Особливості розвитку туристичної сфери Болгарії

Особливості розвитку туристичної сфери Болгарії 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

План

1. Природні умови і ресурси для розвитку туризму

2. Географія  туризму

3. Характеристики  та особливості туризму в Болгарії 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

Республіка Болгарія – держава у Південно – Східній  Європі, розташована в східній частині Балканського півострова, займає 22% його території. На сході омивається Чорним морем. Столиця Болгарії – Софія. Грошова одиниця – лев. Болгарія – член ООН, ЄС, НАТО. Болгарія – невелика, порівняно з іншими, країна, але винятково з багатою та дуже красивою природою. Тепле, чисте і спокійне море, гори, безліч мінеральних джерел із цілющими водами, пам’ятники культури та архітектури, живий, колоритний фольклор – все це тільки привертає та манить в це мальовниче місце туристів. Сотні готелів, ресторанів та розважальних закладів створюють винятково ідеальні умови для повноцінного відпочинку. В Болгарії існує багато різноманітних курортів – це Албена, «Золоті піски», Рів’єра, Сонячний берег, Сонячний день та інші.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 1

Природні  умови та ресурси  для розвитку туризму.

На території Південно – Східної Європи розташувалася прекрасна держава, ім’я якій Болгарія. Починаючи свою історію ще в І тисячолітті до нашої ери, нині вона відіграє найважливішу роль в економічному, культурному і політичному житті Балканського півострова. Безліч унікальних пам’ятників і археологічних знахідок нагадують про історичне минуле. Античні міста, фортеці, гробниці і святилищя носять ознаку фракійської, грецької та римської цивілізацій. Середньовічні фортеці Некрополя та монастирські комплекси говорять про могутність Першого і Другого болгарських царств. У Болгарії дев’ять об’єктів включені ЮНЕСКО до списку спадщини природи та світової культури. До речі, регіони країни займають близько чверті площі всього півострова, виступаючи відмінним майданчиком для проведення відпустки.

Розвиток туризму  в Болгарії датується ще у 1895 році. З тих пір починається будівництво  туристичних об’єктів у Болгарії – хатини , притулки і т.д.. Перший захід туристичної маси сходження Блек Пік у 1895 р. Організацією цього сходження займається Алеко Константинов.¹

До середини  ХХ ст. в країні розвивається як гірський так і морський туризм, але існує перевищення так званого внутрішнього туризму. З 1921 р. місто Болгарії Варну було названо курортом. Після 1944 р. Болгарія стає на шлях соціального туризму. В 1948 р. було створено туристичне агентство Балкантурист, яке заклало основи міжнародного ділового туризму в країні. З початку 50-х років почалося будівництво курортів. Побудовані такі курорти як “Дружба”, Золоті піски, Сонячний берег, Албена, Русалка та інші.  В 1951 р. під егідою болгарських профспілок, розвивається нова форма туризму – крейсерський відпочинок.

Сьогодні  тут працює близько 4000 тис. компаній. Але за останні 10 років відбувається значне скорочення готелів та місць туризму. В основному це відбувається через повільний процес приватизації та реституції.

У Болгарії проглядається  досить незвичайне злиття відразу декількох культурних традицій. Адже ця держава на півдні межує з Грецією і Туреччиною, на заході безпосередньо межує із Сербією та Македонією, а на півночі має тісні зв’язки з Румунією. Тому і славиться відпочинок в Болгарії неймовірною яскравістю і різнобічністю.

Територія країни вражає різноманітністю ландшафтів: на півночі – блакитний Дунай; в центральній частині – протяжні гірські ланцюги і ліси різноманітного видового складу (переважають сосна, дуб, бук ), на півдні – обширні родючі рівнини, на яких розвинене інтенсивне землеробство; на сході – Чорне  море з відомими піщаними пляжами. По схилах гір розкидані невеликі села. Міста приурочені до міжгірських  долин, великих річок і чорноморського узбережжя.

Більше 2/3 території країни займають низовини, рівнини і височини (до 600 метрів). Середні абсолютні висоти близько сягають близько 470 метрів. Виділяють наступні великі природні райони: Стара – Планіна (Балканські гори) і Дунайська рівнина на півночі, гори Родопи і Верхнефракійська (або Марицка) низовина па півдні.

Гори Стара  – Планіна мають широтне простягання  від чорноморського узбережжя до кордону з Югославією та Македонією і протяжність 400 кілометрів. Найвищою вершиною Стара – Планіни є  велична гора Ботев, яка має висоту 2376 метрів. Є численні зручні перевали через гірські ланцюги. Найбільш жвавий з них, розташований на північний схід від Софії, перетинає шосейна дорога. Історично широко відомий перевал Шипка (1334 м.), поблизу центральної частини гірського ланцюга. У 1878 році він став місцем битви між турецькими та російськими військами, в результаті якої Болгарія звільнилась від турецького панування. На південь від гір Стара – Планіна, паралельно їм, розташовані дві більш низькі гірські ланцюги – Средна – Гора та Сирнена – Гора, розділені долиною верхньої течії річки Тунджа, так звана «долина троянд», відома плантаціями цієї культури, що вирощуються для отримання рожевого масла для парфумерної промисловості. Троянда в цій країні має напрочуд загадкову і давню історію. Існує безліч легенд про появу цієї квітки. В Болгарії вирощують її ось уже понад 300 років. За переказами, у цій країні вона з’явилася завдяки місцевому зодчому Тихомиру, який привіз її з Персії. Розповідають драматичну історію його кохання до доньки замовника мечеті, яку будував болгарин: Тихомира кинули до в’язниці, проте Лейла (так звали дівчину) допомогла йому втекти, а сама заплатила за це власним життям. Кохана й подарувала йому кущ незнаних доти квітів. Відтоді Болгарія й стала європейською батьківщиною троянд.(журнал «міжнародний туризм» номер 4 від 05 вересня 2005р)

Між Дунаєм, що створює  значну частину болгаро – румунського  кордону, і Стара – Планіною розташовується Нижнедунайська рівнина – основна  житниця Болгарії. Вона має пологий  нахил до Дунаю, де обривається крутим уступом. Головні притоки Дунаю  на території Болгарії: Іськир (бере початок в Родопах); Осим, Янтра, Русенський – Лом та інші з витоками в  горах Стара – Планіна.

Південно –  західну частину Болгарії майже  цілком займає гірська система Родопи, в яку входять власне Родопи, а також гори Пірін і Ріла (з найвищою в Болгарії вершиною Мусала – 2925 м.). Родопи багаті корисними копалинами і лісами. На північ і північний схід від Родопських гір розкинулася алювіальна рівнина, приурочена до долини річки Мариця. На схід від долини річки аж до Чорного моря розташовані низькі гори.

Значні за площею гірські системи, істотні перепади висот та інші фактори визначають помітні регіональні кліматичні відмінності. Помірним континентальним  кліматом характеризується північна частина  країни; Нижнедунайська рівнина взимку відкрита північним вітрамю. Гори Стара  – Планіна з одного боку перешкоджають  руху цих вітрів у південному напрямку, а з іншого – служать перешкодою для середземноморських повітрях потоків, які формують клімат на півдні країни. У долині Маріци зими досить холодні, але вже відчутний середземноморський вплив. У міру наближення до Чорного  моря клімат стає більш м’яким, по суті середземноморським. Середні температури січня в долині Маріци і на чорноморському узбережжі близько +4 градусів вище нуля, а на північ від гір Стара – Планіна знижується до -4 градусів нище нуля. У горах зимові температури ще нижчі, і там протягом декількох місяців лежить сніг. Літо жарке (за винятком гір), на більшій частині низьких рівнин середня температура липня становить близько +21 градус вище нуля. Тривалість періоду, який проходит без морозів коливається від 180 до 260 днів. На рівнинах нерідко трапляються посухи, а в горах випадає багато опадів (до 1900 мм. на рік), головним чином у формі снігу. Кількість атмосферних опадів тісно пов’язана з особливостями рельєфу: захищені горами рівнини і міжгірські долини рідко отримують більше 600 мм. на рік.

Річки Болгарії, які беруть свій початок в основнову  в горах Стара – Планіна, мають  стік або на північ у Дунай, або на південь – в Маріцу, що впадає в Егейське море. Вони широко використовуються для зрошення полів і вироблення електроенергії. Залежно від поєднання кліматичних особливостей, рельєфу і характеру рослинності формуються різні грунти. У межах Нижнедунайської рівнини, складеної в основному лісами, розвинені чорноземи, які мають пористу структуру, високу вологоємність і містять велику кількість гумусу. Все це визначає їх високу родючість. Коричневі грунти переважають в долині Маріци, а в горах поширені сірі підзолисті і гірничо – лугові грунти. У заплавах річок та приморських районах зустрічаються алювіальні грунти. Висока природна родючість грунтів в ряді районів країни знизилася через грунтову ерозію та надмірного застосування природних органічних і мінеральних добрив.

Запаси корисних копалин в Болгарії невеликі, їх видобуток та переробка займають незначне місце в економіці. Невеликі родовища нафти не можуть замінити головного виду мінерального палива – вугілля. Лігніти (буре вугілля) складають 92% всіх вугільних запасів, які оцінюються в 5-10 мільярдів тонн. Основні їх басейни  – Східно-Маріцкий і Західно-Маріцкий, а також Софійська область. Крім того, є близько 40 незначних родовищ  бурого вугілля. Оскільки країна бідна  паливно-енергетичними ресурсами, вона змушена широко імпортувати нафту, газ і вугілля. Уранова руда видобувається  в Софійській області та в Средна-Гора. Загальні запаси залізної руди країни оцінюються лише в 10 мільйонів тонн. Існує кілька родовищ залізної руди з домішками марганцю, хрому. Народногосподарське значення мають також родовища свинцю, цинку і міді. В горах Стара-Планіна виявлені невеликі запаси золота. Вольфрамова руда видобувається в Родопах. У болгарії налічується понад 600 природних мінеральних джерел, які мають цілющі властивості з температурою води від +8 до +100 градусів вище нуля.

Основні типи природної  рослинності Болгарії – лісова і  степова помірної зони і ліси середземноморського  типу. На плато Добруджа у північно-східній  частині країни поширені типові степи. Така ж рослинність є і на Нижнедунайській  низовині, хоча степи там перемежовуються  з лісовими масивами. У передгір’ях і нижньому висотному поясі гір Стара-Планіна ростуть листяні ліси, вище поширені хвойні ліси, а в самому верхньому поясі – альпійські луки. На південному сході країни в долині Маріци зустрічаються твердолисті лісові формації середземноморського типу. Клімат ту сприяє вирощуванню бавовника, тютюну, шовковиць, винограду та овочів. У прикордонних районах з Туреччиною і Грецією культивують типові середземноморські плодові – цитрусові та інжир. Ліси в 1987 році займали 3,8 мільйонів гектарів, або близько 30% площі країни. З них приблизно 31% - хвойні, а решта – листяні з переважанням бука, дуба, ясена та граба. Всього 15% лісових насаджень мають промислове значення, а решта – переважно низькопродуктивні або виконують водоохоронну і ґрунтозахисну функції.

Тваринний світ країни сильно постраждав через скорочення лісо вкритих площ. У лісах все  ще зустрічаються ведмідь, кабан, олень, сарна. Поширені також тхір, ласка, вовк, лисиця, борсук, шакал, з гризунів –  білка, заєць-русак, соня-полчок. У 1970-і  роки справжнім лихом стали зграї  вовків, які зимовими ночами нападали на села в пошуках овець або  телят, проте в останні роки чисельність  цих хижаків значно скоротилася.(Енциклопедия «Кругосвет»)

Варто також  виділити соціальні фактори , які  безперечно мають важливе значення на вплив туризму в Болгарії. Сюди входять відносини країни з іншими країнами, процес урбанізації, стан готелів, будинків відпочинку і офісів, ресторани, спортивні споруди і так далі, демографічна ситуація в країні та інші. Важливим фактором для розвитку туризму є стан будівництва та транспортної інфраструктури в Болгірії. Країна має хорошу інфраструктуру (аеропорти, автомобільні дороги, залізничні лінії, порти тощо), але поступається за якістю європейським стандартам і це певним чином негативно впливає на окремі галузі розвитку туризму.

Політична ситуація в країні  є ще одним фактором для розвитку туризму. Болгарія має  політичну стабільність. Це є необхідною умовою для “повернення” західних туристів в країну.

Важливим фактором є демографічна ситуація в країні. Старіння, порушення її структури освіти і багато інших особливостей негативно впливають на якість туристичних послуг. Стримуючим фактором для розвитку внутрішнього туризму в Болгарії за останні 10 років є високе безробіття і низький життєвий рівень населення країни.

У цілому, можна  сказати, що вплив соціальних чинників в Болгарії більше негативний. Про  це свідчить скорочення візитів іноземців  і країні.

Болгарія має  багато значних туристичних ресурсів, які визначають сприятливі перспективи  для розвитку туризму в майбутньому. Туристичні ресурси є об’єктами та явищами, що є необхідною умовою для прийняття подорожі. Болгарські туристичні ресурси характеризуються надзвичайною привабливістю. Ці ресурси, а саме ресурси природного та антропогенного характеру, вимагають мало інвестицій капіталу тому все це робить їх привабливими для туристів.

В Болгарії можуть бути виділені три природно-територіальні  комплекси: гори, рівнини і низовини та узбережжя Чорного моря. Про  гори, рівнини і низовини було сказано  вище тому поговорими про основний компонент з цих трьох –  узбережжя Чорного моря.

Основні елементи узбережжя Чорного моря, як природно-територіального  комплексу є морські води, клімат, характеристики берега, флора і фауна. Берегова лінія складає 378 кілометрів, з яких 28% займають пляжі. Загальна площа  пляжів і піщаних дюн становить  близько 16 мільйонів метрів квадратних. Узбережжя в різних місцях характеризуються різним кольором піску на пляжі. Так  наприклад у Добруджі він білуватого кольору, а в Созополі він темний. Морська вода є головним ресурсом узбережжя Чорного моря. Вона характеризується більш низькою концентрацією солей  (18%) у порівнянні зі світовим океаном. Клімат на узбережжі Чорного моря м’який. Тривалість сонячного дня становить близько 2100-2250 годин, або близько 50% днів у році. У період з травня по вересень, більше 75% днів теплі, в той час як лише 10% від цього періоду становить характерна похмура і дощова погода. Взимкуна узбережжі часті удари вітру супроводжуються зливами, що безперечно перешкоджає проведенню тих чи інших туристичних цілей.