Інтегрування України в світогосподарський простір

       Інвестиції надійшли зі 125 країн  світу. До десятки основних  країн-інвесторів, на які припадає  понад 82% загального обсягу прямих  інвестицій, входять: Кіпр - 9 млрд 914,6 млн дол, Німеччина - 7 млрд 076,9 млн дол, Нідерланди - 4 млрд 707,8 млн дол, Російська Федерація - 3 млрд 402,8 млн дол, Австрія - 2 млрд 658,2 млн дол, Франція - 2 млрд 367,1 млн дол, Сполучене Королівство - 2 млрд 298,8 млн дол, Швеція - 1 млрд 729,9 млн дол, Британські Віргінські Острови, - 1 млрд 460,8 млн дол та Сполучені Штати Америки - 1 млрд 192,4 млн дол.

       На підприємствах промисловості  зосереджено 14 млрд 042,6 млн дол  (31,4% загального обсягу прямих  інвестицій в Україну), у т.ч.  переробної - 12 млрд 488,1 млн дол та  видобувної - 1 млрд 207,7 млн дол. 

       Серед галузей переробної промисловості  у металургійне виробництво та  виробництво готових металевих  виробів інвестовано 5 млрд 940,4 млн  дол прямих інвестицій, у виробництво  харчових продуктів, напоїв і  тютюнових виробів - 1 млрд 858,7 млн  дол, хімічну та нафтохімічну  промисловість - 1 млрд 339,6 млн дол,  машинобудування - 1 млрд 171,4 млн дол,  виробництво іншої неметалевої  мінеральної продукції - 806,8 млн  дол. 

       У фінансових установах акумульовано 15 млрд 059,5 млн дол (33,7%) прямих  інвестицій, на підприємствах торгівлі, ремонту автомобілів, побутових  виробів та предметів особистого  вжитку - 4 млрд 764,5 млн дол (10,7%), в  організаціях, що здійснюють операції  з нерухомим майном, оренду, інжиніринг  та надання послуг підприємцям, - 4 млрд 754,1 млн дол (10,6%).

       Крім того, в економіку України  у 2010 р. іноземними інвесторами  вкладено 5 млрд 986,0 млн дол прямих  інвестицій, що на 6,2% більше, ніж  у 2009 р. - 5 млрд 634,6 млн дол. 

       Із країн ЄС надійшло 4 млрд 605,8 млн дол (76,9% загального обсягу), із країн СНД - 849,2 млн дол  (14,2%), з інших країн світу - 531,0 млн дол (8,9%). У той же час  капітал нерезидентів зменшився  на 809,7 млн дол. 

       Інвестування здійснювалось переважно  у вигляді грошових внесків,  які становили 5 млрд 684,8 млн дол  (95,0% вкладеного обсягу).

       Приріст сукупного обсягу іноземного  капіталу в економіці країни, з урахуванням його переоцінки, утрат, курсової різниці тощо, за 2010 р. становив 4 млрд 655,0 млн дол.

     Зросли  обсяги капіталу з Кіпру на 909,3 млн  дол, Російської Федерації - на 836,4 млн  дол, Нідерландів - на 753,3 млн дол, Франції - на 736,3 млн дол, Німеччини - на 475,0 млн  дол і Швеції - на 454,1 млн дол. Зазначені  країни забезпечили майже 90% приросту іноземного капіталу в Україні.

       За рахунок продажу капіталу  нерезидентам інших країн і  вилучення інвестицій зменшились  обсяги капіталу інвесторів зі  Сполучених Штатів Америки на 116,7 млн дол. та Ізраїлю - на 12,8 млн дол, капітал інвесторів  з Норвегії та Ісландії зменшився  на 71,3 млн дол та на 29,3 млн дол  відповідно за рахунок продажу  капіталу нерезидентам інших  країн. 

       Приріст іноземного капіталу  спостерігався на підприємствах,  що здійснюють фінансову діяльність, у сумі 2 млрд 628,5 млн дол, операції  з нерухомим майном, оренду, інжиніринг  і надання послуг підприємцям, - 485,6 млн дол, торгівлю, ремонт  автомобілів, побутових виробів  і предметів особистого вжитку, - 447,9 млн дол, а також на підприємствах  промисловості - 766,2 млн дол. 

       Чистий приріст прямих іноземних  інвестицій (ПІІ) до України в  січні-вересні 2010 року становив 2,547 млрд дол, що на 14,3% менше цього  показника за аналогічний період 2009 року. За дев'ять місяців 2010 року іноземні інвестори вклали  в економіку України 3,423 млрд  дол прямих інвестицій (на 13,3% менше  показника за 9 міс 2009), але водночас  вилучили 0,628 млрд дол (на 25,7% менше), повідомив Державний комітет  статистики.

       З урахуванням даних першого  і другого кварталів, коли чистий  приплив інвестицій становив  відповідно лише 98,3 млн дол і  397,5 млн дол (або 12% і 21,1% аналогічних  показників 2009 року), в третьому кварталі  ПІІ зросли на 2,051 млрд дол,  що в 3,3 раза краще за показник  третього кварталу 2009 року.

       Загальний обсяг ПІІ до України  за станом на 1 жовтня досяг  42,512 млрд дол, що на 6,4% перевищує  їхнє значення на початок 2010 року. З розрахунку на одну  людину ПІІ становили 926,7 дол.[8]

    Для стимулювання залучення прямих іноземних  інвестицій та усунення негативних тенденцій  в економіці країни необхідно  забезпечити відповідність основних положень законодавчих актів щодо умов іноземного інвестування міжнародним нормам і забезпечити їх виконання. Зарубіжний інвестор має сприйняти Україну як стабільну і передбачувану країну, а її економіку такою, де макроекономічна стабільність асоціюється не лише з низькими темпами інфляції, а й із послідовним розвитком, включаючи стабільні темпи зростання виробництва, платоспроможний попит, а також економічну структуру, яка постійно модернізується.

      Разом з удосконаленням законодавства  щодо іноземних інвестицій повинні  розвиватися й інші чинники механізму  залучення прямих іноземних інвестицій, необхідно:

      - забезпечити стабільність політичного середовища;

      - вдосконалити та забезпечити податкову та грошово-кредитну стабільність;

      - максимально спростити процедури, які регламентують взаємовідносини між державою і підприємцями в галузі залучення іноземних інвестицій;

      - створити гарантії стабільності умов щодо довгострокового фінансування інвестиційних проектів.

      Тому  доцільне створення: організацій, що займаються розробкою та експертизою проектів підприємств з іноземним інвестуванням; банків, що надаватимуть гарантії; страхових  компаній, які будуть страхування  комерційних і некомерційних  ризиків при реалізації виробничих проектів; інформаційно-консалтингових фірм, інвестиційних фондів.[3] 
 

2.2 Оцінка  сучасних напрямів щодо інтеграції України  

     Нині  Україна здійснює торгівельно-економічні зв’язки з більш як із 150 країнами в різних регіонах Земної кулі, з  неоднаковими масштабами й ефективністю.

     Основними напрямками зовнішньої економічної  та інтеграційної діяльності України  є:

     1. Азіатський вектор.

     Україна повинна враховувати інтеграційні процеси а країнах АРЕС (Asia and Pasifics Economics Corporation, Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво). У це угруповання входять країни АСЕАН, НIК (нові індустріальні країни) і такі розвинуті країни, як Японія, США, Канада, Австралія, Нова Зеландія, Китай. Цей регіональний ринок найбільший, з величезними природними багатствами, де проживає близько 40 % населення Земної кулі, виробляється більше 50 % ВНП світу. Велике значення має Iндiя як ринок збуту продукції хімічної промисловості та сільськогосподарського машинобудування. Нині на Індію припадає близько 10 % українського експорту мінеральних добрив, i ця частка може бути істотно збільшена.

     Щоб утвердитися на цьому ринку, Україна  повинна постійно стимулювати торгівлю з АРЕС та Iндiєю. Перспективними товарами на ринку АРЕС можуть бути високоякісна продукція машинобудування, суднобудування, електроніка.

     2. Східноєвропейський вектор.

     У перспективі на найближчі 3-5 років  ключове значення для України  матимуть економiчнi відносини з  країнами СНД. Iнтеграцiйна політика стосовно країн СНД та Балтії має  орієнтуватися на створення спільних ринків товарів, послуг, капіталів і  робочої сили.

     Домінування Росії у зовнішньоекономічних зв’язках України пояснюється, в першу  чергу, географічною близькістю, тим, що країни СНД мають від СРСР ряд взаємозв’язків, які підштовхують їх до активного співробітництва. Це єдина інфраструктура, енергетична система, система транспорту, зв’язку та телекомунікацій, єдині нафто- та газопроводи. Негативно впливають на розвиток економічної інтеграції в рамках СНД фактори, як відсутність взаємної довіри, наявність тіньової економіки, розбіжності економічних інтересів. Також необхідно ураховувати, що у довгостроковій перспективі Росія та Україна реалізують західний європейський вектор інтеграції, і в цьому Росія не тільки має збіжні з Україною цілі, але й може перешкоджати Україні у досягненні власних.

     Специфічне  місце серед інтеграційних угруповань може зайняти Чорноморське економічне спiвробiтництво (ЧЕС), декларацію про  створення якого 1992 р. підписали  керівники Албанії, Азербайджану, Болгарії, Вірменії, Грузії, Росії, Румунії, Туреччини  та України.

     Серед цілей ЧЕС — багатостороннє спiвробiтництво  чорноморських держав у різних галузях  економіки, у першу чергу в  промисловості, сільському господарстві, у транспорті, в торгiвлi, в розвитку туризму, телекомунікацій. Україна виявляє зацікавленість у реалізації в рамках ЧЕС проектів щодо модернізації нафтопереробних заводів, створення нових потужностей, зокрема терміналів на берегах Чорного моря для прийняття нафти і газу, здійснення наукових досліджень з іноземними фірмами щодо використання нетрадиційних джерел енергії, технічного переозброєння металургійних підприємств та багатосторонньої програми виробництва електронної техніки для різних галузей народного господарства.

     Нині  український товарообіг із країнами СНД та ЧЕС складає близько 80%. Але поступово частка зменшується, тому можна зробити висновок, що Україна зацікавлена в ослабленні iнтеграцiйних процесів i зменшенні  залежності від країн СНД, зокрема  Росії.

     3. Західноєвропейський вектор.

     Одним із найважливіших етапів у зовнішньоекономiчнiй  дiяльностi України є інтеграційна політика щодо ЄС. Провідними формами економічного

співробітництва між Україною і ЄС дедалі частіше  стають торгівля, інвестиційна діяльність та технічна допомога. Торгівлі належить центральне місце в загальній системі економічної взаємодії. Світова фінансова криза значно прискорила пошук нових шляхів розширення ЄС. Україна зацікавлена в реалiзацiї ідеї часткового членства в ЄС держав Центральної та Східної Європи, яке охоплювало б насамперед сферу зовнішньої політики та безпеки. Європейський вибір України природний та цілком закономірний. Такий вибір можна пояснити декількома факторами, такими як:

     - географічна та цивiлізацiйна  близькість між Україною та  Європою;

     - ймовірна «загроза зі Сходу»  й одночасно «ідея повернення в Європу»

     Ринок ЄС — другий за значенням після  ринку країн СНД (фактично Росії), але після розширення ЄС стане  головним експортним ринком України. На ЄС припадало 35,8 % українського експорту.

     Обсяг торгівлі між Україною та ЄС у 7 разів  перевищує обсяг торгiвлi України  зі США.

     ЄС - головний інтеграційний вектор України.

     4. Африканський вектор.

     Важливість  Африканського континенту для України  зумовлюється його великими природним, багатствами та значними потенційними можливостями для взаємовигідного  торговельно-економічного співробітництва. Завдяки представництву в міжнародних i регіональних організаціях ці держави  здобули вагомий вплив на свiтовiй  арені, тож співпраця з ними може принести Україні відчутні політичні  дивіденди.

     Основними споживачами українських товарів  залишаються Єгипет (питома вага якого  становить 33,66 % усього українського експорту в країни Африки), Єгипет (23,41 %), Алжир (19,47 %), Марокко (8,44 %),Туніс (5.08 %).

     Серйозною проблемою є все ще недостатня поінформованість африканських політичних керівників, громадськості i передусім  представників ділових кіл про  високий науково-технічний та виробничий потенціал України.

     Важливим  кроком до інтеграції на африканський континент є зацікавлення обох сторін у співпраці України з «Великою п’ятіркою» (Алжир, Єгипет, Марокко, Нігерія  та ПАР). На які припадає 59 % сукупного  ВВП та 37 % загальної кiлькостi населення  континенту.

     5. Американський вектор.

     В Україні i в країнах Америки сформувалися об’єктивні інтереси, потреби та можливості, які спонукають Україну та Америку  до тісного спiвробiтництва. Об’єктивна зацікавленість сторін у взаємодії, здатність їхніх товарів задовольняти потреби покупців на українських i американських  ринках за широкою номенклатурою  створюють резерв подальшого зростання  торгiвлi.

     Варто зазначити, що США займає чільне місце  на iнвестицiйному ринку України. Але через недосконалу правову  базу України частка американських  інвестицій в Україну не збільшується. [2]