Лекции по "Истории Украины"

Цього ж дня, 4 березня, УЦР  телеграмою повідомила керівників Тимчасового  Уряду Г.Львова і О.Керенського  про своє утворення. Офіційне діловодство  УЦР розпочалося 9 березня, коли обговорювалось питання про виготовлення печатки  УЦР, передачу УЦР будинку Педагогічного  музею, утворення агітаційної школи  та ін. З часом Рада мала скликати український парламент і сформувати звітний перед ним уряд.

22 березня 1917 УЦР видала  першу відозву «До українського  народу», а коли 27 березня 1917 керування  перебрав М. Грушевський, стала  дійсним дійовим центром українського  національного руху. Але щойно  після скликання Всеукраїнського  Національного Конгресу УЦР перетворилася  на своєрідний парламент, складений  з 150 чоловік, обраних від українських  політичних партій, професійних  і культурних організацій та  делегатів від губерній. На конгресі  обрано нову президію УЦР: голова  — М. Грушевський, заступники  голови — С. Єфремов і В.  Винниченко.

 

І – ІІІ Універсали

I Універсал

10 червня (23 — за новим стилем) 1917 — проголосив автономію України  «однині самі будемо творити  наше життя». Це була відповідь  УЦР Тимчасовому урядові на  його негативне ставлення до  автономної України. Згідно з  І Універсалом, «не одділяючись  від всієї Росії… народ український  має сам порядкувати своїм  життям», а закони повинні бути  ухвалені Всенародними Українськими  Зборами. Автором І Універсалу  був В. Винниченко. Після проголошення  автономії 28 червня 1917 створено Генеральний  Секретаріат.

Умови

• Проголошення автономії України в складі Росії;
• Джерелом влади в Україні є український народ;
• Управління України має здійснювати всенародні українські збори (сейми або парламент);
• Українські збори приймають закони, і тільки ці закони діють на території України;
• Висловлювалася надія, що неукраїнські народи, які проживають на території України, разом з українцями будуть будувати автономний устрій.

 

І Універсал оголошено на другому  Всеукраїнському Військовому З'їзді;

 

Після того, як у травні 1917 року Тимчасовий уряд відмовився надати автономію України(навіть не негайно, а в перспективі), Центральна Рада, виходячи з принципу «ні бунту, ні покірності», прийняла рішення прийняти I Універсал ("До українського народу, на Україні і поза її сущому "). Текст Універсалу був зачитаний  В. Винниченком 10 (23) червня 1917 на II Всеукраїнському  Військовому З'їзді. Згідно з I Універсалом  проголошувалася автономія України  у складі Росії («не одділяючись  від всієї Росії … народ  український має сам порядкувати  своїм життям»). Законодавчим органом  повинно було стати Всенародні Українське Збори (Сейм), що обираються загальним, рівним, прямим, таємним голосуванням. Всі кошти, отримані від збору  податків, відтепер повинні були залишатися в Україні. Враховуючи багатонаціональний склад України, Універсал закликав українських громадян до злагоди  і порозуміння. Українська Центральна Рада брала на себе відповідальність за поточний стан справ у державі, були запроваджені додаткові збори  з населення на користь Ради, але  не ставилася вимога про припинення платежів у загальноросійський бюджет. По проголошенні автономії 15 (28) червня 1917, було створено уряд (Генеральний  Секретаріат). У відповідь на І  Універсал Тимчасовий уряд 16 (29) червня виступив з відозвою «Громадянам  України», в якому запропонувало  громадянам українцям розвивати  земське і міське самоврядування.

 

II Універсал

3 липня (16 — за новим стилем) 1917 — зафіксував наслідки домовленостей  між УЦР і Тимчасовим урядом: останній визнавав УЦР і Генеральний  Секретаріат як крайовий орган  України і водночас Генеральний  Секретаріат ставав органом центрального  уряду. Зі свого боку, УЦР визнавала  Всеросійські установчі збори,  а до їх скликання зобов'язувалася  не робити самовільних кроків  до здійснення автономії України.

Умови

• Центральна Рада має поповнитися представниками від інших народів, які живуть в Україні;
• Поповнена Центральна Рада утворює Генеральний Секретаріат, склад якого затверджує Тимчасовий Уряд;
• Центральна Рада починає розробку закону про автономічний устрій України, який має бути затверджений установчим збором. До затвердження цього закону, УЦР зобов'язується не здійснювати автономії України;
• Формування українського війська здійснюється під контролем Тимчасового Уряду.

 

II Універсал проголошено на сесії  Української Центральної Ради…

 

 Рішення I Універсалу в Петрограді  були сприйняті із занепокоєнням.  Зважаючи на політичну кризу,  обумовлену масовими демонстраціями, поразку російської армії на  Південно-Західному фронті і,  як наслідок, втрату Галичини, Тимчасовий  уряд не міг діяти виключно  силовими заходами, оскільки на  захист Центральної Ради могли  стати фронтові українізовані  частини і велика частка населення  України. Крім того, збройний конфлікт  міг призвести до розколу серед  політичних сил Росії. У зв'язку  з цим Тимчасовий Уряд пішов  на переговори з Центральною  Радою, для чого 28 червня до  Києва відправилися урядова делегація  у складі О. Керенського, М.  Терещенка та І. Церетелі. У  результаті переговорів було  досягнуто компромісу. Зокрема, Тимчасовий  уряд визнав теоретичну можливість  отримання Україною автономії,  а Центральна Рада зобов'язувалася  самостійно (без рішення Всеросійських  Установчих зборів) автономію не  вводити; Тимчасовий уряд дозволив  створення національних українських  військових частин, але при цьому  організовуватися вони повинні  були з дозволу та під контролем  Тимчасового уряду, при цьому  українські частини залишалися  у складі єдиної російської  армії. Ці умови повинні були  бути зафіксовані у спеціальній  постанові Тимчасового уряду  Універсалі Центральної Ради. Досягнутий  компроміс викликав у Росії  урядову кризу, на знак протесту  проти будь-яких поступок українцям  троє міністрів-кадетів вийшли  з уряду, однак постанова все-таки  було прийнято. 3 липня 1917 Тимчасовий  Уряд відправив до Києва телеграму  з постановою «Про національно-політичне  становище України», зміст якого  збігалося зі змістом підготовленого  до оголошення II Універсалом. У  той же день на урочистому  засіданні Української Центральної  Ради II Універсал був зачитаний  (опублікований українською, російською, єврейською та польською мовами). Універсал стверджував, що «ми,  Центральна Рада, … завжди стояли  за те, щоб не відокремлювати  Україну від Росії». Генеральний  Секретаріат оголошувався «органом  Тимчасового уряду», його склад  затверджує Тимчасовий Уряд. Визнавалася  необхідність поповнення Ради  за рахунок представників інших  національностей, що проживають  на території України. За військового  питання приймалася можливість  прикомандирування представників  Україна кабінету військового  міністра та Генштабу. Формування  українських військ має здійснюватися  під контролем Тимчасового Уряду.

 

III Універсал

7 листопада (20 — за новим стилем) 1917 — проголосив Українську Народну  Республіку (УНР), формально не пориваючи  федеративних зв'язків з Росією, і демократичні принципи: свободу  слова, друку, віровизнання, зборів, союзів, страйків, недоторканість особи  й помешкання; оголосив національну  автономію для меншостей (росіян, поляків, євреїв), скасував смертну  кару, а також право приватної  власності на землю й визнав  її власністю всього народу  без викупу, установив 8-годинний  робочий день, оголосив реформу  місцевого самоврядування, визначив 9 січня 1918 днем виборів до Українських  Установчих Зборів, які мали бути  скликані 22 січня 1918.

Умови

• Україна проголошується Українською Народною Республікою, не відділяючись від Росії;
• До установчих зборів в Україні вся влада належить УЦР та Генеральному Секретаріату;
• Скасовується право приватної власності на землю;
• УЦР починає мирні переговори з Німеччиною та її союзниками;
• Впроваджуються демократичні свободи: свобода мови, свобода друку та ін.;
• Запроваджується 8 годинний робочий день;
• Встановлюється державний контроль над виробництвом;
• На грудень призначаються вибори до всеукраїнських установчих зборів.
• Судова реформа.
• Амністія політичних в'язнів.

 

32. Розвиток подій в Україні із грудня 1917 р. по 29 квітня 1918 р. Проголошення незалежності УНР, укладення Центральною Радою Брестського миру. Причини падіння УЦР.

1. Передумови проголошення незалежності УНР. Незалежність і суверенітет УНР були проголошені Українською Центральною Радою в IV Універсалі. Лейтмотивом цього документа була теза: «Однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою українського народу». Українська Центральна Рада закликала всіхгромадян республіки захищати «добробут і свободу» у боротьбі з «більшовиками та іншими нападниками».

Основними передумовами проголошення незалежності УНР були:

- віковічні прагнення українського народу до свободи і незалежності;

- традиції національно-визвольної боротьби; 

- довготривала антиукраїнська політика імперського центру;

- руйнівні наслідки Першої світової війни для України;

- наступ більшовицьких військ  на Україну, якій розпочався  в грудні 1917 р., позбавив керівництво  Центральної Ради ілюзій щодо можливості перетворення Росії в демократичну федеративну республіку й автономії України у складі такої республіки;

- зовнішньополітичні умови потребували участі делегації УНР у мирній конференції щодо припинення воєнних дій на фронтах Першої світової війни; така участь ставала реальною тільки в тому разі, коли Україна здобувала правовий статус незалежної суверенної держави;

- тільки як незалежна держава,  як суб'єкт міжнародного права  УНР могла сподіватися на міжнародну  допомогу, у тому числі воєнну, для захисту від агресії ззовні, зокрема від московсько-більшовицької інтервенції.

2. Прийняття IV Універсалу. 11 (24) січня 1918р., коли більшовицькі війська, які рвалися до столиці України, знаходилися уже на підступах до Києва, Мала Рада прийняла ІV Універсал. Остаточний текст було розроблено наоснові проектів МихайлаГрушевського, Володимира Винниченка, М. Шаповала.

Можна визначити такі основні положення IV Універсалу:

а) у зовнішньополітичній сфері:

- Універсал ставив за обов'язок уряду довести до кінця переговори з Центральними державами й укласти мир;

- декларував прагнення до дружніх  стосунків із сусідами України  - Росією, Австро-Угорщиною, Туреччиною  та іншими країнами;

б) в аграрній сфері:

- проголошувалася націоналізація (перехід власності до рук держави) усіх природних ресурсів (лісів, вод, надр тощо), ліквідація права власності на землю;

- гарантувалася передача селянам  землі без викупу допочатку  весняних робіт;

в) у сфері промисловості:

- проголошувалася демілітаризація підприємств (переведення підприємств на мирні рейки, випуск мирної продукції);

- боротьба з безробіттям;

- надання соціальної допомоги безробітним, потерпілим від війни;

- проголошувалася монополія держави на виробництво і торгівлю залізом, тютюном та іншими товарами;

г) у військовій сфері:

- проголошувався намір після закінчення війни демобілізувати армію і замінити її народною міліцією;

д) у сфері фінансів:

- проголошувалося встановлення  державного контролю над банками;

е) у сфері міжнаціональних відносин:

- підтверджувалося право національних меншин на національно-персональну автономію.

Ставилося завдання найближчим часом  скликати Українські Установчі збори, які б схвалили Конституцію УНР.

Удень проголошення IV Універсалу Мала Рада прийняла закон про національно-територіальну автономію; право на автономію автоматично визнавалося за трьома найбільшими національними групами - росіянами, євреями і поляками; білоруси, німці, чехи, молдавани, татари, греки і болгари могли дістати це право за умови, якщо їхні петиції у цій справі зберуть щонайменше 10 тис.голосів.

3. Історичне значення IV Універсалу Української Центральної Ради.

- Вперше в новітній історії український народ дійшов до найважливішого рішення - проголошення незалежної суверенної Української держави, остаточно розірвавши відносини з імперським центром і заклавши основи наступного державного будівництва.

- 3 проголошенням IV Універсалу автономізм і федералізм у складі Росії остаточно йде в минуле української суспільно-політичної думки.

- IV Універсал надав нового якісного  статусу Українській державі;  державна влада стала єдиною в межах своєї території, незалежною від інших держав.

- Українська Центральна Рада  нарешті відкинула коливання  і пішла на радикальне вирішення земельного питання - головного для країни, у якій переважало сільське населення.

- Український національний рух  знову підтвердив свій демократичний характер: у найважчі для революції дні Центральна Рада продовжувала відстоювати демократичні свободи, права національних меншин (у тому числі - росіян).

- IV Універсал містив конституційні  засади державного будівництва, став значним кроком на шляху побудови української державності.

На жаль, історичні рішення Української  Центральної Ради були прийняті тоді, коли доля українського демократичного уряду була уже вирішена.

Уроки Української національно-демократичною революції взагалі і діяльності Української Центральної Ради зокрема є дуже цінними для сучасної незалежної Україні.

4. Подальший розвиток подій в Україні (січень-лютий 1918 р.). Але цей важливий документ (IV Універсал) було проголошено надто пізно, коли кульмінаційний момент українського національного руху вже був пройдений. На початку 1918 р. УЦР втрачала позицію за позицією - у середині січня радянську владу було встановлено в багатьох містах України. Посилювалася зневіра народу щодо здатності УЦР розв'язати нагальні державні питання, соціальні проблеми брали гору над національними.