Процесуальна співучасть

 

    На підставі  викладеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 224-226 ЦПК України, ст.ст.  67, 68 ЖК України, суд, -

                    

В и р і ш и в :

 

       

Позов Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва –  задовольнити.  

 

    Стягнути солідарно  з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1  року народження, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2  року народження, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3  року народження, на користь Комунального підприємства  по утриманню житлового господарства  Дніпровського району м. Києва  заборгованість по оплаті комунальних  послуг в сумі 14 359 (чотирнадцять  тисяч триста п’ятдесят дев’ять)  грн. 77 коп., а також витрати на  інформаційно-технічне забезпечення  розгляду справи в сумі 30 грн.      

 

Стягнути  солідарно з   ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1  року народження, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2  року народження, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3  року народження, в дохід держави судовий збір в сумі  143 грн. 59 коп.  

 

    Рішення може  бути оскаржено до Апеляційного  суду м. Києва через Дніпровський  районний суд м. Києва протягом  десяти днів з дня проголошення  рішення або протягом двадцяти  днів з дня подання заяви   про апеляційне оскарження рішення,  яка подається на протязі десяти  днів з дня проголошення рішення. 

 

    Заочне рішення  може бути переглянуте судом,  що його ухвалив, за письмовою  заявою відповідача. Заяву про  перегляд заочного рішення може  бути подано протягом десяти  днів з дня отримання його  копії. 

 

 

 

Суддя:

Єдиний державний реєстр судових  рішень : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/3164394

 

4.Судове рішення про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням

 

 

                                    Справа № 2-665/2009 р. 

 

 

З А О Ч Н Е    Р І Ш Е Н Н Я 

 

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И 

 

 

 

03 лютого 2009 року Дніпровський  районний суд м. Києва в складі:

 

 

Головуючого-судді         Коваленко І.В.

 

при секретарі           Оревіній О.В.

 

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві  цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 , ОСОБА_2  до ОСОБА_3 , третя  особа: Відділ ГІРФО Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві про  визнання  особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -

 

 

В с т а н о в  и в:

 

 

Позивачі  звернулися до суду з позовом до відповідача  ОСОБА_3  про визнання таким, що втратив  право користування квартирою АДРЕСА_1 , мотивуючи свої вимоги тим, що з  квітня 2002 року їх дочка вийшла заміж  за громадянина Бельгії та разом  зі своїм сином ОСОБА_3  – відповідачем по справі, виїхали на постійне місце  проживання до Бельгії, де прийняли бельгійське  громадянство та фактично проживають по теперішній час. З квітня 2002 року відповідач добровільно відмовився від права користування житловим приміщенням, вибувши на постійне місце  проживання до Бельгії, забравши при  цьому всі свої речі. Всі витрати  по утриманню квартири несуть позивачі. На підставі  наведеного, позивачі просили  визнати ОСОБА_3  таким, що втратив  право користування квартирою АДРЕСА_1 , у зв’язку з непроживанням  його  в спірній  квартирі  більше ніж  шість місяців.  

 

Позивачі   ОСОБА_1  та ОСОБА_2  надали до суду заяви, в яких просили слухати справу у їх відсутність, при цьому позовну заяву підтримали у повному обсязі і просили  її задовольнити.  

 

Відповідач ОСОБА_3  належним чином повідомлений про день та час  розгляду справи у судове засідання  не з’явився.  

 

Представник 3-ї особи: відділ  ГІРФО Дніпровського РУ ГУ  МВС  України в  м.Києві  в судове засідання  не з’явився, надіславши до суду заяву з проханням слухати  справу у його відсутність.

 

Оскільки відповідач  не повідомив  причини своєї неявки, суд визнав їх як неповажні та провів заочний розгляд справи у його відсутність на підставі наявних  у справі даних та доказів, відповідно до вимог ч. 4 ст.169 ЦПК України, проти  чого в судовому засіданні не заперечували позивачі.  

 

Суд уважає, що в матеріалах справи є достатньо даних про  права та взаємовідносини сторін для проведення заочного розгляду справи за відсутності відповідача та третьої  особи.  

 

    Дослідивши матеріали  справи, суд у судовому засіданні  встановив, що згідно довідки  Київського міського бюро технічної  інвентаризації та реєстрації  права власності на об’єкти  нерухомого майна № 53623 від  18.12.2008 р., квартира АДРЕСА_1 ,  на  праві приватної власності зареєстрована  за ОСОБА_2 , ОСОБА_1  в рівних  долях на підставі договору  купівлі-продажу, зареєстрованого  на Українській біржі «Десятинна»  23.05.1997 р. № НОМЕР_1 .

 

В даний час, згідно довідки  форми №3, в квартирі АДРЕСА_1  зареєстровані сторони по справі.

 

    Вказане підтверджується  матеріалами справи та сторонами  по справі і нічим не спростоване. 

 

Однак, як встановлено у  судовому засіданні, будучи зареєстрованим в спірній квартирі  відповідач ОСОБА_3  не проживає в ній без  поважних на те причин з квітня  2002  року, при  цьому  квартиру залишив  добровільно.    

 

Непроживання ОСОБА_3  в спірній квартирі підтверджено в судовому засіданні поясненнями  позивачів, а також письмовими матеріалами  справи, зокрема:  довідкою з місця  проживання відповідача від 19.04.2007 р., виданою Королівством Бельгія, з  якої убачається, що ОСОБА_3  з 10.12.2005 року зареєстрований у популяційному  реєстрі м. Намюр та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

 

Крім того, складений працівниками ЖЕКу № 405 акт від 07.09.2006 року також  підтверджує  про непроживання ОСОБА_3  в спірній квартирі.

 

    Таким чином,  ОСОБА_3  квартиру  залишив   добровільно  ще у квітні 2002 року, перешкод в  користуванні  квартирою  йому ніхто не  чинив, а тому скарг з цього   приводу  він  нікуди не  писав.  

 

Суд повно, всебічно та об’єктивно оцінивши всі зібрані по справі докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що відповідач дійсно не проживає в  квартирі АДРЕСА_1 . Вищезазначене місце  проживання залишив добровільно  і з квітня 2002 року фактично проживає  в іншому  місці. При  цьому  забрав всі свої особисті кошти, з  того ж часу  в квартирі він  не проживав, квартирою не цікавився. Позивачі несуть всі витрати по сплаті комунальних послуг та інших платежів.

 

Згідно ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім’ї власника житла втрачає  право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї  без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено  домовленістю між ним і власником житла  або законом.

 

Враховуючи все вищенаведене, суд вважає, що відповідач без поважних причин не проживає в спірній квартирі понад встановлений законом шестимісячний  строк, квартирою не цікавиться, витрати  по квартирній платі та комунальним  послугам не несе, а тому позовні  вимоги  позивачів є обґрунтованими, знайшли своє підтвердження в  судовому засіданні, в зв’язку з  чим  підлягають задоволенню.

 

 

Керуючись ст.ст.  4, 10, 60, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 405 ЦК України, суд 

 

 

                В и р і ш и в: 

 

 

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2  задовольнити.

 

Визнати   ОСОБА_3  таким, що втратив  право користування жилим  приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .

 

Зобов’язати відділ громадянства і реєстрації фізичних осіб Дніпровського  РУ ГУ МВС України зняти з реєстрації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1  року народження, в квартирі АДРЕСА_1 .

 

Рішення може бути оскаржене  до Апеляційного суду м.Києва через  Дніпровський районний суд м. Києва  протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подачі  апеляційної  скарги, або протягом двадцяти днів з дня подання заяви  про  апеляційне оскарження рішення, яка  подається на протязі десяти днів з дня проголошення рішення.

 

    Заочне рішення  може бути переглянуте судом,  що його ухвалив, за письмовою  заявою відповідача. Заяву про  перегляд заочного рішення може  бути подано протягом десяти  днів з дня отримання його  копії. 

Суддя:

 

Єдиний державний реєстр судових  рішень : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10729564

 

5.   Судове рішення      про визнання недійсним свідоцтва про права власності на житло.

 

 Справа № 2-2221/09    

    

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  

 
  02  жовтня  2009 року                                                                           м. Чугуїв        

                                                                

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого – судді Ганенко Т.С.,

при секретарі –  Шалімової М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою   ОСОБА_1    та   ОСОБА_2    до   ОСОБА_3    та   ОСОБА_4   , третя особа: відділ приватизації Чугуївської міської ради Харківської області  про визнання недійсним свідоцтва про права власності на житло.

 
В С Т А Н О В И В:  

 
ОСОБА_1   ОСОБА_2  звернулися до суду з позовом до  ОСОБА_3   ОСОБА_4  третьої особи: відділ приватизації Чугуївської міської ради Харківської області про визнання недійсним свідоцтва про права власності на житлову квартиру  АДРЕСА_1  видане 23 лютого 1994 р. Відділом приватизації житла райдержадміністрації згідно з наказом № 52 записаним в реєстровій книзі за № 4470/22.

В обґрунтуванні своїх позовних вимог позивачі вказали, що 23.02.1994 року разом з  ОСОБА_1  та  ОСОБА_2 . стали співучасниками приватизації квартири  АДРЕСА_1 . У відділі приватизації квартири наполягли щоб в приватизації приймали участь усі члени родини при цьому не пояснивши , що їх можна було зняти з реєстрації та приватизувати квартиру на двох. Батьки – відповідача по справі,  чим позбавили їх можливості на свій розсуд складати якийсь правочин. До цього часу вони були виявлені, що не є власниками нерухомості, а коли почали збирати необхідні документи для отримання службової квартири дізналися що їм належить по ? частини вищезазначеної квартири. Визнання  недійсним свідоцтва про право власності на житло їм необхідно для використання сертифікатів, тобто приватизації інших об’єктів в нерухомості, які вони можуть займати зі своїми молодими родинами.  

Позивачі свій позов підтримали, просять розглядати справу у їх відсутність.

Відповідачі та третя особа проти позову не заперечують, просять розглядати справу у їх відсутність.

Матеріалами справи встановлено, 23.02.1994 р. відділом приватизації житла Чугуївської райдержадміністрації за № 52 було видано свідоцтво про право власності на житло – квартиру, що знаходиться за адресою м.  АДРЕСА_1  по ? частини за  ОСОБА_3   ОСОБА_4  та їх неповнолітніми дітьми  ОСОБА_1  та  ОСОБА_2

Визнання свідоцтва про право власності на житло недійсним позивачем необхідно для використання відповідних ( тобто приватизації ) інших об’єктів нерухомості які вони можуть займати зі своїми родинами.

Згідно з ст. 347 ЦК України, особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності.

Керуючись ст. ст. 10,11,209,212,214-215,218 ЦПК України, ст. ст. 16, 346,347 ЦК України, суд, -  

 
В И Р І Ш И В:  

 
Визнати недійсним свідоцтво про право власність на житло за адресою :  АДРЕСА_1  видане 23 лютого 1994 р. відділом приватизації житла Чугуївської райдержадміністрації за № 52 на ім’я  ОСОБА_3 ,  ОСОБА_4 ,  ОСОБА_1 ,  ОСОБА_2 .    

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження  і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Суддя:

Єдиний державний  реєстр судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/6501075  

 

 

 

Висновки

 

 

 

В постанові № 14Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» вказано, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

У дослідженні звертаемо  увагу на ст. 213 ЦПК України щодо визначення вимог законності та обґрунтованості рішення суду викласти в такій редакції:

 Рішення суду має  бути законним і обґрунтованим.

В матеріалах судових рішень мною ставилася мета розглянути процесуальну співучасть, яка виникає внаслідок спільного пред'явлення позову кількома позивачами або до кількох відповідачів (ст. 104 ЦПК). Отже, участь з боку позивача чи відповідача по одній і тій же справі кількох осіб називається процесуальною співучастю. Згідност. 32 ЦПК позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів.

             Коментовані судові рішення регулють питання співучасті у цивільному процесі. Співучасть - це обумовлена матеріальним правом множинність осіб на тій чи іншій стороні у цивільному процесі внаслідок наявності загального права або загального обов'язку.

Дійсно, права кількох  позивачів можуть виникнути з  однієї підстави, в наведених прикладах  це визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом , відшкодування матеріальної та моральної  шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, стягнення заборгованості за комунальні послуги, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,  визнання недійсним свідоцтва про права власності на житло, де маемо спільне права тому і є  співучасть.

Співучасники користуються рівними процесуальними правами. Відносини  між ними визначаються ст. 104 ЦПК, вони побудовані на основі автономії: кожний з позивачів або відповідачів щодо іншої сторони виступає в  процесі самостійно; їх взаємовідносини  залишилися б такими, коли позови судом  розглядалися б окремо.

Процесуальна співучасть настає за ініціативою позивача і  позивачів (ст. 104 ЦПК) і на клопотання осіб, які беруть участь у справі (п. З ст. 143, ст. 99 ЦПК). На їх заяву  суд постановляє мотивовану ухвалу.

Особливості процесуального становища співучасників полягають  у наступному: