Туристичні ресурси Японії

 

Київський національний університет  імені Тараса Шевченка

Географічний  факультет

Кафедра географії  України

 

На правах рукопису

УДК 338.48 (520)

 

ТУРИСТИЧНІ  РЕСУРСИ ЯПОНІЇ

 

Напрям: 6.040104 – географія

Спеціальність - географія рекреації та  туризму

 

Курсова робота

студента другого курсу

Панченка  Валентина Володимировича

 

Науковий  керівник

кандидат  географічних наук, асистент

Олішевська  Юлія Анатоліївна

 

Київ-2011

ЗМІСТ

 

ВСТУП………………………………………………………………………….4

1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ……………….6

1.1 Туризм: основні поняття…………………………………………………...6

1.2 Туристичні  ресурси: поняття та сутність…………………………………9

2 ПЕРЕДУМОВИ  РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ В ЯПОНІЇ………………….......16

2.1 Фізико-географічні передумови………………………………………….16

2.2 Економіко-географічні  передумови……………………………………...19

2.3 Туристична  інфраструктура ………………………………………….….21

3 ХАРАКТЕРИСТИКА  ТУРИСТИЧНИХ РЕСУРСІВ В ОКРЕМИХ  РЕГІОНАХ ЯПОНІЇ…………………………………………………………..23

3.1 Туристичний  район Хоккайдо………………………………………........24

3.2 Туристичний  район Тохоку…………………………………………..…..26

3.3 Туристичний  район Тюбу………………………………………………...28

3.4 Туристичний  район Кансай………………………………………………29

3.5 Туристичний  район Тюгоку……………………………………………...32

3.6 Туристичний  район Сікоку……………………………………………….33

3.7 Туристичний  район Кюсю………………………………………………..35

3.8 Туристичний  район Окінава……………………………………………..37

3.9 Туристичний  район Канто……………………………………………….38

3.10 Аналіз  розвитку туризму в Японії……………………………………..41

ВИСНОВКИ………………………………….……………………………….46

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ………………………………………………………48

ДОДАТКИ…………………………………………………………………….51

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність. Вибір даної теми обумовлений підвищеним інтересом до цієї країни світової громадськості та, безпосередньо, України, з якою Японія має тісні поля взаємодії у різних сферах життя. Те, що Японія впродовж довгого часу була “закритою” державою сприяло великому інтересу, зі сторони туристів, побачити цю країну. На даний момент, коли Японія стала відкритою,  відкрився її багатий туристичний потенціал, який зацікавив багатьох людей:  починаючи від звичайних людей, котрі захотіли побачити “екзотику” цієї країни, закінчуючи людьми, які вивчають цю “екзотику” в професійних цілях. Японія – це унікальне місце на Землі, де сплітаються в одне ціле високі технології і стародавня самобутня культура.  Виходячи  з цього можна відмітити, що дана країна є цікавою темою курсової роботи, в плані використання подібної моделі розвитку туризму в інших країнах.  Для України, з її туристичним потенціалом, є потреба ретельного вивчення досвіду Японії в плані власного туристичного ринку та  його організаційно-правового забезпечення. Неабиякі туристичні ресурси, здебільшого історико-культурні, та нормативно-правова база, яка дозволяє здійснювати ефективне регулювання туристичної галузі та проводити гнучку політику її  розвитку – ось підґрунтя динамізму японського туризму. Чіткість туристичного законодавства, а також підтримка цієї галузі з боку держави та суспільства, забезпечують  стабільний  і, головне, результативний розвиток туризму.

Об’єктом дослідження є територія Японії.

Предметом дослідження курсової роботи є туристичні ресурси Японії, дослідження сучасного стану туристичної галузі країни.

Основною метою курсової роботи є дослідження туристичних ресурсів Японії, їх використання в туристичній галузі, аналіз сучасного стану та перспективи розвитку туристичної галузі.

Для досягнення  мети поставлено наступні завдання :

• ознайомитися з теоретико-методичними аспектами дослідження;
• дослідити фізико-географічні, економіко-географічні фактори, які впливають на розвиток туризму в Японії;
• дослідити туристичні ресурси в межах окремих туристичних районів;
• визначити сучасний стан розвитку туризму в Японії.

Виконання даних завдань проводилося із застосуванням наступних методів: комплексний підхід до дослідження рекреаційних ресурсів, картографічний, статистичний та літературний, а також аналізу та синтезу зібраної інформації з друкованих видань: довідників, енциклопедій, журналів, путівників,  нормативно-правової бази та  інших матеріалів.

Курсова робота складається зі вступу, трьох основних розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

 

 

 

 

 

 

 

1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1 Туризм: основні поняття

 

Рух у  просторі та потреба творити простір  – невід’ємна сутність людини. Щоб задовольнити цю потребу люди почали подорожувати. З часом ці подорожі ставали дедалі популярнішими. Поняття «туризм» почало формуватися з початком масового переміщення значної кількості людей з метою змістовного проведення дозвілля.

Туризм  – соціально-економічне явище планетарного масштабу, прискорений розвиток якого  припадає на другу половину ХХ століття. Він пронизав практично всі сфери  суспільного життя і перетворився  на обов’язковий елемент поведінкового коду особистості в цивілізованому світі [13, с.35]. 

Туризм, як прерогатива пануючих класів на початкових стадіях свого розвитку, нині перетворився на найбільш масовий  в історії людства вид діяльності, до якого залучені сотні мільйонів  мешканців планети.

Туризм (франц. Tourisme,  від tour – прогулянка) -  подорожі у вільний час за межі місця постійного проживання; подорож, що поєднує активний відпочинок з елементами спорту та пізнавальними цілями. Наукова інтерпретація туризму в українській географії передбачає кілька головних моментів:

• Туризм – сукупність відносин і явищ, які виникають в процесі подорожі та перебування людей за межами постійного місця перебування, якщо перебування не перетворюється на тривале проживання або тимчасове заняття заради заробітку;
• Туризм – всі види переміщення населення, які не пов’язані зі зміною місця проживання і роботи, з метою відпочинку, лікування, участі в наукових, культурних, ділових зустрічах;
• Туризм – специфічний громадський рух і форма активного відпочинку, що мають культурно-виховне, науково-пізнавальне, спортивно-оздоровче значення;
• Туризм – окрема галузь сфери обслуговування [13, с. 36].

В основу  визначення туризму, сформульованого  ООН покладено аспект попиту: «Діяльність  осіб, що подорожують та здійснюють перебування в місцях, які знаходяться  поза межами звичайного середовища перебування, на період не більше  одного року поспіль  з метою відпочинку, лікування, діловою та іншою [10, с.11]».

  У нормативно-правовому полі України можна зустріти наступне визначення: туризм - тимчасовий виїзд особи з місця постійного проживання в оздоровчих,  пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці перебування [11].

 А.В. Бабкін розглядає туризм, як тимчасовий виїзд громадян та осіб, без громадянства, у вільний час з постійного місця проживання з оздоровчою, пізнавальною, професійною, спортивною, релігійною, діловою, навчальною  ті іншою метою на термін  не менше 24 годин і не більше пів року поспіль, без зайняття оплачуваною діяльністю в місці тимчасового перебування.

Останнє визначення  поняття "туризм", на наш погляд - найповніше, так як воно враховує всі ознаки, які відрізняють туризм від подорожі та інших видів переміщення. Найважливішою ознакою, яка притаманна переміщенню в туристичних цілях – вільний час людини. Під вільним часом в туризмі слід розуміти час відпустки, канікул, вихідних і святкові дні, час після виходу на пенсію. Друга важлива ознака туризму – ціль переміщення. У визначенні чітко визначені ці цілі. Третя ознака вводить часові рамки туристичного переміщення – не менше 24 годин і не більше 6 місяців. Четверта ознака, що характеризує туристичне переміщення, передбачає неможливість займання оплачуваною діяльністю у місці тимчасового перебування. Це ж означає, що турист повинен, крім вільного часу, мати ще й фінансові засоби, які він готовий витратити на певні цілі, пов’язані з відпочинком і відновленням здоров’я.

На розвиток туризму впливають безліч факторів: демографічні, природно-географічні, соціально-економічні, історичні, релігійні, політико-правові  та ін..

Суб’єкт туризму – це турист - особа,  яка здійснює подорож по Україні або до іншої країни з не забороненою законом країни перебування метою на термін від 24 годин до одного року без здійснення  будь-якої  оплачуваної діяльності   та   із   зобов'язанням  залишити  країну  або  місце перебування в зазначений термін [11].

Турист  обов’язково користується туристичним  продуктом. Туристичний продукт -  попередньо   розроблений   комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною  ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням (послуги  з організації відвідувань об'єктів культури,  відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо) [11].

Класифікація  туризму – виділення окремих  видів туризму за різноманітними ознаками, напрямками й підходами. Головними  класифікаційними ознаками туризму  є :

• мета подорожі (розваги, відпочинок, оздоровлення, пізнання нового);
• спосіб пересування (пішохідний, лижний, велосипедний, кінний, моторизований тощо);
• джерела фінансування (соціальний, комерційний);
• види транспорту (автомобіль/автобус, мотоцикл, потяг, корабель тощо);
• спрямованість потоків (міжрегіональний, міждержавний тощо);
• характер природного і соціального середовища (комфортний, дискомфортний, ризикований тощо);
• характер задоволення фізіологічний, соціальних та економічних запитів і потреб(гастрономічний, галантний діловий, освітній тощо);
• ступінь впливу на довкілля (масовий, екологічний, альтернативний);
• ступінь ризику для життя ( екстремальний, адреналіновий, традиційний тощо);
• види природних і культурно-історичних ресурсів, що використовуються (водний, гірський, релігійний, пізнавальний );
• вік учасників (дитячий, молодіжний, туризм «третього віку»);
• масштаб територіального охоплення (міжнародний, внутрішній);
• характер організації (організований, самодіяльний);
• тривалість подорожі (кількаденна, короткотривала, тривала тощо);
• циклічність потоків (сезонний, піковий, міжсезонний тощо);
• міра впливу на економіку (виїзний економічно пасивний, в’їздний економічно активний);
• вид діяльності (діловий, конгресно-виставковий, спортивний);
• суб’єкт діяльності (індивідуальний, груповий, сімейний) [2, с. 60].

З кожним роком  підвищуються вимоги до обсягу та якості туристичних послуг. З’являються нові види і форми  туристичної діяльності і змінюється класифікація туризму.

1.2 Туристичні ресурси: поняття та сутність

 

Туризм  заснований на використанні туристичних  ресурсів. Туристичні

 ресурси  – специфічні властивості природного  середовища, а також їх поєднання,  прояви людської діяльності, природні, історичні, соціально-культурні  об’єкти, які є предметами  зацікавлення туристів, стимулюють  їх до подорожі, здатні задовольнити  їх потреб у відновленні та  розвитку фізичних, емоційних та  інтелектуальних сил [10, с.315]. До ресурсів, крім пейзажів чи історичних пам’яток, відносять й тишу, чисте повітря, гостинність жителів, доступність розваг тощо.   Туризм не може розвиватися при відсутності туристичних ресурсів.

Туристичні  ресурси є основою для формування туристичного продукту та його пропозиції. Туристичними ресурсами вважають усе те, що можна використати в туристичний цілях у даному регіоні.

Туристичні  ресурси - сукупність природних і  соціально-культурних комплексів та їх елементів, що сприяють задоволенню  фізіологічних та соціальних потреб людини, відновленню її працездатності і які при сучасній та перспективній  структурі рекреаційних потреб і  техніко-економічних можливостях, використовуються для прямого й опосередкованого споживання та виробництва туристичного продукту [14, с.8].

Термін «туристичний ресурс» можна ототожнювати з поняттям «рекреаційний ресурс», якщо розглядати туризм як вид рекреації, а самі туристичні ресурси – з точки зору рекреаційної діяльності. Деякі автори визначають рекреаційний ресурс як поєднання компонентів природи, соціально-економічних умов і культурних цінностей, що виступають як умова задоволення рекреаційних потреб людини.

Туристичний інтерес і туристські враження –  основа використання туристичних ресурсів в туристичних цілях. Туристичний інтерес – перспектива отримання туристом інформації  [2, с.154]. Об’єкт туристичного інтересу -  визначні пам’ятки природні об’єкти і природно-кліматичні зони, соціокультурні об’єкти показу та інші, які можуть бути використані в туристичних цілях.  Але для того, щоб ці об’єкти могли б реально використовуватися в туристичних цілях  необхідна належна  інфраструктура та індустрія туризму, які забезпечать: 1) надання туристові інформації про конкретний туристичний об’єкт, необхідної й достатньої для переконливої мотивації вибору подорожі саме у цю місцевість і до цього об’єкта; 2) достатньо комфортне і безпечне переміщення туриста до цієї місцевості; 3) розміщення; 4) харчування; 5) розваги.