Контрольна робота по “Трудовому праву”

    За  сферою дії джерела трудового права можна розділити на діючі в межах усієї України, окремих суб'єктах республіки, регіонах, окремих організаціях.

    Нарешті, можна класифікувати джерела  трудового права за їхньою правовою ієрархією, інакше кажучи, за юридичною  чинністю. Ця класифікація найбільш зручна для вивчення, вона дозволяє охарактеризувати ступінь і умови застосування того чи іншого джерела. За юридичною чинністю серед джерел трудового права можна виділити (по ієрархії зверху вниз) Конституцію України, акти міжнародного правового регулювання праці, закони, підзаконні акти, акти судових органів, угоди про працю, локальні акти. Закони при цьому можна поділити на загальні (“Про державну службу”) і спеціальні (“Про прокуратуру”, “Про статус суддів”). Окремо слід виділити спеціалізований, кодифікований закон — Кодекс законів про працю. Підзаконні акти в свою чергу поділяються на акти Президента України, Кабінету Міністрів України, відомчі нормативні акти і акти локально-правового характеру.

    Серед законів, що виступають джерелами трудового  права основне місце, безперечно, належить Конституції України. Адже вона визначає принципові позиції законодавця з найважливіших питань правового регулювання трудових та тісно пов'язаних з ними суспільних відносин. Відповідні статті Конституції закріплюють основні права громадян як суб'єктів трудового права. В ній же встановлюються вихідні положення дисципліни праці

    Крім  Конституції України, найбільш вагоме місце серед законодавчих актів, що виступають нормативно-правовою базою  трудової дисципліни, належить, звичайно, Кодексу Законів про працю  України (КЗпП). Він є основним джерелом регулювання трудової дисципліни.

    Кодекс  був прийнятий ще 10 грудня 1971 року. Звичайно, що за своє понад двадцятирічне  існування він неодноразово піддавався змінам і доповненням.

    За  сферою дії нормативні акти класифікують на загальні і локальні.

    До  проведення повної кодифікації трудового  законодавства України в багатьох випадках зберігають своє юридичне значення деякі підзаконні акти колишнього СРСР, якщо відповідно до Закону України  “Про правонаступництво” вони не суперечать Конституції та законодавству України, а в самій Україні ще немає нормативних актів, які регулюють відповідні відносини. До таких підзаконних актів можна віднести, наприклад, Типові правила внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ та організацій, затверджені ще постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС від 20.07.1984р.

    Відомчі акти є теж нормативно-правовою базою  трудового права і займають у  ній чільне місце. Це накази, розпорядження, інструкції ті положення галузевих  міністерств, що містять приписи з окремих питань регулювання трудової дисципліни на підприємствах певної галузі. Наприклад: Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту від 26.04.1993р., Положення про дисципліну працівників споживчої кооперації України, затверджене постановою першої конференції споживчої кооперації України від 25.07.1997р. та ін.

    Особливе  місце серед відомчих актів займають інструкції та роз'яснення Міністерства праці України. 
 

Список  використаної літератури 

1. Конституція України. — К.: Право, 1996.
2. Кодекс законів про працю України.
3. Наровлянський О.Д. Основи правознавства. — К.: Парламентське видавництво, 2001.
4. Трудове право України: Підручник/за ред. Н.Б. Болотіної, Г.І. Чапишевої. - К.: Знання, КОО, 2000.
5. Основи правознавства / За ред. С.В. Ківалова і М.П.Орзіх. — К.: Товариство „Знання”, КОО, 2000.
6. Трудове право України: Академ. Курс: Підруч./ А. Ю. Бабаскін, Ю. В. Баранюк, С. В. Дріжчана та ін.; За заг. Ред. Н. М. Хуторян.- К.: Видавництво А.С.К., 2004.- 608 с.
7. Гончарова Г., Жернаков В. Сфера укладання колективного договору // Право України. — 2000. — № 8.
8. Давиденко Г.І. Розгляд судами спорів, пов'язаних з укладенням, зміною і припиненням трудового договору // Вісник Верховного Суду України. - 1997. - №3.
9. Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998р. №59 в ред. наказу Міністерства фінансів України від 10 червня 1999р. №146 // Праця і зарплата - 1999 - №14