Подлежащие предложения в немецкой публицистике

 

Особливості перекладу підрядних  речень українською мовою та частотність  їх вживання у науково 

– публіцистичних текстах німецькою  мовою

 

Особливості перекладу підрядних  речень українською мовою та частотність  їх вживання у науково 

– публіцистичних текстах німецькою  мовою

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………….…4

РОЗДІЛ  І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ГІПОТАКСИСУ В КОНТЕКСТІ НІМЕЦЬКО - УКРАЇНСЬКОГО ПЕРЕКЛАДУ НАУКОВО- ПУБЛІЦИСТИЧНИХ ТЕКСТІВ

1.1. Сучасний  стан вивчення синтаксису складнопідрядного  речення  в німецько - українському перекладознавстві…………………………………….7

1.2. Особливості перекладу підрядних речень  у науково – публіцистичних текстах……………………………………………………………………………..8

1.3. Граматична специфіка перекладу підрядних речень з німецької мови на українську в текстах  науково - публіцистичного стилю……………………10

1.3.1.Морфологічні особливості перекладу підрядних речень з німецької мови на українську……………………………………………………………....11

1.3.2.  Синтаксичні особливості перекладу підрядних речень з німецької мови на українську……………………………………………………………………12

1.4.  Роль підрядних речень у стилістиці науково – публіцистичних текстів…………………………………………………………………………….13

РОЗДІЛ  ІI. ТИПИ  ПІДРЯДНИХ РЕЧЕНЬ НІМЕЦЬКОЮ МОВОЮ ТА СПЕЦИФІКА ЇХ ПЕРЕКЛАДУ З НІМЕЦЬКОЇ НА УКРАЇНСЬКУ МОВУ

2.1.Принципи класифікації складнопідрядних речень німецькою мовою……………………………………………………………………………17

2.2. Типи перекладацьких  трансформацій та їх застосування  при перекладі складнопідрядних  речень………………………………………………………..18

2.2.1.Граматичні  трансформації у перекладі підрядних  речень з німецької мови на українську у науково – публіцистичних текстах………………...…..19

2.2.1.1.Синтаксичні  трансформації у перекладі підрядних  речень з німецької мови на українську у науково – публіцистичних текстах……………………20

2.2.1.2.Морфологічні  трансформації у перекладі підрядних речень з німецької мови на українську у науково – публіцистичних текстах……………………………………………………………………………26

2.2.2.Лексико – семантичні  трансформації у перекладі підрядних речень з німецької мови на українську у науково – публіцистичних текстах …………………………………………………………………………………

2.3.Квантитавний  аспект у вживанні підрядних  речень науково – публіцистичних  текстів………………………………………………………….32

Висновки………………………………………………………………………..37

Zusammenfassung…………………………………………………………………..

Список використаної літератури………………………………………………

Додатки…………………………………………………………………………..

 

 

 

 

 

 

Вступ

     Сьогодні, у період стрімкого розвитку науки, спостерігається гостра потреба у передачі великої кількості фахової літератури з інших мов, а тому, й у дослідженнях  особливостей перекладу синтаксичних явищ українською мовою. Оскільки перевага у висвітленні нових відкриттів та подій надається періодичним виданням науково – публіцистичного стилю, то доцільним  є дослідити особливості перекладу та вживання синтаксичних структур (підрядних речень) у текстах науково – публіцистичного стилю.   
     Метою роботи є визначення найбільш вживаних трансформацій при перекладі з німецької на українську та встановлення частоти вживання підрядних  речень різних типів у науково - публіцистичному стилі німецької мови. Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:

1. дослідити тенденції вживання підрядного речення, здійснивши зіставний  аналіз у рамках відмінних наукових німецькомовних видань;
2. проаналізувати граматичні конструкції та морфологічні елементи німецької мови, що становлять труднощі під час перекладу;

      3) систематизувати прийоми перекладу складних граматичних явищ німецької мови та запропонувати їх українські відповідники; 
  4) знайти універсальні зразки перекладу деяких граматичних, морфологічних та синтаксичних  особливостей німецької науково – публіцистичної літератури. 
5) отримати дані про частоту вживання та розмір різних типів підрядних  речень у  науково – публіцистичному текстах та проаналізувати їх стилістико-синтаксичні особливості.

    Об’єктом дослідження є синтаксичні конструкції, а саме типи підрядних речень, що  у різній частотності вживаються у німецькомовній та україномовній публіцистиці, піддаються певним трансформаціям під час перекладу з німецької мови українською, та їхні українські відповідники. Усього було проаналізовано понад 102 підрядних речення. 
      Предметом дослідження є трансформації синтаксичних конструкцій, тобто типів підрядних речень німецької підмови наукової публіцистики та знаходження їхніх відповідників в українській мові. 
    У дослідженні було застосовано наступні методи дослідження:

• комплексний перекладознавчий аналіз з огляду на історію розвитку українського та закордонного перекладознавства, порівняно традиційний та сучасний підходи до вирішення проблеми;
• трансформаційний метод було застосовано з метою дослідження усіх можливих трансформацій під час перекладу німецьких синтаксичних конструкцій та морфологічних одиниць українською мовою;
• порівняльний – для зіставлення структур обох мов та встановлення їхніх спільних і відмінних рис;
• контекстуальний метод застосовувався з метою продемонструвати можливості вибору прийомів перекладу за умови наявності контексту та без нього; елементи статистичного аналізу були залучені задля підкріплення висновків дослідження у кількісному виразі;  
  - квантитативний метод, що сприяє більшій доказовості результатів та є необхідною умовою для об’єктивного опису сукупності функціонально-стильових характеристик синтаксичних одиниць.

      Для дослідження особливостей функціонування обраних нами синтаксичних одиниць у публіцистичному стилі було вибрано різні рубрики з журналу «Der Spiegel», що вважається одним із найбільш тиражованих, містить різнопланові рубрики, які можна зіставити як між собою та з іншими джерелами, а також з «Deutsche Welle», «GEO», «Bild der Wissenschaft». 
     Наукова новизна курсової роботи полягає в тому, що в ній уперше визначено частоту вживання різних типів речень у науково – публіцистичних текстах; подано кількісну характеристику різних типів підрядних речень, що виділяються за традиційною класифікацією у текстах досліджуваних інформаційних джерел. 
     Теоретичне значення роботи. Отримані результати проведеного дослідження та висновки є внеском у подальший розвиток теорії синтаксису, функціональної стилістики та лінгвістики тексту. Теоретичні узагальнення дають змогу схарактеризувати основні функціонально-стилістичні властивості підрядних речень у публіцистичному стилі у взаємозв’язку з особливостями типів тексту та композиційно-мовленнєвих форм. 
  Практична цінність роботи полягає у можливості широкого застосування матеріалів дослідження  для використання прийомів та зразків перекладу перекладачами-практиками.   
     Основна мета та завдання визначили структуру роботи. Дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків до них, загальних висновків, списку використаної літератури (56 позицій) і додатків (102 складнопідрядних речення, 2 таблиці) які містять кількісні показники та допоміжні цифрові дані проведених розрахунків (загальний обсяг додатків 19 сторінок).

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ГІПОТАКСИСУ В КОНТЕКСТІ НІМЕЦЬКО - УКРАЇНСЬКОГО ПЕРЕКЛАДУ НАУКОВО- ПУБЛІЦИСТИЧНИХ ТЕКСТІВ

1.1.Сучасний стан вивчення синтаксису складнопідрядного речення  в німецько - українському перекладознавстві

     Особливе місце в системі мовних одиниць посідає одиниця  вищого рівня речення. Однак, попри різноманітність наукових пошуків мало вивченим залишається питання статистичного дослідження текстів з огляду на особливості функціонування в них різних синтаксичних структур. Проблема довжини та структури речення – надзвичайно своєчасна, особливо в умовах зростання значення функціонального підходу до вивчення мовних явищ і відсутності зіставних даних щодо цих параметрів. Розмір речення та частота вживання різних типів речень належать до тих ознак тексту, які вивчаються в лінгвістиці протягом майже 100 років[22; 164]. 
      За визначенням В.Г.Адмоні, складнопідрядне речення не є простим, механічним додаванням двох елементарних речень, а єдиною синтаксичною конструкцією, складові частини якої взаємозалежні одна від одної та існують лише у співвідношенні одна з одною [4; 42]. 
     На нашу думку, вдалим є визначення складнопідрядного речення, запропонованого О.В.Гулигою: складнопідрядне речення (СПР) – це граматично та інформаційно оформлене ціле, що складається із взаємопов’язаних елементарних речень, при цьому одне виступає структурним стрижнем цілого, а інше (інші) – граматично підпорядковане головному і водночас доповнює чи розкриває його [6; 48]. 
     У підрядного речення в німецькій мові сформувалися чіткі структурні ознаки, сукупність яких служить надійним засобом розмежування головного, структурно менш маркованого, та підрядного речень, засобом розпізнавання складнопідрядних речень серед інших складних синтаксичних утворень: сполучники підрядності і сполучні слова, особливий порядок слів (присудок виноситься в кінець речення; в безсполучникових умовних особова форма дієслова стоїть на першому місці), наявність кон’юктивних дієслівних форм у деяких типах підрядних речень, інтонаційне оформлення[15; 336-339]. 
       Сучасні мовознавці визначають складнопідрядне речення як речення, де предикативні частини граматично залежні одна від одної: одна з них виступає головною, а інша – підрядною, тобто залежною від першої, підпорядкованою їй. Отже, речення, що складається з двох або більше предикативних частин, поєднуваних підрядним зв’язком у єдине структурне, семантичне та інтонаційне ціле за допомогою сполучників підрядності або сполучних слів та інших граматичних засобів, виступає складнопідрядним[24;18]. 
1.2.Особливості перекладу підрядних речень  у науково – публіцистичних текстах

     В  умовах зростання потреби людства  в отриманні актуальної інформації з різних джерел особливої актуальності набуває питання перекладу саме публіцистичних текстів, оскільки в них відображено актуальні події сьогодення й оцінки цих подій.  
     Проблеми теорії і практики перекладу, вимоги до перекладача, типові помилки під час перекладу та шляхи їх подолання відображенні, зокрема, у наукових розвідках В. Виноградова, Т. Казакової, І. Корунця, Л. Латишева, А. Семенова. Визначення особливостей перекладу публіцистичних текстів й опис прийомів перекладу останніх вимагає з’ясування змісту терміна “переклад”. На думку Л. Латишева, він має два значення. В одному значенні “переклад” – це продукт діяльності перекладача – текст, створений ним в усній чи письмовій формі. В іншому значенні термін “переклад” означає процес створення такого продукту – діяльність перекладача, який створює текст [10; 12].

     Отже, терміну “переклад” притаманні дві характерні ознаки – процесуальність і результативність[7; 124]. Ми наважимося трактувати “переклад” як процес повідомлення людині рідною для неї мовою суспільно значущої інформації, першоджерелом якої виступає іноземний текст, для формування в людини ставлення до навколишньої дійсності загалом та запропонованої ситуації зокрема. У процесі перекладу публіцистичного тексту перекладачеві слід пам’ятати, що особливістю текстів цього функціонально-стильового типу є їх інформативна спрямованість[17; 158].    Особливостями публіцистичних текстів є також їх тенденційність і націленість на формування відповідної суспільної думки. Враховуючи ступінь розходження інформації в двох мовах, перекладач може використовувати і прийом підстановки (за повного заміщення інформації), і прийом “зміщення акцентів” (за великого розходження в інформації). Друга особливість перекладу публіцистичних текстів – урахування та дотримання перекладачем мовних норм, що функціонують у мові, якою перекладається текст-оригінал[7; 49]. Як уже зазначалося, однією з особливостей текстів публіцистичного стилю виступає їх тенденційність і націленість на формування відповідної суспільної думки. З огляду на вищевикладене, у процесі перекладу публіцистичних текстів перекладач стикається із стилістично маркованими одиницями, представленими в тексті-оригіналі. [3; 176].

     Важливість відтворення перекладачем стилістично маркованих одиниць підкреслюють, зокрема, І. Корунець [2; 320] та Т. Казакова [8; 192].  
     Із проблемою передачі емоційного й оцінного ставлення автора до інформації через стилістично марковані одиниці тісно пов’язане питання еквівалентності перекладу. На думку І. Корунця, еквівалент як щось рівносильне, рівнозначне й відповідне чомусь, не може мати іншого, крім постійного, відповідника [2; 175].

1.3. Граматична специфіка перекладу підрядних речень з німецької мови на українську в текстах науково - публіцистичного стилю. 
     Характер граматичних засобів, типових для науково-публіцистичної літератури, зумовлений такими її ознаками як точність і стислість вираження думки, з одного боку, і чітка логічна послідовність і повнота висловлювання, з іншого [26; 16]. Граматичними труднощами перекладу, на нашу думку, є сукупність морфологічних та синтаксичних явищ вихідної мови, що не мають прямих відповідників у цільовій мові і потребують спеціальних мовних, перекладацьких і фахових навичок перекладача[12; 62].  
      Необхідно мати на увазі, що поняття наукового тексту з якої-небудь галузі науки не є чимось єдиним, а поділяється на низку різновидів. Загальною рисою для всіх цих різновидів є наявність термінів, а відмінною – морфологічне та синтаксичне оформлення тексту. 
     Розглядаючи приклади комплексних трансформацій, не можна не погодитися з В.І. Карабаном у тому, що поділ труднощів перекладу на граматичні та лексичні є досить умовний, бо у кожній мові граматичне тісно пов’язане з лексичним, і спосіб передачі у перекладі граматичних форм і конструкцій нерідко залежить від їх лексичного наповнення[28; 31]. 
     До граматичних особливостей, що впливають на морфологічно-категорійні трансформації під час перекладу науково-технічних текстів, відносяться такі: 
  а) розбіжності у будові мови як наборі певних граматичних категорій та форм: німецькі артиклі, наприклад, як категорія означеності/неозначеності, що визначають новизну інформації, невідомі українській мові; 
  б) різний обсяг змісту подібних конструкцій; 
в)  відмінне частотне навантаження активного та пасивного стану, дійсного та мовного способів, інфінітивних конструкцій тощо; 
  г) різнотипність вираження “формального” підмета та додатка „man“, „es“, неможливих у структурі українського речення; використання лексичних засобів для вираження граматичних категорій,; 
е) відмінна сполучуваність слів тощо[25; 23]. 

   Граматичні  трансформації полягають у перетворенні  структури речення в процесі  перекладу залежно від норм  мови перекладу. Трансформація  може бути повною або частковою залежно від того, чи змінюється структура речення повністю або частково. Якщо заміні підлягають головні члени речення, то відбувається повна трансформація, якщо ж лише другорядні, то – часткова. Синтаксичні та морфологічні трансформації можуть відбуватися й одночасно[9; 163].

1.3.1.Морфологічні  особливості перекладу підрядних  речень з німецької мови на  українську.

     Значні  труднощі під час перекладу  німецьких науково-публіцистичних  текстів українською мовою можуть  виникнути під час перекладу  багатозначних граматичних форм і багатозначних службових слів. Для їх адекватної передачі необхідно враховувати низку чинників, які допомагають визначити граматичну функцію слова і правильно перекласти його українською мовою. Особливо це стосується перекладу таких слів, що застосовуються в складнопідрядних реченнях: “damit” (сурядний сполучник, підрядний сполучник, займенниковий прислівник); “während, bis” (сполучники і прийменники); “als” (сполучник самостійний, частина ряду парних і складних сполучників, вживання після порівняльного ступеню прикметників та прислівників), займенник “es” (особовий, безособовий, вставне слово); “der” (артикль, відносний займенник, вказівний займенник – замінник)[21;201].  
     Німецькі іменники у множині, що позначають фізичні та хімічні величини, одиниці виміру, речовини або матеріали – типове явище для наукової літератури, яке отримало останнім часом стрімкий розвиток. З’ясувати лексичне значення цих іменників в однині не складно, проте перекладач стикається з проблемою адаптації цього значення до контексту. Під час перекладу спочатку з’ясовуються причини вживання іменника саме у множині (чи не відбулася зміна значення або вилучення якогось члена речення, залежного від цього іменника), що й призвело до вживання словоформи множини, а не однини[23; 8]. 
1.3.2.Синтаксичні особливості перекладу підрядних речень з німецької мови на українську.