Правове регулювання праці жінок в Україні

    Жінки, які мають дітей віком до трьох  років, в разі неможливості виконання  попередньої роботи переводяться на іншу роботу із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою  до досягнення дитиною віку трьох  років.

    Якщо  заробіток осіб, зазначених у частинах першій і третій цієї статті, на легшій роботі є вищим, ніж той, який вони одержували до переведення, їм виплачується фактичний заробіток.

    Обслуговування  матері на підприємствах, в організаціях. На підприємствах і в організаціях з широким застосуванням жіночої праці організовуються дитячі ясла, дитячі садки, кімнати для годування грудних дітей, а також кімнати особистої гігієни жінок.  

    

2. Відпустки для жінок

    Відпустки у зв’язку з  вагітністю, пологами і для догляду  за дитиною

    На  підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка  у зв’язку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів  і 56 (у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів - 70) календарних днів після пологів, починаючи з дня пологів.

    Тривалість  відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і  становить 126 календарних днів (140 календарних  днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів). Вона надається жінкам повністю незалежно  від кількості днів, фактично використаних до пологів.

    За  бажанням жінки їй надається відпустка  для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства.

    Підприємства, установи та організації за рахунок  власних коштів можуть надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку  без збереження заробітної плати  для догляду за дитиною більшої  тривалості.

    Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років не надається, якщо дитина перебуває на державному утриманні.

    У разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в обов’язковому  порядку надається відпустка  без збереження заробітної плати  тривалістю, визначеною у медичному  висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.

    За  бажанням жінок у період перебування  їх у відпустці для догляду  за дитиною вони можуть працювати  на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за ними зберігається право на одержання допомоги в  період відпустки для догляду  за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

    У разі надання жінкам відпустки у  зв’язку з вагітністю та пологами власник або уповноважений ним  орган зобов’язаний за заявою жінки  приєднати до неї щорічні основну  і додаткову відпустки незалежно  від тривалості її роботи на даному підприємстві, в установі, організації  в поточному робочому році.

    Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка  без збереження заробітної плати  надаються за заявою жінки повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

    Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка  без збереження заробітної плати  зараховуються як до загального, так  і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій  статті, до стажу роботи, що дає право  на щорічну відпустку, не зараховується.

    Жінкам, які усиновили новонароджених дітей  безпосередньо з пологового будинку, надається відпустка з дня  усиновлення тривалістю 56 календарних  днів (70 календарних днів - при усиновленні  двох і більше дітей) з виплатою державної  допомоги у встановленому порядку.

    Правові відносини, пов’язані  із наданням державної  допомоги сім’ям з  дітьми, врегульовані Законом України  від 21.11.92 „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”. Порядок призначення та виплати державної допомоги сім’ям з дітьми та перелік документів, необхідних для її призначення, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 175.

    Жінкам, які усиновили дитину з числа  дітей-сиріт або дітей, позбавлених  батьківського піклування, старше трьох  років, надається одноразова оплачувана відпустка у зв’язку з усиновленням дитини тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів - при усиновленні  двох і більше дітей) без урахування святкових і неробочих днів після  набрання законної сили рішенням про  усиновлення дитини. Ця відпустка  може бути використана також батьком  дитини.

    Поняття усиновлення та його правове регулювання  здійснюється в главі 18 „Усиновлення” розділу IV Сімейного кодексу України від 10.01.2002.

    Поняття дітей –сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також правові, організаційні, соціальні засади та гарантії їх державної підтримки визначені в Законі України від 13.01.2005 „Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування”.

    Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей 

    Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у  разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також  особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова  оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. За наявності декількох підстав  для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

    Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров’я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи є Закон України від 15.11.1996 „Про відпустки”. 

    Перерви для годування  дитини

    Жінкам, що мають дітей віком до півтора  року, надаються, крім загальної перерви  для відпочинку і харчування, додаткові  перерви для годування дитини.

    Ці  перерви надаються не рідше ніж  через три години тривалістю не менше  тридцяти хвилин кожна. При наявності двох і більше грудних дітей тривалість перерви встановлюється не менше години.

    Строки  і порядок надання перерв установлюються власником або уповноваженим  ним органом за погодженням з  виборним органом первинної профспілкової  організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації  і з врахуванням бажання матері.

    Перерви для годування дитини включаються  в робочий час і оплачуються  за середнім заробітком.

    Надання вагітним жінкам і  жінкам, які мають  дітей віком до чотирнадцяти років, путівок до санаторіїв та будинків відпочинку і подання їм матеріальної допомоги 

    Власник або уповноважений ним орган  повинен у разі необхідності видавати вагітним жінкам і жінкам, які мають  дітей віком до чотирнадцяти років  або дітей-інвалідів, путівки до санаторіїв та будинків відпочинку безкоштовно  або на пільгових умовах, а також  подавати їм матеріальну допомогу.  

    

3. Гарантії  при прийнятті  на роботу і при припиненні трудових відносин

    Гарантії  при прийнятті  на роботу і заборона звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей 

    Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну  плату з мотивів, пов’язаних з  вагітністю або наявністю дітей  віком до трьох років, а одиноким матерям - за наявністю дитини віком  до чотирнадцяти років або дитини-інваліда. 

    При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник  або уповноважений ним орган  зобов’язані повідомляти їм причини  відмови у письмовій формі. Відмова  у прийнятті на роботу може бути оскаржено у судовому порядку. 

    Звільнення  вагітних жінок і жінок, які мають  дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179 Кодексу законів про працю  України), одиноких матерів при наявності  дитини віком до чотирнадцяти років  або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним  органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. Обов’язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна  плата, але не більше трьох місяців  з дня закінчення строкового трудового  договору. 

    Гарантії  для жінок при  припиненні трудових відносин

    Законодавство про працю містить певні гарантії при звільненні жінок з роботи за ініціативою власника. Відповідно до статті 184 КЗпП звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років – ч. 2 ст.179 КЗпП України), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. Обов’язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у разі їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору. Яку жінку слід вважати одинокою і на яку поширюються гарантії, встановлені цією статтею? В офіційних джерелах ми знаходимо визначення одинокої матері як такої, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини відсутній запис про батька, або запис батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері. Автори наведеного визначення посилаються на ст. 58 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», або на п.104 Положення про порядок призначення та виплати державної допомоги сім’ям з дітьми. Але зазначені акти встановлюють лише право одиноких матерів одержувати допомогу на утримання і виховання дітей. В цих актах не йдеться про порядок звільнення одиноких матерів. Що стосується визначення одинокої матері, на яку поширюються гарантії, передбачені статтею 184 КЗпП України, то слід керуватися п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 9 листопада 1992 року (з наступними змінами та доповненнями) «Про практику розгляду судами трудових спорів», в якому роз’яснюються, що гарантії, передбачені статтею 184 КЗпП, поширюється на «одиноких матерів», тобто на жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, а також жінку, яка виховує та утримує сама дитину віком до чотирнадцяти років або дитину -інваліда. Це може бути і вдова, і розлучена з чоловіком жінка, але коли вона виховує і утримує дитину (дітей) сама, не отримуючи ні від кого допомоги, вона вважається одинокою, і на неї поширюються гарантії, що встановлено ст.184 КЗпП України. Думку про те, що слід розширити перелік працівників, яких не можна звільнити у разі ліквідації підприємства без працевлаштування, висловлюють також російські фахівці з проблем праці жінок, зокрема, С.Полєніна, яка розробила Концепцію законотворчої діяльності по забезпеченню рівних прав і рівних можливостей чоловіків та жінок. На її думку, до таких категорій працівників слід віднести батьків з дітьми-інвалідами (без обмеження віку), одиноких і багатодітних батьків , вдів (вдівцев), якщо їх праця є єдиним джерелом доходу сім’ї. 

    ВИСНОВКИ

    Українські  жінки адаптуються до ринкових змін дуже важко. Зниження попиту на робочу силу загострило проблему участі жінок  у суспільному виробництві. Жінка  стала найбільш уразливим прошарком  населення у сфері діяльності через необхідність поєднання сімейних та професійних функцій. Не можна  сказати, що держава не реагує на ці обставини. Законодавство передбачає суттєві гарантії працевлаштування жінок, які мають малолітніх дітей, гарантії при звільненні з роботи за ініціативою власника, але на сьогодні таких заходів недостатньо. Найважливішими законодавчими актами, прийнятими у даній галузі Верховною  Радою України є Закон України  “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”, Закон України “Про охорону праці”, Закон України “Про пенсійне забезпечення”, Закон України “Про внесення змін і доповнень в КЗпП України при переході республіки до ринкової економіки” і ін. Крім того, в Україні встановлені тривалі відпустки по догляду за дітьми, в тому числі частково оплачувані. Надане право вибору членам родини за бажанням отримувати відпустки по догляду за дитиною (батькові, бабі, діду та ін.), розроблені нові списки виробництв, професій і робіт з важкими і шкідливими умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, розроблені норми максимально припустимих фізичних навантажень для жінок. Збільшилася тривалість відпусток через вагітність та пологи. 
Трудове законодавство України закріплює основний принцип, діючий в галузі охорони прав жінок, - принцип рівноправ’я.

    Література:

1. Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливосте жінок і чоловіків»;
2. Конституція України від 28 червня 1996 року
3. Декларація про загальні засади державної політики України стосовно сім'ї та жінок / Офіційний вісник України — К, 1999;
4. Трудове право України. Болотіна Н. Б., Чанишева Г. І.;
5. http://justice.km.ua/ - .сайт головного управління юстиції в Хмельницькій області;
6. Бойко Д.М. Трудове право України. Навчальний посібник. Курс лекцій. – К.:Ослан, 2002.
7. Прокопенко В. I. Практикум з трудового права України: Навч. посіб. —Харків: Консум, 1999.
8. Прокопенко В. І. Трудове право України: Підручник. — Харків: Консум, 1998. 143