Автоське право

- на авторство, тобто право  вимагати визнання свого авторства на свій твір;

- на захист репутації, тобто  право протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора.

Зазначені права закріплено визнаються всіма державами, що приєдналися до Бернської конвенції, в тому числі Україною (статті 423, 438 та 439 Цивільного кодексу України та стаття 14 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

Право авторства є невіддільним від особистості автора. Право авторства є правом абсолютним, породжується власне фактом створення твору і не залежить від того, чи обнародувано цей твір чи ні, чи створено його в порядку виконання службового завдання або незалежно від нього, чи використовується твір будь-ким чи ні. Для визнання особи автором твору не потрібне виконання будь-якої формальності або чиєї-небудь згоди.

Авторство так само об'єктивне, як і існування самого об'єкта творчості, тому визнається і охороняється також після смерті автора, але вже не як суб'єктивне право, а як суспільний інтерес, що потребує визнання та захисту. Усі інші права як особистого немайнового, так і майнового характеру похідні від права авторства, оскільки надаються автору лише тому, що він має право авторства.

Порушенням права авторства є плагіат, тобто оприлюднення (опублікування) повністю або частково чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору (стаття 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

  Національним законодавством перелік особистих немайнових прав автора може бути розширено або уточнено їх зміст. Так, відповідно до законодавства України за автором закріплюється право на авторське ім'я та право на недоторканність твору.

Згідно з правом на авторське  ім’я автор може використовувати або дозволяти використання твору під своїм справжнім ім'ям; під вигаданим ім'ям, вибраним для позначення свого авторства (псевдонімом) або без позначення імені (анонімно).

Право на ім'я включає в себе можливість вимагати, щоб ім'я автора або псевдонім не спотворювалися особами, які використовують твір. А закон, в свою чергу, забороняє без згоди автора вносити які-небудь зміни в обраний ним спосіб позначення свого імені,в тому числі у разі ви¬користання псевдоніма.

  Право на недоторканність твору означає, що ніхто не має права переробляти твір без дозволу автора.

  До особистих немайнових авторських прав належить і право на опублікування. Право на опублікування визначає особливий інтерес автора, який не забезпечується ніяким іншим суб’єктивним авторським правом. У автора повинна бути можливість здійснення контролю за випуском в обіг матеріальних носіїв твору. Цей інтерес потребує суспільного визнання та правового захисту, який може бути гарантовано шляхом закріплення за авторами творів самостій ого суб’єктивного права на опублікування.

Право на опублікування визначається як визнання за автором можливості випуску в обіг примірників твору в кількості, достатній для задоволення розумних потреб публіки з врахуванням характеру твору. Зазначене право включає і майнові інтереси автора. Та все ж основний його зміст полягає в самостійному вирішенні автором питання про випуск в обіг матеріальних носіїв твору. Без згоди автора ніхто, зокрема і роботодавець, коли йдеться про службовий твір,не має права вчиняти подібні дії.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про авторське право і суміжні права» особисті немайнові права автора охороняються безстроково.

 

 

 

2. Майнові права автора

 

До майнових прав автора (чи іншої  особи, яка має авторське право) належать:

а) виключне право на використання твору;

б) виключне право на дозвіл або  заборону  використання  твору  іншими особами.

Майнові права  автора  (чи  іншої  особи,  яка  має авторське право) можуть бути  передані  (відчужені)  іншій  особі  згідно  з положеннями  статті  31  цього  Закону,  після  чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Виключне право на використання  твору  автором  (чи  іншою особою,  яка  має  авторське  право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.

Виключне право автора (чи іншої особи,  яка має  авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти:

1) відтворення творів;

2) публічне виконання і публічне  сповіщення творів;

3) публічну демонстрацію і публічний  показ;

4) будь-яке   повторне   оприлюднення   творів,   якщо   воно здійснюється  іншою  організацією,  ніж   та,  що  здійснила  перше  оприлюднення;

5) переклади творів;

6) переробки,  адаптації,  аранжування  та інші подібні  зміни творів;

7) включення   творів   як  складових частин  до  збірників, антологій, енциклопедій тощо;

8) розповсюдження творів шляхом  першого  продажу,  відчуження  іншим  способом або шляхом  здавання в майновий найм чи  у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору;

9) подання своїх творів до  загального  відома  публіки   таким чином,  що  її  представники  можуть  здійснити доступ до  творів з будь-якого місця і  у будь-який час за їх власним  вибором; 

10) здавання в майновий найм  і (або) комерційний прокат після першого   продажу,   відчуження   іншим   способом  оригіналу або примірників аудіовізуальних творів,  комп'ютерних програм,  баз даних,   музичних   творів   у   нотній  формі,  а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі,  яку  зчитує комп'ютер;

11) імпорт примірників творів.

Цей перелік не є вичерпним.

Виключні права авторів на використання творів архітектури, містобудування, садово-паркового  мистецтва передбачають і право їх участі у реалізації проектів цих творів.

За  винятком  випадків, передбачених статтями 21-25 цього Закону,  автор (чи інша особа,  яка має авторське  право) має право вимагати   виплати  винагороди  за  будь-яке  використання  твору. Винагорода може здійснюватися у формі  одноразового  (паушального) платежу,  або  відрахувань  за  кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів.

Розмір і порядок виплати  авторської винагороди за створення  і використання  твору  встановлюються  в  авторському договорі або у договорах,  що укладаються  за  дорученням  суб'єктів  авторського права   організаціями   колективного  управління  з  особами,  які використовують твори.

Кабінетом Міністрів України можуть установлюватися мінімальні ставки   авторської   винагороди (  72-2003-п )  та  порядок їх застосування.  ( Абзац третій частини п'ятої статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 )

Обмеження  майнових  прав,  встановлені  статтями  21-25 цього Закону,  здійснюються за умови,  що  вони  не  завдаватимуть шкоди  використанню твору і не обмежуватимуть безпідставно законні інтереси автора.

Якщо примірники правомірно опублікованого  твору  законним чином  введені  у  цивільний  обіг  шляхом  їх  першого  продажу в Україні,  то допускається  їх  повторне  введення  в  обіг  шляхом продажу,  дарування тощо без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право) і  без  виплати  авторської  винагороди,  а  щодо ьтворів образотворчого мистецтва - з урахуванням положень статті 27 цього Закону. Проте у цьому випадку право здавання у майновий найм чи  комерційний прокат  залишається виключно за особою,  яка має авторське право.

 

 

 

 

6. Вільне використання об’єктів авторського права

 

Без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право), але з обов'язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення, допускається:

1) використання цитат (коротких  уривків) з опублікованих творів  в обсязі, виправданому поставленою  метою, в тому числі цитування  статей з газет і журналів  у формі оглядів преси, якщо воно зумовлено критичним, полемічним, науковим або інформаційним характером твору, до якого цитати включаються; вільне використання цитат у формі коротких уривків з виступів і творів, включених до фонограми (відеограми) або програми мовлення;

2) використання літературних і  художніх творів в обсязі, виправданому  поставленою метою, як ілюстрацій  у виданнях, передачах мовлення, звукозаписах чи відеозаписах  навчального характеру;

3) відтворення у пресі, публічне  виконання чи публічне сповіщення попередньо опублікованих у газетах або журналах статей з поточних економічних, політичних, релігійних та соціальних питань чи публічно сповіщених творів такого ж самого характеру у випадках, коли право на таке відтворення, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення спеціально не заборонено автором;

4) відтворення з метою висвітлення  поточних подій засобами фотографії  або кінематографії, публічне сповіщення  або інше публічне повідомлення  творів, побачених або почутих  під час перебігу таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою;

5) відтворення у каталогах творів, виставлених на доступних публіці  виставках, аукціонах, ярмарках  або у колекціях для висвітлення  зазначених заходів, без використання  цих каталогів у комерційних  цілях; 

6) видання випущених у світ творів рельєфно-крапковим шрифтом для сліпих;

7) відтворення творів для судового  і адміністративного провадження  в обсязі, виправданому цією метою;

8) публічне виконання музичних  творів під час офіційних і  релігійних церемоній, а також похоронів в обсязі, виправданому характером таких церемоній;

9) відтворення з інформаційною  метою у газетах та інших  періодичних виданнях, передача  в ефір або інше публічне  сповіщення публічно виголошених  промов, звернень, доповідей та інших  подібних творів у обсязі, виправданому поставленою метою;

10) відтворення твору в цілях  і за умов, передбачених статтями 22-25 Закону України «Про авторське право і суміжні права»

 

 

Висновки

Форми, прийоми, методи наукової і  художньої творчості можуть бути найрізноманітнішими, але вони завжди є результатом творчого процесу, об’єктивним виявом покликання, пошуку, винахідливості тощо. Основними напрямами духовної творчості народу є наукова діяльність, література і мистецтво. Об’єктивні результати цих видів творчої діяльності людини і є предметом правової охорони.

Авторське право охороняє не окремий  текст твору та не його форму, а  твір в цілому, як єдність форми  та змісту. Однак тут потрібно сказати, що охорона твору, передусім пов’язана  з його формою, яка надає можливість відокремити його зовнішніми ознаками, а зміст охороняється остільки, оскільки він виражений в певній формі.

Нині в Україні активно формується система національного законодавства  в цій важливій сфері інтелектуальної  власності. Держава прагне охопити  нормами авторського права усі без винятку сфери використання творів, зокрема при їх виданні, публічному виконанні, тиражуванні засобами звуко- і відеозапису, при випуску промисловим способом, переробках, адаптаціях, розповсюдженні шляхом продажу, прокату.

Метою цієї курсової роботи є розкриття поняття і джерел авторського права, висвітлення об’єктів авторського права та суб’єктів авторських відносин.

При розгляді цієї роботи автор дізнався про особливості і види договірних відносин у галузі реалізації результатів творчої діяльності, визначив поняття і види авторських договорів та їх зміст.

Отже, авторське право - сукупність правових норм, які регулюють відносини, що виникають внаслідок створення  і використання творів літератури, мистецтва й науки.

Недосконалість законодавства, яке регулює відносини в сфері авторського права створює значні матеріальні проблеми для авторів творів.

Очевидно те, що значення і роль об’єктів авторського права для  соціально-економічного прогресу суспільства  важко переоцінити, швидше навпаки. Там де належним чином сприяють інтелектульній діяльності, досягається високий рівень добробуту народу. Світовий досвід свідчить: прогресу досягають там, де цінують інтелектуальну діяльність і вміло використовують її здобутки.

Проблема полягає також і в тому, що мало одержати бажані результати творчої діяльності, їх ще треба раціонально використати, а це не легше ніж їх створити.

Наша країна має досить потужний інтелектуальний потенціал, на її рахунку  багато досягнень світового рівня, але здебільшого ці досягнення не були раціонально спрямовані на користь нашого народу через недостатню увагу до цього питання з боку держави.

Список використаної літератури

1. Конституція України, від 28.06.1996 р., № 254к/96-ВР;

2. Цивільний кодекс України, від 16.01.2003 p., № 435-IV;

3. Закон України "Про авторське право і суміжні права", від 23.12.1993 №3792-ХП;

4. Закон України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", 15.12.1993 № 3687-XII;

5. Бондаренко С.В. Авторське право і суміжні права. – К.: “Інститут інтелектуальної власності і права”, 2004. – 260 с.

6. http://uk.wikipedia.org