Общее понятие "Растительной клетки"

    Багато  запасного крохмалю відкладається у бульбах картоплі (14-22%), зернівках кукурудзи (65-70%) та в органах інших рослин. 

    Серед полісахаридів виділяється інулін, який знаходиться в колоїдному стані, але може випадати у вигляді кристалів сферичної форми, сферокристалів. Багато цього полісахариду міститься у бульбах земляної груші, або топінамбура до 40%. У бактерій, грибів і синьозелених водоростей зустрічається полісахарид глікоген. У насінних шкірках багатьох плодів і насінин відкладається в запас геміцелюлоза.  

    Дисахариди (сахароза, мальтоза) у значній кількості  містяться в основній і запасній паренхімі коренеплодів моркви, цукрового буряку (17 – 19%,), в плодах груші, яблуні тощо.

    Білки. В процесі обміну речовин у клітині синтезуються різні білкові сполуки. Вони представлені двома формами - конституційними і запасними білками. Перші входять до складу живої матерії, другі - є запасом, який рослина використовує у процесі життєдіяльності.

    За    походженням    запасні білки  є вторинними. Вони мають аморфний або кристалічний стан, різні за формою, будовою й відкладаються в цитоплазмі, пластидах, клітинному сокові та в інших органелах клітини..

   Запасні білкові агрегати мають форму алейронових зерен ( гр. aleuron- пшеничне зерно), або білкових тілець майже сферичної форми. Алейронові зерна містяться в клітинах запасаючих тканин. Особливо багато їх в насінні. Так у зерні кукурудзи вміст білка становить 9-12%, озимої пшениці 14, ярої – 16 -18, квасолі 28-30, сої – 36-48%. При його проростанні вони використовуються для побудови живого вмісту цитоплазми. Алейронові зерна, витративши білок, перетворюються на типові вакуолі. При їх злитті може утворюватися центральна вакуоля і навпаки, при розвитку насіння нового покоління, особливо при його дозріванні, на місці білкової вакуолі утворюються алейронові зерна.

   Ліпіди (гр. lipos - жир) - складні ефіри гліцерину і жирних кислот, які синтезуються в клітині у вигляді простих і складних жирів. В клітині вони входять до складу її структурних компонентів (мембран) і є запасними (ергічними) речовинами, енергетичний потенціал котрих у два рази більший ніж у вуглеводів.

   Багато  ліпідів відкладається в  насінні сої (20-26%) коноплі (30-35), льону (35-42), ріпаку (45-50), соняшнику (50-52), арахісу ( до 60), грецького, або волоського горіха (54-74%) та інших рослин. Місце їх синтезу - сферосоми і агранулярний ендоплазматичний ретикулум.. У хлоропластах рослинні олії мають форму сферичних включень - пластоглобул, в цитоплазмі вони знаходяться в стані емульсії або дрібненьких крапель

   Людина  використовує жири як цінні харчові  продукти, в техніці і в медицині. Як олійні культури вирощують соняшник, коноплі, льон, рицину, арахіс, кунжут, лялеманцію, сою, гірчицю, ріпак та ін.  Конопляну і лляну висихаючі олії використовують художники для розведення фарб, невисихаючу рицинову - у медицині і техніці, ріпакову, крім використання в їжу, переробляють також на екологічно безпечне дизельне пальне.

   Крім  жирних олій, в багатьох рослин нагромаджуються  ефірні олії. Вони є збірною групою і мають сильний запах. Із місцевих рослин багато їх містять шавлія лікарська (1-2,5%), м’ята перцева (1,5-3,5), кмин звичайний (4-7%).

   Особливу  групу речовин становлять каучук і гутаперча. Ці речовини знаходяться в молочному сокові, який називають латексом. Каучук відкладається в кок-сагизу, крим-сагизу, гевеї. Гутаперчу виділяють з евкомії та з коренів бруслини.

   Клітинна  оболонка. У формуванні клітинної оболонки значне місце належить клітковині (С₆Н₁₀О₅)n, завдяки якій вона стає жорсткою, ригідною і набуває постійної форми. Крім неї до її складу входять геміцелюлоза, пектини та інші речовини.

   Первинна  оболонка виникає після поділу клітин. Але в процесі життєдіяльності клітини на на ній нашаровується вторинна, через що вона помітно потовщується. Розрізняють два способи потовщення клітинної оболонки: інтусусцепції та апозиції.

   Способом  інтусусцепції, або розсування, потовщується оболонка наростаючої, ще не сформованої клітини, коли вона ще не набула постійної форми і розміру. В цей час у ній добре помітна макрофібрилярна структура. Відкладені протопластом продукти життєдіяльності (пектинові речовини заповнюють проміжки між макрофібрилами. Виникає суцільна вторинна оболонка. Товщина її не однакова у різних видів рослин і навіть окремих тканин.

   Способом  апозиції, або нашарування, потовщується клітинна оболонка в тих клітин, які вже припинили свій ріст. І це нашарування відбувається

тільки з внутрішнього боку клітинної оболонки суцільними шарами пектинових речовин. Зрештою оболонка набуває шаруватої структури (наприклад, у льону) з різною орієнтацією макрофібрил.

   На  більшій частині первинна оболонка клітини потовщується (вторинне потовщення), за винятком окремих місць, які називаються порами. Пори бувають прості, облямовані й напівоблямовані. Прості пори мають циліндричний поровий канал у межах вторинної оболонки. Вони характерні для основних і твірних тканин. Напівоблямовані пори виникають у провідних елементах, що прилягають до основних тканин. З боку основної тканини формуються прості пори, а з боку провідних - облямовані. Облямовані пори властиві провідним тканинам; над порами з обох боків утворюються облямівки, які звисають над первинною оболонкою. Первинна оболонка посередині потовщується і утворює торус який перекриває отвір облямівки. При великому тиску води він впирається в облямівки і таким чином захищає паренхімні клітини від руйнування. Вода в горизонтальному напрямі просочується крізь отвори, які є в торусі і первинній оболонці .

   Взаємозв’язок між окремими клітинами здійснюється крізь пори завдяки плазмодесмам. Плазмодесми - це цитоплазматичні тяжі, за участю яких відбувається обмін речовин між окремими клітинами і тканинами.

   Хімічні видозміни клітинної оболонки. В процесі життєдіяльності клітини оболонка насичується різними хімічними сполуками. За цими ознаками розрізняють кілька способів хімічних видозмін клітинної оболонки.

   Здерев’яніння характеризується просякнення клітинної оболонки лігніном. Завдяки цьому клітинна оболонка зміцнюється й надійно захищає протопласт клітини. У багатьох рослин ступінь здерев'яніння дуже високий. Здерев'янілі клітинні оболонки надають твердості й міцності деревині.

   Скорковіння – процес просякнення оболонки жироподібною речовиною ароматичного ряду - суберином. Такі клітинні оболонки стають непроникними для води і газів, в результаті чого протопласт клітини відмирає. Ці клітини утворюють мертву ізольовану тканину. За рахунок скорковіння клітин епідерми пагона утворюється корок різної товщини. Корковий дуб утворює корок товщиною в кілька сантиметрів.

   Кутинізація клітинної оболонки полягає в тому, що верхні стінки клітин епідермісу просочуються жироподібною речовиною - кутином. Добре виявлений кутикулярний шар у епідермальних клітин фікуса, ірису, гвоздики, петрушки, вишні.

   Мінералізація - це просочення в клітинну оболонку кремнезему і солей кальцію, в результаті чого вони стають жорсткими, крихкими. Мінералізація клітинних оболонок осок, хвощів, злаків захищає їх від поїдання тваринами.

   Ослизнення  відбувається при зволоженні клітинних оболонок і набуханні розміщених в них пектинових речовин. При  ослизненні шкірки насінини в ній створюються сприятливі умови для розвитку зародка.