МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

     Державний заклад «ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені  К. Д. УШИНСЬКОГО» 
 
 
 

     Трудове виховання та

     профорієнтаційна робота в школі 
 

             Виконала: 

     студентка 3 курсу 2 групи

     філологічного факультету

     інституту мов світу

     Сюпюр Ольга Петрівна

     Перевірила:

     Осипова Тетяна Юріївна 
 
 
 
 
 

Одеса - 2011 

     ЗМІСТ

ВСТУП

І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТРУДОВОГО ВИХОВАННЯ................…..4

       1.1. Суть поняття “трудове виховання”…………………………………….4

       1.2. Зміст і завдання трудового виховання………………………………4

ІІ. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТРУДОВОГО ВИХОВАННЯ……………………..5

       2.1.Ступені  трудового становлення особистості…………………………5

       2.2.Трудове  навчання в системі трудового  виховання……………………6

ІІІ. ШЛЯХИ  І ЗАСОБИ РОЗВ’ЯЗАННЯ ПРОБЛЕМИ…………………………..7

       3.1. Психологічна підготовка школярів  до праці………………………….7

       3.2.Трудове  навчання – важлива складова  системи трудового виховання………………………………………………………………………….....8

ІV. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ ПРОФЕСІЙНОЇ ОРІЄНТАЦІЇ ШКОЛЯРІВ…………………………………………………………………………10

       4.1. Сутність і структару прфесійної орієнтації…………………………10

                 4.2.Психологічні основи професійного самовизначення                                  старшокласників……………………………………………………………………13

V. ФОРМИ І МЕТОДИ ПРОФОРІЄНТАЦІЙНОЇ РОБОТИ……………………18

           5.1 Форми та методи ознайомлюючої профорієнтаційної роботи…….18

           5.2. Форми та методи професійної орієнтації, що активізують діяльність молоді з підготовки до вибору професії…………………………………………20

ДОДАТОК………………………………………………………………………...24

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………..27

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………….28 

 

      ВCТУП 

     Людина  розвивається духовно й фізично  тільки в праці. Без праці вона деградує. Будь-які спроби уникнути продуктивної праці призводять до негараздів і для особистості, і для суспільства. Праця сприяє їх розумовому розвиткові. Діти, зайняті різними видами праці, кмітливіші, винахідливіші, вони стикаються з різними знаряддями праці, матеріалами, дізнаються, про їх призначення, збагачують свій словниковий запас.

     Участь  школярів у трудових процесах позитивно  впливає на їх поведінку, дисциплінує.

     Багато  випускників коледжів, інститутів не з'являються на роботу за місцем розподілу. Низька їх закріплюваність на виробництві. Ознаки професійної безпорадності, відвертого незадоволення видом обраної діяльності значною мірою виявляються і в частини випускників університетів. Своєрідна, дуже небезпечна за своїми наслідками ланцюгова реакція. Тому правильний, всебічно обґрунтований підхід до вибору професії як для самої людини, так і для всього суспільства має не лише соціальне забарвлення а й величезну економічну вагу. Заняття справою, яка найповніше відповідає інтересам, здібностям, можливостям, нахилам людини і водночас задовольняє потреби суспільства - це один із домінуючих резервів підвищення продуктивності праці.

     Специфіка психологічних проблем професійного вибору визначається нестабільною ситуацією  в країні, необхідністю оволодіння новим соціально-економічним досвідом. З одного боку нові професії, що з'явилися в зв'язку з переходом до ринкових умов, не мають ще коренів в професійній культурі нашого суспільства. З іншого боку, відбувається процес руйнування стереотипів традиційних форм професіоналізації, які також змінюються в сучасних умовах.

 

      І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТРУДОВОГО ВИХОВАННЯ

     1.1. Суть поняття “трудове виховання”.

     Трудове виховання – процес залучення  школярів до різноманітних педагогічно  організованих видів суспільно  корисної праці з метою передання  їм певного виробничого досвіду, розвитку в них творчого практичного мислення. Працьовитості й свідомості людини праці.

     Трудове виховання – це ведуча ланка всієї  системи виховання школярів. Трудове  виховання визначається багатьма факторами, а в школах здійснюється системою засобів, які охоплюють всі знання навчально-виховної роботи, а також зовнішньою діяльність школярів, родинне суспільство, виробничі колективи і засоби масової інформації. 

     1.2. Завдання трудового  виховання.

     Завдання  трудового виховання зумовлені  потребами існування, самоутвердження і взаємодії людини в суспільстві та природному середовищі. Воно покликане забезпечити:

• психологічну готовність особистості до праці (бажання сумнівно та відповідально працювати, усвідомлення соціальної значущості праці як обов’язку  і духовної потреби, бережливість щодо результатів праці та повага до трудової діяльності);
• підготовки до праці (наявність загальноосвітніх і політехнічних знань, загальних основ виробничої діяльності, вироблення умінь і навичок, необхідних для трудової діяльності, підготовка до свідомого вибору професії).

     Трудове виховання ґрунтується на принципах:

• єдності трудового виховання і загального розвитку особистості (морального, інтелектуального, естетичного, фізичного);
• виявлення і розвиток індивідуальності в праці;
• високої моральності праці, її суспільно корисної спрямованості;
• залучення дитини до різноманітних видів продуктивної праці;
• постійності, безперервності, посильності праці;
• наявності елементів продуктивної діяльності дорослих у дитячій праці;
• творчого характеру праці;
• єдності праці та багатогранності життя.

 

     ІІ. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТРУДОВОГО  ВИХОВАННЯ

     Праця є джерелом і важливою передумовою  фізичного та соціально-психологічного розвитку особистості.  “Праця, як ми її розуміємо є так “вільна  і погоджена з християнською  моральністю діяльність людини, на яку вона наважується з безумовної необхідності її для досягнення тієї чи іншої істотно людської мети в житті¹, - писав видатний російський педагог Костянтин Ушинський (182). – Саме виховання, якщо воно бажає щастя людини, повинно виховувати її не для щастя, а готувати до праці життя”².

     Трудове виховання – виховання свідомого  ставлення до праці через формування звички та навиків активної трудової діяльності.

     У трудовому навчанні учні одержують  загально трудову (оволодіння знаннями, уміннями і навичками з планування, організації своєї правці), загально виробничу (освоєння науково-технічного потенціалу основних галузей виробництва, основ економіки та організації праці, природи й навколишнього середовища), загально-технічну (оволодіння знаннями з урахуванням специфіки галузі, в яку входить обраний профіль трудової підготовки) й спеціальну підготовку (передбачає формування початкових умінь і навичок праці з обраної спеціальності). 

     2.1. Ступені трудового  становлення особистості.

     Формування готовності до праці поділяються на етапи – своєрідні ступені трудового становлення особистості:

     Дошкільний  період. На цьому етапі відбувається залучення дітей до побутової праці, догляду за тваринами і рослинами, виготовлення іграшок, ознайомлення з працею дорослих, формування переконань щодо необхідності праці, бережливого ставлення до її результатів.

     Початкова школа. Головне для неї – вироблення елементарних прийомів, умінь і навичок  ручної обробки різних матеріалів, вирощування сільськогосподарських  культур, ремонту навчально-наочного приладдя, виготовлення іграшок, різних предметів для школи. Учнів знайомлять з деякими професіями.

     Основна школа. Навчання і виховання у  ній зосереджується на оволодінні знаннями і практичними і вміннями обробки  металу та дерева, основами електроніки, металознавства, графічної грамоти. Формування уявлень про головні галузі народного господарства, вмінь і навичок виготовлення нескладних виробів. Починаючи з 8-го класу, учні працюють у навчально-виробничих бригадах, міжшкільних навчально-виробничих комбінатах, навчальних цехах.

     Старша  школа. Вона ставить за мету оволодіння уміннями і навичками з наймасовіших професій, які здобувають безпосередньо  на виробництві, з урахуванням потреб регіону, наявної навчально-технічної  та виробничої бази. На цьому етапі важливо знайомити учнів з основами економічних теорій, підприємницької діяльності, законодавства з питань підприємства, фінансово-кредитних операцій, психолого-педагогічними засадами управління.

     На  всіх етапах трудового виховання учнів необхідно формувати потребу в праці, творче ставлення до неї, залучати до реальних виробничих відносин і формувати розвинуте, зорієнтоване на особливості ринкового мислення, розвивати загальні (інтелектуальні, психофізіологічні, фізичні та ін.) і спеціальні (художні, технічні, математичні тощо) здібності, відроджувати національні традиції, народні промисли та ремесла, виховувати культуру особистості в усіх її проявах. 

     2.2. Трудове навчання  в системі трудового  виховання.

     Працелюбство  не вроджена якість людини, і воно виховується і прививається йому з дитинства. Тому вся система виховання повинна будуватись на прищепленні дитині працелюбства.

     Та  вивчення основ наук найбільш ефективно  допомагає трудовому вихованню  школярів, якщо воно тісно пов’язано  з працею. Важливою умовою реалізації такого зв’язку виступає політехнічна освіта, озброєння школярів знаннями. Такі знання виступають важливою передумовою формування у школярів бажання працювати, а також розвитку їх творчих сил в процесі роботи.

     Озброєння школярів знаннями в процесі вивчення програмного матеріалу навчальних предметів проходить на основі зв’язку з виробництвом і працею. Відсутність зв’язку між навчанням і працею школярів залишає вчителя важливого засобу підвищення якості знань і активності процесу навчання.

     На  уроках учень оволодіває науковими  поняттями, законами, засвоєння яки  не можна звести до простого заучування.

     При дидактичній обробці зібраного  матеріалу слід пам’ятати, що він  повинен бути:

     а) органічно пов’язаний з питаннями, які вивчаються по програмі;

     б) доступний для школярів, враховуючи їх вікові особливості, кругозір;

     в) типовим для багатьох виробництв.

     В процесі навчання школярів при підготовці до трудової діяльності велике роль відіграє опора на їх особисті спостереження  і особистий досвід. При поясненні нового матеріалу і повторенні вивченого вчитель звертається до фактів і явищ, з якими школярів стикаються на практиці, в процесі праці.

     Це  не тільки допомагає міцному засвоєнню  навчального матеріалу і розумінню  навчальних основ виробництва, а й розвиває спостережливість, просторові уявлення, уяву як необхідний акт творчості.

     Щоб підготовити учнів до засвоєння  наукових основ техніки і технології виробництва, багато шкіл практикують  завдання загальноосвітнього характеру.

     До  завдань повинні бути включені відповідні дидактичні вимоги. Але одні ці завдання, навіть складені педагогічно продумано, не можуть забезпечити необхідну підготовку школярів до праці.