Законодавче регулювання державної служби

органах та їх апараті;

     розробляє,  координує  і  контролює   здійснення  заходів  щодо 

підвищення ефективності державної служби в державних  органах та їх

апараті;

     здійснює методичне    керівництво   проведенням   конкурсного 

відбору державних службовців в державних органах та їх апараті;

     організує  навчання    і   професійну   підготовку   державних 

службовців державних  органів та їх апарату;

     контролює  дотримання  визначених  цим Законом  умов реалізації 

громадянами права на державну службу;

     організує,   координує   та  забезпечує  умови  для  розвитку 

наукових досліджень з  питань державної служби.

 

     Стаття 8. Координаційна  рада з питань державної служби 

 

     З метою  визначення шляхів, засобів і  форм реалізації основних  напрямів  державної політики у сфері державної служби,  об'єднання усіх   зусиль   державних  органів  щодо  підвищення  ефективності державної   служби   створюється   міжвідомчий  дорадчий  орган  -

Координаційна рада з питань державної служби в державних  органах.

     Положення  про  Координаційну раду з  питань державної служби в  державних органах затверджується Кабінетом Міністрів України.

 

                            Розділ III

 

          ПРАВОВИЙ СТАТУС ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ  ДЕРЖАВНИХ 

                      ОРГАНІВ ТА ЇХ АПАРАТУ 

 

     Стаття 9. Особливості   правового  регулювання 

               статусу державних службовців  державних 

               органів та їх апарату 

 

     Правовий статус  Президента  України,  Голови  Верховної  Ради  України  та  його  заступників,  голів постійних комісій Верховної Ради  України  та  їх  заступників,  народних  депутатів  України, Прем'єр-міністра   України,  членів  Кабінету  Міністрів  України, Голови та членів Конституційного Суду України,  Голови  та  суддів Верховного  Суду України, Голови та суддів вищого спеціалізованого суду  України,  Генерального прокурора України та його заступників регулюється  Конституцією  ( 254к/96-ВР ) та спеціальними законами України.  ( Частина перша статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003 )

     Регулювання  правового  становища  державних   службовців,   що  працюють  в  апараті  органів  прокуратури,  судів,  дипломатичної служби,  митного контролю,  служби безпеки,  внутрішніх  справ  та інших,  здійснюється  відповідно  до  цього  Закону,  якщо інше не передбачено законами України.

 

     Стаття 10. Основні  обов'язки державних службовців 

 

     Основними  обов'язками державних службовців  є:

     додержання  Конституції  України  та  інших актів законодавства 

України;

     забезпечення  ефективної роботи та виконання  завдань державних 

органів відповідно до їх компетенції;

     недопущення  порушень прав і свобод людини  та громадянина;

     безпосереднє  виконання   покладених    на    них    службових 

обов'язків,  своєчасне  і точне виконання рішень державних  органів 

чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників;

     збереження  державної  таємниці,  інформації  про громадян,  що 

стала їм відома під час  виконання обов'язків державної  служби,  а 

також  іншої  інформації,  яка згідно з законодавством не підлягає

розголошенню;

     постійне вдосконалення   організації своєї роботи і  підвищення 

професійної кваліфікації;

     сумлінне виконання   своїх службових обов'язків,  ініціатива  і 

творчість в роботі.

     Державний  службовець повинен діяти в  межах своїх повноважень. 

У разі одержання доручення,  яке суперечить чинному законодавству,

державний  службовець  зобов'язаний  невідкладно в письмовій  формі 

доповісти про це посадовій  особі,  яка дала доручення,  а  у  разі

наполягання на його виконанні - повідомити вищу за посадою особу.

 

     Стаття 11. Основні  права державних службовців 

 

     Державні службовці  мають право:

     користуватися  правами   і   свободами,    які    гарантуються  громадянам України Конституцією і законами України;

     брати участь  у розгляді питань  і  прийнятті   в  межах  своїх 

повноважень рішень;

     одержувати  від  державних  органів,  підприємств,  установ  і  організацій, органів   місцевого  та регіонального  самоврядування необхідну інформацію з питань, що належать до їх компетенції;

     на повагу   особистої   гідності,   справедливе   і  шанобливе  ставлення до себе з боку керівників, співробітників і громадян;

     вимагати затвердження  керівником  чітко  визначеного   обсягу  службових повноважень за посадою службовця;

     на оплату  праці залежно від посади,  яку він займає,  рангу,  який йому присвоюється, якості, досвіду та стажу роботи;

     безперешкодно  ознайомлюватись  з  матеріалами,  що стосуються  проходження ним державної служби,  в  необхідних  випадках  давати

особисті пояснення;

     на просування  по  службі  з  урахуванням   кваліфікації   та  здібностей,   сумлінного  виконання  своїх  службових  обов'язків, участь у конкурсах на заміщення посад більш високої категорії;

     вимагати службового     розслідування    з    метою    зняття  безпідставних, на думку службовця, звинувачень або підозри;

     на здорові,  безпечні та належні для високопродуктивної  роботи  умови праці;

     на соціальний  і правовий захист відповідно  до його статусу;  захищати  свої  законні  права  та  інтереси   у   вищестоящих  державних органах та у судовому порядку.

     Конкретні  обов'язки    та    права    державних    службовців  визначаються  на  основі  типових  кваліфікаційних характеристик і відображаються  у  посадових   положеннях   та   інструкціях,   що затверджуються  керівниками  відповідних державних органів у межах

закону та їх компетенції.

 

     Стаття 12. Обмеження,  пов'язані з прийняттям 

                на державну службу 

 

     Не можуть   бути   обраними  або  призначеними  на  посаду  в  державному органі та його апараті особи, які:

     визнані у  встановленому порядку недієздатними;

     мають судимість,  що є несумісною із зайняттям  посади;

     у разі    прийняття    на    службу    будуть   безпосередньо  підпорядковані або підлеглі особам, які є їх близькими родичами чи свояками;

     в інших  випадках, встановлених законами  України. 

 

     Стаття 13. Декларування  доходів державних службовців 

 

     Особа, яка  претендує на зайняття посади  державного  службовця  третьої - сьомої категорій, передбачених статтею 25 цього  Закону, подає  за  місцем  майбутньої  служби  відомості  про  доходи   та зобов'язання фінансового характеру, в тому числі  і  за  кордоном, щодо себе і членів своєї сім'ї. Особа, яка претендує  на  зайняття посади   державного   службовця   першої   і   другої   категорій, передбачених  статтею  25  цього  Закону,  повинна  подати   також відомості про належні їй та членам  її  сім'ї  нерухоме  та  цінне рухоме майно, вклади у банках і цінні папери.

     Зазначені  відомості подаються державним   службовцем  щорічно.  Порядок   подання,   зберігання   і  використання  цих  відомостей встановлюється Кабінетом Міністрів України.