Японія у другій Світовій Війні: Військовий Аспект

     Поразка Японії привело до звільнення окупованих нею країн Азії. У ході наступу радянські війська звільнили Маньчжурію (Північно-Східний Китай) і Північну Корею, оволоділи Південним Сахаліном і Курильськими островами. Уряд маріонеткової держави Маньчжоу-Го на чолі з "імператором" Пу І потрапило в радянський полон. У Північно-Східний Китай увійшли частини 8-ї китайської народно-визвольної армії. Їй було передано зброю капітулювала Квантунської армії. Під керівництвом Комуністичної партії в Північно-Східному Китаї створювалися народні органи влади, формувалися нові військові частини. Так виникла Маньчжурська революційна база, яка зіграла вирішальну роль у подальшому розвитку революційного руху в Китаї. Створене Японією китайський уряд Ван Цзінвея розвалилося; сам Ван Цзінвей втік до Японії і там помер. У Північній Кореї, звільненої радянською армією, під керівництвом комуністів формувалися нові органи влади - Народні комітети. По суті, там почалася народно-демократична революція.

     У Південній Кореї висадилися американські війська, які поставили при владі політичних діячів, що орієнтувалися на США, на чолі з повернулися з американської еміграції Лі Син Маном. При звістці про капітуляцію Японії спалахнули повстання і в інших країнах, окупованих японськими загарбниками. У В’єтнамі за призовом Комуністичної партії і Ліги В'єтмінь 15 серпня 1945 почалася Серпнева революція. Керівництво повстанням здійснював Національний комітет визволення В'єтнаму на чолі з Хо Ши Міном. В'єтнамська визвольна армія, чисельність якої за кілька днів виросла більш ніж в 10 разів. роззброювала японські гарнізони, розганяла маріонеткову адміністрацію і створювала нові органи влади. 24 серпня імператор В'єтнаму Бао Дай зрікся престолу. Влада перейшла до Національного комітету звільнення, який здійснював функції Тимчасового уряду. 2 вересня 1945 Хо Ши Мін оголосив "Декларацію незалежності В'єтнаму". У Малайї антияпонської армія роззброїла японські війська і став формувати Народні комітети, які приступили до здійснення аграрної реформи та інших демократичних перетворень.

     В Індонезії комітет з підготовки незалежності на чолі з Сукарно 17 серпня 1945 оголосив про незалежність Індонезії. Була прийнята Конституція, заснована на "п`яти принципах". Сукарно став першим Президентом незалежної Індонезії. У Бірмі Антифашистська ліга народної свободи, що об'єднувала комуністів і прихильників Аун Сану, 19 серпня 1945 опублікувала Маніфест із закликом "вигнати фашистсько-японських мародерів". Антифашистська ліга вимагала знищити фашизм, створити "уряд народу" і виробити конституцію незалежної Бірми, що забезпечує всі демократичні свободи, права національних меншин, право на працю і соціальне забезпечення. В Індії, звільнені з в'язниці Ганді, Неру і інші лідери Конгресу очолили стрімко зростаючий рух за незалежність. Процес розпаду колоніальних імперій пішов бурхливими темпами.

     Значення битви за Мідуей полягає в тому, що вперше американський флот домігся, хоча й дорогою ціною, істотною перемоги і для нього склалося більш сприятливе співвідношення сил. 

      Список використаної літератури 

1. Энциклопедия в 24-х томах «Всемирная история» - «Итоги Второй Мировой войны». – М. : Историческая литература, 2000. – 520 с.
2. Советская энциклопедия в 9 томах. Т. 1. – М. : Наука, 1988. – 480 с.
3. Советский Энцеклопедический словарь. – М. : Наука, 1986. – 340 с.
4. Дубинский А.М. Индия, Китай и Япония в 40-60-х годах. – М. : ВЛАДОС, 1999. - С.112.
5. Бадак А.Н. Всемирная история первой мировой войны в 24-х т. М. : Аст Харвест, 2002. – С.287
6. Васильев Л.С. История Востока. - М. : Наука, 2004. - С.220
7. Васильев Л.С. История Востока. М. : Новый век, 2003. – С.232
8. Гаджиева Е.А. Страна восходящего Солнца, история и культура Японии. – М. : Логос, 2006. – С.96
9. Бадак А.Н. Всемирная история итоги первой мировой войны в 24-х т. – М. : Аст Харвест, 2002. – 587 с.
10. Родригес Р. История стран Азии и Африки в новейшее время в вопросах и ответах. – М. : МОСККОММЕИ, 2006. – С.104
11. Васильев Л.С. История Востока. – М. : ЛОГОС, 2001. – 220 с.
12. Воскресенский А.Д. Восток/Запад: Региональные подсистемы и региональные проблемы международных отношений. – М. : Наука, 2002.- 57 с.
13. Бузов В.Г. История современного Востока ХХ-ХХI веках. – Ростов н/Д: Издательский центр «Март», 2008. - С.103.
14. Бадак А.Н. Всемирная история итоги второй мировой войны в 24-х т. – М. : Аст Харвест, 2008. – 287 с.
15. Джейм Л. Мак-Клейн. Япония от сегуната Токугева в ХХI веке. – М. : Наука, 2006. – 382 с.
16. Бузов В.Г. Новейшая история стран Азии и Африки 1945-2004, - М.: Издательский дом «новый век», 2007.
17. Олимпиев А.Ю. Ближний и Средний Восток. – М.: Логос, 2004.
18. Багатурова А.Д. Системная история международных отношений в 2-х т. – М.: Просвещение, 2006.
19. Багатурова А.Д. Системная история международных отношений в 2-х томах. – М.: Просвящение, 2007.
20. Родригес Р. Новейшая история стран Азии и Африки ХХ век в 3-х т. – М.: Просвещение, 2001. – 300 с.
21. История войны на Тихом океане (в пяти томах). — М. : Издательство Иностранной литературы, 1957, 1958.
22. Агава Х. Адмирал Ямамото. Путь самурая, разгромившего Перл-Харбор. 1921 – 1943 гг. – М. : Центрполиграф, 2003.
23. Вольны А. Окинава, 1945. - М.: Издательство «АСТ», 2002.
24. Иванов Ю. Г. Камикадзе: пилоты-смертники. Японское самопожертвование во время войны на Тихом океане. – Смоленск: Русич, 2003.
25. Иногути Р., Накадзима Т. Божественный ветер. Жизнь и смерть японских камикадзе. 1944 – 1945. – М.: Центрполиграф, 2004.
26. Клавинг В. В. Япония в войне. – М.: Издательство «АСТ», 2004.
27. Книга самурая. – СПб.: Евразия, 2000.
28. Мазуров И. Японский фашизм: теоретический анализ политической жизни Японии накануне Тихоокеанской войны. – М., 1996.
29. Морисон С. Э. Американский ВМФ во Второй мировой войне: Коралловое море, Мидуэй и действия подводных лодок. – М.: Издательство «АСТ», 2003.
30. Морисон С. Э. Американский ВМФ во Второй мировой войне: Острова Гилберта, Маршалловы и Новая Гвинея. – М.: Издательство «АСТ», 2005.
31. Морисон С. Э. Американский ВМФ во Второй мировой войне: Прорыв барьера у архипелага Бисмарка, июнь 1942 – май 1944. – М.: Издательство «АСТ», 2003.
32. Окумия М. Хорикоси Д. Зеро! История боев военно-воздушных сил Японии на Тихом океане 1941 – 1945 гг. – М.: Центрполиграф, 2003.
33. Переслегин С., Переслегина Е. Тихоокеанская премьера. – М.: Яуза; Эксмо, 2007.
34. Синицын А. Ю. Самураи – рыцари страны восходящего солнца. История, традиции, оружие. – СПб.: Паритет, 2001.
35. Футида М. Сражение у атолла Мидуэй. – М.: Издательство «АСТ», 2001.
36. Хатори Такусиро. Япония в войне, 1941–1945. – СПб.: Полигон, 2003.

     54. История войны на Тихом океане: В 5-и т. / Под общ. ред. У. Сейдзиро. - Т.4. - М., 1958. 

     36. История второй мировой войны. 1939—1945: В 12-й т. / Ред. кол. А.А. Гречко (глав. ред.) М., 1975. – Т.5. – С. 391—396.

     37. Кампании войны на Тихом океане. Материалы по изучению стратегических бомбардировок авиации Соединенных Штатов. – М., 1956.

     38. Нимиц Ч., Поттер Э. Война на море. (1939-1945). — М., 1965.

     39. Роскилл С. Флот и война. — Т.2. — М., 1970.

     40. Советская военная энциклопедия: В 8-й т./Гл. ред. комис. Н.В. Огарков (пред.) и др. - М., 1978. - Т.5. - С. 276-278.

     41. Футида М., Окумия М. Сражение у атолла Мидуэй. — М., 1958.

     42. Шерман Ф.С. Американские авианосцы в войне на Тихом океане. – М., 1956.