Аналізу виробництва і реалізації продукції

J = 0,962 : 0,911 = 1,056.

Крім рейтингової оцінки конкурентоспроможності товарів для визначення фактичного становища виробу на певному ринку, можна використати матричний метод.

Табл. 2.2. Одиничні і групові показники конкурентоспроможності холодильників

Суть його полягає в побудові матриці, в якій по вертикалі відображають темпи зростання обсягу продажів усіх або основних фірм-продавців на ринку, а по горизонталі зазначають частку ринку, контрольовану цією фірмою. Чим більша ця частка, тим вища фактична конкурентоспроможність товарів фірми на цьому ринку, і навпаки. З цією ж метою розраховують і такий показник, як відношення частки фірми на ринку до частки найбільшого конкурента. Якщо це відношення більше від одиниці, то частка фірми вважається великою, якщо менше — малою.

Важливий напрям підвищення конкурентоспроможності продукції — удосконалення процесів товароруху, організації торгівлі, сервісного обслуговування покупців, реклами продукції, які є потужними інструментами стимулювання попиту.

Роблячи аналіз організації торгівлі, з'ясовують, чи має підприємство фірмові магазини, які методи торгівлі застосовують (пряму, оптову, дрібний опт, роздрібну, дилерів і т. д.), яка їхня істка у загальному обсязі продажів і які з них найприбутковіші, який рівень витрат обороту, як можна зменшити витрати, не зни­жуючи ефективності.

Сервісні послуги і реклама є потужними факторами в конкурентній боротьбі за покупця. Вони потребують додаткових витрат, проте збільшують обсяг продажів і прибуток. Тому в процесі аналізу необхідно встановити, які види сервісних послуг надає підприємство і як це стимулює попит на продукцію, скільки коштів витрачається на рекламу і яка її ефективність: чи простежується зв'язок між активністю реклами і рівнем збуту, рівнем прибутку, чи добре помітний фірмовий знак підприємства серед конкурентів, наскільки упаковка товару сприяє збільшенню обсягу продажів.

Для вивчення впливу цих факторів на обсяг продажів і суму прибутку можна використати прийоми зіставлення паралельних рядів чисел, аналітичних угруповань, кореляційного аналізу.

2.2. Аналіз якості продукції

В умовах науково-технічного процесу і загострення конкурентної боротьби великого значення набуває рівень якості продукції.

Під рівнем якості продукції розуміють її споживчі властивості, тобто здатність задовольняти потреби споживача (технічні, ергономічні, економічні, екологічні, естетичні тощо).

Аналіз якості продукції базується на системі показників, які можна об'єднати в три групи: узагальнюючі, часткові і ефективності підвищення якості продукції.

Узагальнюючими показниками, які характеризують якість продукції є:

— показники технічного рівня і якості продукції;

— показники відповідності вітчизняним і світовим стандартам;

— питома вага сертифікованої продукції за світовими стандартами;

— освоєння нових видів продукції;

— обсяг і номенклатура продукції на експорт, її питома вага в обсязі виробленої і реалізованої продукції;

— обсяг і номенклатура продукції вищого сорту, його питома вага в обсязі виробленої і реалізованої продукції.

До часткових показників відносяться ті, які характеризують споживчі властивості кожного виробу: надійність, довговічність, технологічність, марочність (для харчової промисловості та промисловості будівельних матеріалів), продуктивність, ергономіка, дизайн.

До показників ефективності підвищення якості продукції відносяться збільшення (зменшення) вартості продукції; рекламацій (їхня кількість і вартість); відсоток повернення продукції на виправлення дефектів; рівень браку; гарантійний термін роботи; кількість і вартість гарантійних (безоплатних для споживачів) ремонтів у розрахунку на один виріб; підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції, збільшення прибутку і рентабельності продукції тощо.

Оцінка якості продукції здійснюється в залежності від особливості галузі.

Так, для оцінки якості продукції, особливо її динаміки, застосовується бальний метод оцінки, згідно з яким кожній категорії якості надається певна кількість балів. Наприклад, виробам вищої категорії якості надається п'ять балів, першої — 4 бали, другої — 1 бал. Далі обчислюється середньозважений бал, де вагою є кількість продукції певного сорту; проводиться оцінка середнього балу за планом і звітом та шляхом їх порівняння розраховується виконання плану якості.

В галузях, де встановлена сортність продукції, визначається питома вага кожного сорту в загальному обсязі продукції, середня сортність, середньозважена ціна.

Середня сортність розраховується за формулою:

де — середня сортність;

q — обсяг продукції певного виду;

С — сорт певного виду продукції.

Середня ціна обчислюється за формулою:

де — середня ціна;

Р — ціна певного виду продукції.

Методика розрахунку середнього сорту і середньої ціни наведена в табл. 2.3.

Табл. 2.3. Оцінка якості продукції за середнім сортом і середньою ціною

Середня сортність становить: за плановим завданням

фактично

Середня ціна дорівнює: за плановим завданням

фактично

Зіставлення середньої сортності і середньої ціни за планом і фактично досягнутими свідчить, що якість хоч і незначно, але все-таки підвищилась. Це пояснюється тим, що середня ціна зросла, а середня сортність знизилась.

В тому випадку, коли частина продукції позначається вищим сортом, наведена вище методика непридатна, оскільки неможливо визначити за формулою середню сортність.

В таких випадках використовується перевідний коефіцієнт, який розраховується як співвідношення ціни вищого сорту до цін інших сортів (табл. 2.4).

Табл. 2.4. Проміжні дані для оцінки якості продукції

Плановий коефіцієнт сортності становить:

Фактичний коефіцієнт сортності дорівнює:

Оскільки ,то можна стверджувати про виконання плану по сортності, що свідчить про позитивну тенденцію підвищення якості продукції.

В процесі оцінки якості продукції необхідно провести ретельний аналіз бракованої продукції.

Брак буває такий, який можна виправити, і такий, який неможливо виправити; внутрішній (виявлений на підприємстві) і зовнішній (виявлений споживачами).

Випуск бракованої продукції призводить до зростання собівартості; зменшення обсягу продукції і прибутку; зниження продуктивності праці і рентабельності продукції, підвищення матеріалоємності виробів.

Необхідно визначити абсолютну суму і питому вагу браку в загальній кількості продукції, обчислити втрати від браку.

Нарешті, слід вивчити причини зниження якості продукції і допущення браку по місцях їх виникнення та центрах відповідальності й розробити заходи з їх усунення.

Основними причинами зниження якості продукції є низька якість сировини, низький рівень технології і організації виробництва, недостатній рівень кваліфікації працівників, аритмічність виробництва тощо.

2.3.  Динамика показників продукції

Головним завданням підприємств є збільшення випуску та реалі­зації продукції.

Обсяг виробництва є вихідним показником для розрахунків, що використовуються в практиці обліку, планування, аналізу і звітності за різні проміжки часу (місяць, квартал, рік, зміну, годину).

Обсяг виробництва слугує основою визначення планових і звітних показників ефективності використання ресурсів: продуктивності праці, фондовіддачі, матеріаловіддачі, собівартості, прибутку. У зв'язку з цим аналіз резервів росту обсягу виробництва є основою у справі ефективності виробництва в цілому.

Обсяг продукції (робіт і послуг) у цінах підприємства включає готові вироби, напівфабрикати, роботи і послуги промислового характеру та інші елементи продукції, призначені для реалізації на сторону, у відповідності до діючої інструкції складання звіту по продукції.

Обсяг продукції аналізують натуральні (тонни, літри, штуки та ін.), вартісні (грошові) та умовні показники.

Найбільш точно відображають обсяг продукції натуральні показники. Ці показники застосовують при аналізі лише однорідної та одноякісної продукції.

Вартісні вимірники дозволяють узагальнювати дані про випуск продукції підприємством, його окремими підрозділами, галузями промисловості та в цілому народним господарством. Вони є узагальнюючим виміром обсягу виробництва та реалізації продукції.

Основними вартісним показниками обсягу продукції, робіт і послуг є: в промисловості - обсяг товарної нормативно-чистої реалізації продукції; в будівництві - обсяг будівельно-монтажних робіт, обсяг капітальних вкладень; в сільському господарстві - обсяг валової, товарної продукції рослинництва і тваринництва; на транспорті - вантажообіг; тощо.

Вибір того чи іншого вимірника залежить від умов і мети аналізу. Умовні показники застосовуються на підприємствах, що виробляють продукцію одного профілю.

Інформаційним джерелом аналізу виробництва та реалізації продукції є:
форма І-П;  баланс підприємства,  обсягу продукції робіт та послуг;  форма 5-С; інші.

Показники обсягу продукції аналізуються в такій послідовності: дається оцінка напруженості і рівня виконання плану, динаміки. складу, асортименту, структури, якості виробленої продукції та причин їх відхилень від попереднього періоду; вивчається ритмічність виробництва і реалізації; виявляється і кількісно вимірюється вплив факторів на зміну обсягу випуску і реалізації продукції, дотримання терміну постачання і асортименту продукції.

Оцінка напруженості плану проводиться шляхом планового обсягу випуску продукції з проектною середньорічною потужністю (вона показана у паспорті підприємства). Розрахунок проводиться за формулою:

КПпл = Опл / Ппрл ,

де КПпл - коефіцієнт використання потужності підприємства; Опл - плановий обсяг продукції; Ппрл - проектна виробнича потужність.

Плановий обсяг продукції наводиться в «Балансі виробничих потужностей та їх використання». При оцінці виконання плану підприємствами-новобудовами та нещодавно введеними до експлуатації, враховують відсоток освоєння проектної потужності.

Оцінка виконання плану випуску основних видів продукції за поставками, терміном і номенклатурою, проводиться шляхом порівняння фактичного обсягу поставок з плановим. При цьому у фактичну поставку зараховуються суми в розмірах плану. Розрахунок ведеться за формулою:

В =(Рф / Рп) · 100

де В - рівень виконання плану випуску чи реалізації продукції, в %; Рф - фактичний обсяг виробленої чи реалізованої продукції; Рп - плановий обсяг продукції.

Виконання плану виробництва та реалізації продукції визначається порівнянням фактичних і планових показників з відповідними по­казниками базисного року. Відповідно визначаються темпи росту і темпи приросту показників.