Правове регулювання праці жінок в Україні

    МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

    НАЦІОНАЛЬНИЙ  АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 
 

    РЕФЕРАТ з дисципліни:

    “Правове забезпечення професійної діяльності” 

    На  тему: “Правове регулювання праці жінок в Україні“ 
 

    Виконала:

    Студентка групи

    508 ІАСУ

    Мельник Олеся 
 
 
 
 
 

    Kиїв 2011

    План: 

   Вступ

1. Правове регулювання праці жінок
2. Відпустки для жінок
3. Гарантії при прийнятті на роботу і при припиненні трудових відносин

   Висновки 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    ВСТУП

    Оскільки  українська економіка потребує широкого використання праці жінок, правовому  регулюванню праці жінок завжди надавалось велике значення. Саме по причині  того, що працюючі, жінки є найбільш уразливим прошарком населення  у сфері трудової діяльності через  необхідність поєднання сімейних та професійних функцій, одним з  найважливіших принципів трудового  права є принцип підвищеної охорони  праці жінок.

    Рівність  трудових прав грунтується на суспільній рівності всіх людей. Це означає: кожному члену суспільства надаються рівні з іншими його членами юридичні можливості. Відповідно до ст.24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних й інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками. Але люди нерівні за здібностями використання наданих ним можливостей.

    Урівняння жінки з чоловіком у суспільному виробництві зовсім не означає, що жінка повинна виконувати важку «чоловічу» роботу. Жінкам мають бути надані більш сприятливі умови для реалізації права на працю. Саме необхідність створення для жінки сприятливих умов у зв'язку з її материнською функцією і фізіологічними особливостями її організму обумовлює нерівність за ознакою статі.

    У зв’язку з цих причин виникає  необхідність диференційованого підходу  до регулювання трудових відносин. Така диференціація проводиться  за допомогою прийняття спеціальних  нормативних актів, що поширюються  тільки на певну групу працівників. Диференціація трудового законодавства  не суперечить ідеї соціальної рівності, оскільки встановлені відмінності у змісті та обсязі прав і обов'язків працівників та роботодавців мають на меті не створення привілеїв відповідним соціальним прошаркам, а досягнення більшої відповідності норм законодавства про працю особливостям трудових відносин. Диференціація дозволяє досягти більш реальної рівності у порівнянні з тією, що встановлюється загальним законодавством про працю.   

    

1. Правове регулювання праці  жінок

    Згідно  зі ст. 24 Конституції України жінки  мають рівні з чоловіками права  і свободи та рівні можливості щодо їх реалізації.

    Конвенція ООН «Про ліквідацію всіх форм дискримінації  щодо жінок» (1979 р.) та підсумкові документи  Всесвітньої конференції щодо становища  жінок «Дії в інтересах рівності, розвитку і миру», зобов’язують держави  «включити принцип рівноправності чоловіків і жінок у свої національні  Конституції». Україна також приєдналася  до Пекінської декларації та Платформи  дій, схвалених IV Всесвітньою конференцією щодо становища жінок (1995 р.). На рівні  права та свободи чоловіків і  жінок наголошується і в статті 3 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (1966 р.).

    Свідченням  пріоритетності становлення в Україні  суспільства гендерної рівності, як умови реалізації демократії європейського  зразка і створення повноцінного громадянського суспільства, є прийняття 8 вересня 2005 року Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей  жінок і чоловіків», метою якого  є усунення дисбалансу між можливостями жінок і чоловіків реалізовувати  рівні права, надані їм Конституцією й законами України.

    Так, відповідно до статті 17 вказаного Закону жінкам і чоловікам забезпечуються рівні права та можливості у працевлаштуванні, просуванні по роботі, підвищенні кваліфікації та перепідготовці.

    Роботодавець  зобов’язаний:

    ·        створювати умови праці, які дозволяли б жінкам і чоловікам здійснювати трудову діяльність на рівній основі;

    ·        забезпечувати жінкам і чоловікам можливість суміщати трудову діяльність із сімейними обов’язками;

    ·        здійснювати рівну оплату праці жінок і чоловіків при однаковій кваліфікації та однакових умовах праці;

    ·        вживати заходів щодо створення безпечних для життя і здоров’я умов праці;

    ·        вживати заходів щодо унеможливлення випадків сексуальних домагань.

    Роботодавцям  забороняється в оголошеннях (рекламі) про вакансії пропонувати роботу лише жінкам або лише чоловікам, за винятком специфічної роботи, яка  може виконуватися виключно особами  певної статі, висувати різні вимоги, даючи перевагу одній із статей, вимагати від осіб, які влаштовуються  на роботу, відомості про їхнє особисте життя, плани щодо народження дітей.

    Роботодавці можуть здійснювати позитивні дії, спрямовані на досягнення збалансованого співвідношення жінок і чоловіків  у різних сферах трудової діяльності, а також серед різних категорій  працівників.

    Відповідно  до статті 18 зазначеного Закону у  разі колективно-договірного регулювання  соціально-трудових відносин (генеральна угода, регіональні та галузеві угоди, колективні договори) угоди (договори) мають включати положення, що забезпечують рівні права та можливості жінок  і чоловіків, із зазначенням строків  реалізації відповідних положень.

    При цьому колективні угоди (договори) мають  передбачати:

 ·        покладання обов’язків уповноваженого з ґендерних питань - радника керівника підприємства установи та організації, їх структурних підрозділів на одного з працівників на громадських засадах;

 ·        комплектування кадрами і просування працівників по роботі з дотриманням принципу надання переваги особі тієї статі, щодо якої в них існує дисбаланс;

 ·        усунення нерівності за її наявності в оплаті праці жінок і чоловіків як у різних галузях господарства, так і в одній галузі на базі загального соціального нормативу оплати праці в бюджетній та інших сферах, а також на основі професійної підготовки (перепідготовки) кадрів.

    Таким чином, згідно чинного законодавства  жінкам і чоловікам забезпечуються рівні права і можливості у  працевлаштуванні, просуванні по роботі, підвищенні кваліфікації й перепідготовці тощо.

    Однак, для жінок встановлюються певні  особливості праці, відмінні від  чоловічих. Диференціація правового  регулювання охорони праці жінок  зумовлюється фізіологічними особливостями  жіночого організму, у тому числі  у зв’язку з материнством. При  цьому, слід акцентувати увагу на тому, що з народженням дитини в  жінки з’являються турботи, пов’язані  з її доглядом та вихованням, що є важкою працею, поєднувати яку з роботою дуже складно. З урахуванням цього законодавство про працю містить значний комплекс норм, спрямованих на полегшення становища працюючої матері. Вказані норми, що регулюють охорону праці жінок у зв’язку з їх материнством, тобто відповідні пільги та гарантії закріплені в окремій XII главі Кодексу законів про працю України, що має назву „Праця жінок”. Розглянемо ці гарантії детальніше.

    Отже, вказаним нормативно-правовим актом  визначено роботи, на яких забороняється застосування праці жінок, а саме забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню).

    Забороняється також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує  встановлені для них граничні норми.

    Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я від 29.12.1993 № 256 „Про затвердження Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок”. До цього переліку віднесені металообробка, будівельні, монтажні і ремонтно-будівельні роботи, гірничі роботи, геологорозвідувальні і топографо-геодезичні роботи, буріння свердловин, видобуток нафти і газу, чорна та кольорова металургія, ремент обладнання електростанцій і мереж та ін.

    Граничні  норми підіймання і переміщення важких речей жінками затверджуються затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 10.12.93 № 241 „Про затвердження Граничних норм підіймання і переміщення важких речей жінками”.

    Примітки:1. У вагу вантажу, що переміщується, включається вага тари і упаковки.

    2.При  переміщенні вантажу  на візках або  у контейнерах  докладене зусилля  не повинно превищувати 10 кг.

    3.Рівнем  робочої поверхні  вважається робочий  рівень конвейєра стола, верстата, тощо згідно з ГОСТами 12.2.032-78 та 12.2.033-78. 

    Обмеження праці жінок на роботах у нічний час 

    Залучення жінок до робіт у нічний час  не допускається, за винятком тих галузей  народного господарства, де це викликається особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід.

    Перелік цих галузей і видів робіт  із зазначенням максимальних термінів застосування праці жінок у нічний час затверджується Кабінетом Міністрів  України.

    Зазначені вище обмеження не поширюються на жінок, які працюють на підприємствах, де зайняті лише члени однієї сім’ї.   

    Заборона  залучення вагітних жінок і жінок, що мають дітей  віком до трьох  років, до нічних, надурочних робіт, робіт у вихідні дні і направлення їх у відрядження

    Не  допускається залучення до робіт  у нічний час, до надурочних робіт  і робіт у вихідні дні і  направлення у відрядження вагітних жінок і жінок, що мають дітей  віком до трьох років.  

    Обмеження залучення жінок, що мають дітей  віком від трьох  до чотирнадцяти років  або дітей-інвалідів, до надурочних робіт  і направлення  їх у відрядження 

    Жінки, що мають дітей віком від трьох  до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, не можуть залучатись до надурочних робіт  або направлятись у відрядження  без їх згоди.  

    Переведення на легшу роботу вагітних жінок і жінок, які мають дітей  віком до трьох  років 

    Вагітним  жінкам відповідно до медичного висновку знижуються норми виробітку, норми  обслуговування або вони переводяться на іншу роботу, яка є легшою і  виключає вплив несприятливих виробничих факторів, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою.

    До  вирішення питання про надання  вагітній жінці відповідно до медичного  висновку іншої роботи, яка є легшою і виключає вплив несприятливих  виробничих факторів, вона підлягає звільненню від роботи із збереженням середнього заробітку за всі пропущені внаслідок  цього робочі дні за рахунок підприємства, установи, організації.