централізованого тепло-, водопостачання та водовідведення на суму понад 250 млн грн. В цілому протягом 2001 – 2006 років за ненадані або надані у неповному обсязі послуги з централізованого тепло-, водопостачання та водовідведення споживачам повернуто шляхом перерахунків більше двох мільярдів гривень. (детальніше розглянемо регулювання тарифів на комунальні послуги у ІІІ)

 

4. Принципи регулювання діяльності суб'єктів природних монополій.

 

Регулювання діяльності суб'єктів природних монополій  здійснюється на основі таких принципів:

• гласності та відкритості процедур регулювання (на попередньому прикладі можна побачити, що дії та рішення АКУ є відкритими для широкого кола населення, тобто жодна інформація не приховується, а це, в свою чергу стає прикладом для інших організацій та установ, які використовують свою монопольну владу на власну користь);
• адресності регулювання, його спрямованості на конкретний суб'єкт природної монополії (знову звернемося до попереднього прикладу: ії Комітету спрямовані на органи місцевого самоврядування; тобто всі пропозиції та зауваження є конкретними та потребують обов’язкового вирішення і не можуть залишитися без уваги);
• самоокупності суб'єктів природних монополій (надлишкові кошти були повернуті споживачам за рахунок адміністрації);
• стимулювання підвищення якості товарів і задоволення попиту на них;
• забезпечення захисту прав споживачів – це взагалі можна вважати одним з найголовніших аспектів регулювання монополій. Дуже цікавою, та, на жаль, дуже типовою та поширеною в наш час є наступна ситуація, що склалася в нашій країні у 2006 році:

В деяких містах України, за домовленням на ринку  послуг, були встановленні економічно необґрунтовані тарифи на пасажирські автоперевезення. Дії Антимонопольного комітету забезпечили захист законних інтересів понад 280 тисяч громадян у Хмельницькій області, понад 230 тисяч – у Рівненській області. Внаслідок попередження антиконкурентних узгоджених дій на ринку послуг таксі захищено законні інтереси понад 240 тисяч мешканців міста Харкова, які протягом року користувалися цим видом транспорту. Попередження антиконкурентних узгоджених дій суб’єктів господарювання на ринку внутрішньоміських перевезень маршрутними таксі забезпечило захист інтересів майже 800 тисяч мешканців міста Запоріжжя, внаслідок зменшення вартості проїзду в маршрутних таксі міста протягом лише трьох місяців 2006 року громадянами було зекономлено понад 2,4 млн грн.

Цей приклад  дає нам яскраву можливість побачити, що права споживачів дійсно охороняються державними органами (а саме антимонопольним  комітетом).

При регулюванні  цін (тарифів) на товари суб'єктів природних  монополій також враховуються: витрати, які згідно з законами про оподаткування відносяться на валові витрати виробництва та обігу; податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів; вартість основних виробничих фондів, амортизаційні відрахування, потреби в інвестиціях, необхідних для відтворення основних виробничих фондів; очікуваний прибуток від можливої реалізації товарів за різними цінами (тарифами); віддаленість різних груп споживачів від місця виробництва товарів; відповідність якості товарів, що виробляються (реалізуються), потребам споживачів; державні дотації та інші форми державної підтримки.

 

5. Світова практика регулювання природних монополій.

 

В ринкових країнах  суб'єкти природних монополій перебувають  під пильним контролем держави  та спеціальних регулюючих агенцій і комісій. В Україні ж, на жаль, природні монополії – це все ще винятковий адміністративно-економічний тип бізнес-структур з особливим статусом, привілеями і практично необмеженими можливостями контролю за своїми ринками. В ринкових країнах суб'єкти природних монополій перебувають під пильним контролем держави та спеціальних регулюючих агенцій і піддаються системним заходам державного регулювання на предмет забезпечення якості й ринкової ціни їх товарів і послуг. Природні монополії в цивілізованих ринкових державах підлягають методам державного регулювання, серед яких – антимонопольні заходи, спрямовані на запобігання зловживання монопольним становищем, врегулювання якості, ціни й процедур розподілу продукції і послуг у сфері природних монополій, до яких належить водопостачання, поштові послуги, послуги з телефонізації, комунальна сфера, електрифікація.