Технологія вирощування сої на зерно з урожайністю 42 ц/га

Дуже негативно  впливає на врожай похолодання під  час цвітіння. При температурі 10-13⁰С достигання затримується. У теплу посушливу осінь, коли рослини достигають, вони витримують деяке зниження температури.

Реакція на світло. Соя – рослина короткого дня. Умови освітлення впливають на інтенсивність фотосинтезу, біологічну фіксацію азоту бульбочковими бактеріями, на мінеральне живлення і врожай. Вегетаційний розвиток стимулюється довгим днем, а для генеративного розвитку потрібний короткий фотоперіод. Серед рослин короткого дня соя найчутливіша до зміни його тривалості. Щоб прискорити цвітіння, для неї необхідно від 2 до 6 коротких днів, тоді як для інших культур – 7-40, і навпаки, при невеликому збільшенні тривалості дня цвітіння затримується. Тому, коли завозять насіння сої з південних у північні райони, вегетаційний період у більшості з них подовжується.

Сучасні сорти  в основному пристосовані до вузьких  зон, широтних поясів, а тому зміна  широти навіть на один градус впливає  на ріст і розвиток рослин, їх продуктивність, чим північніше місце походження сорту і чим довший день, при  якому він формувався, тим сорт ранньостигліший і менше реагує на тривалість дня. Є сорти з дуже незначною реакцією на тривалість дня, їх відносять до нейтральних. Для  більшості сортів сприятлива тривалість дня 13-15 годин. Соя особливо реагує на зміни тривалості дня в період від появи сходів, коли формується листкова поверхня, до масового цвітіння. Тому необхідно дотримуватися оптимального строку сівби цієї культури. Тривалість вегетаційного періоду, що пов’язаний з довжиною дня, залежно від сорту  й району вирощування коливається  від 90-100 до 150-170 днів. В Україні районовані сорти дозрівають за 115-140 днів.

Потреба у воді. Соя – водолюбна культура. Транспіраційний коефіцієнт коливається від 390 до 700, середній – 500-550. Культура займає проміжне місце в групі зернобобових.

Потреба рослин у воді залежить від фаз їх росту  й розвитку. Для набубнявіння насіння  соя потребує 90-160% води від його маси. Для формування великого врожаю зеленої  маси й насіння сої потрібно, щоб  вміст води в ґрунті у фазі сходи  – цвітіння становив 70%, формування бобів і налив насіння – 80, у фазі достигання – 60-70% найменшої  вологоємності.

Після появи  сходів до галуження коефіцієнт транспірації великий але в цей час загальні витрати води незначні, що пов’язано  з повільним темпом наростання маси. Критичний період споживання соєю води збігається з формуванням і розвитком  продуктивних органів (фази цвітіння, формування і наливу насіння). Тому посуха в цей період найнегативніше впливає на продуктивність посіву.

Чутливість  до родючості ґрунту. Соя забезпечує великий урожай на чорноземних, каштанових і меліоративних дерново-підзолистих ґрунтах. Для неї придатні ґрунти з рН від 5 до 8, оптимальні – з рН 6,5. Найбільші врожаї зеленої маси і зерна одержують на окультованих родючих ґрунтах, багатих органічною речовиною, забезпечених кальцієм, з доброю водопроникністю та обміном повітря. Це дуже важливо для біологічної фіксації азоту бульбочковими бактеріями. Непридатні для неї без меліорації солонці і солончаки, заболочені й кислі ґрунти. Треба враховувати, що бульбочкові бактерії (аеробні) потребують доброї аерації, розпушеного ґрунту, на ущільнених і заболочених ґрунтах вони не розвиваються, тому процес біологічної фіксації не відбувається .

Потреба в елементах живлення. Соя дуже чутлива до поживного режиму ґрунту, причому поживні речовини вона засвоює під час вегетації нерівномірно від сходів до цвітіння :

• азоту – 6-16%,
• фосфору – 8,4-12,3,
• калію – 9-23,8,
• кальцію – 10-11,
• магнію – 6-8%.

Решту поживних речовин соя використовує від  початку формування наливу зерна. Максимальну  кількість азоту використовує від  фази цвітіння до формування бобів, фосфору  – під час формування бобів, калію  – через 87-95 днів, кальцію – через 70-80, магнію – через 73-80 днів після  сходів [7].

На думку  вчених [12, 46] на формування 1 ц зерна  витрачається 7,7-10 кг азоту, 1,7-4 кг фосфору, 3,2-4,4 кг калію.

2. Фази проходження та етапи органогенезу

Біологічно-екологічними особливостями, грунтово-кліматичними умовами та технологією вирощування  визначається вегетація рослин сої  та інших польових культур. Великого значення у північному Степу набуває  підбір сортів, екологічно найбільш адаптованих, передусім, до грунтово-кліматичних  умов вегетації. На різних фазах вегетації  рослини сої неоднаково реагують на ці умови.

Залежність  між тривалістю періоду сівба-сходи  і температурою повітря та ґрунту виявлена дослідженнями вчених. Набубнявіння насіння і його проростання прискорює  підвищена температура, завдяки  чому потім інтенсивно проходять процеси росту і розвитку рослин. Потреба сої в теплі зростає від проростання насіння до сходів, потім до цвітіння і формування насіння, а під час достигання вона помітно знижується.

Спостереження за ростом і розвитком районованого та трансгенного сортів сої показали, що в умовах північного Степу України  сорти по різному реагують на гідротермічні  умови року. Що зумовлювало різну  тривалість міжфазних періодів. Від  цього змінювався вегетаційний період обох сортів.

Міжфазний період-цвітіння і формування бобів – найбільш тривалий. Він відбувається майже  паралельно. Цвітіння і зв’язування бобів проходить поярусно. Кінець цвітіння майже співпадає з закінченням утворення бобів.

Тривалість  періоду від появи повних сходів до чергової фази вегетації і, як наслідок, - загальний період вегетації були різними у районованого та трансгенного сортів.

Запорукою формування високого урожаю насіння є формування вегетативної маси рослин, що формуються до настання генеративного періоду. А тому скорочення періоду за рахунок  збільшення тривалості генеративних фаз, певно, не є бажаним. За рахунок нагромадження  в ній пластичних поживних речовин, їх перерозподілу в генеративні  органи формується основна маса урожаю насіння сої.

1.3 Критичні періоди культури

Біологічно-екологічними особливостями, грунтово-кліматичними умовами та технологією вирощування  визначається вегетація рослин сої  та інших польових культур. Великого значення у північному Степу набуває  підбір сортів, екологічно найбільш адаптованих, передусім, до грунтово-кліматичних  умов вегетації. На різних фазах вегетації  рослини сої неоднаково реагують на ці умови.

Залежність  між тривалістю періоду сівба-сходи  і температурою повітря та ґрунту виявлена дослідженнями вчених. Набубнявіння насіння і його проростання прискорює  підвищена температура, завдяки  чому потім інтенсивно проходять  процеси росту і розвитку рослин. Потреба сої в теплі зростає від проростання насіння до сходів, потім до цвітіння і формування насіння, а під час достигання вона помітно знижується.

Спостереження за ростом і розвитком районованого та трансгенного сортів сої показали, що в умовах північного Степу України  сорти по різному реагують на гідротермічні  умови року. Що зумовлювало різну  тривалість міжфазних періодів. Від  цього змінювався вегетаційний період обох сортів.

Міжфазний період-цвітіння і формування бобів – найбільш тривалий. Він відбувається майже  паралельно. Цвітіння і зв’язування бобів проходить поярусно. Кінець цвітіння майже співпадає з закінченням утворення бобів.

Розділ  ІІ Оцінка досягнутого рівня врожайності  за різних умов

2.1 Розрахунки коефіцієнта засвоєння  ФАР посівами

Розрахунки ККД ФАР:

К_фар=

,

Кількість сонячної енергії, яка міститься в урожаї:

Е=0,7*20,16=14,1кДж,

Розрахунок  урожайності в абсолютно сухому стані:

У_о =

=0,7 кг/ м².

З проведених мною розрахунків ми бачимо, що коефіцієнт використання ФАР рослинами, при  урожайності 42 ц/га, складає 1,27%.

2.2 Розрахунки потенційної врожайності  за надходженням ФАР (ПУ)

Потенційна  урожайність:

ПУ=

,

Знаючи стандартну вологість основної продукції(12%), співвідношення в урожаї, потенційну урожайність  абсолютно сухої біомаси переводять в урожайність основної і побічної продукції стандартної вологості:

ПУ_о=

ц/га,

Частина вмісту основної продукції в урожаї:

К_т=

ПУ_о

42*0,598=25,11 ц/га,

Врожай побічної продукції:

25,11*0,9=22,5 ц/га.

Роблячи розрахунки я зробив висновок, що у нашій  кліматичній зоні невисокий коефіцієнт використання ФАР.

2.3 Розрахунки кліматично забезпеченого  урожаю (КЗУ) за природною вологозабезпеченістю  і природною родючістю ґрунтів

КЗУ_в=

ц/га,

Ресурси доступної рослинам вологи:

W=157+221,3*0,8=334,04-80=254,04 мм.

Визначення  КЗУ за природною родючістю ґрунтів:

КЗУ_г=68*0,36*1,25=32,3 ц/га.

Використовуючи  природну забезпеченість ґрунту рослина  може забезпечити урожайність 57,73 ц/га, а використовуючи лише природну родючість  ґрунту 32,3 ц/га.

2.4 Розрахунки кліматично забезпеченого  урожаю за гідротермічним показником (ГТП) і за біокліматичним потенціалом (БКП)

Розрахунки  КЗУ за гідротермічним показником:

КЗУ_гтк=2,2*2,58-1,0=4,67т/га,

ГТК=

бала,

Розрахунок  урожайності за біокліматичним потенціалом:

КЗУ_бкп=1,27*2,95=3,7 т/га,

Розрахунок  біокліматичного потенціалу:

БКП=1,23

=2,95 бала,

Коефіцієнт  зволоження:

К_зв=0,25

1,23.

З наведених вище даних  можна зробити висновки, що ми можемо отримати запрограмовану урожайність  завдяки природно-кліматичним факторам.

2.5 Розрахунки  реально-виробничої урожайності

РВУ=68*0,36=24,48 ц/га.

Реальна-виробнича  урожайність не відповідає запрограмованій  і тому ми повинні запроваджувати заходи які підвищують урожайність.

Розділ ІІІ  Науковий аналіз умов технології вирощування  
                              запрограмованого  врожаю сої

3.1 Місце в сівозміні

 Сою розміщують  після озимої пшениці, ярого  ячменю, кукурудзи на зерно і  силос, під яку не вносили  гербіциди триазинової групи.  Недоцільно її висівати після багаторічних бобових трав і зернобобових культур. В польовій сівозміні на попереднє місце сою повертають через 3-4 роки. В фермерських господарствах було б доцільно вводити короткоротаційні сівозміни, насичені соєю і кукурудзою. Такий підхід широко впроваджується у соєсіючих країнах світу.

3.2 Система обробітку ґрунту

Система підготовки ґрунту - основа технології вирощування  сої на зерно. Вона передбачає максимальне  накопичення вологи і знищення бур’янів, особливо багаторічних, вирівнювання поверхні поля та запобігання водній і вітровій ерозії ґрунтів.

При розміщені  сої на полях, засмічених кореневищними  і коренепаростковими бур’янами, після  збирання попередника проводять 2-3 разове лущення стерні: перше –  дисковими лущильниками ЛДГ-10, БД-10А  на 6-8 см, а наступне – лемішними ПЛ – 5-25, ПЛ – 10-25 або плоскорізними КПШ-9, КПШ-5, ОПТ – 3,5 на глибину 12-14 см в агрегаті з боронами БИ-3А після масового відростання розеток бур’янів. При сильній забур’яненості поля використовують гербіциди 2,4 Д у дозі 5-7 л/га по препарату по відрослим розеткам бур’янів, а через 12-15 днів проводять глибоку оранку плугами ПЯ – 3,35, ПЛН – 8-40 і іншими в агрегаті з тракторами К – 701 М, Т – 150 або ДТ – 75 М.

Після оранки восени проводять вирівнювання поля вирівнювачами ВП – 8, ВПН – 5,6 або  культиваторами КПС-4. На таких полях  весною проводять лише передпосівну культивацією на глибину загортання насіння переобладнаними культиваторами з лапчатими робочими органами. . Результатами досліджень Інституту кормів УААН (1988-1991 рр.) показують, що соя сорту Аркадія одеська на чорноземах звичайних легкосуглинкових для формування 1 ц насіння і відповідної кількості побічної продукції потребує 7,2 – 8,1 кг азоту, 2,3 – 2,7 кг фосфору і 2,8-3,1 кг калію. Норми добрив слід визначити для кожного поля окремо залежно від типу і характеристики агрохімічних показників ґрунту. За даними Інституту кукурудзи (А.О. Бабич, 1978), на звичайних чорноземах необхідно вносити 40-60 кг азоту, 60-90 кг фосфору та 50-90 кг/га калію [3 Адамень Ф.Ф. Совершенствование технологии выращивания сои в покосных и пожнивных посевах юга Украины. – с. Кленинино: Изд-во НПО, Крым, 1995. – 56 с.].

 

3.3 Розрахунки норм добрив

Таблица-1 Розрахунок норм добрив.

Букв. позн.	Показники	Одиниці виміру	N	Р	К
В	Винос з ґрунту 1 ц врожаю	кг	6,6	1,5	2
Во	Загальний винос	кг/га	277,2	63	84
П	Міститься в ґрунті	мг/100 г гр.	2,1	4,2	3,9
П1	Міститься в ґрунті	кг/га	239,4	143,64	133,38
Кп	Використається з ґрунту	%	39	9	15
Іп=І	Може бути викор. рослинами з ґрунту	кг/га	93,3	12,9	20
Д	Треба довнести з мін. Добривами	кг/га	183,9	50,1	64
Км	Викор. з мін. добрив	%	50	15	50
Дм	Доза пож. речовин з урах. коеф.	кг/га	367,8	334	128
Су	Міститься у добривах	%	34 АМ	22 СФ	40
Н	Норма внесення добр.	ц/га	10,8	15,18	3,2