[править]
Микро-
и макроэлементы
В состав зольных
элементов семян сои входят макроэлементы
(в мг на 100 г семян): калий — 1607,
фосфор — 603, кальций — 348, магний —
226, сера — 214, кремний — 177, хлор — 64,
натрий — 44, а также микроэлементы
(в мкг на 100 г): железо — 9670, марганец
— 2800, бор — 750, алюминий — 700, медь —
500, никель — 304, молибден — 99, кобальт
— 31,2, йод — 8,2.
[править]
Витамины
В соевом зерне содержится
целый ряд витаминов (в мг на 100
г): β-каротина — 0,15-0,20, витамина Е —
17,3, пиридоксина (В6) — 0,7-1,3, ниацина (РР)
— 2,1-3,5, пантотеновой кислоты (В3) — 1,3-2,23,
рибофлавина (В2) — 0,22-0,38, тиамина (В1) —
0,94-1,8, холина — 270, а также (в мкг
на 100 г зерна): биотина — 6,0-9,0, фолиевой
кислоты — 180—200.
Посiв
та захист сої вiд
хвороб
Посiв та захист сої
вiд хвороб
Посiв та захист сої
вiд хвороб Соя дуже вимоглива
до умов вирощування. Особливi вимоги у
неї до тепла i вологи як у перiод
посiву, так i протягом усього вегетацiйного
перiоду. Роль термiчного фактора
зростає вiд проростання насiння
до формування бобiв i дещо знижується
лише пiд час дозрiвання. Тому особливої
уваги потребує добір сорту, стролки
та густота посіву. Соя дуже вимоглива
до умов вирощування. Особливi вимоги у
неї до тепла i вологи як у перiод
посiву, так i протягом усього вегетацiйного
перiоду. Роль термiчного фактора
зростає вiд проростання насiння
до формування бобiв i дещо знижується
лише пiд час дозрiвання. Строки посіву
сої Для одержання високого врожаю
сої важливе значення має зважений
пiдхiд до вибору оптимального строку сiвби,
поєднання обробки насiння протруйником
i ризоторфiном та пiслясходової обробки
фунгiцидами. Вiд цього залежить дружнiсть
i своєчаснiсть появи сходiв, їх життєздатнiсть,
темпи росту i розвитку рослин, формування
генеративних органiв, стiйкiсть посiвiв
до пошкоджень шкiдниками, хворобами, а
також величина та якiсть урожаю насiння
сої. Дослiдження iз вивчення цих питань
ранiше проводили в зонi Степу, останнiми
роками — у дослiдному господарствi “Бохоницьке”
Iнституту кормiв УААН на полях лабораторiї
селекцiї та технологiї вирощування зернобобових
культур. Об’єктом дослiджень був новий
високопродуктивний середньоранньостиглий
сорт сої Агат селекцiї Iнституту кормiв
УААН та Красноградської дослiдної станцiї
Iнституту зернового господарства, занесений
до Реєстру сортiв рослин України з 2000
року. У багаторiчних дослiдах у зонi Степу
встановлено, що для сої характерна значна
мiнливiсть польової схожостi насiння залежно
вiд строкiв сiвби, що пов’язано з рiзним
температурним режимом у перiод проростання
насiння та недостатністю вологи в посiвному
шарi грунту — у разi запiзнення iз сiвбою
i висихання посiвного шару. Для цього регiону,
в середньому за 15 рокiв, за раннього строку
сiвби — 18—20 квiтня (переважно грунт прогрiвався
до 6—8°С), середня тривалiсть перiоду сiвба
— сходи становила 17 днiв, 28—30 квiтня —
15, 8—10 травня — 11, 18—20 травня — 9, 28—30
травня — 8 днiв. Польова схожiсть насiння
за сiвби 18—20 квiтня становила 63,7%, 8—10
травня — 80,4%, 28—30 травня — 70,1%. Нашi дослiди
показали, що висока польова схожiсть насiння
i продуктивнiсть посiву забезпечуються
за висiвання крупної i середньої його
фракцiї. Насiння дрiбної фракцiї значно
поступається за урожайними якостями
крупнiй та середнiй фракцiям. Тому вибiр
оптимального строку i посiв якiсним насiнням
має вирiшальне значення для одержання
дружних i рiвномiрних сходiв та забезпечення
необхiдної густоти рослин, яка значною
мiрою визначає врожайнiсть посiву сої.
В умовах Центрального Лiсостепу України
також спостерiгається зворотна залежнiсть
тривалостi перiоду сiвба — сходи вiд середньодобової
температури грунту в перiод посiву. Так,
вiдмiчено: що вищою була температура грунту
під час сiвби, то коротшим був перiод сiвба
— сходи, i навпаки, за нижчої температури
цей перiод подовжувався. Так, у цьому регiонi
в середньому за 1999—2000 роки за сiвби сої
при температурi грунту 10°С на глибинi
10 см, що припадала на 20 квiтня, довжина
перiоду сiвба — сходи становила 21 день,
тодi як за сiвби за рiвнем термiчного режиму
12°С у грунтi на цiй глибинi та за температури
14°С в грунтi на глибинi 10 см, що припадала,
вiдповiдно, на 1 та 10 травня, цей перiод
зменшувався на 6—8 днiв. До того ж, встановлено,
що строк сiвби значною мiрою впливав на
показник польової схожостi, особливо
на тих дiлянках, де насiння сої перед сiвбою
обробляли протруйником Вiтавакс 200 ФФ
(2,6 л/т) та ризоторфiном. Вона перебуває
в зворотнiй залежностi вiд тривалостi досходового
перiоду: що вiн був коротшим, то вищою була
польова схожiсть насiння i навпаки. Так,
за обробки насiння сої перед сiвбою протруйником
i ризоторфiном спостерiгалось пiдвищення
польової схожостi насiння сої за першого
строку сiвби з 70,2 до 76,2%, за другого — з
81,2 до 85,4 i третього — з 74,8 до 82,0%. Нами вiдмiчено,
що рослини раннього строку сiвби мали
довший перiод вегетацiї порiвняно з рослинами
пiзнього строку. У роки з недостатньою
забезпеченiстю вологою в грунтi та пiдвищеною
середньодобовою температурою повiтря
вегетацiйний перiод був коротшим i, навпаки,
за надмiрної кiлькостi опадiв та зниження
середньодобових температур перiод вегетацiї
— довший. Так, у середньому за два роки
найбiльша тривалiсть перiоду вегетацiї
рослин сої сорту Агат (125 днiв) вiдмiчена
за першого строку сiвби. Тодi як за наступних
строків сiвби тривалiсть вегетацiйного
перiоду зменшувалась, вiдповiдно, до 120
i 118 днiв. Важливим показником, що характеризує
рiвень продуктивностi сої, є врожайнiсть
її насiння. Проведенi дослiдження в умовах
регiону свiдчать про високу ефективнiсть
пiслясходової обробки посiвiв фунгiцидами,
особливо за сiвби в оптимальний та оптимально
раннiй строки та за обробки насiння перед
сiвбою протруйниками. Так, максимальну
врожайнiсть насiння сої, в середньому
за два роки, — 29,8 ц/га отримали за сiвби
за рiвня термiчного режиму 12°С в грунтi
на глибинi 10 см, що припадала на 1 травня,
за обробки насiння перед сiвбою протруйником
i ризоторфiном та за поєднання двох обробок
посiвiв фунгiцидами у фазi третього трiйчастого
листка та у фазi бутонiзацiї, що на 5,5 ц/га
бiльше порiвняно з дiлянками, де сiвбу проводили
за температури 10°С в грунтi на глибинi
10 см без застосування засобiв захисту
(табл. 1). Також слiд вiдмiтити високу ефективнiсть
оптимально раннього строку сiвби з обов’язковим
захистом насiння i посiвiв вiд шкодочинних
об’єктiв, за якого врожайнiсть була дещо
нижчою i становила 29,5 ц/га. Вибираючи сорт
i строк сiвби, слiд розраховувати, щоб соя
використовувала якомога повнiше вегетацiйний
перiод, родючiсть грунту, добрива, а в критичний
перiод за недостатності вологи — цвiтiння,
формування i наливання бобiв — випадала
достатня кiлькiсть опадiв. Способи сiвби
i густота рослин сої Спосіб сiвби, ширина
мiжрядь i густота рослин також є дуже важливими
чинниками сортової технологiї вирощування
сої. Вони впливають на висоту рослин,
облистянiсть, iнтенсивнiсть фотосинтезу,
формування та кiлькiсть бобiв, гiлкування,
товщину стебла, стiйкiсть проти вилягання,
обламування гiлок, висоту прикрiплення
нижнiх бобiв, втрати пiд час збирання, величину
i якiсть урожаю. Уже багато рокiв основним
способом сiвби сої в Лiсостепу є широкорядний
з мiжряддями 45 см, останнiми роками рекомендують
стрiчковий i суцiльний рядковий. Для посiву
широкорядним способом використовують
сiвалки ССТ-12Б iз пристосуванням для висiву
цiєї культури, СО-4,2, “Кльон”, а також
сiвалки зарубiжного виробництва “Мультикорн”,
“Hоде”, “Кiнзе” та iншi. Як показують
багаторiчнi дослiдження Iнституту кормiв
УААH, iнших дослiдних установ та практика
ряду господарств, за високої культури
землеробства, на чистих i слабозабур’янених
полях та за наявностi високоефективних
гербiцидiв сою успiшно можна вирощувати
iз звуженими мiжряддями, стрiчковим i суцiльним
рядковим способами сiвби. Для цього використовують
сiвалки типу СЗ-3,6 або сiвалки зарубiжного
виробництва “Мiстраль 6000”, “Грейт Плейнс”,
“Амацоне”, “Аккорд” та iншi. Дослiди
Iнституту кормiв УААH із вивчення продуктивностi
сої сорту Київська 27, залежно вiд способу
сiвби, густоти рослин i добрив, показали,
що найвищу врожайнiсть насiння (25,3—25,9
ц/га в середньому за п’ять рокiв) одержано
за суцiльного рядкового способу сiвби
з мiжряддями 15 см та стрiчкового за схемою
45+(12,5—12,5) см з густотою рослин 700—800 тис./га
i внесення N67P90K90. Подальше збiльшення густоти
не сприяло приросту врожайностi насiння.
За цього ж способу сiвби було вiдмiчено
найвищi показники вмiсту сирого протеїну
— 38,6—38,7% та його збору 9,51—9,79 ц/га. Hашими
дослiдженнями встановлено також, що для
пiзньостиглих i високорослих сортiв сої
потрiбна бiльша площа живлення, нiж для
скоростиглих i середньостиглих. Так, при
вирощуваннi ранньостиглих сортiв типу
Краса Подiлля, Чернятка, Артемiда, Київська
27, Агат, Побужанка норму i густоту висiву
необхiдно збiльшувати водночас зі зменшенням
ширини мiжрядь i, навпаки, при вирощуваннi
бiльш пiзньостиглих сортiв типу Подiльська
416, Подiльська 1, Юг-40, Чернiвецька 8 з бiльшою
висотою i масою рослин норму висiву потрібно
зменшувати, а ширину мiжрядь — збiльшувати.
У пiвденних районах з бiльшим вегетацiйним
перiодом, де висiвають середньо- i пiзньостиглi
сорти, мiжряддя повиннi бути бiльшими,
а густота рослин меншою. Хоча для сої
характерна висока пластичнiсть щодо площi
живлення рослин, проте вона залежно вiд
густоти посiву сильно змiнює iндивiдуальну
продуктивнiсть, кiлькiсть бобiв i насiння,
масу насiння, висоту прикрiплення нижнiх
бобiв. За дотримання оптимальної густоти
рослин основна кiлькiсть бобiв i насiння
(65—75%) на них формується на головному
стеблi, 25—35% — на бокових гiлках. На зрiджених
посiвах, якi формуються у разi недотримання
норми висiву i густоти рослин, за низької
якостi насiння, надмiрної глибини його
загортання, утворення грунтової кiрки
в перiод появи сходiв, соя сильно гiлкується,
на таких рослинах утворюється багато
листкiв, бобiв, насiння. I хоча iндивiдуальна
продуктивнiсть рослин буває високою,
все ж, якщо враховувати врожайнiсть з
одиницi площi, то вона буде меншою, нiж
у посiвах з оптимальною площею живлення.
У зрiджених посiвах боби розмiщуються
на гiлках близько до поверхнi грунту, вони
обламуються, утруднюють збирання, через
що пiдвищуються втрати врожаю. У сильно
загущених посiвах рiзко зменшується кiлькiсть
бобiв i насiння на однiй рослинi, а основна
кiлькiсть їх формується на головному стеблi,
боковi гiлки в нижнiх мiжвузлях i в середнiй
частинi стебла майже не утворюються. Hегативна
дiя надмiрного загущення проявляється
у затiненнi, формуваннi тонкого стебла,
що призводить до вилягання посiву, передчасного
пожовтiння i обпадання листкiв, зниження
бiологiчної фiксацiї азоту повiтря. Особливо
в посушливi роки загущення посiвiв знижує
врожай сої. Зниження врожаю спостерiгається
i в невирiвняних посiвах, коли рослини
в рядку i на площi розмiщуються нерівномірно
(чергування загущених i зрiджених дiлянок
у посiвi. Це призводить до нерiвномiрного
достигання рослин, що утруднює збирання
i збiльшує втрати. У конкретних грунтово-клiматичних
умовах оптимальною для кожного сорту
є така густота рослин, яка забезпечує
максимальну фотосинтетичну i симбiотичну
їх дiяльнiсть, ефективне використання
родючостi грунту, рiст iндивiдуальної продуктивностi
рослин, формування високого врожаю насiння.
Так, за вирощування ранньостиглих сортiв,
таких як Київська 91, Краса Подiлля, Чернятка,
Юг-30, норма висiву насiння повинна становити
700—800 тис. схожих насiнин на 1 га, для середньоранньостиглих
сортiв типу Київська 27, Агат, Побужанка,
Подiльська 416 — 600—700 тис./га, для бiльш
пiзньостиглої групи сортiв сої типу Подiльська
1, Чернiвецька 8, Юг-40 — 500—550 тис. схожих
насiнин на 1 га.
Технологія
вирощування сої
Місце в сівозміні
Соя, як і всі зернобобові,
є ціною культурою в сівозміні.
Вона само сумісна, проте монокультура
виключається. Повертати сою на попереднє
місце рекомендується не раніше, ніж
через два роки. В якості попередника
для сої придатні зернові, кукурудза,
цукрові буряки, картопля, багаторічні
злакові трави. Непридатними попередниками
є інші зернобобові культури і
багаторічні бобові трави (господарі
тих самих збудників кореневих
гнилей ) і культури - господарі збудників
склеротінії, такі як соняшник або хрестоцвіті
культури. Частка культур сприйнятливих
до склеротініозу (соя, соняшник, ріпак)
в сівозміні не повинна перевищувати
33%. Важливо. Щоб попередники лишили
чисті від збудників поля. В
районах з достатнім волого забезпеченням
в 7-10- пільних польових сівозмінах під
сою займають одне поле. Соя –
цінний попередник для інших культур.
Проте пізнє збирання культури не
в усіх регіонах дозволяє вирощувати
після неї озимі культури.
Обробіток ґрунту
Мета обробітку
ґрунту під сою, а також вимоги
до основного та передпосівного обробітку
ґрунту такі ж як у інших зернобобових
культур. Вибір конкретних заходів
залежить від грунтово-кліматичних
умов місця вирощування, а також
від загального рівня культури землеробства,
наприклад, ступеня забур'янення полів.
Так у рамках основного обробітку
ґрунту при засміченні полів однорічними
бур'янами проводять покращену
зяблеву оранку (два-три дискування
і осіння оранка) або напівпаровий
обробіток ґрунту ( літня оранка
і одна-дві культивації для
знищення сходів бур'янів). При наявності
на полях коренепаросткових бур'янів
застосовують пошаровий обробіток
ґрунту, який включає лущення дисковими
та лемішними знаряддями і наступну
глибоку оранку на 30-32 см при появі
масових сходів бур'янів.
При короткому післязбиральному
періоді, проводять лущення стерні
і наступну оранку з вирівнюванням
поверхні поля. Соя порівняно з
ранніми ярими культурами більш
вимоглива до передпосівного обробітку
ґрунту. Ранній весняний обробіток
ґрунту під сою починається з
боронування важкими, середніми
або легкими боронами, а також
шлейфами, рай боронами, шлейф-боронами
при настанні фізичної стиглості
ґрунту. Боронують упоперек або під
кутом до направлення оранки в 1-2
сліди.
На чистих, вирівняних
з осені полях після ранньовесняного
боронування до сівби ґрунт не
обробляють. На не вирівняних з осені,
засмічених зимуючими бур'янами
або падалицею полях і при
тривалій холодній весні необхідно
проводити культивацію на глибину
6-8 см з наступним прикочуванням.
Прикочування підвищує температуру
посівного шару на 1,5-3,0 0 С і стимулює
проростання бур'янів, які будуть
знищені наступною передпосівною
культивацією.
Передпосівну культивацію
проводять паровими або буряковими
культиваторами з плоскоріжучими лапами
на глибину 4-5 см в агрегаті з боронами
або шлейфборонами або комбінованими
агрегатами типу „компактора”. Культивацію
проводять упоперек або під кутом
до напрямку попередніх обробітків. Оптимальна
структура ґрунту для доброї аерації
і нормального розвитку кореневої
системи сої створюється при
об'ємній масі 1,10-1,25 г/см 3 . Потрібно,
щоб поверхня поля була вирівняна
і без каміння, так як низьке розміщення
бобів вимагає при збирання низького
зрізу. Висота гребенів і глибина
борід не повинна перевищувати 4 см.
Удобрення
Соя нерівномірно споживає
елементи живлення впродовж вегетації.
Соя виносить (усереднені дані) з
урожаєм 5,00-7,30 кг N/ц, 1,40-1,90 Р 2 О 5 , 2,86-2,90
К 2 О, 0,86-1,00 MgO, 2,10 СаО, 0,4 S кг/ц. Від сходів
до цвітіння соя засвоює 5,9-6,8% азоту,
4,6-4,7% фосфору і 7.6-9,4 калію від
загального споживання за вегетацію. Найбільше
споживання елементів живлення відбувається
під час цвітіння, формування бобів,
початку наливу насіння. В цей
період вона споживає відповідно 57,9-59,7%,
59,4-64,7% і 66,0-70,0%; від початку наливу
зерна до кінця дозрівання – 33,7-36,3%,
30,6-36,0% і 18,9-26,4% відповідно. В азотному
живлені критичний період для
сої – 2-3тижні після цвітіння;
в фосфорному – перший місяць її життя.
При недостатній
кількості в ґрунті легко рухомих
форм мінеральних речовин соя
особливо добре реагує на диференційоване
дрібне внесення добрив під основний
обробіток, при сівбі і в підживлення.
До 70% загального споживання азоту соя
забезпечує себе біологічною фіксацією
його з повітря шляхом симбіотичної
діяльності з бульбочковими бактеріями.
При нормальних умовах для діяльності
бульбочкових бактерій не потрібні азотні
добрива. На бідних гумусом ґрунтах
і недостатньому рості рослин
можна після ґрунтової діагностики
внести 30-40 кг N / га. Визначати потребу
азотного підживлення можна по розвитку
бульбочок на кореневій системі.:
якщо їх мало (менше 5 на одну рослину) і
вони сірі всередині – є потреба
в підживлення, якщо бульбочок багато,
вони крупні з рожевою м'якоттю –азотфіксація
йде активно і підживлення не потрібне.
Фосфорні і калійні
добрива вносять залежно від
ґрунтових запасів елементів
живлення (табл.).
Потреба в магнії
(40-60 кг Mg/га) як правило задовольняється
внесенням таких добрив, як вапно,
кізерит та ін.
У сої більша потреба
в кальції ніж у зернових культур.
Оптимальний рівень показника рН
6,2-7,2 зберігається внесенням вапна
в рамках сівозміни за даними ґрунтової
діагностики. Для досягнення оптимального
рівня кислотності для сої
вапно вносять вже під попередник.
Соя, залежно від
ґрунтових умов, відчуває потребу
в певних мікроелементах. Часто бор
і марганець при вапнуванні стають
важкодоступними для рослин сої.
В таких випадках вносять рідкі
добрива позакореневим способом.
На кислих підзолистих і опідзолених
ґрунтах рекомендується внесення молібдену.
Для цього насіння рекомендується
обробити молібдатом амонію з розрахунку
40-50 г молібдену на 1 л робочого розчину.
В той час, як в
країнах західної, південної і
центральної Європи не вносять органічні
добрива через неможливість регулювання
їх мінералізації і небезпеки
затримки дозрівання і вилягання
посівів сої, в країнах східної
Європи рекомендується внесення органічних
добрив в дозах 20-40 т/га на слабогумусних
ґрунтах або висівати її по удобреному
попереднику.
Вибір сорту
В умовах помірного
клімату можна з успіхом вирощувати
лише сорти ультра скоростиглої групи
(тривалість періоду від сходів до
дозрівання менше 80 днів) дуже скоростиглої
(81-90 днів), скоростиглої (91-110 днів), середньо
скоростиглої (111-120 днів ) і скоростиглої
(121-130 днів) груп. У цих ранньостиглих
сортів світлова реакція менше виражена,
так, як реакція сортів на фотоперіодизм
тісно пов'язана з періодом їх
вегетації. Скоростиглі сорти менше
реагують на довжину дня, ніж середньостиглі
і особливо пізньостиглі.
Сівба
Насіння висівають
протруєне і, при необхідності, інокульоване
бульбочковими бактеріями (ризоторфіном).
Як правило, протруєння проводять в
таких випадках до сівби, а інокуляцію
– при сівбі. Лише протруєння фундазолом
можна суміщати з інокуляцією
в день сівби. Соя – культура пізніх
строків сівби . Головний критерій настання
оптимальних строків сівби сої
– стійке прогрівання верхнього
шару ґрунту до 12-14 0 С. Оптимальні календарні
строки сівби припадають на період
другої половини квітня до половини травня.
При більш ранніх строках сівби подовжується
період проростання, насіння і проростки
більш тривалий період піддаються інфекційному
тиску збудників кореневих хвороб (Rhizoctonia?
Diaporthe spp. та ін.) і зростає ймовірність
засмічення. При більш пізніх строках
сівби знижується врожайність.
Глибина сівби через
епікотильний спосіб проростання не
повинна бути більше 2-4 см. Соя –
світлолюбна рослина, погано переносить
затінення. У затінених рослин зменшується
вміст азоту, збільшується кількість
абортивних плодів, знижується висота
прикріплення бобів на стеблі, що веде
до збільшення втрат при механізованому
збиранні. Це слід враховувати при
визначені площі живлення і густоти
стояння рослин.
Норма висіву насіння
залежить від сортотипу і способів
боротьби з бур'янами. Ультраскоростиглі
і дуже скоростиглі сорти з
детермінантним типом росту дають
найбільшу врожайність при густоті
стеблостою перед збиранням 35-46 рослин/м
2. Середньостиглі і середньопізні
сорти індетермінантного типу росту,
які сильно гілкуються, повинні мати
перед збиранням 18-22 рослини /м 2 . Більш
загущені посіви вилягають, що викликає
зниження урожайності. Тому сорти першої
групи слід висівати з нормою 45-55
схожих насінин/м 2 , а другої 30-35 насінин/м
2 . На кращих ґрунтах вибирають більш
низьку, на легких ґрунтах більш
високу норму. Якщо боротьба з бур'янами
проводиться механізованим способом
(післясходове боронування, міжрядні обробки),
то норму сівби збільшують на 10-15%.
Сіють сою, як правило широкорядним
способом з міжряддями 45-70 см, або
стрічковим способом за схемою 50?15 або
60 ?15, або звичайним рядковим способом.
Догляд за посівами
Соя на початку вегетації
росте відносно повільно і бур'яни
конкурують с нею за споживання вологи,
поживних речовин, використання світла.
Втрати врожаю від бур'янів можуть складати
30-50%. Тому інтегрована боротьба з
бур'янами має першочергове значення
для успішного вирощування сої.
Використовують в боротьбі з бур'янами
і всі можливі механічні способи
боротьби. Боронувати посіви можна
вже через 3-4 дні після сівби, коли
насіння сої лише наклюнулося, а
бур'яни знаходяться у фазі білої
ниточки. Соя переносить боронування
легко. Лише фаза вигнутого коліна,
яка настає за 2-3дні до появи сходів
є критичною для боронування.
На посівах сої,
залежно від забур'яненості, проводять
1-2 післясходові боронування, при цьому
перше після сходове боронування
проводиться торді, коли рослини
вже добре укоренилися і мають
висоту 10-12 см. Досходове боронування
знижує забур'яненість сої на 40-50%, після
сходове – на 50-60% а досходове
+ після сходове – на 65-75%. При
боронуванні до сходів швидкість
руху агрегату не повинна перевищувати
5-6 км/год., по сходах – 4-5км/год.Строки
проведення міжрядних обробок і
їх кількість залежать від появи
бур'янів. За вегетація проводять
як правило 2-4 міжрядних обробітки.
Останній обробіток проводять не
пізніше фази бутонізації. Для ефективної
боротьби з бур'янами вносять
гербіциди до сівби, досходовим та післясходовим
способом, які дозволені для використання
на посівах сої.
Хвороби та шкідники
сої
Соя вражається великою
кількістю хвороб і шкідників. Ефективна
економічно та екологічно обґрунтована
боротьба з ними потребує дотримання
принципів інтегрованого захисту
рослин. Найбільш розповсюдженими захворюваннями
сої є: фузаріозне в'янення, церкоспороз,
аскохітоз, склеротіноз, ложная порошиста
роса, вертицильозне в'янення, бактеріальний
опік жовта мозаїка сої та інші.