Основні напрямки підвищення ефективності виробництва приросту свинини

Тип 1. Зовнішній захист, тобто захист від міжнародної  конкуренції, і обов’язковий внутрішній захист, тобто повна гарантія збуту (закупівель) продукції за інтервенційними цінами¹ і через інтервенційні установи ЄС.

Тип 2. Зовнішній захист і факультативний внутрішній захист, тобто цінові та збутові гарантії діють лише протягом певного часу і/чи для певних обсягів продукції.

Тип 3. Зовнішній захист без внутрішнього, тобто не існує ніякої внутрішньої цінової підтримки для продукції, виробленої всередині ЄС.

Тип 4. Ні зовнішнього, ні внутрішнього ринкового захисту. Для  забезпечення конкурентноспроможності  продукції, виробленої в країнах-членах ЄС, на світовому ринку використовується лише допомога для її безпосереднього виробництва.

В основу вибору ринкової організації відповідного виду продукції  покладено врахування сукупності таких  трьох основних факторів: рівень внутрішнього забезпечення продукцією потреб в самому ЄС, рівень конкурентноспроможності і потенційні обсяги експорту чи імпорту продукції.

Для ринку м’яса свинини  з самих початків був характерний  суттєво слабший, в порівнянні з  іншими ринками продукції, інструментарій втручання зі сторони державних інституцій Євросоюзу [24]. Він функціонує згідно третього типу вищенаведеної типологічної класифікації ринкової організації.

Ринкова організація  м’яса свинини як одне з головних завдань передбачає захист виробника. Це досягається головним чином через підвищену, в порівнянні із світовою, ціну на свинину в середині ЄС (тактика підтримування ціни) і ліквідацію сильних цінових коливань (тактика стримування ціни).

З цією метою створено цілий комплекс заходів, які включає  ринкова організація м’яса свинини, найважливішими із них є: 1) регулювання зовнішньої торгівлі і 2) регулювання внутрішнього ринку.

Регулювання зовнішньої торгівлі має за мету забезпечити  надійний захист виробництва в ЄС по відношенню до третіх країн, враховуючи різні рівні витрат всередині і за межами Євросоюзу. А з допомогою регулювання внутрішнього ринку, яке передбачає в принципі як можливість державних інтервенційних закупівель, так і гарантування фінансових виплат для приватних інтервенційних закупівель, повинні ліквідовуватись екстремальні коливання цін виробників всередині ЄС.

Регулювання зовнішньої торгівлі свининою передбачає регулювання  експорту та імпорту ЄС. До реформування згідно вимог СОТ у 1995р. основним критерієм визначення мінімальної  ціни, за якою ввозилося м’ясо свинини на територію Євросоюзу була так звана ціна проникнення (порогова ціна). Регулювання імпорту в початковому вигляді було тісно прив’язане до розвитку цін на зерно [14]. Найважливішими інструментами при цьому були ціна проникнення і мито на імпорт свинини (рис. 1.4), котрі встановлювались за пропозицією Європейської Комісії наперед відповідно кожного кварталу.

 

 

 

 

Порогова ціна на кордоні (фіксована)

 

                    Мито (змінне)

 

Світова ціна (змінна)

Рис. 1.4. Митний механізм регулювання імпорту на ринку свинини ЄС.

 

Ціна проникнення служила  критерієм встановлення мінімальної  ціни, за якою дозволявся ввіз м’яса  свинини в ЄС. Вона розраховувалася  як ціна виробництва на основі цін  на фуражне зерно світового ринку  і кормів в країнах-експортерах м’яса-свинини. Щоб забезпечити однаковий захист виробникам свинини, а також зерна в ЄС, було запроваджено мито при імпорті свинини з третіх країн. Його величина як правило складалась з двох, а в деяких випадках - трьох складових. Перша складова повинна була б вирівняти різницю в ціні на фуражне зерно на світовому і внутрішньому ринку ЄС. Дана величина визначалась власне як різниця між вказаними видами цін збільшеної на коефіцієнт, що відповідав витратам кормів при відгодівлі свиней в ЄС. В такий спосіб компенсувалось передусім несприятливе, при випадку, існуюче ринкове становище виробників в ЄС по відношенню до виробників з третіх країн.

Друга частина суми мита засвідчує по суті беззаперечну перевагу внутрішніх виробників свинини. Це так  звана сума преференції - становила близько 7% [31] від ціни проникнення попереднього року. В даний спосіб, оплачуючи дану преференцію, досягалась фактично неконкурентноспроможність виробників свинини з третіх країн на ринку Європейського Союзу.

Третя частина - так зване додаткове мито - застосовувалося у тому випадку, коли ціна пропозиції свинини “вільно на кордоні” є нижчою ціни проникнення. Цей факт розглядався як демпінг, а сума мита вираховувалася як різниця між обома цінами. При цьому ціна проникнення розраховувалася таким чином:

• кількість корму, яка необхідна для виробництва 1 кг свинини в третіх країнах, оцінювалася по світових цінах на фуражне зерно. Ця кількість корму дорівнювала 5,46 кг і мала таку структуру: 40% - ячмінь, 35% - кукурудза і 25% - овес;
• отримана т.ч. вартість корму збільшувалася на 12%, щоб врахувати вартість інших крім зернових кормів, які необхідні в раціоні годівлі свиней;
• до цієї суми врешті-решт додавалась сума додаткових виробничих витрат, які виникають при виробництві свинини.

Тобто ціна проникнення  відповідала тим мінімальним  витратам, згідно яких могла здійснюватись  пропозиція м’яса свинини “вільно  на кордоні”. Таким чином, за одночасної дії всіх елементів регулювання імпорту свинини, ціна пропозиції свинини з третіх країн на внутрішньому ринку ЄС не могла бути нижчою ціни, що дорівнювала ціні проникнення і сумі першої і другої частини мита.

У 1995 році система регулювання імпорту була реформована в ході пристосування механізму регулювання ринку свинини ЄС до вимог Світової організації торгівлі і має такий сучасний вигляд (рис. 1.5).

 

    Ціна імпорту (змінна)

 

Митний еквівалент   

(фіксований) зменшений на 36%

                Світова ціна (змінна)

Рис. 1.5. Митний механізм регулювання імпорту на ринку свинини ЄС згідно СОТ-домовленостей.

Замість варіюючої системи  формування митних зборів, розмір яких залежав від розвитку цін на фуражне зерно, з 1 липня 1995р. діють фіксовані ставки митних зборів. Останні визначені на основі тарифного еквіваленту обчисленого для базового періоду 1986-1988рр. і були протягом 1995-2001рр. зменшені з 78,77 до 53,60 екю за 1 ц м’яса свинини, або на 36% [10].

Різниця між рівнем світової ціни і внутрішнім рівнем витрат на виробництво свинини враховується також при експорті продукції  за межі Європейського Союзу. Для  системи заходів  регулювання  експорту, як і у випадку імпорту  свинини, характерна відверто виражена протекція товаровиробників в середині ЄС. Однак її реалізація є більш витратною і дорогою, ніж при регулюванні імпорту. Це зумовлено наступними факторами.

Оскільки виробництво  свинини через вищий рівень виробничих витрат в країнах-членах ЄС є дорожчим, ніж в інших частинах світу, то при експорті свинини виникає необхідність його субсидування з метою забезпечення конкурентноспроможності виробників ЄС на світовому ринку. Цей випадок наведено між періодами t₂ і t₃ на рис. 1.6. Розмір експортних субсидій встановлюється за пропозицією Європейської Комісії через кожних три місяці [30].

У тому разі, якщо світова  ціна на свинину є вищою, ніж в  Євросоюзі, що в практиці може статись  надзвичайно рідко, тоді як правило  не використовується механізм субсидування експорту. Навпаки, при довготривалих і великих обсягах експорту свинини за межі Європейського Союзу, що може загрожувати стабільності внутрішнього ринку, зумовивши дефіцит продукції на ньому, використовують заходи по обмеженню експорту свинини з ЄС. Крім того, з моменту пристосування механізму регулювання ринку свинини до вимог Світової організації торгівлі Євросоюз був змушений протягом 1995-2001 рр. обмежити фізичні обсяги експорту м’яса свинини з 561,4 до 443,5 тис. тонн, а обсяг експортних субсидій скоротити з 298,9 до 191,3 млн. екю [23].

Особливої уваги в  аналізі досвіду ринкової організації  м’яса свинини в ЄС заслуговує застосування заходів щодо обмежень вільного руху продукції. Це відбувається як правило тоді, коли є загроза  поширення епідемій серед тварин і їх масового падежу (свиняча чума тощо). До цих особливих заходів, які однак є просторово і в часі обмеженими, вдаються за пропозицією Єврокомісії.

 

ціна, p

 

                Базова ціна

      Ринкова ціна ЄС

 

 

 

              Світова ринкова ціна

  Величина субсидій

 

 

 

 

     t₁   t₂             t₃     t₄   період, t  

 

 

Рис. 1.6. Механізм регулювання експорту свинини в ЄС.

 

Крім регулювання експорту-імпорту  одним з найважливіших елементів  ринкової організації свинини в  ЄС є регулювання його внутрішнього ринку . Воно передбачає здійснення інтервенційних заходів на ринку м’яса свинини за наявності визначених умов з метою недопущення значних цінових коливань, або ж зменшення їх розміру. Основними заходами регулювання внутрішнього ринку свинини в ЄС є:

• надання фінансової допомоги приватним складським фондам свинини;
• здійснення державних інтервенційних закупівель.

Інтервенційні установи ЄС для стабілізації ринкової пропозиції і ціни створюють також складські  фонди зберігання свинини. На відміну  від інших ринків продукції, де інтервенції  розпочинаються автоматично при  досягненні певного рівня ринкової ціни (ринок зерна), або ж взагалі є обов’язковими (т.зв. “сітка безпеки” - ринок м’яса яловичини), на ринку свинини для кожного окремого випадку за пропозицією Єврокомісії приймається рішення про початок і кінець інтервенційних заходів [14].

Цей механізм регулювання  внутрішнього ринку виглядає так:

• щорічно в рамках проведення переговорів стосовно цін на аграрну продукцію Радою Міністрів ЄС на період з 1 липня по 30 червня наступного року встановлюється т. зв. базова ціна (Grundpreis) на свинину;
• базова ціна є дійсною для свинини стандартної якості (торгового класу Е), яка визначена в спільній схемі торгових класів продукції в ЄС;
• якщо рівень середньоринкової ціни (референтної) на репрезентативних (спеціально вибіркових) ринках знижується менше базової, і ситуація не покращується, тоді можуть бути застосовані інтервенційні заходи;
• інтервенційна ціна на свинину стандартної якості не може бути нижчою 78 і вищою 92% базової ціни .

Отже, формування і функціонування ринку свинини повинно здійснюватись, як свідчить світовий досвід, за активної ролі держави, особливо в період його становлення. Це вказує на необхідність перегляду економічної політики в Україні щодо можливості відродження системи державного замовлення, як одного з елементів ринкового механізму функціонування ринку свинини в Україні. Враховуючи досвід ЄС, а також незрівнянно менші можливості по фінансуванню таких заходів, їх застосування повинно бути частковим і доповнюватись іншими елементами ринкового механізму по нарощуванні виробництва свинини в Україні.

Розділ 2. Ефективність виробництва м’яса свиней в ПСП «Перемога» Вільшанського  району Кіровоградської області

2.1. Організаційно-економічна  характеристика господарства

 

ПСП «Перемога» розташоване в центральній частині Вільшанського району Кіровоградської області. В господарстві діє цехова структура виробництва де є 4 галузевих цехи – рослинництва ( очолює головний агроном);  тваринництва ( очолює головний зоотехнік); цех допоміжного виробництва (очолює головний інженер) і цех переробки зберігання продукції ( очолює головний технолог).

ПСП «Перемога» знаходиться в центральній зоні Лісостепу. Мінімальна температура взимку становить –37С^о, максимальна влітку +42С^о.

Тривалість вегетаційного періоду  становить 180 днів з 15 квітня по 15 жовтня, а тривалість безморозного періоду 160-170 днів. Середня кількість опадів в зоні 490-510 мм. Основним типом ґрунтів є чорноземи глибокі опідзолені реградовані.

Сільськогосподарське виробництво  безпосередньо пов’язане з використанням  природних ресурсів.

Земля – головний засіб виробництва в сільському господарстві, його матеріальна основа. Земля – це продукт природи, і лише в процесі виробничої діяльності людей вона стає засобом виробництва. На відміну від інших засобів виробництва при правильному використанні землі поліпшуються її властивості, тобто підвищується родючість. Відповідно до стану і виробничого використання земельний фонд поділяють на окремі види земельних угідь. Земельні угіддя – це ділянки землі, які різняться природними властивостями і способом господарського використання. Їх поділяють на сільськогосподарські і несільськогосподарські. До сільськогосподарських належать угіддя, які придатні і використовуються для виробництва продукції рослинництва і тваринництва. Під структурою земельних угідь розуміють частку окремих видів угідь в загальній земельній площі.

Грунтово-кліматичні умови підприємства характеризуються як сприятливі для  вирощування основних видів районованих  сільськогосподарських культур, зокрема, зернових, технічних, кормових, картоплі та овочів. Ґрунтовий покрив в господарстві складний, що пов’язано з рельєфом землекористування, і представлений 27 видами ґрунтів, серед яких найбільшу питому вагу займають сірі й темно-сірі опідзолені ґрунти, чорноземи опідзолені та реградовані. Рельєф на всій території господарства нерівний, порізаний ярами і балками. Ґрунтові води залягають на глибині 12-18 м, що вказує на недостатню зволоженість даного району.

Максимальна температура на території  підприємства досягає +35^оС (серпень), а мінімальна -30^оС (січень). Середня сума ефективних температур за вегетаційний період становить 2820^оС.