Особливостi семантики та функцiонування слiв-колоративiв в український фразеологiї

НАЦІОНАЛЬНИЙ  ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
імені М.П. ДРАГОМАНОВА                                                        

 

 

 

СЕМАШКО ТЕТЯНА ФЕДОРІВНА

 

 

 

УДК 81’371.161.2’373.7

 

 

 

ОСОБЛИВОСТІ СЕМАНТИКИ  ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ

СЛІВ-КОЛОРАТИВІВ В УКРАЇНСЬКІЙ  ФРАЗЕОЛОГІЇ

 

 

 

10.02.01 – українська мова

 

 

 

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового  ступеня

кандидата філологічних наук

 

 

 

 

 

 

 

Київ – 2008

 

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі  української мови Національного  педагогічного університету імені  М.П. Драгоманова Міністерства освіти і науки України.

 

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

                                        ПЛЮЩ Марія Яківна,

                                        Національний педагогічний університет

                                        імені М.П. Драгоманова, завідувач

                                        кафедри української мови;

 

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

                                      Сологуб Надія Миколаївна,

                                      Інститут української мови НАН України,

  відділ стилістики української мови,

                                                провідний науковий співробітник;

 

                                      кандидат філологічних наук,

                                      Товстенко Вікторія Ростиславівна,

                                      Київський національний економічний

                                      університет імені Вадима Гетьмана,

                                                доцент кафедри української мови та

                                                літератури.

 

Захист дисертації відбудеться  “ 19 ” лютого– 2008 року о  14³⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.053.04 в Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова, 01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9.

 

Із дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного педагогічного  університету імені М.П. Драгоманова (01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9).

 

Автореферат розіслано “   11  ”  –––січня –   2008 року.

 

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат філологічних наук                                          А.В. Висоцький

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

 

Всебічне вивчення мови можливе лише за умови, коли будуть досліджені всі її складові та їх взаємозв’язки. Важливим і перспективним є комплексний аналіз усіх підсистем мови. До актуальних проблем лінгвістичних досліджень належить, зокрема, вивчення фразеологічних одиниць (ФО), складовими компонентами яких є назви кольорів.

У сучасній лінгвістиці  утвердився погляд на фразеологічну  одиницю як на мовний знак із подвійною  природою, як мікротекст (В.М. Телія), в  образному змісті якого знаходить  відображення той або інший фрагмент культурно-національного світобачення народу. Із цим пов’язаний новий дослідницький вектор фразеологічної науки – когнітивний, що уможливлює  встановлення механізмів фразеологічного семіозису. Зокрема в сучасній когнітивно орієнтованій фразеології висуваються положення про асоціативно-образне підґрунтя фразеологічної номінації, пов’язаної як із прямими значеннями компонентів, так і з метафоричними моделями переосмислення прямих значень.

Попри те, що в сучасному мовознавстві вивчення фразеології досягло значних  успіхів і базується на досягненнях  як вітчизняної, так і зарубіжної фразеологічної науки – науковому доробку таких учених, як  Л.А. Булаховський (1952), Г.М.Удовиченко (1965), Л.Г. Скрипник (1973), М.Ф. Алефіренко (1987), Л.Г.Авксентьєв (1988), В.Д. Ужченко (1988), В.М. Мокієнко (1989), М.Т. Демський (1994),  В.В. Виноградов (1947),  М.М. Шанський (1985), В.П. Жуков (1986) та інших лінгвістів, наприкінці XX – початку XXI ст. в науці про фразеологію спостерігається активне опрацювання різних типів фразеологічних одиниць як репрезентантів мовної картини світу певного етносу. Проте окремі групи фразеологізмів усе ще лишаються поза увагою лінгвістів. Саме відсутність в українській лінгвістиці спеціальних досліджень, присвячених ФО з колоративним компонентом, які становлять значну частину фразеологічного фонду української мови й активно використовуються в різних стилях сучасної мови, зумовили проведення цього дослідження.  

Увага науковців до кольоропозначень як одиниць лексики різних мов (у  працях Л.М. Грановської (1964), А.М. Куслик (1967), А.Ф. Канської (1970), О.М.Дзівак (1975, 1994), Н.Б. Бахіліної (1975), Р.В. Алімпієвої (1986, 1987, 1992), А.В. Висоцького (1998), Т.Ф. Ковальової (1999), І.В. Ковальської (2000), Л.Г.Єгорової (2001), С.В. Кулинської (2002), О.А. Шеховцової (2003) та ін. мовознавців) поширюється також і на фразеологічні одиниці з колоративним компонентом. Відомі також спеціальні дослідження В.Н. Клюєвої (1956), А.Є.Круглікової (1977), С.І. Войнової (1978), Л.П. Шестак (1982), Л.Г. Бедоідзе (1997) та ін.

Автори розвідок про слова-кольоропозначення у складі фразеологічних одиниць послуговуються термінами: кольорові означення (А.А. Брагіна), позначення кольору (Н.Ф. Пелевіна), прикметники на позначення кольору  (А.В.Висоцький), кольорові прикметники (Є.В. Рахіліна), імена кольору (Р.М.Фрумкіна), кольоропозначення (Р.В. Алімпієва), колоративи, кольорові номени (І.О. Голубовська) тощо. Але своєрідність об’єкта дослідження і термінологічного апарата спричинює неоднозначне їх тлумачення. В українському мовознавстві усе  ще залишаються недостатньо з’ясованими питання семантики та функціонування лексем на позначення кольору у складі фразеологічних одиниць. На часі також дослідження сталих сполучень із колоративним компонентом на основі з’ясування  їх внутрішньої форми, вияву архетипної символіки, переосмислень та конотацій у різних стилях мови. 

Актуальність дослідження зумовлена потребою комплексного вивчення фразеологізмів сучасної української мови з колоративним прикметниковим компонентом на основі ономасіологічно-когнітивного підходу до трактування механізмів їхньої номінації. 

Зв’язок роботи з науковими планами, програмами темами. Дисертаційне дослідження виконане як складова частина комплексної теми кафедри української мови Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова “Теоретичні і лінгводидактичні проблеми граматики і лексикології”, яку затверджено бюро наукової координаційної ради “Українська мова” Інституту української мови НАН України (протокол № 35 від 21 грудня 2006 р).

Основна мета роботи – з’ясувати типи мотивації, механізми творення українських фразеологізмів із колоративним прикметниковим компонентом та особливості їхнього функціонування.

Досягнення поставленої  мети передбачало виконання таких завдань:

1. виявити максимально повний склад українських ФО з  прикметниковим колоративним компонентом;
2. дослідити семантику прикметникових лексем, що позначають основні кольори спектра та деякі проміжні між ними, які обслуговують периферійні зони кольоропозначень; 
3. описати внутрішню системну організацію лексико-семантичних груп ФО з колоративним компонентом – cталих термінологічних та образно-експресивних утворень;
4. з’ясувати метафоричне, метонімічне та асоціативно-образне підґрунтя фразеологічної номінації сталих сполучень слів із прикметниковим колоративом;
5. розкрити механізми фразеологізації й появи фразеологічних сполучень як знаків мови, що відображають еталони та стереотипи світобачення і культури українського народу;
6. схарактеризувати функції і стилістичні особливості узуальних та оказіональних ФО у сучасній українській періодиці та художніх текстах.

Об’єктом дослідження є українські фразеологізми, основою творення для яких служать якісні прикметники на позначення кольору.

Предмет дослідження – семантичні, семантико-граматичні і структурно-граматичні особливості фразеологізмів із прикметниковим компонентом на позначення кольору та специфіка їх функціонування.

Матеріал дослідження. Джерельною базою дослідження стали ФО з прикметниковим колоративним компонентом, вилучені з таких лексикографічних джерел: Фразеологічного словника української мови / Укладачі: В.М. Білоноженко, В.О. Винник, І.С. Гнатюк та ін. (К.: Наукова думка, 1999. – К.1-2. – 980 с.); Словника фразеологізмів української мови / Укладачі В.М. Білоноженко, І.С.Гнатюк, В.В. Дятчук та ін. (К.: Наукова думка, 2003. – 1096 с.); Фразеологічного словника української мови В.Д. Ужченка та Д.В. Ужченка (К.: Освіта, 1998. – 224 с.); Фразеологічного словника української мови Г.М. Удовиченка: В 2-х тт. (К.: Вища школа, 1984); Словника стійких народних порівнянь О.С. Юрченко та А.О.Івченка (Х.: Основа, 1993. – 176 с.);  Словника української мови: В 11 тт. (К.: Наукова думка. – 1970-1980) та ін.

Словникові дані доповнено  синтаксичними конструкціями, вилученими з  української преси та художніх творів письменників XX ст. Притому перевага надається газетним матеріалам експресивно-емоційного наповнення. Картотека нараховує 963 ФО (узуальних та оказіональних утворень).

Фразеологізм потрактовано як нарізно оформлений, семантично цілісний і неподільний мовний знак, який виникає і функціонує завдяки фраземотворчій взаємодії одиниць лексичного, морфологічного та синтаксичного рівнів.

Методи дослідження. Як основний у роботі використано описовий метод, доповнений застосуванням методів компонентного і трансформаційного аналізу, моделювання та опозиції, які дозволили здійснити комплексний аналіз фразеологізмів із колоративним компонентом у сучасній українській мові.

Компонентний та дистрибутивний методи аналізу застосовано для опису  тих семантичних нашарувань, яких набувають колоративи у складі фразеологізмів. Прийом кількісних підрахунків та моделювання, якнайтісніше пов’язаний із фразеотворенням, дозволив з’ясувати  узуальні, потенційні та оказіональні словесні комплекси, які розглядаються не як окремо взяті одиниці фразеологічної системи, а в їхньому співвідношенні  з відповідними первинними (вихідними), та на основі виявлення асоціативних зв’язків у реченні (тексті). Метод опозицїї використано з метою зіставлення узуальної та оказіональної форм уживання ФО, для з’ясування змін сталих сполучень, варіантність яких фразеологічні словники української мови послідовно не відображають.

Наукова новизна результатів дослідження полягає в тому, що в ньому уперше в українському мовознавстві здійснено комплексний аналіз сталих сполучень слів із колоративним компонентом на матеріалі сучасної української мови; виконано структурний аналіз їхньої внутрішньої організації; з’ясовано механізми творення фразеологічних сталих сполучень та образно-експресивних фразеологізмів на основі прямих і переносних, асоціативно-образних, експресивних, емоційно-оцінних значень; виявлено їх своєрідність як мовних знаків, що відображають національно-культурні традиції українського народу, та особливості стилістичного використання їх у публіцистичних і художніх текстах. Результати проведеного аналізу дають цілісне уявлення про специфіку досліджуваного корпусу сталих сполучень порівняно з іншими ФО, які не мають у своєму складі кольоропозначень.

Теоретичне значення роботи полягає в тому, що дослідження семантичних, структурно-граматичних та функціональних особливостей стійких сполучень слів із колоративним компонентом поглибить вивчення фразеологічного фонду української мови. Результати дослідження закономірностей розглядуваних фразеологічних одиниць із компонентом на позначення кольору в межах семантичних груп дозволять виявити механізми творення та організації інших одиниць фразеологічної системи української мови, що може бути надійним інструментом для зіставно-типологічних досліджень у галузі фразеології.

Практична цінність роботи полягає у можливості впровадження результатів дослідження у практику вищої школи – читання лекційних курсів із фразеології, лексикології, стилістики та культури української мови; фактичний матеріал може бути використаний  для написання підручників, навчальних посібників, у напрацюванні спецкурсів із лексикології та фразеології української мови, спеціальних семінарів, для написання курсових, дипломних, магістерських робіт, а також у лексикографічній практиці укладання фразеологічних словників. Матеріали дослідження знайшли застосування у спецкурсах кафедри української філології Маріупольського державного гуманітарного університету “Актуальні проблеми українського мовознавства” та “Українська фразеологія”.

Апробація результатів  роботи. Основні положення й результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданні кафедри української мови Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. За матеріалами дослідження зроблено доповіді на міжнародних науково-теоретичних Граматичних читаннях – III (Донецьк, 2004), Міжнародній науковій конференції за участю молодих учених “Мови та літератури народів світу в контексті глобалізації” (Київ, 2005), Всеукраїнській науковій конференції “Іван Ковалик і сучасне мовознавство” (Івано-Франківськ, 2007), Міжнародній науковій конференції “Етнокультура українсько-російського порубіжжя” (Суми, 2007), на щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Маріупольського державного гуманітарного університету (2003-2007).