Поневолений розум

Часом до рук потрапляє книга, з якої хочеться запам’ятати, виписати кожне слово, бо воно просякнуте глибоким змістом, кожне речення як істина, як довершена форма, яка може існувати окремо і не втратить своєї самодостатності. Свого часу, в середній школі, такою книгою була для мене «Маленький принц» Екзюпері. Потім – «Vita Brevis» Гордера. Нещодавно мене захопила книга Ларі Вульфа «Винайдення Східної Європи», але вже не стільки «довершеністю форми» і концентрацією істин на сторінці паперу, скільки дотепністю пера автора, тим, як легко і цікаво він пише про процеси, які в іншому випадку видались би мені нудними.