Нова Програма КПРС,
яку було прийнято на XXII з'їзді КПРС
у 1961 р. та охарактеризовано як програму
побудови комунізму, оголошувала, що перехід
до комунізму потребує одночасного
вирішення трьох взаємопов'язаних
завдань: створення матеріально-технічної
бази комунізму, розвитку комуністичних
суспільних відносин і виховання
нової людини. Визначальним серед них
вважалося створення матеріально-технічної
бази комунізму, а тому в програмі були
передбачені конкретні завдання щодо
її створення в найближчі 10—20 років. Передбачалося,
що до 1980 р. радянське суспільство повинно
стати "в основному" комуністичним
і перейти до розподілу "за потребами".
Утопічність цих завдань багатьом була
очевидною ще в 1961 р. Однак комуністичний
романтизм і пов'язана з ним соціальна
міфологія на початку 60-х років запанували
в офіційній ідеології. До реального життя
радянських людей ця міфотворчість була
дуже далекою. Тоталітарна система виявилася
органічно неспроможною щось реально
запропонувати суспільству, окрім чергового
міфу, а її структури — нездатними до реформування.
Для здорових сил суспільства не залишалося
нічого іншого, як боротися за ліквідацію
тоталітаризму.