Статистичне вивчення амортизації і зносу основних засобів

23

Київський славістичний університет

Інститут економіки та управління

Кафедра обліку та аудиту

Реферат

з дисципліни: «Статистика»

на тему: «Статистичне вивчення амортизації і зносу основних засобів»

                                      виконала:

                                                                                       студентка 2-го кусру

                                                                          групи № 204

                                                                              Магденко Л.М.

                                       перевірив:

                                                                                         К.е.н., доц. Редзюк Є.В.    

Київ 2011    

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………3

Розділ 1. Механізм відтворення основних засобів …………………………....4

Розділ 2. Види амортизації та їх характеристики ……………………………11

Розділ 3. Методи розрахунку амортизації основних засобів. ……………….15

Висновок……………………………………………….……………………….22

Список використаної літератури…………………………………….……….23

Вступ

          Однією з найважливіших сфер економічних відносин в державі є процес відтворення виробничого апарату. На шляху побудови ринкових відносин у нашій державі, поряд з формуванням ринку капіталу, цілеспрямованого регулювання потребує процес відтворення основних фондів, тобто, в нашому розумінні, явище амортизації,  оскільки вони великою мірою визначають ефективність суспільного виробництва, темпи впровадження науково – технічного прогресу, зростання національного доходу і добробуту населення.

           В цьому рефераті я хочу зупинитися на сутності, видах, методах амортизації основних фондів та амортизаційній політиці в Україні, якій належить ключова роль у регулюванні та управлінні процесом відтворення основних фондів. Взагалі, амортизаційна політика – це сукупність заходів, що здійснюються державою і спрямовані на забезпечення нормального режиму відтворення основних фондів. Найважливішою умовою ефективного функціонування підприємств у ринковому середовищі є забезпечення принципу сомофінансування, який передбачає здійснення господарської та інвестиційної діяльності за рахунок власних джерел (амортизації та нерозподіленого прибутку). Серед джерел самофінансування амортизаційні відрахування посідають головне місце тому, що завдяки синхронності між колооборотом основних фондів і формуванням амортизаційного фонду, меншій їх схильності до кон’юнктурних коливань пов’язаних з результатом господарської діяльності, вони більшою мірою, ніж прибуток, можуть бути фінансовою базою сомостійності підприємств у відтворенні основних фондів.

Отже розглянемо докладніше подану інформацію.

Розділ 1. Механізм відтворення основних засобів

            Як частина національного багатства, основні засоби (фонди) поділяються на виробничі і невиробничі. Перші задіяні у тих видах економічної діяльності, де виготовляється продукція або надаються виробничі послуги. Можна сказати, що вони «заробляють» на своє відтворення. До других відносяться житлові будинки, спортивні споруди та інші основні фонди соціально-культурної інфраструктури(дитячі заклади, школи, лікарні тощо), відтворення яких здійснюється  за рахунок бюджетних асигнувань.

            Зношення основних виробничих фондів (основного капіталу) поділяється на фізичне та моральне. Фізичне зношення відбувається внаслідок виробничого використання основних засобів ( в першу чергу їх активної частини), а також під впливом сил природи (як правило, внаслідок безгосподарності власників). Моральне зношення – це процес «старіння» основних засобів в результаті технічного прогресу, впровадження новітніх технологій у виробництво тощо. Воно теж першочергово стосується активної частини основних фондів (верстатів, обладнання,технологічних ліній, програмного забезпечення комп’ютерів тощо).

            Вартісне вираження зношення основних фондів, що було перенесено на виготовлену продукцію та надані виробничі послуги, називається амортизацією.

             Беручи участь у виробничому процесі, основні фонди лише частково споживаються у кожному його циклі, тому амортизація нараховується постійно протягом усього строку їх корисного функціонування. [1, с 100-101]

            Тепер пропоную звернутися до праці Грицюка Е.О. «Економіка підприємства» [3, с 147-155 ], де  широко розкрито дане питання.

            Безперервний процес виробництва вимагає постійного відтворення фізично спрацьованих і технічно застарілих основних фондів. Необхідною умовою відновлення засобів праці у натурі є їх відшкодування у вартісній формі, яке здійснюється через амортизацію.

              Амортизація основних засобів – це процес перенесення авансової раніше вартості усіх видів засобів праці на вартість виготовлюваної продукції з метою її повного відшкодування.

              Після розгляду обох визначень хочу сказати, що вони обидва добре  вказують на суть значення ключового поняття теми даного реферату. Далі розглядаємо  суть механізму її (амортизації основних засобів) відтворення.

              Для відшкодування вартості зношеної частини основних фондів кожне підприємство справляє амортизаційні відрахунки, тобто певних сум грошей відповідно до розмірів фізичного спрацювання і техніко – економічного старіння. Ці відрахування включають до собівартості продукції, реалізують при продажу товарів, а потім накопичують у спеціальному амортизаційному фонді, що слугує відновленню основних засобів.

             Амортизаційні відрахування справляють за певними нормами, які характеризують щорічний розмір відрахувань у відсотках до балансової вартості основних фондів, розрахунки норм амортизаційних відрахувань на повне відновлення ( реновацію) основних фондів здійснюють централізовано за формулою:

                                 Нав = (Ф – Л)*100/ Ап

де Ф – балансова ( первісна чи відновна ) вартість основних фондів;

Л – ліквідаційна вартість основних фондів;

Ап – амортизаційний період (нормативний строк функціонування ) основних фондів.

            При встановленні норм амортизаційних відрахувань слід виходити з економічно доцільних середніх строків функціонування засобів праці, необхідності забезпечення повного відшкодування вартості основних фондів і врахування техніко – економічного їх старіння.

            При цьому найбільш складним є правильне визначення тривалості амортизаційного періоду ( доцільного строку використання ) конкретних видів засобів праці. Звичайно його встановлюють з урахуванням багатьох впливаючих факторів, зокрема загальної фізичної довговічності і економічності капітального ремонту засобів праці, умов їх експлуатації, строків настання техніко – економічного старіння, можливих темпів оновлення, доцільності застосування методу прискореної амортизації тощо.

            В міру розвитку техніки, удосконалення технології і організації виробництва змінюються тривалість та характер використання окремих видів основних фондів, виникає об’єктивна необхідність скорочення нормативних строків їх функціонування. У зв’язку з цим норми амортизаційних відрахувань періодично переглядають, уточнюють. Можливі розробка і запровадження нових норм амортизаційних відрахувань або ж лише коефіцієнтів зміни (збільшення, зменшення ) діючих норм.

           Забезпечення нормального відтворення основних фондів вимагає правильного нарахування амортизації за встановленими нормами. Щорічну суму амортизаційних відрахувань на реновацію основних фондів обчислюють шляхом множення середньорічної вартості їх на відповідні норми амортизації і поправочні коефіцієнти до них, що враховують конкретні умови експлуатації окремих видів засобів праці. Середньорічна вартість кожного виду основних фондів визначається шляхом додавання до вартості на початок розрахункового року різниці між середньорічними величинами введення в дію нових і вибуття діючих елементів засобів праці. Середньорічне введення (вибуття) визначають за результатом перемноження абсолютного його розміру і коефіцієнта функціонування протягом розрахункового року засобів праці, що будуть введені в дію і вибудуть, тобто відношення кількості місяців експлуатації до числа 12.

                В промисловості та інших галузях народного господарства існує певний порядок нарахування амортизації, якого слід дотримуватись на всіх підприємствах. Амортизації підлягають усі основні виробничі фонди, за винятком законсервованих елементів засобів праці. Амортизаційні відрахування на реновацію основних фондів повинні справлятись впродовж часу, достатнього для відшкодування повної їх вартості (з урахуванням ліквідаційної вартості). З огляду на існуючу на підприємствах практику нарахування амортизації протягом фактичного строку експлуатації основних фондів треба вважати економічно не виправданою.

          Оцінка наявності та руху основних фондів торговельного підприємства проводиться по окремих інвентарних об'єктах основних фондів в натуральному та вартісному вимірі.

            Натуральні показники характеризують кількість одиниць, що входять у склад кожного виду основних фондів, їх параметри – потужність, продуктивність, вантажність, рік введення в експлуатацію та інше.

         Натуральні показники використовуються для оцінки технічного стану та морального зносу основних фондів, розробки балансу обладнання, оцінки продуктивної потужності та пропускної спроможності.

         Кожна одиниця основних фондів має також визначену грошову вартість. Вартісні показники оцінки основних фондів дозволяють вести облік загального обсягу, відображати знос основних фондів та враховувати його при оподаткуванні, здійснювати фінансування відтворення основних фондів, оцінювати ефективність Їх використання.

           Для оцінки основних фондів використовується первісна, відновну-вальна та залишкова вартість.

           Первісна вартість відображає суму витрат підприємства на їх створення та введення в дію: витрати на зведення будівель, споруд; придбання машин та обладнання (включаючи витрати на доставку та монтаж, витрати на розробку проектно-кошторисної документації), страхування. За первісною вартістю основні фонди враховуються на балансі підприємства, тому її називають також балансовою вартістю.

           Під відновлювальною вартістю основних фондів розуміють вартість їх відновлення за сучасних умов в цінах, тобто вона являє собою суму витрат, яку зазнало б підприємство при формуванні аналогічних основних фондів в певний проміжок часу. Зміна вартості основних фондів відбувається під впливом зміни цін на сировину та матеріали, зміни трудових витрат на Їх виробництво, а також під впливом інфляційних процесів в економіці. Виникаюча розбіжність між первісною та відновлювальною вартістю основних фондів ускладнює їх оцінку та регулювання процесів відтворення, призводить до викривлення показників оцінки ефективності використання.

         Для забезпечення об'єктивності оцінки проводиться періодична переоцінка основних фондів за відновлювальною вартістю.

          Залишкова вартість основних фондів характеризує їх реально існуючу вартість, яка ще не перенесена на вартість продукції (робіт, послуг). Кількісно вона дорівнює різниці між первісною вартістю та сумою накопиченого на момент оцінки зносу основних фондів в зв'язку з їх спрацюванням.

          З метою оцінки та аналізу розрізняють: