Світовий туризм і готельне господарство на сучасному етапі

ЗМІСТ:

ВСТУП  

1. ГЕОГРАФІЯ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ …………………………………….... 4

1.1 Місце  міжнародного туризму в сучасній  системі світового

 господарства  ………………………………………………………………………………….. 4

1.2 Динаміка  розвитку та територіальні особливості  міжнародного 

туризму у  світі …………………………………………………………………………………… 5

1.3. Географія основних туристичних потоків у світі ………………………… 7

1.4 Види сучасного  туризму …………………………………………………………….. 9

2. СВІТОВЕ ГОТЕЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО ТА СУЧАСНИЙ ТУРИЗМ ……… 16

2.1 Функціональні  та територіальні особливості  готельного 

господарства  ……………………………………………………………………………………. 16

2.2 Сучасні  тенденції розвитку світової  готельної індустрії ……………. 22

2.3 Зростання  міжнародного туризму …………………………………………….. 24

3. ТУРИЗМ ТА ГОТЕЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО В УКРАЇНІ

НА СУЧАСНОМУ  ЕТАПІ ………………………………………………………………………. 26

3.1 Розвиток  міжнародного туризму в Україні 

і Карпатському регіоні ………………………………………………………………………. 26

ВИСНОВКИ 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

     

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Міжнародний туризм — одна з форм обміну послугами. В основі туристського бума, що охопив увесь світ в останні десятиліття, лежать цілком конкретні економічні, соціальні й інші причини. Це насамперед науково-технічна революція, з якої зв'язаний зовсім новий рівень продуктивних сил. Це глобальний феномен урбанізації, що змушує жителів більших міст шукати відпочинок в інших районах і країнах.

Міжнародний туризм, пов'язаний з рухом капіталів, із продажем послуг, впливає на платіжні баланси окремих країн, сприяючи їхньому перетворенню в активні або навпаки, у пасивні. Іноді розраховують і спеціальний туристський баланс, що характеризує співвідношення надходжень від закордонних туристів у даній країні й витрати туристів даної країни за кордоном. У країнах найбільш привабливих для іноземних туристів туристський баланс, як правило, позитивний (Франція, Італія, Іспанія, Мексика й ін.), а в країнах, де виїзд туристів перевищує їхнє прибуття. (Німеччина, Скандинавські країни, Канада й ін.), він негативний.

Розвиток  туристичної галузі сьогодні є надзвичайно  актуальним, оскільки туризм є одним  із важливих чинників виходу нашої  економіки з кризи, стабільного  і динамічного збільшення надходжень до бюджету, позитивного впливу на стан справ у багатьох галузях народного  господарства, підвищення зайнятості населення, розвитку у ринкових відносинах.

Туризм виконує  важливу роль у здійсненні широкомасштабних завдань по розбудові української  державності, входженню України  до світового співтовариства, культурному та духовному відродженню нації. Адже Україна має багаті туристичні можливості, розвинуту мережу авіаційних, залізничних, автомобільних, морських і річкових шляхів сполучення, має вигідне для туризму місце розташування на перехресті шляхів між Заходом та Сходом. Саме тому Україна має всі умови для того, щоб стати туристичною державою світового рівня.

Водночас, подальший  розвиток туризму стримує відсутність  належної інфраструктури, відповідних  сервісних умов, що в свою чергу  позначається на рівні якості обслуговування туристів. Стан розвитку галузі не відповідає потенційним можливостям держави, яка має все необхідне для розвитку туристської індустрії: природні умови, історико-культурні та матеріальні ресурси.

На даному етапі туризм посідає незначне місце в економіці України в порівнянні з країнами розвинутої економіки. В багатьох країнах світу він є значною галуззю економіки, спеціалісти вважають туризм однією з найважливіших галузей світового господарства.

Основною  складовою туристської індустрії  є готельне господарство. Саме готельні підприємства виконують одну з найважливіших функцій у сфері обслуговування туристів: забезпечують їх сучасним житлом і побутовими послугами. Витрати на готельні послуги становлять приблизно від 30% до 50% усіх витрат у кошторисі туристів. Окрім того, готельний комфорт є головним предметом зацікавлення туристів. Тому ця сфера є дуже важливим сегментом туристичної галузі. Важливим чинником розвитку туризму є якість обслуговування туристів у готелях. Дослідження показують, що якість обслуговування туристи оцінюють в чотири рази вище, ніж адекватність і поміркованість ціни, і в 1,2 рази вище, ніж якість самого туристичного продукту.

Якість обслуговування, в певній мірі, також залежить і від стану матеріальної бази готельних підприємств. За останні роки інфраструктуру туризму в Україні було зруйновано, прийшла в занедбаність частина готелів, мотелів, туристичних баз, порушилась система напрацьованих зв‘язків і маршрутів, були втрачені досвідчені кадри. В Україні, згідно з інформацією Держтуризму, приймати іноземних туристів можуть лише 300 готелів (86 тисяч місць) усіх форм власності. При цьому за міжнародними стандартами, тільки 28 українських готелів можуть претендувати на три “*” і лише 3, та й то з натяжкою на чотири “*”.

З усіх готелів, які діють в Україні, 65% треба просто закривати.

Актуальною  на сьогодні є проблема зміцнення  існуючої матеріально технічної  бази готелів, зокрема її реконструкції  та модернізації, саме тому автор вибрала  темою своєї курсової роботи “Готельне  господарство України. Сучасний стан та перспективи розвитку”.

Для туриста  хороший готель – це візитна картка країни, він створює її імідж іноді  в більшій мірі, ніж десятки інших факторів.

Але, на жаль, позитивний імідж країни все-таки не виникає одразу – для цього  потрібні роки напруженої праці.

В туризмі  на створенні імені економити  не можна – це стосується також  і готелів. Конкуренція на світовому  ринку туристичних послуг дуже висока, і Україна на ньому далеко не перша. У боротьбі за туриста дуже важливі декілька речей – по-перше, якість самої послуги, по-друге – відмінна від інших рекламна кампанія, спрямована на визнання готелю і країни, по-третє – поміркована цінова політика.

Теоретичні  дослідження туристичної сфери, дослідження досвіду і аналіз вітчизняної практики розвитку підприємств сфери послуг показують, що існує значна кількість проблем, вирішення яких дозволяє сподіватися на докорінну зміну в забезпеченні широких верств населення та іноземців доступним і якісним обслуговуванням. Головна роль у цьому процесі повинна належати державі. Вірна і узгоджена державна політика підтримки туристичних підприємств, з урахуванням специфіки їх функціонування, може дати можливість подолати кризові явища і створити найбільш сприятливі умови для розвитку туризму.

Об‘єктом  дослідження даної курсової роботи є розвиток готельного господарства та туризму України та світу, проблеми, які турбують галузь, і шляхи їх вирішення, перспективи розвитку готельного господарства та туризму.

 

       1. ГЕОГРАФІЯ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ

 

1.1 МІСЦЕ  МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ В СУЧАСНІЙ  СИСТЕМІ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА

 

Міжнародний туризм - один з ведучих, високоприбуткових  і найбільш динамічних секторів світового господарства. За винятково високі темпи росту цієї галузі економіки її часто називають феноменом другої половини XX в. В 2000 р. Всесвітня туристська організація (ВТО) зареєструвала понад 698 млн. міжнародні туристські прибуття у світі, в 28 разів більше, ніж в 1950 р.

Міжнародний туризм вносить вагомий, з кожним роком зростаючий внесок у розвиток світової економіки. В 2010 р. надходження від міжнародного туризму склали 476 млрд. дол. Його значення не обмежується прямим економічним ефектом. Воно виходить за рамки туристського сектора, впливаючи на весь господарський організм і нерідко виступаючи каталізатором соціально-економічного розвитку в регіоні. По оцінках Всесвітньої ради по туризму й подорожам, в 1996 р. туризм ініціював виробництво товарів і послуг на суму 4 трлн дол., або 11 % світового валового продукту. На його частку доводиться 7 % загального обсягу інвестицій, 11 % - світових споживчих витрат, 5 % - всіх податкових надходжень і третина - світової торгівлі послугами.

Сфера туризму  є великим роботодавцем. Вона забезпечує зайнятість кожного десятого працівника у світі. У таких розвинених країнах, як США, Німеччина, Франція, Великобританія, у цьому секторі економіки трудиться більше людей, чим в автомобільній, електронній, текстильній промисловості й сільському господарстві, разом узятих.

Дуже важливо  гуманітарне значення міжнародного туризму. Він виступає як засіб підвищення якості життя народів, фактор зміцнення миру й міжнародного взаєморозуміння на Землі.

У цей час  туризм придбав глобальний характер. Туристські потоки, поряд з обміном  матеріальними благами, капіталом, трудовими ресурсами й інформацією, утворять мережа світогосподарських зв'язків. За короткий часовий інтервал вони перетворилися в помітне явище міжнародного життя, придбали планетарний масштаб і, немов нитки, обплутали світовий простір. За прогнозами ВТО, XXI в. стане століттям туризму.

 

1.2 ДИНАМІКА  РОЗВИТКУ ТА ТЕРИТОРІАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ  МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ У СВІТІ

 

Туристський рух розвивається інтенсивно, але  нерівномірно. Нескінченна низка зльотів і падінь надає туризму в цілому характер рухливої системи з постійно мінливими крапками росту й досить що своєрідно переплітаються довгостроковими й середньостроковими тенденціями розвитку.

Просторовий розподіл міжнародних туристських  потоків має ряд особливостей. Найважливіша з них — перевага туризму внутрірегіонального (між  країнами Європи, США й Канадою  або між Австралією й Новою Зеландією) над міжконтинентальним (міжрегіональним, тобто між різними частинами світла й континентами) (мал. 3). Протягом 1990-х рр. їхнє співвідношення у виїзному туристському потоці не мінялося й становило 82:18. Наприкінці 1990-х рр. лише в Південній Азії в структурі виїзного туризму домінували міжрегіональні поїздки. За прогнозом ВТО, на початку третьоготисячоліття співвідношення усередині - і міжрегіональних туристських потоків у світі трохи зміниться. Завдяки росту міжконтинентальних зв'язків, в основі чого лежить бурхливий розвиток транспортних засобів і насамперед реактивної авіації, а також прагненню значного числа людей відвідати найбільш вилучені й екзотичні куточки землі туристський обмін між регіонами буде розвиватися більш інтенсивно, ніж усередині регіонів. Прогнозуються відносно високі темпи приросту числа туристських від'їздів з Азіатсько-Тихоокеанського регіону в Європу й Америку, які багато в чому визначать загальну картину. У результаті частка міжрегіональних туристських поїздок відповідно зменшиться до 76 %.

Інша характерна риса просторового розподілу міжнародного туризму, що була розглянута раніше, полягає  в тому, що основні туристські потоки зароджуються в розвинених регіонах (країнах) світу, де вище рівень життя населення, і одночасно тяжіють до них. Чітко простежується тенденція до посилення взаємообмінів туристами між суміжними країнами за умови нормальних відносин між ними й між країнами, що мають родинні мови. Відсутність язикового бар'єра сприяє зміцненню туристських зв'язків між країнами.

Приведемо кілька прикладів, що свідчать про її загальний характер. По даним Національної туристської адміністрації Малайзії, половина всіх туристських прибуттів у країну доводиться на Сінгапур.

В Естонії  в 2009 р. було зареєстровано понад 3 млн. туристських прибуттів, у тому числі 1,9 млн., або 60 %, з Фінляндії. Естонія  стала одним зі світових лідерів по темпах приросту туристських прибуттів головним чином за рахунок прийому фінських туристів із шоп-метами. Що стосується виїзного туризму у Фінляндії, його головні потоки направляються також у суміжні країни: Швецію, Естонію й Росію.

У Південній Америці активний туристський обмін іде між Аргентиною й державами, що граничать із нею, - Бразилією, Уругваєм, Болівією, Парагваєм і Чилі.

Одночасно у  світовому туризмі спостерігається і явно протилежна тенденція до «контрастності» при виборі району подорожі. Вона найбільше яскраво проявляється в тім, що більшість туристів з північних країн їдуть відпочивати на південь, на береги теплих морів. Американці й канадці є основними відвідувачами курортів країн Карибського регіону. У Європі купально-пляжний туризм концентрується у Середземномор'я. Тут проводять відпустку німці, норвежці, датчани, фіни, шведи, ірландці.

Останнім  часом відзначається розширення зустрічних туристських потоків  з півдня на північ. Зростаюча привабливість Північної Європи як туристського напрямку багато в чому пояснюється девальвацією валют ряду Скандинавських держав, а також, що закріпилася за ними репутації, безпечних країн з добре збереженим природним середовищем.

Динаміка  закордонних подорожей у Японії підтверджує дві особливості сучасного туризму: з одного боку, уразливість і залежність від зовнішніх політичних і економічних факторів, з іншого боку - його «пружність» стосовно несприятливих зовнішніх обставин.

Все це свідчить ще про одну територіальну особливість міжнародного туризму - переважно меридіональної спрямованості основних внутріконтинентальних туристських потоків у Європі й Північній Америці.

У цілому туристи  стають більше мобільними. Скорочується тривалість їхнього перебування  на одному місці по шляху проходження  й на відпочинку, що пов'язане зі збільшенням швидкостей пересування, розвитком транспортної інфраструктури, а також зміною стилю відпочинку. Якщо турист робив у середньому в 2008 р. у Великобританії 10,9 ночівель, Канаді - 5,9, Японії - 15,6, то в 2009 р. - 9,0; 5,2 і 8,8 ночівель відповідно. Зусилля багатьох національних туристських адміністрацій (Австрії, Бельгії, Сінгапуру, Чехії й ін.) спрямовані на продовження строків перебування туристів у країні, зокрема шляхом більшої розмаїтості туристського дозвілля й розробки нових маршрутів.