Біогеграфічні особливості о. Мадагаскар

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 25 Октября 2013 в 22:06, курсовая работа

Описание

Мета даного дослідження – розкрити фізико-географічні особливості та біорізноманіття острова Мадагаскар.
На шляху до досягнення мети необхідно виконати такі завдання:
Охарактеризувати фізико-географічні особливості острова Мадагаскар.
Дати аналіз флори і фауни Мадагаскару.
Визначити осередки збереження біорізноманітності та особливості розвитку туризму на острові.

Содержание

ВСТУП1
РОЗДІЛ 1. Фізико-географічні особливості острова5
1.1. Географічне положення острова 4
1.2. Геологічне минуле і сучасний рельєф як фактори формування біогеоценозів.4
1.3. Кліматичні відмінності на острові4
1.4. Ґрунтовий покрив4
РОЗДІЛ 2. Біорізноманіття острова Мадагаскар2
2.1. Виняткова різноманітність рослинності острова4
2.2. Тварини на острові Мадагаскар4
РОЗДІЛ 3. Охорона природи на острові Мадагаскар та розвиток туризму5
3.2. Природоохоронні території острова Мадагаскар4
3.2. Туристичне використання о.Мадагаскар4
ВИСНОВКИ6
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХДЖЕРЕЛ5
ДОДАТКИ6

Работа состоит из  1 файл

БІОГЕОГРАФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОСТРОВА МАДАГАСКАР.docx

— 785.95 Кб (Скачать документ)

Комплексний заповідник № 7: Анкарафанціка, площа 60520 га. На піщаних грунтах тут виростають західні листопадні ліси з безліччю видів бобових і миртових. Фауна представлена ​​лемурами Propithecus verreauxi coquereli, Lemur fulvus fulvus, Lemur mongoz, Avahi laniger, Lepilemur edwardsi, а також західними видами птахів і плазунів.

Комплексний заповідник № 8: цинги-дю-Намурука, площа 21742 га. Цей заповідник входить в західну флористичну область і характеризується широким розвитком карбонатних порід. Тут зростають первинні листопадні ліси, а також пристосувалися до карстового субстрату збіднені формації за участю баобабів, ксерофітів і сукулентів. Саме тут збереглися останні на острові ебенового дерева. До складу фауни входять деякі ендемічні види птахів, наприклад Соіа coquereli, типові плазуни західних районів, а також лемури, в тому числі Propithecus verreauxi deckeni.

Комплексний заповідник № 10: озеро Ціманампецуца, площа 43200 га. Він включає озеро Ціманампецуца, а також район плато махафалі. Тут представлені ксерофілині чагарники, що ростуть на карбонатному субстраті, і типові для південного заходу чагарникові зарості на піщаних грунтах. Лемури представлені всього декількома видами. Тут зустрічаються також черепахи ендемічного виду Geochelone radiata.

Комплексний заповідник № 11: Андухахела, площа 76020 га. Представлена ​​рослинність південної частини східних вологотропічних лісів басейну річки Мандраре, південного буша і перехідних рідколісь "західних схилів". Для кожної зони характерна своя фауна, що пристосувалася до специфічної середовищі існування; тут мешкають різноманітні птахи і лемури.

Комплексний заповідник № 12: Марудзезі, площа 60150 га. Тут зустрічаються зімкнуті ліси, гірські лишайникові рідколісся і верещатники. Безліч пальм, папоротей, орхідей і бальзамінів. Фауна заповідника включає характерні для даного масиву види лемурів, птахів і комах [12].

Національні парки. Національні парки створювалися скоріше для задоволення потреб освіти і розваги, а не як переважно охоронювані території [16].

Національний парк Ісалу, площа 81548 га і охоплює величний комплекс масиву Ісалу. Цей пісковиковий масив височить над рівниною відкриваючи запаморочливі прямовисні скелі, глибокі вузькі ущелини і замкнуті каньйони. Специфічна флора включає цілий ряд ендемічних видів, таких, як Pachypodium rosolatum (сімейство Apocynaceae), пальма Ravenea rivularis і Uapaca bojeri (сімейство Sarcolaenaceae). До складу фауни входять лемури – Lemur catta і Propithecus verreauxi verreauxi, віверрових і ендемічні плазуни.

Національний парк Монтан'-д'Амбр, площа 18200 га. На його території знаходиться вершина Монтань-д'Амбр, покрита вічнозеленими вологими тропічними лісами, в той час як на прилеглих рівнинах поширені більш сухі рідколісся. Вулканічні озера, водоспади і прекрасні точки огляду, з яких відкривається вид на море. Флора багата деревовидними папоротями, епіфітами й орхідеями. Лемури представлені такими видами, як Lemur fulvus sanfordi і Lemur coronatus, численні також птиці та плазуни. У цьому районі острова мешкає рідкісний чорний сіфакі (P. diadema perrieri), однак на території парку він не зустрічається.

Заповідники спеціального призначення. Для того, щоб в системі охоронюваних територій були представлені біотопи, що не увійшли до кордону комплексних заповідників, а також для охорони конкретних видів тварин було створено близько двадцяти заповідників спеціального призначення.

Фауністичний заповідник Аналамцаутра-Періне, площа 810 га. Основний об'єкт охорони – короткохвостий індрі (Indri indri), найбільший з мадагаскарських лемурів

Заповідник спеціального призначення Нусі-Мангабе, площа 520 га був перетворений на заповідник спеціального призначення для охорони найбільш рідкісних лемурів Мадагаскару – мадагаскарської руконіжки (Daubentonia madagascariensis), яка знаходиться на межі зникнення.

Список заповідників спеціального призначення: Аналамерана, 37700 га, Андзанахарібе-Сюд, 32100 га, Анкара, 18 220 га, Форе-д'Амбр, 4810 га, Манунгаріву, 35 250 га, Каламбатрітра, 28250 га, Манумбу, 5020 га, Пік-д'Івухібе, 3450 га, Амбухідзанахарі, 24750 га, Бемаріву, 11570 га, Бура, 4780 га, Касідзі, 18 800 га, Манінгуцу, 7900 га, Марутандрану, 42 200 га, Тампукеца-д'Аналамаіцу, 17 150 га, Амбатувакі, 60050 га, Мангерівула, 800 га, Нусі-Мангабе, 520 га, Аналамцаутра-Періне, 810 га, Андранумена, 6420 га, Мис Сент-Марі, 1750 га.

Лісові станції. Понад тридцять лісових станцій займаються проблемами лісовідновлення, вирощування деревних культур та раціонального використання природних і штучних водойм, в районі яких можуть розташовуватися ділянки первинної деревної рослинності або штучні насадження. Функціонують такі лісові станції: Мандзакатумпу, Ангавукелі, Анцампандрану, Манда, Ампідзуруа, станція і ботанічний сад Івулуіна, райони промислового лісовідновлення у Хай-Маціатре і у Хай-Мангура.

В даний час посилюється  усвідомлення оригінальності та унікальності Мадагаскару. Природна спадщина стає таким же джерелом гордості, як і літературні, історичні та художні цінності. Крім того, існує потужний міжнародний рух на підтримку національних зусиль з охорони природи. Створення Мадагаскарської секції Всесвітнього союзу дикої природи значною мірою сприяє підвищенню ефективності цих зусиль, кінцева мета яких полягає у збереженні для майбутніх поколінь тої великої спадщини, якою є фауна і флора Мадагаскару [12].

 

3.2. Туристичне використання о.Мадагаскар

 

Потенційно Мадагаскар –  цікаве і досить перспективне місце  для туризму. Дешеві цини в країні, зазвичай, гарантують дешевий сервіc, що є дуже істотим фактором як для туристів пострадянського простору, так і для західних туристів.

Попри те, для інтенсивного розвитку туризму є безліч перешкод, пов'язаних, переважно, з нерозвиненістю інфраструктури. Багато складностей і стосовно того, що знаменита природа Мадагаскару значно деградована і збереглася лише у рідкісних, віддалених місцях. Хоча на острові, справді, є екзотичні куточки природи і цікаві фрагменти флори і фауни – лемури, знамените дерево мандрівників та інші, але у природному вигляді усе це існує у невеликих кількостях і у віддалених, не зручних для відвідування місцях [13].

Кількість іноземних туристів на Мадагаскарі істотно коливається  за роками. Щороку їх стає все більше і більше.

Можна відзначити, що стосовно туризму Мадагаскар сильно поступається таким острівним державам як Маврикій та інших островам Індійського океану. Значно поступається розвиток туризму острова і таким країнам як ПАР, Ботсвана, Намібія (хоча здебільшого вони захоплюють істотно інші ніші міжнародного туризму, але почасти перетинаються з Мадагаскаром).

У розвитку міжнародної туризму  на Мадагаскарі розвивається екзотична риболовля, але це недостатньо переконлива розвага, щоб змусити туристів перетинати половину земної кулі виключно задля такого дивного заняття. З огляду на постійну політичну нестабільність острова, у майбутньому він навряд чи зможе залучати більше туристів.

Одним із факторів, що може змінити становище, – це налагодження зв'язків Мадагаскару з ПАР. У такому варіанті кількість іноземних туристів від імені білих південноафриканців може бути досить велика, але це стане можливим у разі широкомасштабного розвитку зв'язків Мадагаскару і ПАР.

У той самий час слід зазначити серйозне протиріччя між деклараціями про розвиток туризму на Мадагаскарі і бажаною його інтенсифікацією і її реальним станом. Потрапити туристові на Мадагаскар дуже важко. Існують реальні проблеми з візами, обов'язковими всім, незалежно від громадянства.

Мадагаскар шанований західними мандрівниками і відпочиваючими туристами, які поєднують відпочинок на узбережжі з турами по острову [14].

 

ВИСНОВКИ

В результаті написання курсової роботи можна зробити наступні висновки:

  1. Мадагаскар – один із найбільших на землі островів, площою 590 тисяч км². Мадагаскар лежить у тропічній зоні південної півкулі, в Індійському океані, відокремлений від східного узбережжя Африки глибокою Мозамбікською протокою.

Мадагаскар належить до докембрійської складчастості. Основу його становлять розмиті складки з гранітів, гнейсів  і почасти сланців, на яких горизонтально  лежать шари пісковиків. Мадагаскар можна  розглядати як горст, що входив до складу Африканської плити; остаточно острів відокремився від материка в олігоцені.

За особливостями рельєфу  Мадагаскар підрозділяється на три  паралельні смуги, що тягнуться з  півночі на південь. Уздовж всього східного узбережжя чітко виражена вузька смуга низовин. Між цими низовинами розташоване розчленоване нагір'я. Найвища точка знаходиться на півночі – гора Марумукутру (2876 м). Східний край нагір'я в цілому підходить ближче до берега і піднятий набагато вище західного; він круто обривається до прибережної низовини.

Майже 9/10 Мадагаскару лежить на північ від південного тропіка в межах тропічної зони. На його клімат впливає близькість моря і теплих течій, які омивають острів зі сходу і заходу. Острів має вологий тропічний клімат. Мадагаскар перебуває під впливом південно-східних пасатів, які приносять велику кількість опадів плоскогір'ю та його східним схилам. Середньорічна температура в нижньому поясі досягає 23–26 °C, на нагір'ї 18 °C. Річна амплітуда температури рідко перевищує 5–6 °C.

Латеритні ґрунти займають на острові великі простори; вони зустрічаються  центральною височиною і по низовинних частинах східних схилів. На підвищених частинах східних схилів, де збереглися лісові масиви, розвинуті гірсько-лісові червоноземи, а біля підніжжя західних схилів – червоноземи, тобто недосить латеризовані піщано-глинисті ґрунти. У південній частині височини зустрічаються червоноземи субтропічних областей. Ґрунти вапняного плато західного схилу належать до terra rossa. Зустрічаються також ґрунти на вулканічних відкладах і на сучасному алювії; вони найбільш родючі. На аридних південно-західних просторах розвинуті світлобурі ґрунти пустинно-степових областей, які у краще зрошуваних районах переходять у каштанові.

2. Флора західної частини Мадагаскару споріднена з флорою Африканського материка, з яким Мадагаскар колись був пов'язаний суходолом. Флора східної частини острова з тієї ж причини споріднена з флорою Індії. У крейдяному періоді існував зв'язок Мадагаскару з Америкою, що підтверджується наявністю дерева мандрівника (Ravenala madagascarensis), близького до південноамериканського (Ravenala guyanensis). Крім дерева мандрівника і дуже цікавої орхідеї (Angraecum sesquipedale), варта уваги ще водяна рослина увірандра (Aponogeton fenestralis) з сітчасто продірявленим листям. На острові налічується 500 видів папоротей, половина яких – ендеміки.

Ліси типу гілей займали  ще півстоліття назад близько 1/8 частини острова, в основному  східне узбережжя. Тепер вони майже  зведені зростаючим населенням острова. До складу лісів входять також  цінні породи дерев (палісандрове та ебенове). Рослинність південно-західної окраїни острова має ксерофітний  характер. 7/8 поверхні острова займає змінений (вторинний) рослинний покрив, представлений переважно формацією  луків. Луки являють собою кінцеву  стадію деградації природно-рослинного покриву після періодичних пожеж. Ділянка, на якій ліс випалений для  вирощування культурних рослин, називається  «таві». Коли з «таві» зібрали один урожай, виснажену ділянку залишають, і на ній розвивається особлива формація – «савока», яка складається з невеликого числа видів деревовидних кущів (Ravenala madagascarensis, Psinda dodoneaefolia, бамбук тощо). Після випалювання савоки на ділянках ростуть лише трави, представлені переважно злаками, які після зниження їх наземної частини відновлюються без засівання.

Фауна Мадагаскару має  острівний характер і дуже своєрідна. Звідси поширилися щетиністі їжаки, або тенреки (Cententidae), та лемури. Серед  тенреків, яких налічують 10 родів і  більше 20 видів, зустрічаються різноманітні групи: наземні, риючі і напівводні тварини. З комахоїдних, крім тенреків, присутні землерийки, які належать до дуже поширеного роду.

Ендемічні також лемури, які дуже поширені на острові і  представлені двома родинами та 36 видами. 35 видів належать до родини справжніх  лемурів (Lemuridae), з яких треба згадати  індрі (до 60 см завдовжки), катта, варі, карликового лемура тощо. До єдиного  роду і виду другої родини лемурів (Chiromyidae) належить руконіжка, або ай-ай (Chiromis madagascarensis).

Є лише один представник копитних – ендемічний вид водяної свині (Potamochoerus larvatus) – «ламбу». Численні кажани, але фауна їх нічим особливим не виділяється. На острові зустрічаються летючі собаки, що належать до індо-полінезійського роду Pteropus. Найбільшим з хижаків на острові є дуже своєрідна тварина фоса (Cryptoprocta ferox). Порівняно численні вівери.

Орнітофауна Мадагаскару  дуже своєрідна і налічує близько 50% ендемічних видів. До ендеміків належить родина вангових (Vangidae) з горобиних, а також пастушкові куріпки (Mesites).

Фауна плазунів не дуже багата (нема отруйних змій і справжніх  ящірок). Проте численними є хамелеони, гекони, черепахи; є й крокодили. Винятковий інтерес становлять ігуани і справжні удави – Corallus та Boa. Фауна земноводних на Мадагаскарі бідна; тут нема хвостатих і безногих, а також жаб. Типові для острова безхвості земноводні – німі, вузькороті та веслоногі жаби, які живуть на деревах або кущах. Фауна риб небагата; численними є бички (6–7 видів).

3. Заповідники були створені з метою зберегти різноманітні типи фауни і флори Мадагаскару. За законом, доступ в комплексні заповідники дозволений тільки вченим, які мають відповідні повноваження. Комплексних заповідник нараховується 12. . Національні парки створювалися скоріше для задоволення потреб освіти і розваги, а не як переважно охоронювані території. Для того, щоб в системі охоронюваних територій були представлені біотопи, що не увійшли до кордону комплексних заповідників, а також для охорони конкретних видів тварин було створено близько двадцяти заповідників спеціального призначення.

Потенційно Мадагаскар –  цікаве і досить перспективне місце  для туризму. Дешеві цини в країні, зазвичай, гарантують дешевий сервіc, що є дуже істотим фактором як для туристів пострадянського простору, так і для західних туристів.

Попри те, для інтенсивного розвитку туризму є безліч перешкод, пов'язаних, переважно, з нерозвиненістю інфраструктури. Багато складностей і стосовно того, що знаменита природа Мадагаскару значно деградована і збереглася лише у рідкісних, віддалених місцях.

Информация о работе Біогеграфічні особливості о. Мадагаскар