Автор работы: Пользователь скрыл имя, 19 Ноября 2011 в 14:29, курсовая работа
У моделюванні одягу необхідно враховувати не тільки зовнішність людини, але і його характер. Люди по своєму характеру дуже різні. Одні спокійні, урівноважені, стримані, скромні, романтичні. Інші мають прямо протилежні риси вдачі. Ці внутрішні риси часто грають вирішальну роль у виборі форми і кольору одягу. Спроби виявити взаємозв'язок між статурою, темпераментом і характером дозволили умовно виділити п'ять жіночих типів: молодіжний, спортивний, жіночний, елегантний і флегматичний.
Вступ
1. Розробка моделі згідно законів композиції
1.1. Формування матриць конструктивно-декоративних елементів
1.2. Формування матриць елементів композиції
1.3. Вибір моделі
1.4. Опис підібраної моделі
2. Конструкторська розробка виробу
2.1. Характеристика методики конструювання
2.2. Вибір вихідних даних
2.3. Розрахунок і побудова креслення основи виробу
3. Моделювання і художнє оздоблення виробу
3.1. Технічне моделювання виробу
3.2. Специфікація лекал і деталей крою
3.3. Використання народних мотивів у моделюванні та художньому
оформленні одягу
Висновки
Список використаної літератури
В останні роки найбільше розповсюдження у швейній галузі отримала розрахунково-графічна система. Розробка поверхні виробу по запланованій моделі виконується на основі вимірів фігури людини і відповідних прибавок шляхом розрахунків по формулах основних конструктивних точок і вузлів і графічної будови креслення на площині. При цьому існують різноманітні методи розрахунку і будови розверток креслення.
При індивідуальному виготовленні швейного виробу більш розповсюджений розрахунково - мірочний метод. В основі цього методу лягає безпосередній вимір фігури людини і певні розрахунки, необхідні для будови креслення.
З
розвитком масового виробництва
товарів у швейній галузі методи
розрахунково-графічної
У масовому виробництві застосовувався пропорційно-розрахунковий метод. Вважалося, Що частини фігури людини знаходяться у строгій пропорціональності, тому люди, які мали однаковий зріст і розмір, зберігають аналогічні пропорції у фігурі. Мірки що були зняті змінили розрахунковими вихідними даними, для яких були узяті основні ведучі виміри – зріст людини і обхват її грудей.
Слід зазначити, що існуючи методи розрахунково-графічної системи відрізняються один від іншого головним чином структурою розрахункових формул і засобом будови креслення. Недолік ціх методів у тому, що вони знаходяться у великій залежності від моди і методів обробки. Із зміною моди розрахунки і графічна будова повинні змінюватись. Крім того, багато розрахункових формул виведені на підставі практики без належного аналізу, тому кожен з ціх методів з часом застарівають.
В теперішній час у швейній промисловості отримав розповсюдження єдиний метод конструювання одягу ЦНДІШП. Цей метод конструювання одягу – розрахунково-аналітичний. Він науково базується на антропометричному матеріалі.
Перевага цього методу в тому, що формули мають математичне обґрунтування і відображає реальні закономірності та зв’язку між окремими елементами конструкції. Креслення конструкцій виробу будують шляхом геометричних і графічних розверток згладжених контурів фігури людини з необхідними прибавками на вільне облягання та декоративне оформлення.
Єдиний
метод конструювання припускає двоступеневу
будову креслення конструкції: перша стадія
– будова основи, друга ступінь – будова
декоративних ліній та фасонних змін.
Всі елементи конструкції визначаються
розрахунковим шляхом. Даний метод заснований
на єдності принципу будови конструктивної
розвертки чоловічого, жіночого і дитячого
одягу. При зміні моди і моделі засоби
будови креслення і структура основних
розрахункових формул лишаються не змінні,
змінюються тільки де які параметри, коефіцієнти
та абсолютні величини.
Інші методи конструювання одягу
В наш час відомий ряд методів розвертки виробів на площині. До них відносяться будова розвертки: з допомогою метода січних площин; на основі методу геодезичних ліній; методу з обліком здвигу ниток основи та утка; метод трикутника.
Дані методи трудомісткі, поки що не отримали великого застосування у швейній промисловості, використовуються при проведенні дослідницької діяльності по теорії конструювання.
Розробка
конструкцій виробів для даної
курсової роботи проводиться по
розрахунково - мірочному
методу, та ґрунтується на формулах
І типу (за класифікацією Г.Л. Трухана). Перевагою
даного методу є те, що структурна схема
побудови креслень основ конструкції
одягу всіх видів і різного призначення,
різноманітних форм і кроїв універсальна
і не вимагає корінних змін розрахункових
формул і графічних прийомів побудови.
Побудову креслень конструкцій проводять
без припусків на шви і підгін низу деталей,
а враховують лише припуски на волого
- теплову обробку і інші операції по формоутворенню
з урахуванням властивостей матеріалів
і реальних умов виробництва. Методика
конструювання дозволяє побудувати креслення
виробів як на індивідуальні фігури відповідно
до їх розмірних даних, так і на типових.
2.2.
Вибір вихідних
даних
Початковими
даними для побудови креслення конструкції
є розмірна характеристика типової
фігури і прибавки до основних ділянок
конструкції, уточнені на стадії ескізного
проекту. Розмірна характеристика типової
фігури представлена в таблиці на основі
ОСТУ 17-326-81.
Розмірна характеристика фігури. Розмір 46. Зріст 164. Повнота фігури І.
Таблиця №1
| Найменування виміру | Умовне позначення | Величина, см. |
| 1 | 2 | 3 |
| Зріст | Зр | 164 |
| Півобхват шиї | Сш | 17,9 |
| Півобхват груди перший | СгI | 44,2 |
| Півобхват груди другий | СгII | 48,2 |
| Півобхват груди третій | СгIII | 46 |
| Півобхват талії | Ст | 34,9 |
| Півобхват стегон | Сст | 48 |
| Ширина груди | Шг | 16,6 |
| Відстань між виступаючими точками грудних залоз | Цг | 9,8 |
| Довжина пілочки до талії | Дпт | 51,2 |
| Висота груди | Вг | 34,3 |
| Довжина спини до талії | Дст | 39,2 |
| Висота плеча коса | Впк | 43,3 |
| Висота пройми з заду | Впр з | 17,6 |
| Відстань від лінії талії спинки до точки основи шиї | Дст 1 | 43,2 |
| Відстань від точки основи шиї до лінії талії з переду | Дтп 1 | 43,8 |
| Ширина спини | Шсп | 17,7 |
| Ширина плеча | Шп | 13 |
| Довжина руки до лінії обхвату зап’ястку | Др.зап | 53,5 |
| Обхват плеча | Оп | 28,5 |
| Обхват зап’ястку | Оз | 15,9 |
| Положення корпусу | Пк | 6,3 |
| Висота плеча проекції | Вп | 6,1 |
| Відстань віл шийної точки до коліна | Дш к | 95,5 |
Змінені величини прибавок представлені в таблиці
Прибавки на вільне облягання
Таблиця №2
| Найменування дільниці, у котрій додається прибавка | Умовне позначення прибавки | Величина прибавки, см. |
| 1 | 2 | 3 |
| до ширини горловини | Пшг | 1 |
| по лінії груди | ПСгз | 4 |
| до лінії талії | ПСт | 5 |
| до лінії стегон | ПСст | 3 |
| до довжини пілочки | ПДпт | 0 |
Закінчення таблиці №2
| 1 | 2 | 3 |
| до довжини спинки | Пдтс | 1,5 |
| до ширини спинки | ПШсп | 0,6 |
| на свободу пройми по ширині | Пс пр | 1,5 |
| до обхвату плеча | Поп | 2,5 |
| на з прасування | Пзпр | 1 |
| припуск на уробку | Пур | 0,5 |
| прибавка до обхвату зап`ястку | ПОзап | 1 |
2.3.
Розрахунок і побудова
креслення основи
виробу
Послідовність побудови креслення
основи сукні півприлеглого силуету.
Таблиця №3
| №
п/п |
Найменування конструктивної лінії (дільниці) | Умов
не позначення |
Розрахункова формула | Розрахунок | Величина відріз
ку, см | ||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | ||||
| Сітка креслення | |||||||||
| Будують прямий кут з вершиною у точці А. | |||||||||
| 1 | Положення лінії грудей | АГ | АГ=Впр з+Пс пр+ Пзп | 17,6+1,5+1 | 20,1 | ||||
| 2 | Довжина спини до лінії талії | АТо | АТо=Дст | Дст=39,2 | 39,2 | ||||
| 3 | Лінія талії | ТоТ | ТоТ= ПДст | ПДст | 1,5 | ||||
| 4 | Лінія стегон | ТБ | ТБ=Дст/2 | 39,2/2 | 19,6 | ||||
| 5 | Лінія низу | АН | АН= Дш к | Дш к=95,5 | 95,5 | ||||
| Через
отримані точки Г,Т,Б та Н в
право продовжують | |||||||||
| 6 | Ширина спинки | Аа | Аа=Шс+ПШс | 17,7+0,6 | 18,3 | ||||
| 7 | Ширина виробу | Аа1 | Аа1=Сгз+ПСгз | 46+4 | 50 | ||||
| 8 | Ширина пілочки | а1а2 | а1а2=Шг+(Сг2- Сг1)+ПШг | 16,6+(48,2-44,2)+0 | 20,6 | ||||
| 9 | Ширина пройми | аа2 | аа2= Аа1- Аа- а1а2 | 50-18,3-20,6 | 11,1 | ||||
| З точок а,а1,а2 до прямої Аа1 у низ проводять перпендикуляри до перетину з горизонталлю, проведеною через точку Г, та відповідно отримують точки Г1,Г3 та Г4 | |||||||||
| Креслення спинки | |||||||||
| 10 | Горловина спинки | АА1 | АА1=(Сш/3)+Пш.г | 17,9/3+1 | 7 | ||||
| 11 | Висота горловини спинки | А1А2 | А1А2=0,12.....0,15Сш | 0,15*17,9 | 2,7 | ||||
| 12 | Плечовий зріз | П | R=ТоП=Впк
R=А2П=Шп |
Впк=43,3
Шп=13 |
43,3
13 | ||||
| 13 | Довжина плечового зрізу | А2П1 | А2П1=Шп+розхил виточки | 13+2 | 15 | ||||
| 14 | Розташування виточки | А2И | 1/3...1/4Шп | 1/3*13 | 4,3 | ||||
| 15 | Розхил виточки | ИИ1 | ИИ1=розхил виточки | розхил виточки=2 | 2 | ||||
| 16 | Довжина виточки | ИИ2 | ИИ2=3.....4* ИИ1 | 4*2 | 8 | ||||
| 17 | Підвищення над плечовим зрізом | ИИ3 | ИИ3=0,3 | 0,3 | 0,3 | ||||
| 18 | Зрівнюють сторони виточки | И3И4 | И2И4=И2И3 | -- | -- | ||||
| Плечовий зріз точки проводиться по точкам А2, И3,И, П1. | |||||||||
| Продовження таблиці №3 | |||||||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | ||||
| Положення точки П2 визначає перпендикуляр з точки П1 на вертикальну лінію проведену через точку а. | |||||||||
| 19 | Пройма спинки | П3 | Г1П3= П2Г1/2 | по кресленню | -- | ||||
| 20 | Середина пройми | Г2 | Г1Г2= Г1Г4/2 | 11,1/2 | 5,55 | ||||
| 21 | Виріз пройми спинки | Г11 | Г11=0,2 Г1Г4+(0,3...0,7) | 0,2*11,1+0,3 | 2,5 | ||||
| З’єднуємо точки П1, П3, 1 та Г2 отримуємо виріз пройми спинки. | |||||||||
| 22 | Середина спинки | ТТ1 | ТТ1=1 | 1 | 1 | ||||
| Точки Ао та Т1 з’єднують прямою та продовжують до перетину з лінією стегон у точці Б1 та з лінією низу у точці Н1. | |||||||||
| Креслення пілочки | |||||||||
| Лінію а1 Г3 продовжують у низ до перетину з лінією низу у точці Н3; а1Н3-лінія середини пілочки | |||||||||
| 23 | Визначення висоти лінії горловини | Г3Г6 | Г3Г6=Цг+(0,5...1) | 9,8+0,5 | 10,3 | ||||
| Через точку Г6 до гори та у низ проводять пряму, паралельну лінії пів заносу, точка Т6 на перетині з лінією талії ТТ8 | |||||||||
| Д`ст1=mA2=- з креслення спинки | |||||||||
| 24 | Висота горловини спинки | Т8А3 | Т8А3=Дтп1+ПДст+(Дст1+ПДст-Д`ст |
43,8+2*1,5+43,2-44+0,5 | 44,5 | ||||
| 25 | Горловина пілочки | А3А4 | А3А4=АА1 | АА1=7 | 7 | ||||
| 26 | Глибина горловини | А3А5 | А3А5=А3А4+1 | 7+1 | 8 | ||||
| Лінію вирізу горловини проводять слідуючим чином: з А4, А5 R=А3А5, проводять дві дуги у бік точки А3 та з точки іх перетину цім же радіусом проводять лінію горловини від точки А4 до точки А5 . | |||||||||
| 27 | Нагрудна виточка | Г7 | R= А4Г7=Вг-(Дпт-Дтп1) | 34,2-(51,2-43,8) | 26,8 | ||||
| На перетині ліній Т6Г6 та А3А4 точка А8. | |||||||||
| 28 | Розхил виточки | А8П`7 | А8П`7(по дузі з центром Г7 )=2(Сг2- Сг1)+1 | 2*(48,2-44,2)+1 | 9 | ||||
| 29 | Положення плечового зрізу | А9 | П`7А9=А4А8 | по кресленню | -- | ||||
| 30 | Пройма пілочки | Г4П4 | Г4П4= П2Г1-Пзпр(1) | по кресленню | -- | ||||
| 31 | Пройма пілочки | Г4П6 | Г4П6=0,3Шпр+1,2 | 0,3*11,1+1,2 | 4,5 | ||||
| 32 | Плечовий зріз | П5 | R=А9П5=Шп
R= П4П6 |
Шп=13
по кресленню |
13
-- | ||||
| Точки А9 и П5 з’єднують прямою – плечовий зріз пілочки. На перетині з лівою стороною виточки точка П7. | |||||||||
| 33 | Вирівнюємо сторони виточки | Г7А10 | Г7А10= Г7П7 | по кресленню | -- | ||||
| Продовження таблиці №3 | |||||||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | ||||
| 34 | Виріз пройми пілочки | Г42 | Г42=0,2Шпр | 0,2*11,1 | 2,2 | ||||
| П5П6 з’єднують прямою. | |||||||||
| 35 | Виріз пройми пілочки | 3 | П53=П5П6/2 | по кресленню | -- | ||||
| 36 | Виріз пройми пілочки | 3 4 | 3 4=1см | 1 | 1 | ||||
| Через точки П5,4, П6, 2, Г2 проводять лінію пройми пілочки | |||||||||
| 37 | Розрахунок суми виточок | Σв | Σв=(Сгз+ПСгз)-(Ст.+ПСт)-ТТ1 | 50-39,9-1 | 9,1 | ||||
| 38 | Розташування виточки спинки | Т1Т5 | Т1Т5=0,4 ГГ1 | 0,4*18,5 | 7,3 | ||||
| 39 | Розхил виточки спинки | Т51Т5Т52 | Т51Т5=Т5Т52=(33% *Σв)/2 | (33%*9,1)/2 | 1,5 | ||||
| 40 | Висота виточки спинки | Нижче лінії ГГз на 3см | 3 | ||||||
| 41 | Довжина виточки спинки | 13-15см | 14 | ||||||
| 42 | Розхил виточки пілочки | Т61Т6Т62 | Т61Т6=Т6Т62=(23%* Σв)/2 | (23% *9,1)/2 | 1,05 | ||||
| 43 | Висота виточки пілочки | Нижче точки Г7 на 2см | 2 | ||||||
| 44 | Довжина виточки пілочки | 10-12см | 10 | ||||||
| 45 | Розхил бокової виточки | Т3Т2Т4 | Т3Т2=Т2Т4=(44% *Σв)/2 | (44% *9,1)/2 | 2 | ||||
| 46 | Положення бокового зрізу спинки | Б1Б2 | Б1Б2=Г`Г1+Г1Г`2+1 | по кресленню | 24 | ||||
| 47 | Положення бокового зрізу пілочки | Б3Б4 | Б3Б4=(Сст+ ПСст)- Б1Б2 | (49+3)-24 | 27 | ||||
| 48 | Низ спинки | Н1Н2 | Н1Н2(∟АН1Н2=90˚)=Б1Б2 | 24 | 24 | ||||
| 49 | Низ пілочки | Н3Н4 | Н3Н4=Б3Б4 | 27 | 27 | ||||
| Креслення коміра | |||||||||
| Будуємо прямий кут з вершиною у точці О. | |||||||||
| 50 | Висота підйому середини коміра | ОВ | ОВ=3...12см | ОВ=5см | 5 | ||||
| 51 | Висота стійки | ВВ1 | ВВ1=2...3,5 | ВВ1=2,5 | 2,5 | ||||
| 52 | Ширина коміру по середині | ВВ2 | ВВ2=7...14 | ВВ2=9 | 9 | ||||
| 53 | Довжина коміру | ВА | ВА=АА2+А4А6 (АА2+А4А6 з креслення пілочки та спинки) | по кресленню | 21 | ||||
| Точки В та А з’єднують прямою, та поділяють навпіл В1= ВА/2. З точки 1 встановлюють перпендикуляр, 1-2=1,5см. З’єднуємо В,2,А плавною лінією. | |||||||||
| З точки А встановлюють перпендикуляр до прямої ВА | |||||||||
| 54 | Ширина коміру на кінцях | АА1 | АА1=ВВ2±1 | АА1=ВВ2=9 | 9 | ||||
| Закінчення таблиці №3 | |||||||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | ||||
| 55 | Оформлення кута коміра | А1А2 | А1А2=1...5см | А1А2=3 | 3 | ||||
| Точки В2 та А2 з’єднують плавною лінією, точки А та А2 з’єднують прямою. | |||||||||
3. Моделювання і художнє оздоблення виробу
3.1. Технічне моделювання виробу
Формоутворення методом наколювання частіше застосовують у виробництві сучасного одягу. Особливо великі можливості цей метод відкриває для створення виробів у єдиному екземплярі, виготовлених по індивідуальним замовленням. Окрім наколки існує ще один метод – метод конструктивного моделювання, який широко розповсюджений у практиці масового виробництва одягу.
Технічне моделювання моделі жіночої повсякденної сукні з шовкової тканини
Таблиця № 4
| Вид моделювання | Найменування конструктивної ділянки (лінії) | Розташування вихідних конструктивних точок | Довжина ділянки після моделювання |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| Моделювання сукні | |||
| 1. Визначення лінії відрізу ліфа | Лінія відрізного ліфу визначається в залежності від моделі або моди. При моделюванні обраної моделі лінія відрізу проходить по лінії центру грудей. | На рівні точки Г7 проводимо горизонтальну лінію через пілочку та спинку | Г6Г7 = Г3В= ГВ1 |
| Верхівки талієвих виточок пілочки та спинки підіймаємо до лінії відрізу ліфу. | |||
| 2. Переведення нагрудної виточки пілочки | Відповідно обраної моделі нагрудна виточка знаходиться у лінії відрізного ліфу. | Нагрудна виточка закривається відповідно верхівки виточки у точці Г7, а у точці Вз відкривається нова нагрудна виточка. | П7А10 = В3В`з |
| 3. Переведення плечової виточки спинки | Відповідно обраної моделі плечова виточка знаходиться у лінії відрізного ліфу. | Подовжуємо плечову виточку спинки до вершини талієвої виточки спинки і відносно нової вершини плечової виточки і закриваємо ії відповідно утворюючи нову по лінії відрізу ліфу. | И3И4 = В4В`4 |
| 4. Оформлення декоративного вирізу „крапля” | В залежності від моделі або моди оформлюють виріз горловини. | Від токи А5 по середині пілочки відкладаємо глибину вирізу, та оформлюємо лінію вирізу у формі краплі. | А5А`5=10см |
| Закінчення таблиці №4 | |||
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| Моделювання коміру | |||
| 5. Оформлення кінцівок коміру | Відповідно моді абр моделі оформлюють вигляд кінців коміру. | Від точки А до А2 проводимо дугу для закруглення кінців коміру відповідно обраної моделі. | по кресленню |
Информация о работе Творче моделювання жіночої сукні для відвідування виставок , музеїв