Полісахариди

Венозол.

 Фармацевтична компанія  «РІА« Панда ». (Росія, Санкт-Петербург).

 Крем «Венозол» рекомендований  в якості засобу, що поліпшує  венозний кровообіг в нижніх  кінцівках, для лікування і  профілактики тромбофлебіту і  супутніх їм ускладнень, причиною  яких є варикозна хвороба. 

 «Венозол» виготовлений  на основі рослинних екстрактів, використання яких сприяє зняттю  набряків, болів, почуття втоми,  відчуття важкості в ногах. 

 Застосування крему  сприяє зникненню судинних «сіточок»  і «зірочок» на шкірі. 

 Склад: вода, олія оливкова, стеарин косметичний, МГД, гліцерин; екстракти: арніки, лісового ліщини, кінського каштана, софори японської,  зеленого чаю, мати-й-мачухи, подорожника,  деревію, горобини; дегідрокверцітін, віск бджолиний, діметікоди, вазелінове  масло, цетиловий і стеариновий  спирти, сінтален, віддушка, трилон  Б; ефірні олії кедра, ялиці,  розмарину; катон CG, рутин. 

 Застосування: крем наноситься  на шкіру нижніх кінцівок 2-3 рази  на день легкими масажними  рухами.

3.5 Препарати алтея 

Коріння алтея (Radices Althaeae).

 Алтей надає протизапальну,  обволікаючу, відхаркувальну, протикашльову  дію. Лікувальні властивості алтея  зумовлені високим вмістом полісахаридів,  здатних у водних настоях набухати, збільшуватися в обсязі і покривати  тонким шаром слизові оболонки  і шкіру. Цей шар охороняє  слизові оболонки від впливу  шкідливих факторів (холодний або  сухе повітря, подразнює компонентів  їжі, висихання). Крім того, слізістополісахарідний  комплекс вбирає, адсорбує мікробні, вірусні та токсичні продукти, що виділяються ураженими клітинами  епітелію, інактивує їх, не допускає  контакту токсинів зі слизовою  оболонкою. Під таким слизовим  шаром знижується активність  запального процесу, розм'якшуються  щільні клітини і кірочки, швидше  заживають ерозії і виразки.  Препарати алтея мають муколітичними  властивостями. 

 Застосовують у вигляді  порошку, настою, сиропу, входить  до складу грудних зборів. Препарати  алтеї зменшують кашель і полегшують  виділення мокротиння при гострих  і хронічних бронхітах, пневмоніях, бронхоектатичної хвороби, туберкульозі  легень, емфіземі, гострих респіраторних  захворюваннях. 

 Як допоміжний засіб  препарати алтея застосовують  при езофагiтах, гастритах, виразковій  хворобі шлунка і дванадцятипалої  кишки, при ентероколітах, харчових  токсикоінфекціях і дизентерії. У рентгенологічної практиці  для кращого виявлення рельєфу  слизової оболонки шлунково-кишкового  тракту до порошку барію додають  екстракт з кореня алтея. 

 Всередину призначають  при екземі, псоріазі, нейродерміті, дерматиті для нормалізації обміну  речовин. Зовнішньо у зборах  корінь алтея застосовують як  пом'якшувальний у вигляді припарок [17, 22].

Настій алтейного кореня (Infusum radicis Althaeae).

 Сприяє збільшенню  відділення слизу, полегшує виділення  мокротиння при тонзилітах, трахеїтах,  стоматитах, гінгівітах, глосситах.  Приймають по 1 столовій ложці  через 2 години після їжі. Дитині  по 1 чайній ложці 4-5 разів на  день.

Rp.: Inf. radicis Althaeae 6,5-130 ml

DS По l столовій ложці  через 2 години після їжі. 

Екстракт алтейного кореня рідкий (Extractum Althaeae fluidum).

 Густуватий рідина  темно-бурштинового кольору, своєрідного  солодкого смаку, майже без  запаху. Відхаркувальний засіб. 

Екстракт алтейного кореня сухий (Extractum Althaeae siccum).

 Порошок сірувато-жовтого  кольору, майже без запаху, своєрідного  солодкуватого смаку. 

 Екстракти алтейного  кореня рідкий і сухий застосовуються  для виготовлення мікстур в  аптечних умовах.

Сироп алтейний (Sirupus Althaeae).

 Прозора рідина жовтуватого  кольору, слабкого своєрідного  запаху, солодкого смаку. 

 Склад: 2 частини екстракту  алтейного кореня сухого, 98 частин  цукрового сиропу.

 Приготування: на поверхню  цукрового сиропу тонким шаром  розсипають сухий екстракт алтея,  і після набухання екстракту  добре перемішують при нагріванні.

Сік трави алтея (Succus herbae Althaeae).

 Використовують надземну частину рослини, зібрану під час цвітіння. Приймають по 1 столовій ложці соку, змішаного з медом, 3 рази на день як відхаркувальний і протизапальний засіб.

Мукалтин (Mucaltinum).

 Препарат, що містить  суміш полісахаридів (суху слиз) з трави алтея лікарського. 

 Призначають як відхаркувальний  засіб при гострих і хронічних  захворюваннях дихальних шляхів (при бронхіті, пневмонії, бронхоектазів). Приймають по 1-2 таблетці перед  їжею. Курс лікування в середньому 7-14 днів. Для застосування у дітей  можна розчинити таблетку в  ⅓ склянки теплої води і  додати цукровий сироп. 

 Форма випуску: таблетки  по 0,05 мукалтін (з додаванням 0,087 натрію  гідрокарбонату і 0,16 винної кислоти).

Суха мікстура від кашлю  для дітей 

(Mixtura sicca contra tussim pro infantibus).

 Склад: 4,0 екстракту алтейного кореня сухого, по 2,0 натрію гідрокарбонату та натрію бензоату, 1,0 екстракту солодкового кореня сухого, 0,5 амонію хлориду, 0,05 олії анісової, 10,0 цукру.

 Буро-сірий порошок із запахом анісової олії. Водний розчин (1:10) має коричневий колір.

 Застосовують як відхаркувальний  і противокашлевого кошти. 

Збір грудний № ​​1 (Species pectoralis № 1).

 Склад: коріння алтея  і листя мати-й-мачухи по 2 частини,  трави материнки 1 частина. 

 Призначають як відхаркувальний  засіб. 

 Приготування: 1 столову  ложку збору заливають 2 склянками  окропу, настоюють 20 хвилин, проціджують. 

 Приймають по ½ склянки  2-3 рази на день після їди. 

Збір грудний № ​​3 (Species pectoralis № 3).

 Склад: по 28,8 кореня  алтея подрібненого і кореня  солодки подрібненого, по 14,4 листя  шавлії, плодів анісу і нирок  сосни подрібнених. Відхаркувальний  засіб по ½ склянки 2-3 рази  на день після їди. 

Паракодін (Paracodin).

 Препарат виробництва  Німеччини. 

 У 5 мл сиропу (1 чайна  ложка) міститься: 60,5 мг рідкого  екстракту алтея, 90,7 мг рідкого  екстракту грінделії, 12 мг тартрату  дегідрокодеіна.

 Препарат має більш  вираженим протикашльовим ефектом,  ніж кодеїн; є також відхаркувальну  та аналгетичну засобом. 

 Препарат пригнічує  кашель і больові відчуття, що  виникають в дихальних шляхах.

 Форма випуску: сироп  у флаконах по 100 мл.

 Показання: при кашлі,  що виникає в результаті подразнення  слизової оболонки при запальних  захворюваннях верхніх дихальних  шляхів, при бронхіті, трахеїті, ларингіті,  фарингіті, кашлі при емфіземі, туберкульозі легенів. 

 Дорослим призначають  по 1-2 чайних ложці сиропу 3 рази  на день; дітям у віці від  4 до 12 місяців по ¼ чайної ложці  3 рази на день; дітям молодшого  віку по ¼ - ½ чайній ложці,  дітям старшого віку по ½  - 1 чайній ложці 3 рази на день.

 Побічні ефекти: у новонароджених  і дітей молодшого віку можуть  з'являтися запори.

 Протипоказання: порушення  дихальної функції легень; наполегливі  хронічні запори; в перші місяці  вагітності, обережно особам, що  страждають діабетом.

Тонзільгон.

 «Binorica GmbH» (Німеччина).

 Склад: корінь алтея  лікарського, квіти ромашки аптечної, трава хвоща польового, листя  горіха волоського, трава деревію  звичайного, кора дуба звичайного, трава кульбаби лікарської.

 Фармакологічна дія:  активні компоненти ромашки, алтея  і хвоща стимулюють захисні  механізми організму за рахунок  підвищення фагоцитарної активності  макрофагів і гранулоцитів. Екстракти  цих рослин також посилюють  внутрішньоклітинний руйнування  поглинених мікробів внаслідок  підвищеного освіти бактерицидних  кисневих метаболітів.  Полісахариди, ефірні олії та флавоноїди  ромашки, алтея і кульбаби мають  протизапальну дію й зменшують  набряк слизової дихальних шляхів. Кора дуба, багата танинами, володіє  антивірусною активністю, в тому  числі антигрипозної. 

 Показання до застосування: гострі та хронічні бронхолегеневі  захворювання; гостре і хронічне  запалення придаткових пазух  носа; гострий і хронічний тонзиліт; профілактика ускладнень при  вірусних інфекціях; доповнення  до терапії антибіотиками при  бактеріальних інфекціях; знижена  стійкість до інфекцій, в тому  числі в ранньому дитинстві. 

 Дозування: дорослим  при гострих захворюваннях - по 2 драже або 25 крапель 5-6 разів  на добу; грудним дітям та дітям  до 5 років - по 1 краплі на 1 кг ваги 5-6 разів на добу, дітям від  5 до 10 років - по 15 крапель 5-6 разів  на день. Після зникнення гострих  проявів захворювання кратність  прийому скорочується до 3 разів  на добу (при цьому одноразова  доза препарату залишається колишньою). Тривалість базисної терапії  - 4-6 тижнів.

 Форма випуску: драже;  в упаковці 50 штук, флакон 100 мл [18].

 

Висновок 

 ¨ Слизу є основними  біологічно активними речовинами  лікарських рослин: льон звичайний,  подорожник блошного, подорожник  великий, мати-й-мачуха звичайна, алтей лікарський, алтей вірменський. 

 ¨ Освіта слизів  відбувається в наступних органах  рослин: коріння, стебла, листя, насіння. 

 ¨ Для кожної морфологічної  групи сировини склався найбільш  раціональний спосіб збору. 

 ¨ Заготівлю слизового  сировини проводять тільки в  суху погоду.

 ¨ При зборі сировини  дотримуються заходи з охорони  природи: листя обривають тільки  нижні і серединні, зберігаючи  молоді для росту і розвитку  рослини, при заготівлі коренів  зберігають не менше 50% рослин, залишаючи молоді екземпляри, підсівають  насіння. 

 ¨ Для одержання  екологічно чистої сировини рослини  збирають не ближче 100 метрів від  узбіччя доріг, не допускають  заготовку на території міста,  так як канцерогенні ароматичні  вуглеводи, важкі метали поглинаються  і накопичуються рослинами. 

 ¨ Складальник сировини  повинен чітко знати зовнішній  вигляд лікарської рослини і  суворо дотримуватися вказівок  інструкції із заготівлі. 

 ¨ Заготовляють сировину  в фазу найбільшого накопичення  БАР у рослині: 

- Для плодів і насіння  - час дозрівання;

- Для підземних органів  - фаза в'янення або початок  вегетації; 

- Для листя, трав, квіток - період цвітіння, виняток - листя  мати-й-мачухи заготовляють після  цвітіння.

 ¨ Оптимальна температура  сушіння сировини, що містить  слизу 50-60 º С. 

 ¨ Слизові сировину  зберігають за загальним списком,  в сухому, добре провітрюваному  приміщенні (наказ МОЗ РФ від  13 листопада 1996 р. № 377 «Про  затвердження інструкції з організації  зберігання в аптечних установах  різних груп лікарських засобів  і виробів медичного призначення»).

 ¨ За механізмом  дії слизу відносяться до лікарських  засобів, які діють на афферентную  іннервацію.

 ¨ Основними фармакологічними  властивостями сировини, що містить  слизу, є: обволікаючу, пом'якшувальний,  протизапальний, ранозагоювальний, проносне, відхаркувальний і деякий знеболювальну  дії. 

 ¨ Фітопрепарати, що  отримуються з сировини містить  слизу, застосовують при лікуванні  захворювань органів дихання,  шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної  системи, шкірних хворобах.

 ¨ Незважаючи на  загальну безпеку фітопрепаратів, деякі з них мають протипоказання  до призначення. 

 ¨ Терапевтичним дію  має тільки якісну сировину, яка  відповідає всім вимогам стандарту. 

 ¨ Якість сировини  визначають за допомогою аналізу,  проведеного відповідно до ГФ XI макроскопічними, мікроскопічним, фітохімічних методами.

 ¨ При макроскопічному  аналізі визначають неозброєним  оком або за допомогою лупи  морфологічні ознаки: зовнішній  вигляд, форму, розміри, колір,  запах, смак.

 ¨ Різні морфологічні  групи сировини вимагають різної  методики дослідження. 

 ¨ При мікроскопічному  аналізі за допомогою мікроскопа  виявляють анатомічні ознаки, за  якими об'єкт відрізняється від  інших. Попередньо з сировини  готується мікропрепаратів. 

 ¨ При фітохімічне  аналізі проводять якісні реакції  і визначають зміст БАР, вологості,  золи, числових показників.

 ¨ З сировини, що  містить слизу готують різні  лікарські форми: настої, відвари,  слизи, екстракти, настоянки, збори  та інші.

 

Література 

1.  Державна фармакопея  СРСР: 2 випуски / МОЗ СРСР. - 11-е  вид., Доп. - М.: Медицина, 1987, 1990 р. 

2. Атлас ареалів і ресурсів  лікарських рослин СРСР. - 2-е вид., М., 1983.

3. Регістр лікарських  засобів Росії. - 11-е вид., 2004.

4. Благовіщенський В.В.  Визначник рослин Середнього  Поволжя. - Л.: Наука, 1984.

5.  Виноградов В.І., Каткова  Є.Б.  Фармакологія з рецептурою. - М., 2002.

6. Волинський Б.Г. Лікарські  рослини в науковій і народній  медицині. - Вид-во Саратовського  університету, 1988.

7. Гаммерман А.Ф., Грім  І.І. Дикорослі лікарські рослини  СРСР. - М.: Медицина, 1976.

8. Гринкевич Н.І. Лікарські  рослини: Довідкове посібник - М.: Вища школа, 1991.

9. Гринкевич Н.І., Ладигіна  Є.Я.  Фармакогнозія. Атлас: Учеб. посібник. - М.: Медицина, 1989.

10. Гринкевич Н.І., Сорокіна  О.О. Легенди і бувальщина про  лікарські рослини. - М.: Наука, 1988.

11. Замятіна Н.Г. Лікарські  рослини. Енциклопедія природи  Росії. - М.: АВГ, 1998.

12.  Кортиків В.М., кортиків AB Лікарські рослини. Енциклопедія  Айріс Прес Рольф. - М., 1999.