Суспільний та державний лад Київської Руси в історичній спадщин

З дисертацією можна  ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені  Ярослава Мудрого (310024, м.Харків, вул.Пушкінська, 77. 

Aвтореферат розіслано 26 серпня 1999 р. 
 
 

Вчений секретар 

спеціалізовної вченої ради                                                        Гончаренко В.Д. 
 
 
 
 
 
 
 
 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ 
 
 

       Актуальність теми дослідження. В нове тисячоліття Україна вступає як незалежна, суверенна держава, рівноправний член світового співтовариства націй і народів. 

       Набуття нового статусу неминуче  ставить нові проблеми і питання, в тому числі й ті, що прийшли в сьогоднішній день з далекого минулого. Про їх існування та зміст говорять праці численних вітчизняних вчених. В ряді імен особливе місце займає М.Грушевський - видатний  історик і суспільно-політичний діяч кінця ХIХ - початку ХХ сторіччя, голова Української Центральної Ради. Спираючись на результати грунтовного вивчення різноманітних джерел та праць інших дослідників, вчений побудував нову схему історії України. Важливе місце в цій схемі займає історія Київської Русі, яка розглдається не лише як країна, а й як держава. 

       Останній аспект є дуже цінним  для юристів в цілому і істориків держави і права зокрема тому, що дозволяє визначити місце і рівень розвитку держави і права, ступінь досконалості суспільної структури східного слов`янства IХ - початку ХII ст. В загальнокультурній еволюції українського народу, яку М. Грушевський у своїх працях дослідив до першої третини ХХ сторіччя. Саме та обставина, що М. Грушевський розглядає розвиток держави і права у нерозривному зв’язку з розвитком культури й дозволяє вченому уникнути необхідності штучно відокремлювати вказані частини від багаторівневого й дуже складного цілого, дозволяє продемонструвати не лише практику, а й теорію і поясніти чимало явищ шляхом використання можливостей багатьох наук. Саме тому загальновизнана недостатність відомостей, на підставі яких покоління дослідників вивчають Київську Русь, для М.Грушевського не є перепоною, яку неможливо здолати: розповідаючи про найбільш значну і відому державу  - Київську Русь, вчений практично показує нам той фундамент, переваги і недоліки якого в значній міри визначать увесь подальший шлях розвитку українського народу, його організаційних та управлінських структур. Тому сьогодні, наприкінці ХХ сторіччя, продовжуючи вдосконалення України як визнаної у світі незалежної держави, важливо знову звернутися до вивчення        того, як виникла, існувала і прийшла у занепад перша найбільша східнослов’янська держава. 

       Хронологічна віддаленість періоду  Київської Русі від нашої сучасності  здатна створити ілюзію, що всі проблеми і питання, що стояли тоді перед державою і суспільством, були так або інакше вирішені і для сьогодення вони не мають скільки-небудь істотної цінності. Ілюзія посилюється ще і тим, що в працях істориків і юристів, присвячених проблемам Київської Русі та її держави і права використовується однотипний набір фактів, суджень і джерел, що ніяк не зв'язаний з проблемами нинішнього часу. Між тим, М. Грушевський довів, що жодне невирішене питання, жодна нерозв’язана проблема в будь-який галузі  людського знання не зникають самі по собі - вони тільки відступають на задній план і чекають свого вирішення, справляючи  гальмуючий вплив на зв'язані із ними галузі життя. Тому сьогодні важливо подивитися на минуле суспільної та державної організації по новому, спираючись на всі досягнення науки. Першим кроком до нового сприймання є систематизація всіх відомостей, що мають  безпосереднє відношення до даної проблематики і вже знайшли відображення  в працях сучасних нам учених і їх попередників. Це також дасть можливість підготувати базу для більш спеціалізованого аналізу проблем і питань, вирішення яких давно б дозволило різко прискорити просування держави і суспільства шляхом вдосконалення і виключити необхідність повторного проходження ряду етапів і ступенів. Важливо врахувати і ту обставину, що з багатьох проблем і питань, які стосуються Київської Русі, в науці досі немає єдиної думки. Отже, відсутнє чітке уявлення про основи і уроки східнослов’янської в цілому і української зокрема державності. Водночас сама схема розвитку держави та права глибокої стародавності позбавляється бажаної фундаментальності. 

Метою дослідження є виявлення і систематизація поглядів та суджень М. Грушевського відносно державного і суспільного ладу Київської Русі з упором на відомості, наведені істориком на сторінках перших трьох томів "Історії України-Руси". 

       Для досягнення поставленої мети  були вирішені наступні завдання: 

       1. Інформація про суспільний та державний лад Київської Русі була систематизована і представлена в формі, що відповідає сучасної сукупності проблем і питань, на які при вивченні даної проблематики звертається найбільша увага. 

       2. Отримана сукупність даних,  що становлять інтерес для  історико-правової науки, була  доповнена відомостями, наданими  іншими дослідниками, що дозволило зробити викладення більш повним.

       В якості теоретичної основи  були використані праці М.Грушевського (і перш за все - "Історія  України-Руси"), праці інших вчених (Амеліна Г.К., Бабія Б.М., Боєчка В., Брайчевського М.Ю., Вернадського Г.В., Гончаренка В.Д., Грекова Б.Д., Гуревича А.Я., Дністрянського М.С., Дорошенка Д.І., Дьяконова М.А., Зиміна О.А.,  Зикина І.С., Копиленка О.,Л., Костомарова М.І., Котляра М.Ф., Кульчицького В.С., Лащенка Р.М., Лисенкова С.Л., Мавродина В.В., Маковського В.І., Матоніна В., Миронової В.Г., Панюка А., Покровського С.А., Преснякова А.Е., Рогова В.А., Рогожина А.Й., Рибакова Б.О., Рибалки І.К., Сергеевича В.І., Смолія В.А., Тихомирова М.Н., Тищика Б.Й., Толочка П.П., Фрояновоа І.Я., Хачатурова Р.Л., Шевченка В.Ф., Щапова Я.Н., Юшкова С.В. та ін.), в яких тією або іншою мірою відображені суспільний та державний лад Київської Русі, а також - пов’язані з ними проблеми та питання. 

       Нормативну базу дослідження склали таки пам’ятки права, як "Руська Правда", Церковні статути. Зроблено спробу розглянути в якості джерела права Біблію. 

       Наукова новизна отриманих результатів.  В дисертації зроблено спробу        виділити з чисто історичних  праць М.Грушевського (і перш за  все - з багатотомної "Історії  України-Руси") систематизувати і викласти погляди та судження вченого-історика про державу, право, суспільство Київської Русі. Звернуто увагу не лише на факти, події, документи, що стосуються суспільного та державного ладу Київської Русі, а й на те, що передувало виникненню держави, на характеристику людності, яка з часом перетвориться на суспільство Київської Русі, на місце і роль східного слов"янства у тодішньому світовому співтоваристві. Сформульовано низку положень і висновків, які виносяться на захист:         

- М.Грушевський не  приділив на сторінках своїх  творів належної уваги чинникам, подіям і питанням, що прямо  впливають  на рівень і ступінь досконалості, тривалості і безпеки розвитку суспільного і державного ладу східного слов’янства в цілому й українського народу зокрема. З різних причин вчений також не зробив акцент на тому, як,  використовуючи досвід Київської Русі можна було б уникнути  помилок і прорахунків в наступні періоди історії України. 

       - М.Грушевський застосовує до  стародавності сучасну йому юридичну  термінологію, але зберігає оглядовий  характер викладу і зводить  до мінімуму інформацію про  IХ-ХIV сторіччя, важливу і цінну для юридичної науки, так або інакше визнаючи  неможливість формування в рамках своєї концепції цілісного, юридично точного і певного уявлення про державу і право Київської Русі і про її державний й суспільний лад. 

       -        Виділення  і систематизація профільної для юристів інформації, наданої М. Грушевським, показали не тільки повільність і неповноту формування держави і права, але і величезну складність реалізації демократичної орієнтації за сучасних нам умов у тому випадку, якщо період  державності Київської Русі буде і в подальшому розглядатися і трактуватися настільки же оглядово і фрагментарно. Іншими словами, виявлена небезпека подальшого знецінення Київської Русі для дослідників-юристів, якщо до даного періоду не буде застосована теоретична база юридичної науки кінця ХХ - початку ХХI сторіччя. 

       - Зв’язуючи інформацію, надану М.Грушевським  відносно правового становища  класів суспільства Київської  Русі з даними, що характеризують  джерела права, можна бачити, що  Київська Русь та її населення  існували, жили і діяли у перехідний  період, коли держава і письмове  право ще не могли, а старі  компоненти системи управління  вже не вміли реагувати достатньо повно та професійно на всі вимоги часу. 

       - М.Грушевський зробив важливий  висновок - в епоху існування Київської  Русі перед нами не державна, а родинна єдність керівної  верхівки. Вчений вказав, що ані  віче, ані боярська рада за  нових умов не були готові  діяти по-новому, враховуючи усі  зміни і вимоги життя. З’їзди князів, інші центральні та місцеві органи влади суміщали офіційні функції з приватними. Існувала проблема ефективної взаємодії аристократії земель і волостей з тими посадовими особами, які призначалися центральним або місцевим князями. 

       - Існування на місцях посадників і тисяцьких (доводить виклад М.Грушевського) могло як забезпечити єдність Київської Русі, так і сприяти її розпаду на незалежні частини. Розпаду держави не могла ефективно завадити і військова організація. З інформації, наданої вченим, можна зробити висновок, що дуже багато аспектів життя та діяльності збройних сил не були юридично закріплені. 

       - Чимало проблем існувало в  організації і діяльності  суду  Київської Русі. Більшу частину  необхідної роботи виконував  потерпілий, а влада діяла не  в залежності від вимог закону  і сумління, а з урахуванням  рівня матеріального добробуту сторін. Вказавши на недоліки, вчений звернув увагу на початки формування диференційованого підходу до оцінки умисності злочину і виділів особливу розробленість правових норм, що стосуються вбивств. 

       - Багато уваги М. Грушевський  приділив питанням еволюції церковної  організації. Історик вказав, що  незважаючи на всі успіхи нової релігії, як прості люди, так і посадові особи продовжували жити так, як наказувала традиція і зовсім не прагнули до того, щоб в повній мірі виконувати вимоги християнської моралі. Одночасно вчений вказав, що церква і релігія зуміли справити благотворний вплив на взаємовідносини між людьми, на полегшення становища найбільш безправних і незахищених частин суспільства Київської Русі. 

       - В підсумку перед нами - процес формування державності східного слов`янства, коли далеко не всі керуючі і регулюючі механізми здатні повністю виконувати свої функції. 

       Теоретичне та практичне значення  проведеної роботи полягає в  тому, що в дисертації на підставі вивчення праць М.Грушевського, що містять відомості про державний та суспільний лад Київської Русі зроблено спробу наблизитись до формування уявлення про проблеми та питання, невирішеність яких в глибокій стародавності різко уповільнила та ускладнила еволюцію державності і права східного слов’янства. Не претендуючи на вичерпну повноту, робота намічає загальні і найбільш великі аспекти, розкриття яких на основі сучасного нам рівня знання може сформувати         викладення історії Київської Русі як держави з  упором на аналіз проблем, фактів, аспектів і питань, важливих для юридичної науки і таких, що не знаходять в чисто історичній літературі систематичного і повного викладу. 

       Особистий внесок здобувача. В дисертаційній роботі вперше здійснено виділення (з чисто історичних праць (зокрема  - з фундаментальної "Історії України-Руси")) і систематизація поглядів і суджень М.Грушевського відносно суспільного і державного ладу Київської Русі, що дозволяє звернути увагу на ті проблеми і питання, які представляють інтерес для юристів і обумовлюють прискорення або уповільнення просування по шляху державного будівництва як в епоху Київської Русі, так і за сучасних нам умов. 

       Апробація одержаних результатів  здійснювалась у формі доповідей  та наукових повідомлень на  науково-практичній конференції  Української академії внутрішніх  справ (1996 р., м. Київ), Міжнародній  студентській науково-практичній  конференції Національного технічного  університету "Київський політехнічний  інститут" (1996 р., м.Київ), III Традиційному семінарі істориків держави і права України в Університеті внутрішніх справ МВС України (1998 р., м.Харків). 

       Публікації. Основні положення дисертації  знайшли своє відображення у  шести публікаціях, п’ять з яких - у спеціалізованих наукових виданнях. 

       Структура та обсяг роботи. Дисертація  складається із вступу, трьох  розділів, висновків, списку використаної літератури (144 найменування). Обсяг дисертації складає 162 сторінки. 
 
 

ЗМІСТ РОБОТИ 
 
 

       У вступі         дається обгрунтування актуальності теми, формулюється мета та завдання дослідження, визначаються методологічна та теоретична основа дисертації, наукова новизна одержаних результатів, теоретичне та практичне значення проведеної роботи, повідомляється про апробацію результатів.