Законодавче регулювання державної служби

 

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………3

Розділ 1. Теоретико – методологічні аспекти інституту державної служби в Україні…………………………………………………………………………..5

1. Поняття державної служби в Україні………………………...………..5
2. Принципи державної служби……………………………….………….9

Розділ 2. Законодавче регулювання державної служби……….………….13

      2.1. Особливості правового регулювання статусу державних службовців………………………………………………………………………..13

      2.2. Обов’язки та права державних службовців………………………...…16

Висновки……………………………………………………………………...…27

Список використаних джерел та літератури…………………...…………..29

Додатки………………………………………………………………………..…31

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

У грудні 1993 р. був прийнятий  Закон України «Про державну службу», який спрямований на врегулювання суспільних відносин, що охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних і соціальних умов реалізації громадянами України  права на державну службу. В преамбулі  Закону стверджується, що він визначає загальні засади діяльності, а також  статус державних службовців, які  працюють в державних органах  та їх апараті, але зміст Закону дозволює зробити висновок, що він практично  регулює діяльність апарату органів  виконавчої влади.

Разом з тим Закон про державну службу — це перший законодавчий акт  в історії України, направлений  на врегулювання однієї із найважливіших  сторін (або частин) діяльності держави.

Також правовий інститут державної служби складають норми конституційного, трудового, цивільного, фінансового та інших галузей права. Вони регламентують правовий статус державних службовців, у тому числі й порядок проходження державної служби, види заохочень і відповідальності службовців, обмеження, пов'язані з прийняттям і проходженням державної служби, підстави припинення державної служби. Адміністративно-правові норми, які регламентують питання державної служби, складають частину цього інституту і є самостійним інститутом адміністративного права.

Актуальною проблемою на сучасному етапі розвитку державної служби є питання, пов’язані з визначенням методологічних орієнтирів, законодавчих актів, які врегульовують правовий статус державних служб.

Розробкою даної проблеми займалося багато науковців, представники різних галузей науки: Аверянов В.Б., Дубенко С.Д., Пахомова В.Т., Срипніок В., Старилов Ю.Н.

Але, незважаючи на це, сьогодні існує потреба у дослідженні, яке б узагальнило, систематизувало  існуючі відомості з даної  проблеми.

Враховуючи все вищесказане, нами і була обрана тема курсової роботи «Правове регулюваня державних служб України».

  Об’єкт дослідження – Інститут державної служби України.

Предмет – правове регулювання державних служб.

Мета роботи: Дослідити основні проблеми правового регулювання державних служб.

Відповідно до мети були визначені наступні завдання:

1) дослідити теоретико – методологічні аспекти інституту державної служби в Україні.

2) визначити законодавче регулювання державної служби.

Для розв’язання поставлених  завдань нами були використані такі методи дослідження: теоретико-критичний аналіз літератури з теми дослідження; зіставлення, узагальнення і синтезування здобутої інформації тощо.

Курсова робота може бути використана  студентами ВУЗів для підготовки семінарських занять, також може бути використана викладачами для  проведення лекції, практик тощо.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, що містить 17 найменувань, та додатків. Повний обсяг роботи: 38 сторінок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1.

ТЕОРЕТИКО – МЕТОДОЛОГІЧНІ  АСПЕКТИ ІНСТИТУТУ ДЕРЖАВНОЇ  СЛУЖБИ В УКРАЇНІ

 

1. Поняття державної служби в Україні.

Державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Ці особи є державними службовцями  і мають відповідні службові повноваження.

Посада - це визначена структурою і  штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене  нормативними актами коло службових  повноважень. [9, c. 31]

Посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються керівники  та заступники керівників державних  органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

• Державна служба ґрунтується на таких основних принципах: служіння народу України;
• демократизму і законності;
• гуманізму і соціальної справедливості;
• пріоритету прав людини і громадянина;
• професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі;
• персональної відповідальності за виконання службових обов'язків і дисципліни;
• дотримання прав та законних інтересів органів місцевого і регіонального самоврядування;
• дотримання прав підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян.

Право на державну службу мають громадяни  України незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які  одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому  порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом  Міністрів України.

Правовий статус Президента України, Голови Верховної Ради України та його заступників, голів постійних  комісій Верховної Ради України  та їх заступників, народних депутатів  України, Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України, Голови та членів Конституційного Суду України, Голови та суддів Верховного Суду України, Голови та арбітрів Вищого арбітражного суду України, Генерального прокурора  України та його заступників регулюється  Конституцією ( 888-09 ) та спеціальними законами України.

Регулювання правового становища  державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного  контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено  законами України.

Основними обов'язками державних службовців є:

• додержання Конституції України та інших актів законодавства України;
• забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції;
• недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина;
• безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників;
• збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню;
• постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації;
• сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі. [9, c. 37]

Державний службовець повинен  діяти в межах своїх повноважень.

У разі одержання доручення, яке  суперечить чинному законодавству, державний службовець зобов'язаний невідкладно в письмовій формі  доповісти про це посадовій особі, яка дала доручення, а у разі наполягання  на його виконанні - повідомити вищу за посадою особу.

Державні службовці мають право:

• користуватися правами і свободами, які гарантуються громадянам України Конституцією і законами України;
• брати участь у розгляді питань і прийнятті в межах своїх повноважень рішень;
• одержувати від державних органів, підприємств, установ і організацій, органів місцевого та регіонального самоврядування необхідну інформацію з питань, що належать до їх компетенції;
• на повагу особистої гідності, справедливе і шанобливе ставлення до себе з боку керівників, співробітників і громадян;
• вимагати затвердження керівником чітко визначеного обсягу службових повноважень за посадою службовця;
• на оплату праці залежно від посади, яку він займає, рангу, який йому присвоюється, якості, досвіду та стажу роботи;
• безперешкодно ознайомлюватись з матеріалами, що стосуються проходження ним державної служби, в необхідних випадках давати особисті пояснення;
• на просування по службі з урахуванням кваліфікації та здібностей, сумлінного виконання своїх службових обов'язків, участь у конкурсах на заміщення посад більш високої категорії;
• вимагати службового розслідування з метою зняття безпідставних, на думку службовця, звинувачень або підозри;
• на здорові, безпечні та належні для високопродуктивної роботи умови праці;
• на соціальний і правовий захист відповідно до його статусу;
• захищати свої законні права та інтереси у вищестоящих державних органах та у судовому порядку.

Конкретні обов'язки та права  державних службовців визначаються на основі типових кваліфікаційних  характеристик і відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних  державних органів у межах  закону та їх компетенції. [10, c. 325]

Не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті особи, які:

• визнані у встановленому порядку недієздатними;
• мають судимість, що є несумісною із зайняттям посади;
• у разі прийняття на службу будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам, які є їх близькими родичами чи свояками;
• в інших випадках, встановлених законами України.

Особа, яка претендує на зайняття посади державного службовця третьої - сьомої категорій, передбачених статтею 25 цього Закону, подає за місцем майбутньої служби відомості про доходи та зобов'язання фінансового характеру, в тому числі  і за кордоном, щодо себе і членів своєї сім'ї. Особа, яка претендує  на зайняття посади державного службовця  першої і другої категорій, передбачених статтею 25 цього Закону, повинна  подати також відомості про належні їй та членам її сім'ї нерухоме та цінне рухоме майно, вклади у банках і цінні папери.

Зазначені відомості подаються  державним службовцем щорічно. Порядок  подання, зберігання і використання цих відомостей встановлюється Кабінетом  Міністрів України.

Дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання  чи неналежне виконання службових  обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з  проходженням державної служби, а  також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує  державний орган, в якому він  працює. [12, c .34]

До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися  такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу  або у призначенні на вищу посаду.

 

1.2. Принципи державної служби.

 

Прийняття на державну службу на посади третьої - сьомої категорій, передбачених статтею 25 цього Закону, здійснюється на конкурсній основі, крім випадків, коли інше встановлено законами України.

Порядок проведення конкурсу для вступу на державну службу регулюється Положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів  України.

Дані про вакансії посад державних  службовців підлягають публікації та поширенню через засоби масової  інформації не пізніш як за один місяць до проведення конкурсу.

Забороняється вимагати від кандидатів на державну службу відомості та документи, подання яких не передбачено законодавством України.