Основні напрямки підвищення ефективності виробництва приросту свинини

 

Рис.2.3 Динаміка собівартості виробництва 1 ц м’яса свинини в ПСП «Перемога» Вільшанського  району Кіровоградської області

Наведені дані динаміки показують чітку тенденцію зменшення собівартості одного центнера м’яса свинини по ПСП «Перемога» Вільшанського  району Кіровоградської області. Так, за період 2006-2010 роки виробнича собівартість 1 ц м’яса свинини в господарстві зменшилась  на 43,2% і склала 648,50 грн./ц.

Отже, основний фактор росту собівартості – це  зростання затрат на утримання  тварин.

А для зростання продуктивності слід поліпшити структуру кормового  раціону за рахунок збільшення питомої  ваги концентрованих кормів в напрямі підвищення частки бобових, високобілкових кормів, що збільшить вміст перетравного протеїну до 110-115 г на кормову одиницю.

  Для виявлення першопричин, які зумовили невиконання (перевиконання) плану собівартості, проведемо аналіз статей затрат, дані по яких приведені в таблиці 2.10.

Таблиця 2.10.

Структура виробничої собівартості  приросту свиней по статтях затрат в ПСП «Перемога» Вільшанського  району Кіровоградської області за 2010 рік

Статті затрат	Виробнича собівартість всього, тис. грн.	Питома вага затрат, %
Прямі матеріальні витрати	166,0	69,7
Корми	140,0	58,8
Інші матеріальні витрати	28,0	11,8
Прямі витрати на оплату праці	44,0	18,5
Амортизація необоротних активів	1,0	0,4
Відрахування на соц.заходи	16,0	6,7
Інші прямі та загально виробничі витрати	11,0	4,6
Всього витрат	238,0	100,0

 

Аналізуючи дані таблиці 2.10. необхідно відмітити, що найбільшу питому вагу в структурі собівартості затрат складають витрати на корми та прямі витрати на оплату праці.

Таким чином зниження затрат на виробництво приросту свиней не тільки в ПСП «Перемога», а й в інших сільськогосподарських підприємствах України можливе лише у випадку економічної стабільності в країні, встановлення паритету цін на продукцію сільського господарства і промисловості. Тільки в такому випадку можна говорити про реальне зниження собівартості приросту свиней.

Структуру виробничої собівартості приросту свиней в розрізі статей затрат проілюструємо за допомогою рис. 2.4.

Рис.2.6. Структура виробничої собівартості приросту свиней в ПСП «Перемога» Вільшанського  району Кіровоградської області

 

Найбільш концентровано відображає ефективність виробництва м’яса  свиней дає можливість працювати  в умовах самофінансування одержаний  чистий доход (прибуток). Він створюється  додатковою працею і розраховується як різниця між вартістю валової продукції і виробничими витратами, які включають матеріальні витрати і оплату праці з нарахуваннями. Прибуток розглядають як реалізовану частину чистого доходу, оскільки його обчислюють за товарною продукцією, а саме, віднявши від виручки за її реалізацію повну собівартість реалізованої продукції. Розрахунок цих показників наведено в таблиці 2.11.

Таблиця 2.11

Фінансові результати від реалізації м’яса свиней в ПСП «Перемога» Вільшанського  району Кіровоградської області

Показники	2006р.	2007р.	2008р.	2009р.	2010р.	2010р. в % до 2006р.
1. Вироблено м’яса свиней ц	140,0	158,2	100,0	177,0	367,0	262,1
2. Реалізовано м’яса свиней, ц	88,0	155,0	125,0	83,0	139,0	158,0
3. Рівень товарності, %	62,9	98,0	125,0	46,9	37,9	-25,0п.
4. Виручка від реалізації всього, тис.грн.	83,0	94,1	170,1	105,8	133,3	160,6
5. Ціна реалізації 1 ц, грн.	943,18	607,10	1360,80	1274,70	958,99	101,7
6. Повна собівартість реалізованої  продукції, тис.грн.	121,0	135,0	146,9	102,0	132,9	109,8
7. Повна собівартість 1 ц, грн.	1375,00	870,97	1175,20	1228,92	956,12	69,5
8. Прибуток (збиток), тис.грн.	-38,0	-40,9	23,2	3,8	0,4	-1,1
9. Рівень рентабельності (збитковості), %	-31,4	-30,3	15,8	3,7	0,3	31,7п.

 

Розглянувши дані таблиці 2.11 можна зробити висновок, що в ПСП «Перемога» галузь свинарства є розвинутою, проте показники економічної ефективності виробництва м’яса свиней коливаються по роках. Так, за досліджуваний період обсяг виробленого м’яса свиней підвищився на 162,1%, кількість реалізованого м’яса свиней – на 58%.

Виручка від реалізації у 2010 році зросла на 60,6%. Це сталося за рахунок того, що у 2010 році підвищилися реалізаційні ціни на приріст свиней. Виробництво м’яса свиней в господарстві за 2008-2010 роки було прибутковим. Щодо рентабельності, то вона підвищилась у звітному році на 31,7 пунктів у порівнянні з 2006 роком, і склала лише 0,3%.

 

РОЗДІЛ 3. Основні напрямки підвищення ефективності виробництва приросту свинини

3.1. Шляхи підвищення  ефективності виробництва свинини

 

Економічна ситуація в сільському господарстві характеризується насамперед тим, що внаслідок обмеженості платоспроможного попиту населення, значного монополізму в суміжних галузях і особливо в сфері переробки та торгівлі, нерозвиненості ринкової інфраструктури, а також великого обсягу імпорту сільськогосподарські виробники не можуть підвищувати ціни на свою продукцію по мірі зростання витрат на її виробництво. Це є однією з головних причин спаду виробництва практично у всіх галузях агропромислового комплексу.

Враховуючи кризову ситуацію в галузі свинарства і неспроможність держави створити оптимальні умови для її розвитку в альтернативному дрібнотоварному варіанті, слід вважати, що основний напрям розвитку свинарства має ґрунтуватись на функціонуванні середніх і великих за розміром сільськогосподарських підприємств різних форм власності. Саме вони мають можливість повністю реалізувати на практиці всі селекційні, технологічні, організаційні досягнення, які були напрацьовані в минулому і давали досить відчутну віддачу.

Дослідження фахівців (науковців та практиків) доводять, що майбутнє  галузі свинарства має будуватися на промисловій основі. Поки що цей процес повільний, проте позитивні результати вже є. Українська корпорація „Тваринпром", до якої входять 43 підприємства, що займаються виробництвом свинини, сьогодні налічує 500 тис. гол. свиней. Питома вага їх у загальних обсягах сільськогосподарських підприємств України за чисельністю свиней становить майже 19 %, за реалізацією свинини - 35 %. Кожне підприємство корпорації у своєму регіоні посідає перше місце не тільки з виробництва свинини, але й молока, зернових, технічних та кормових культур. Спеціалісти корпорації „Тваринпром" допомагають господарствам у проведенні реконструкції свинарників, придбанні висококласного племінного молодняку свиней, кормових добавок, преміксів, медикаментів, обладнання для штучного осіменіння свиноматок тощо. Впровадження інтенсивної технології виробництва при відповідних капітальних вкладеннях дає змогу значно збільшити кількість одержуваної продукції, підвищити рентабельність галузі та забезпечити оптимальну потребу у продуктах харчування за помірною ціною.

Ситуація, що склалася, значною мірою  спричинена неврегульованістю внутрішнього ринку м'яса та м'ясопродуктів. Митна  вартість однієї тонни імпортованого м'яса та м'ясопродуктів у 2008 році становила 3523 грн. Це призводить до штучного зниження цін на м'ясосировину та згортання вітчизняного виробництва. Тому на державному рівні необхідно вирішити питання закупівлі імпортного технологічного обладнання для свиней та налагодити його виготовлення на промислових підприємствах України. Вибір та налагодження технології утримання має забезпечувати прибутковість галузі, тільки тоді вона буде ефективною.

Одним із завдань в галузі свинарства є виробництво станкового обладнання для утримання всіх вікових груп свиней і насамперед свиноматок з поросятами, оскільки застаріле обладнання призводить до значних втрат молодняку при його вирощуванні. Для двофазного утримання свиноматок з приплодом ВАТ завод „Фрегат" спільно з УкрНДШВТ ім. Л. Погорілого розробили станок ССС 1/10. У таких станках можна розміщувати тяжкосупоросні свиноматки, свиноматки з приплодом до 26-60 днів, відлучених поросят 90-120 днів групами до 11 голів. Конструкторами передбачена можливість регулювати ширину боксу залежно від розмірів свиноматки. Станок обладнаний електрообігрівачем, який працює в двох режимах: „літо" і „зима". Напування тварин здійснюється з напувалки АС-Ф-25, обладнаної сітчастим фільтром. Завдяки експериментальному встановленню таких станків для свиноматок з приплодом до 26-60 днів у господарствах Вільшанського району падіж свиней групи 0-2 місяці знизився на 68 %. При відгодівлі та реалізації збережених тварин, витрати на придбання нового обладнання повністю відшкодовуються. Збереження поголів'я в ранньому віці та доведення свиней до необхідних вагових кондицій, реалізація за досить високою ціною (966,36 грн. за 1 ц) сприяли отриманню прибутку у сумі 286 грн. на кожен реалізований центнер свинини. Рівень рентабельності галузі склав у 2009 році 42,1 % (вдвічі більше, ніж у 2006 році). Тому агроформуванням Кіровоградської області доцільно встановити таке обладнання. Це дасть змогу зберегти 95-100 % поголів'я свиней у ранньому віці, що дозволить отримати через 7-8 місяців приріст 105-115 кг від 1 голови, в перерахунку на грошовий еквівалент -1015-1110 грн. виручки.

Вирішальною умовою розвитку галузі повинне стати створення стабільної, надійної і дешевої кормової бази на основі удосконалення системи  кормовиробництва, структури і  підвищення якості використовуваних кормових ресурсів для повного забезпечення свиней необхідною кількістю поживних речовин.

При складанні раціонів для свиней враховують статево-вікові групи тварин, норми і тип годівлі та інтенсивність  використання, що зумовлює їхню структуру і поживність. Для зони Лісостепу, де розташовані сільськогосподарські підприємства Кіровоградської області, застосовують концентратно-коренеплідний тип годівлі. Концентрованим кормам у загальній структурі раціону належить 70-75%. Проте, аграрні підприємства регіону тільки на 14 % від потреби забезпечені концентрованими кормами. Тому проблемою, яка потребує негайного вирішення є відновлення роботи законсервованих комбікормових заводів, створення нових з новітнім обладнанням, які б могли забезпечити тваринництво не тільки комбікормами у необхідній кількості, а й кормовими добавками, вітамінами.

Найбільшу частку витрат у свинарстві (65 % і більше від загальної собівартості свинини) складає вартість кормів, тобто  використання сировинного ресурсу. За біологічними особливостями та в умовах відповідної технології виробництва на 1 ц приросту живої ваги свині витрачають не більше 400-450 корм. од. При неповноцінній і незбалансованій годівлі, в залежності від статево-вікових груп, ці витрати збільшуються у 1,5-2 рази.

Незбалансованість раціонів за поживними  речовинами на 50 % збільшує витрати  кормів на 30-35 % та зменшує середньодобові прирости. У більшості господарств  живої ваги 100 кг свині досягають  за 22-24 місяці і на 1 кг приросту витрачають 10-12 корм. од. концентратів.

При організації кормової бази слід враховувати такі умови:

- кількість кормів, що виробляється, повинна відповідати запланованому  обсягу виробництва свинини, тобто  необхідно дотримуватись принципу  пропорційності, порушення якого призводить до різкого зниження ефективності галузі;

- з урахуванням руху поголів'я,  кількісного складу тварин різних  виробничих груп, рівня продуктивності  та обсягу виробництва корми  повинні надходити у необхідній  кількості і якості, безперебійно  і своєчасно;

- структурою кормового балансу  повинно бути передбачено використання  якісних і дешевих кормових  компонентів.

Враховуючи сучасний кризовий стан галузі у більшості свинарських  господарств, за винятком великих державних  комплексів, свинину більш ефективно виробляти на власних кормах. В перспективі високих показників виробництва свинини можна досягти лише в тих господарствах, які здатні виробляти достатню кількість різноманітних і дешевих кормів, що забезпечують фізіологічні потреби свиней повноцінними і збалансованими за поживними речовинами раціонами.

Підвищення ефективності використання кормів методом збалансування раціонів за поживними та біологічно активними  речовинами, застосування відповідної  технології підготовки кормів до згодовування - головні передумови оптимізації обмінних процесів організму.

Основними резервами зміцнення  кормової бази в господарствах, згідно проведених досліджень, є збільшення площі посіву і удосконалення  технології вирощування гороху, сої, ріпаку, соняшника, інших бобових  культур та використання харчових відходів.

Зернові злакові корми і продукти їх переробки здатні повністю задовольняти потребу свиней в енергії, але  лише на 50-70 % - у протеїні. Балансування раціонів за рівнем протеїну шляхом використання зернобобових культур, макухи і шроту дозволяє підвищити частку білків рослинного походження до 90 % і більше. Для повного забезпечення потреби свиней у протеїні використовуються корми тваринного походження (молоко та продукти його переробки, рибне, кров'яне, м'ясне та м'ясо-кісткове борошно тощо).