Міжнародно-правове регулювання праці

 

Підводячи підсумок роботі, можна сказати про значну зміну  всієї

законодавчо-нормативної  бази країни. Завдання нормотворчих органів

полягає в тому, щоб  обновити загальні положення трудового  законодавства,

привести їх у відповідність  з існуючими економічними реаліями, а так

само досить докладно вирішити питання, що виникають у  сфері праці між

працівниками і роботодавцями, на базі соціального партнерства  й обліку

обох сторін трудового  договору.

 

У такий спосіб зміна  соціально-економічної обстановки в країні

спричинила за собою  значну зміну законодавства, а, отже, і джерел

трудового права.

     Джерела — нормативні акти, що відносяться до трудового права України,

складають визначену  систему, що містить у собі різноманітні за своїм

характером, юридичною чинністю і сферою дії нормативні акти. Таку

систему звичайно іменують системою трудового законодавства, припускаючи, однак, в одних випадках сукупність усіх нормативних актів — джерел трудового права, в інших — тільки закони про працю. Інакше кажучи, розрізняють поняття трудового законодавства в широкому і вузькому змісті слова.

 

     Джерела трудового права, що містять норми трудового законодавства, треба відрізняти від правових актів застосування трудового законодавства.

Рішення суду по конкретній трудовій суперечці — це акт застосування норм

трудового законодавства, а не джерело права.

 

    У джерелах трудового права України відбиті матеріальні умови життя

нашого суспільства  і з їхньою зміною міняються і  джерела трудового

права. Нині це відбувається часто, у зв'язку, з чим трудове

законодавство швидко обновляється. Зі зміною в дійсний період виробничих

відносин, трансформацією форм власності, роздержавленням державних  і

муніципальних підприємств  змінюються трудові відносини в  них. Міняється

і трудове законодавство, і його джерела в напрямку більшої їхньої

відповідності виникаючим ринковим відносинам.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Конституція України від 28 червня 1998 року // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.
2. Закон України „Про міжнародні договори України” від 29 червня 2004 року // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 50. - Ст.540
3. Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу, затверджена Указом Президента України від 11 червня 1998 року // Урядовий кур'єр. - 1998. - 18 червня
4. Загальнодержавна програма адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, затверджена Законом України від 18 березня 2004 року // Урядовий кур'єр України. - 2004. - 20 квітня
5. Закон України „Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” від 17 липня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - №40. - Ст.263
6. Закон України від 14 вересня 2006 року „Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)” // Відомості Верховної Ради України. - 2006. - № 43. - Ст.418
7. Віденська конвенція про правонаступництво держав щодо договорів від 23.08.1978 // Действующее международное право" в 3 томах, том 1, М.: МНИМП, 1996 год.
8. Всеобщая декларация прав человека. Принята и провозглашена резолюцией 217 А (ІІІ) Генеральной Ассамблеей от 10 декабря 1948 г. // Международные акты о правах человека. Сборник документов. М.: Изд. Группа норма - ИНФРА*М., 2000. - 784с.
9. Международный пакт об экономических, социальных и культурных правах. Принятой и открытой для подписания, ратификации и присоединения резолюцией 2200 А (ІІІ) Генеральной Асамблеей от 16 декабря 1966 г. // Международные акты о правах человека. Сборник документов. М.: Изд. Группа норма - ИНФРА*М., 2000. - 784с.
10. Європейська соціальна хартія (переглянута), Страсбург, 3 травня 1996 року. -- К. : Фенікс, 2004. -- 38с.