Аналіз фінансової звітністі підприємства

В балансі  є також статті завищуючи його валюту в силу існуючої методології формування уставного капіталу (статутний фонд). Згідно нормативних документів сума заборгованості засновників по вкладам в уставний капітал відображається по дебету  рахунку 75/1 “Розрахунки по вкладам в статутний фонд” з моменту виникнення цієї заборгованості і до моменту її погашення (а цей період може бути достатньо довгий: при первинній емісії акцій половина уставного капіталу повинна бути сплачена на момент реєстрації товариства, а друга полина — на протязі року) валюта балансу стає завищеною на величину непогашеної заборгованості засновників.

10. Дуже актуальне і для обліку і для аналізу питання про допустиму і можливу ступінь уніфікації балансу. З технологічної точки зору функціонування системи обліку на підприємстві являє собою процес безперервного агрегування даних. Мала ступінь агрегованості приводить  до некерованості і безсистемності великих циркулюючих в системі відомостей. Навпаки, надто велика агрегованість даних, в тому числі і звітних, приводить до скорочення їх інформаційності та аналітичності.

    Рівень  агрегованості балансу визначає ступінь його аналітичності. Зв’язок  тут зворотньо-пропорційний: чим вище рівень агрегованості, тим менш аналітичний баланс. Тому існує питання про доцільність і необхідність розширення складу статей. Як наслідок — виключний динанізм структури балансу. В західній обліковій практиці проблема агрегованості і звітних даних широко обговорюється спеціалістами. На думку Р.Фокса, бухгалтерський звіт повинен бути стислий і вміщуватись  на візитній картці. В.Бувер рахує, що фінансова звітність не повинна спрощуватись. Доцільно заповнювати декілька форм балансів орієнтованих на різних користувачів. В економічно розвинутих країнах структура фінансової звітністі не регламентується, тільки робиться опис переліку і економічного змісту основних статей.

 

Баланс-нетто: структура коштів і їх джерел

    Ціллю аналізу балансу є:

• визначення сформованої  структури засобів, їх джерел і виявлення змін, які відбулися за звітний період;
• виявлення взаємозв’язку статей балансу, що дозволяє встановити використання коштів  не зацільовим призначенням;
• оцінка платоспроможності підприємства і розробка рекомендації по укріпленню фінансового стану.

    Перш  за все необхідно змінити баланс для аналітичних цілей. Змінений баланс носить назву баланс-нетто. Для цього потрібно скорегувати  окремі статті балансу.

    Валюта  балансу-нетто в порівнянні з  валютою балансу підприємства має  відмінність на суму збітків і  на суму, котра числиться по статті “Використання позикових коштів”. Це пояснюється слідуючим: 

• довгострокові кредити і займи які поступили в розпорядження підприємства, при наявності в активі балансу статті “Використання позикових коштів”, відображається двічі. Кредити, одержані на фінансування капітальних вкладень, відображаться в пасиві як заборгованість банку  (рядок 500 і 520), та як джерело фінансування капітальних вкладень (рядок 420 і 430). Також подвоєння пасивів відбувається при залученні коштів шляхом випуску акцій та облігацій, коли сума залучених коштів відображається по рядку 510 як довгострокові позикові кошти і рядку 430 як суми надходжень в спеціальні фонди підприємства. Таким чином одні і ті ж засоби показуються одночасно в складі власних і залучених засобів. Тому, щоб усунути повторний рахунок по даним статтям, необхідно скласти дані, вказані в рядку 420 та 430, і відняти дані рядка 300. В результаті отримаємо чисте сальдо спеціальних фондів і цільового фінансування та реальний залишок джерел фінансування капітальних вкладень (без довгострокових кредитів і позикових коштів);
• якщо в звітному балансі числяться непокриті збитки (рахунки 98,80,рядок 485 і 490), то на цю суму зменшуються власні кошти.

    По  даним балансу-нетто встановлюють (табл. 1):

• скільки має підприємство основних засобів  та інших позаоборотніх активів (перший розділ активу балансу) і яка їх структура;
• скільки маємо оборотних (мобільних) засобів і яка їх структура;
• які джерела формування засобів (власні кошти, кредити банку, кредиторська заборгованість) і їх структура;
• які зміни відбулися в складі засобів та їх джерел за звітний період.

Таблиця 1

Структура засобів та їх джерел по аналітичному балансу-нетто

 

    По  таблиці 1 перш за все може бути дана оцінка структури майна підприємства і її зміни в звітному періоді. До майна, характеризуючого потенціал підприємства, відносяться основні засоби, виробничі запаси, незавершене виробництво. Звідси необхідно встановити коефіцієнт реальної вартості основниїх засобів в майні підприємства, який розраховується як відношення залишкової вартості основних засобів до вартасті всього майна, тобто  підсумку балансу-нетто.для промислових підприємств він повинен бути більше 0,5. Те, на скільки ефективно використовуються засоби для підприємницької діяльності, характеризує коефіцієнт реальної вартості основних та матеріальних оборотних засобів в майні підприємства:

основні засоби - знос +

+ виробничі запаси + незавершене виробництво

підсумки  активу балансу

    Він показує яка питома вага виробничого  потенцалу в активах підприємства.Зниження цього показника вказує на зниження можливостей підприємства, яке зумовлене збільшенням валюти балансу по статтям, не віднесеним до виробничого потенціалу.

    В розділі І активу відображуються не тільки основні засоби, але й  інші позаоборотні активи. Тут показані довгострокові фінансові вкладення в інші підприємства, які хоч й знижують виробничий потенціал підприємства, але приносять прибуток і розширюють можливості виробничо-господарської діяльності і маневрування фінансовими ресурсами.

    Відображений  в цьому розділі незавершені капітовкладення означають можливості вдосконалення виробничого потенціалу, про те слід вияснити, чи вони не є законсервованими  або довгобудовами.

    Для  здійснення процесу виробництва  необхідні оборотні фонди. В умовах неперервності процесу виробництва частина ресурсів підприємства знаходится в сфері обігу. Звідси грошові засоби, виділені для авансу на утворення запасу оборотних виробничих фондів і фондів обігу, показують собою оборотні засоби. В міжнародній практиці оборотні засоби називають робочим капіталом, поточним капіталом. Оборотні засоби є найбільш мобільним елементом виробничого процесу, вони впливають на інтенсифікацію виробництва, підвищення його результативності. Призначення оборотних засобів полягає в тому, щоб при найменшій їх наявності забезпечити  неперервність процесу виробництва і реалізації продукції. За способом формування оборотні засоби діляться на власні та залучені (позикові або позичені), а по методу планування на нормовані та ненормовані (схема 1).

    Якщо  доля мобільних засобів значно первищує імобільні  (основні засоби), це свідчить про необхідність зміцнення виробничого процесу і потенціалу.

    Оборотні  засоби  в запасах і затратах є матеріальними, потреба вних планується. Обоснованість їх наявності обов’язкова умова забеспечення безперебійного виробничого процесу, тому вони повинні формуватися за рахунок власних джерел. Норматив власних оборотних засобів відображається в річній звітності по рядку 590 форми № 3.

    Зниження  частки матеріальних оборотних засобів  з фінансової точки зору підвищує ліквідність.

    Показані  в ІІІ розділі активу балансу  оборотні засоби не є матеріальними  — це грошові кошти і гроші  в розрахунках, тобто різні види дебіторської заборгованості. Ця частина оборотних засобів є найбільш мобільною і ліквідною, вони в першу чергу можуть бути напрвлені на погашення різної кредиторської заборгованості. Тому їх наявність необхідно порівнювати з кредиторською заборгованостю, показаною в ІІІ розділі пасиву баланса. Перевищення підсумків ІІІ розділу  пасиву баланса над підсумками ІІІ розділу активу означає зниження ліквідності підприємства, тобто його платоспроможності.

    Особливо  негативно впливає на фінансовий стан наявність значної дебіторської заборгованості, по котрій закінчились  строки оплати, наднормативних залишків готової продукції та інше.

    Аналіз  засобів підприємства не обмежується  виявленням змін, які відбулися в їх складі і структурі. Необхідно встановити як ці зміни вплинули на ефективність виробництва. Тому на основі даних звітності розраховуються показники стану і використання основних та оборотних засобів.

    В звіті “Про фінансово-майновий стан підприємства” (форма №3) приводяться відомості про зміни, які відбулись в звітному періоді по кожній групі основних засобів.

    Методика  обчислення коефіцієнтів оновлення, вибуття, зносу приводяться далі в роботі.

    Ефективність  використання основних засобів характеризують показники фондовіддачі та фондоємності.

    Фондовіддача  виражає об’м продукції в розрахунку на одиницю основних фондів. Формули  обчислення приводяться далі

    Фондоємність — відношення вартості основних фондів до вартості виробленої продукції, тобто цей показник обернений фондовіддачі.

 
 

Рис. 2. Класифікація оборотних засобів

    Підвищення  фондовіддачі — важливий резерв збільшення випуску продукції. Основними шляхами підвищення фондовіддачі є:

• збільшення часу роботи машин, механізмів, обладнання (ліквідація внутрізмінних простоїв, зменшення часу знаходження в ремонті і тому подібне);
• оптимальна загрузка техніки виробничих площ;
• технічне вдосконалення виробничих основних фондів (використання прогресивних технологічних процесів, нової техніки та інше).

    Для оцінки ефективності використання оборотних  засобів, приміняється ряд показників. Основні з них:

• коефіцієнт оборотності, який показує кількість оборотів, зроблених оборотними засобами за відповідний період часу. За один оборот відбувається процес виробництва, випущена продукція реалізовується, а гроші за її надходять на рахунок підприємства;
• тривалість одного обороту в днях — це період часу, необхідний для здійснення кругообороту (Г - Т - П - ... - Т' - Г').

В процесі  виробництва і реалізації продукції  оборотні засоби здійснюють кругооборот в кожній стадії якого міняють свою форму. Так на першій стадії обороту, коли підприємство купує сировину, матеріали, паливо, МШП і т.п., оборотні засоби з грошей перетворюються у виробничі запаси. На другий стадії, коли виробничі запаси передаються в цехи для виготовлення продукції, оборотні засоби знаходяться в стані виробничих затрат (незавершене виробництво). Третя стадія охоплює час від надходження продукції з цехів на склад до її відгрузки покупцям і являє собою товарну стадію. Після оплати готової продукції оборотні засоби міняють товарну форму на грошову і тим самим завершується кругооборот, який може бути виражений  формулою

Г - Т - П - ... - Т' - Г'

Тривалість  одного обороту виражено в днях, носить назву оботність засобів.

• Коефіцієнт закріплення оборотних засобів — це сума оборотних засобів, яка приходиться на одиницю (грошову) реалізованої за певний період продукції.

    Вказані показники тісно пов’язані між  собою. Наведемо формули для їх обчислення: