Трудове виховання та профорыэнтацыйна робота в школы

     Більшість професій цього типу пов'язано:

1. з вихованням, навчанням людей (вихователь, учитель, спортивний тренер);
2. з медичним обслуговуванням (лікар, фельдшер, медсестра, нянька);
3. з побутовим обслуговуванням (продавець, перукар, офіціант, вахтер);
4. з інформаційним обслуговуванням (бібліотекар, екскурсовод, лектор);
5. із захистом суспільства і держави (юрист, міліціонер, інспектор, військовослужбовець).

              Багато посад: директор, бригадир, начальник цехи – пов'язані  з роботою з людьми, тому до всіх керівників пред'являються ті ж вимоги, що і до фахівців професій типу "Людина-людина".

     Психологічні  вимоги професій цього типу до людини:

• прагнення до спілкування;
• уміння легке вступати в контакт із незнайомими людьми;
• стійке гарне самопочуття при роботі з людьми;
• доброзичливість, чуйність;
• витримка; уміння стримувати емоції;
• здатність аналізувати поводження навколишні і свої власне, розуміти наміри і настрій інших людей, здатність розбиратися у взаєминах людей, уміння улагоджувати розбіжності між ними, організовувати їхня взаємодія;
• здатність думкою ставити себе на місце іншої людини, уміння слухати, враховувати думку іншої людини;
• здатність володіти мовою, мімікою, жестами;
• розвита мова, здатність знаходити загальну мову з різними людьми;
• уміння переконувати людей; а
• куратність, пунктуальність, зібраність;
• знання психології людей.

     Вибір професії відбиває визначений рівень особистих домагань, заснованих на оцінці своїх здібностей і можливостей. Крім того, вибір професії, професійне самовизначення вимагає високої активності суб'єкта, залежить від рівня сформованості усвідомленої психічної саморегуляції, ступеня розвитку контрольно-оцінної сфери.

     Отже, важливими факторами в професійному самовизначенні є:

• здатність адекватно оцінювати свої якості як фактори вибору професії;
• здатність вивчати світ професій, спираючи на невипадкові фактори, формувати адекватне представлення про нього;
• здатність виділяти головне для себе при виборі професії, тобто сформувати індивідуальну ієрархію факторів, максимально адекватно оцінити ситуацію вибору професії.

     V. ФОРМИ І МЕТОДИ ПРОФОРІЄНТАЦІЙНОЇ РОБОТИ 

     5.1 Форми та методи ознайомлюючої профорієнтаційної роботи  
Форми та методи ознайомлюючої профорієнтаційної роботи 
Основними методами ознайомлюючої профорієнтаційної роботи є: 
-  урок у навчальних майстернях (на виробничих комбінатах ?) із повідомленням певних відомостей профорієнтаційного характеру, а також із демонстрацією в ході уроку чи лабораторно-практичного заняття; 
- профорієнтаційний урок має виключне значення, оскільки урок є основною формою навчально-виховного процесу в школі. На профорієнтаційних уроках розглядають теоретичні та практичні питання підготовки до вибору майбутньої професії. На уроках використовують різні методи: бесіду, розповідь, пояснення, диспут, самостійне складання професіограм, звітів про профорієнтаційні заходи; 
- розповідь. Її використовують для повідомлення даних про зміст праці представників різних професій; про вимоги, що ставить професія до психофізіологічних якостей особистості та ін.; 
- пояснення використовують для повідомлення особливостей різного роду трудової діяльності; правил вибору професії і т. д. При цьому вводяться нові поняття та терміни (професія, професіограма тощо), демонструються навчальні таблиці, схеми, діаграми. 
Розповідь і пояснення повинні бути достовірними, чіткими і доказовими, а викладення матеріалу - коротким, але емоційним, логічно побудованим. 
- профорієнтаційна бесіда - найбільш поширений метод. Вона повинна бути логічно пов'язана з навчальним матеріалом і підготована заздалегідь. До процесу підготовки профорієнтаційної бесіди доцільно залучати самих учнів, наприклад, доручити їм зібрати інформацію з даного питання. Емоційного забарвлення бесіді додають цитування відомих вчених, винахідників, письменників, що відповідають темі бесіди, застосування наочних методів профорієнтаційної роботи. Тематика профорієнтаційних бесід повинна відповідати віковим особливостям школярів і охоплювати коло питань, що цікавлять учнів; 
- наочні методи профорієнтації. Демонстрація об'єктів, процесів, які вивчаються, може служити не лише підтвердженням викладеного матеріалу, але й джерелом знань (наприклад, спостереження за працею робітників під час екскурсії). Тут можливі кілька видів демонстрації: 
- натуральні об'єкти (вироби, виконані учнями та спеціалістами-професіоналами, інструменти, механізми), технологічні процеси; 
- зображення об'єктів (картини, плакати, діапозитиви, кінофільми тощо); 
- прийоми роботи під час лабораторно-практичних занять. 
- перегляд і обговорення художніх фільмів, телепередач профорієнтаційного змісту. Насамперед викладач повинен сам переглянути фільм (передачу), оцінити їх зміст, пізнавальне та виховне значення для молоді, визначити, яка підготовча робота з учнями має бути проведена. Такі колективні перегляди та обговорення передач і фільмів вчать молодь правильно розуміти їх зміст, сприяють розвитку професійного інтересу тощо. Перед переглядом треба поговорити з дітьми, поставити перед ними питання, на які вони повинні знайти відповіді, познайомити з деякими героями. 
- професіографічні екскурсії на підприємства та у професійні навчальні заклади 
Професіографічна екскурсія як форма профорієнтаційної роботи дає можливість молоді безпосередньо ознайомитись із професією в реальних умовах, отримати інформацію із першоджерел, поспілкуватись із професіоналами. Ефективність екскурсії залежить, зокрема, від доцільного вибору місця, часу, форми її проведення у відповідності із поставленими виховними завданнями. Якщо не дотримуватись цих вимог, то в учнів може порушуватись процес формування позитивних мотивів вибору професії, можуть накопичуватись помилкові уявлення про певні види діяльності і, відповідно, складатись негативне уявлення про них. 
Доцільно проводити екскурсії за визначеним планом: 
- визначення цілі та завдань екскурсії; 
- підготовка до екскурсії: вибір об'єкту, визначення професій, на які слід звернути увагу, підбір екскурсовода, розробка змісту бесіди про зміст діяльності підприємства, підготовка учнів до екскурсії; 
- хід екскурсії: бесіда про історію підприємства, розповідь про професії тощо; 
- підведення підсумків екскурсії: складання письмових звітів, обговорення екскурсії та ін. 
- виставки. Їх проведення доцільне під час масових заходів (профорієнтаційних конференцій, зборів, зустрічей зі спеціалістами та ін.); 
- професіографічні зустрічі зі спеціалістами різних галузей спрямовані на формування позитивних установок на сприйняття професіографічного матеріалу з метою його аналізу та узагальнення. Успіх у проведенні зустрічей із спеціалістами різних галузей залежить від попередньої підготовки, в процесі якої треба поговорити зі спеціалістом, уточнити план бесіди, а також від самого спеціаліста, що проводить зустріч. Він повинен добре знати свою професію, мати навички спілкування з великою аудиторією. Більш ефективні не окремі зустрічі, а їх регулярні цикли, розраховані на поетапне та послідовне ознайомлення учнів з певними групами професій і спеціальностей; 
- участь у днях відкритих дверей у професійних навчальних закладах; 
- тематичні, літературно-художні вечори, усні журнали мають пізнавальне і виховне значення, розвивають професійні інтереси учнів і відіграють активізуючу роль.

      
5.2. Форми та методи професійної орієнтації, що активізують діяльність молоді з підготовки до вибору професії.  

     Форми та методи професійної орієнтації, що активізують діяльність молоді з підготовки до вибору професії включають: 
- індивідуальні завдання даються для поглиблення знань із окремих питань з метою підвищення зацікавленості учнів до певних галузей знань, розширення уявлень про можливості використання своїх здібностей і нахилів. При цьому шкільний психолог, соціальний педагог чи вчитель повинен враховувати особливості інтересів і захоплень учня. В організації цієї роботи важливо, щоб учні були переконані в своїй спроможності виконатизавдання, вдосконалити знання та вміння в даній галузі; 
- професіографічні дослідження допомагають формувати в учнів умінь і навичок самостійного підбору інформації про професію та складання її характеристики (професіограми); 
- конкурси "Кращий у професії," змагання можна широко використовувати і на уроках і при організації позакласної роботи. Їх метою є виявлення учнів, які мають нахили та здібності до певної професії. Такі конкурси активізують пізнавальну діяльність школярів на уроках та в позаурочний час, поглиблюють їх знання, вдосконалюють вміння та навички як загального, так і професійного характеру, розвивають у них професійні інтереси та стимулюють творчий потенціал; 
- вечори техніки, тижні художньої творчості та ін.; 
- підготовка рефератів, альбомів, фотомонтажів про професії сприяє розширенню знань про професії, так як учням самим доводитьсяпідбирати необхідний матеріал. Викладач повинен допомогти учневі сформулювати тему реферату, скласти план, підказати, де можна знайти літературу з даного питання; 
- участь молоді в роботі клубів майбутніх спеціалістів. Діяльність таких клубів повинна бути організована так, щоб кожна молода людини могла отримати потрібну інформацію, мати можливість спілкуватись зі своїми однодумцями, успішно реалізовувати свої здібності та вміння; 
- участь у гуртках за інтересами. Гуртки повинні виконувати три основних завдання: 
1) знайомити молодих людей із спеціальностями свого профілю, розвивати їх здібності та інтереси шляхом поглиблення знань, умінь, навичок та включення молоді у практичну діяльність; 
2) застосовувати сучасні досягнення в області науки, техніки, мистецтва, розкривати перспективи наукових досліджень та їх значення для суспільства; 
3) виявляти можливості учнів, звертаючи увагу на їх фізичний і психічний стан; у випадку необхідності своєчасно переорієнтувати , переключити пізнавальні та професійні інтереси молодих людей для успішного розвитку їх здібностей.  
3. Ефективність та інноваційність методів і форм профорієнтаційної роботи. 
Упродовж останніх років накопичено великий та різноманітний соціально-педагогічний досвід щодо сприяння професійному самовизначенню молоді. Діяльність у цьому напрямку характеризується цілеспрямованістю, великою кількістю форм та методів роботи, бажанням залучити до неї зацікавлені організації та установи, охопити різні групи молоді та підлітків. В Україні більшість соціальних служб для молоді розробили та здійснюють спеціальні соціальні програми, реалізація яких сприяє не лише професійному самовизначенню, але й працевлаштуванню та зайнятості молоді. У цьому напрямку соціальні працівники (як представники усіх соціальних професій) активно співпрацюють із різними установами та організаціями, насамперед, із центрами зайнятості населення. Це важливо відзначити тому, що соціальні працівники не підміняють і не дублюють діяльність інших спеціалістів, установ, а шукають і впроваджують специфічні форми та методи роботи з молоддю та підлітками. Проводиться постійна робота з професійного визначення учнівської молоді, а також здійснюються профілактично-корекційні заходи щодо молоді, яка втратила, або не може знайти роботу. Соціальні працівники співпрацюють не лише з центрами зайнятості населення, а й з іншими установами: підприємствами, приватними структурами, учбовими закладами, громадськими організаціями тощо. Соціальними працівниками проводиться значна робота щодо професійної орієнтації молоді та її інформування про становище на ринку праці. Досвід, набутий внаслідок багаторічної діяльності багатьох центрів, дозволяє стверджувати, що сьогодні в рамках цього напряму діяльності найбільш ефективними виявились наступні форми роботи: 
- надання групової профконсультаційної допомоги у формі лекцій, зустрічей із представниками різних професій, "круглих столів" із проблем профорієнтації та працевлаштування, семінарів, конференцій; 
- проведення індивідуальної профконсультаційної роботи у спеціально створених консультативних пунктах - тестування, анкетування, реалізація тренінгових програм для безробітної молоді; 
- проведення профдіагностичної роботи, яка значно полегшується в умовах комп'ютеризації, спрямованої на надання допомоги молодим людям при професійному самовизначенні; 
- залучення підлітків і молоді до профінформаційних масових заходів - проведення днів соціального захисту молоді, днів відкритих дверей, ярмарків вакансій; 
- створення та поповнення банку даних про навчальні заклади, фірми із працевлаштування, вакантні робочі місця тощо; 
- організація клубних об'єднань, що сприяють формуванню у молодих людей вміння самовизначитися у виборі професії, підвищенню готовності до конкурентоспроможності молодої людини на ринку праці, оволодінню знаннями з основ психології. Клуби можна поділити на два види: клуби з професійних інтересів ("Молодий підприємець", "Школа молодого юриста") та загальноосвітні клуби з проблем професійного визначення молоді ("Пізнай і створи себе", Молодіжний бізнес-клуб); 
- телефонне інформування, яке надає клієнтам об'єктивну інформацію стосовно наявності вакансій на ринку праці, тактики поведінки при пошуку роботи та бесіди з роботодавцями; 
- надання клієнтам інформації про можливість перекваліфікації чи підвищення кваліфікації. 
Таким чином, ефективність форм і методів професійної орієнтації залежить від їх застосування. Більш ефективними є ті форми та методи, які створюють умови для активного сприйняття, практичного засвоєння та емоційного переживання різного роду інформації (клубні об'єднання, відеолекторії, масові заходи тощо). Недоліком таких методів профорієнтаційної роботи можна вважати їх довготривалість. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ТЕСТ  О.  Е. КЛИМОВА

Если  бы Вам пришлось выбирать только из двух возможностей, какую бы Вы предпочли?

Ухаживать за животными. 
Обслуживать машины, приборы. 

Помогать больным людям. 
Составлять таблицы, схемы, программы вычислительных машин. 

Следить за качеством книжных иллюстраций, плакатов, художественных открыток. 
Следить за состоянием, развитием растений. 

Обрабатывать материалы (дерево, ткань, металл, пластмассу). 
Доводить товары до потребителя (рекламировать, продавать). 

Обсуждать научно популярные книги, статьи. 
Обсуждать художественные книги. 

Выращивать молодняк животных какой-либо породы. 
Тренировать сверстников (или младших) в выполнении каких-либо

действий (трудовых, учебных, спортивных). 

Копировать рисунки, изображения, настраивать музыкальные инструменты. 
Управлять каким-либо грузовым, подъемным транспортным средством (подъемным краном, трактором, тепловозом и др.).

Сообщать, разъяснять людям нужные им сведения (в справочном бюро, на экскурсии и т.п.). 
Художественно оформлять выставки, витрины, участвовать в подготовке пьес, концертов. 

Ремонтировать изделия, вещи (одежду, технику), жилище. 
Искать и исправлять ошибки в текстах, таблицах, рисунка Лечить животных. 
Выполнять вычисления, расчеты. 

Выводить новые сорта растений. 
Конструировать, проектировать новые виды промышленных изделий (машины, одежду, дома, продукты питания). 

Разбирать споры, ссоры между людьми, убеждать, разъяснять, поощрять, наказывать. 
Разбираться в чертежах, схемах, таблицах (проверять, уточнять, приводить в порядок). 

Наблюдать, изучать работу кружков  художественной самодеятельности. 
Наблюдать, изучать жизнь микробов. 

Обслуживать, налаживать медицинские  приборы и аппараты. 
Оказывать людям медицинскую помощь при ранениях, ушибах, ожогах и т.п. 
 

Составлять точные описания (отчеты) о наблюдаемых явлениях, событиях, измеряемых объектах. 
Художественно описывать, изображать события, наблюдаемые или представляемые. 

Делать лабораторные анализы в  больнице. 
Принимать, осматривать больных, беседовать с ними, назначать лечение. 

Красить или расписывать стены помещений, поверхность изделий. 
Осуществлять монтаж здания или сборку машин, приборов. 

Организовывать культпоходы сверстников  или младших товарищей в театры, музеи, на экскурсии, в туристические походы и т.п. 
Играть на сцене, принимать участие в концертах. 

Изготовлять по чертежам детали изделия (машины, одежду), строить здания. 
Заниматься черчением, копировать чертежи, карты. 

Вести борьбу с болезнями растений, с вредителями леса, сада. 
Работать на клавишных машинах (пишущей машинке, телетайпе, наборной машине и др.). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ

     Завдання  виховання в школі реалізується в процесі навчання і в спеціальній  виховній роботі з учнями в позаурочний  час у школі та за її межами.

     Процес  виховання – система виховних заходів, спрямованих на формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості.

     Він має свою специфіку, передусім цілеспрямований  характер. Наявність конкретної цілі робить його систематичним і послідовним, не допускає випадковості, епізодичності  та хаотичності у проведенні виховних заходів. Особлива роль у формуванні людської особистості належить шкільному вихованню, оскільки цілеспрямований виховний вплив на неї передбачає не лише виховання позитивних якостей, а й подолання наслідків впливу негативних об’єктивних чинників.

     В праці можна спостерігати стійкі прояви людини.

     Нині  багато що змінилося. Найчастіше підлітки зіставляють і приміряють вибір  свого заняття з обсягом і  змістом одержуваних у школі  знань. Дехто сферу трудової діяльності обирає із сумнівного почуття солідарності з товаришами, ще деякі — поближче до своєї домівки.

     Світ  професій став надзвичайно різноманітним  і динамічним. Щороку „вмирає" кілька десятків віджилих і на зміну їм приходить приблизно стільки  ж нових спеціальностей. Звідси і  головна вимога до профорієнтації сьогоднішнього дня - працювати на випередження. Поки що вона „пливе за течією", або ж елементарно не встигає за темпами розвитку суспільства.