Сутність моделювання в економічному аналізі і засоби його реалізації

     Для одержання узагальнюючих комплексних  оцінок діяльності підприємств можна застосовувати різні методи зведення різних показників у єдиний інтегральний показник: методі детермінованої та стохастичної комплексної оцінки.

     При детермінованому моделюванні виділяють  наступні типи факторних моделей, що найбільш часто зустрічаються у  формуванні показників оцінки виробничо-господарської  діяльності підприємства.

     1. Адитивні моделі

     У=∑  Х₁+Х₂ + ...+Х_п. 

     2. Мультиплікативні моделі

     У=ПХі = Х1 -Х_г-...-Х_п. 

     3. Кратні моделі

     У=Х1/Х₂. 

     4. Трансцендентні моделі

     У=tgX; У =sinX. 

     де  У— результативний показник (синтетичний); Х_і— фактори (часткові чи індивідуальні показники).

     6. Екстремальні економіко-математичні моделі.

     Суть  цих моделей зводиться до відшукання значень перемінних, що дають екстремум  цільової функції при відомих  умовах (обмеженнях), заданих рівняннями чи нерівностями.

     Математичні моделі, у яких функції чи обмеження  цілком чи частково не є лінійними, досліджуються за допомогою нелінійного програмування.

     У ряді випадків задачі мають велику розмірність і їхнє рішення вимагає складних обчислювальних дій. Вирішити даний клас задач можна за допомогою блокового програмування. При цьому задачу розбивають на ряд часткових задач меншої розмірності.

     Оптимізацію багатокрокових процесів, у яких рішення знаходиться поступово (по кроках, по етапах), здійснюють за допомогою динамічного програмування.

     При стохастичному моделюванні виробничо-господарської  діяльності підприємств також можна виділити найбільш часто використовувані факторні моделі:

1. Закони розподілу випадкових значень параметрів стану виробничих систем.
2. Парні і множинні кореляційно-регресивні залежності між техніко-економічними показниками.
3. Моделі теорії масового обслуговування.
4. Моделі теорії ігор.
5. Імітаційні моделі.

     В наш час розроблено досить великий  арсенал математичних засобів, що використовуються для рішення стохастичних моделей. У найбільш простих задачах рішення знаходять за допомогою класичних математичних методів, наприклад, диференціального чи інтегрального числення. Однак при збільшенні числа перемінних і появі дискретних функцій ці методи є незастосовними. Рішенням екстремальних задач некласичного типу займається оптимальне програмування.