Сучасний стан та перспективи розвитку рекреаційного господарства Київської області

27

В фондах музею є археологічні, етнографічні, фалеристичні, нумізматичні збірки, вироби художнього промислу, твори живопису, скульптури, фото і документи часів Великої Вітчизняної війни.

В музеї постійно створюються стаціонарні та пересувні виставки.

На території музею щороку відбувається ряд акцій по вшануванню пам'яті героїв Битви за Дніпро, мітинги, зустрічі ветеранів, прийняття присяги тощо.

2.2.2. Пам’ятки природи та садово-паркового мистецтва

Згурівський дендропарк.

Це пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення, знаходиться у селищі міського типу Згурівка. Площа парку 309 га. Підпорядкований Березанському лісництву Переяслав-Хмельницького держлісгоспу.

Згурівка належала родині Вяземських. Проте перейшла у власність роду Кочубеїв як посаг Софії Миколаївни (1798—1834), що вийшла заміж за Аркадія Васильовича Кочубея (1790—1878). Аркадій Васильович Кочубей —

учасник Франко-російської війни 1812 року, Київський віце-губернатор (1830—1837), Орловський губернатор (1830—1837), сенатор (з 1842 року), дійсний статський радник. Є дані , що саме він заснував у 1837 році парк у Згурівці. За його наказом садівник- швейцарець насадив навколо палацу

чудовий парк з рідкісних дерев, були встановлені альтанки, а через ставки перекинуті містки. Від села садибу відгородили ровом.

За іншими даними, засновником парку у Згурівці був син Аркадія Васильовича — Петро Аркадійович Кочубей (1825—1892), дійсний статський радник (1881), таємний радник (1890), почесний член імператорської академії наук (1882). Можна припустити, що Аркадій

28

Васильович створив невеличкий парк, а його син настільки розширив площу насаджень, що потім саме його почали вважати творцем парку.

Під час останніх обстежень парку виявлено лише 41 вид деревних рослин. Два види — ялина колюча та верба біла — були представлені тільки своїми декоративними формами, перший — сизою, другий — плакучою. Клен гостролистий та явір мали, крім типових рослин, ще й декоративні форми, відповідно Шведлера та пурпуроволисту. 12 видів хвойних (усі дерева) та 29 листяних (26 видів — дерева, 3 — кущі).

У парку зростають такі види хвойних: ялиці біла і сибірська (діаметр до 56 см, в урочищі Червоноармійське І вони дають самосів), модрина європейська та широколуската (до 72 см), ялини звичайна (до 84 см, висота до 30 м) та колюча сизої форми, сосни кодрова європейська (до 44 см, до 18 м), чорна (є рослина, штучно сформована так, що у неї три стовбури, загальний стовбур на висоті 0,9 м має діаметр 114 см, а на висоті 2 м діаметри окремих стовбурів становлять 56, 68 та 72 см) , Веймутова (до 68 см) та звичайна (до 72 см) , псевдотсуга Мензиса (до 72 см, до 30 м) і туя західна (до 40 см, до 24

м). Діаметр стовбура найбільшого дуба звичайного — 172 см. Є старі дерева гіркокаштану (в алеї, у невеликій рядовій посадці на східному березі ставка та в групах серед інших насаджень), тополі чорної (до 130 см), ясена (до 120 см) і багатьох інших видів.

В урочищі Червоноармійське II до переважаючих видів належать дуб звичайний, ільмові, тополя чорна, клен гостролистий, сосна звичайна, робінія звичайна, ясен звичайний; в урочищі Червоноармійське І — клен гостролистий, сосна звичайна, робінія звичайна, дуб звичайний, береза повисла, вільха чорна, ільмові.

29

Кагарлицький парк.

Це пам’ятка садово-паркового мистецтва площа його становить34,5 га

В 1793 р. Катерина II подарувала Кагарлицький маєток  із земельною площею навколо Кагарлика статс-секретареві а потім уже міністру юстиції Дмитру Прокоповичу Трощинському. Закладали парк за яром. пройшовши  цією місцевістю видно стару діброву, яку і планував зберегти Трощинський хоча потім з’явилося багато інших молодихдерев. Трощинський хотів побудувати Ландшафтний парк вибрана місцевість цьому сприяла. Існують деякі твердження, що він був задуманий як модель земної кулі:ставок та острів на символізували океан і материк також були протока, затока і півострів, але я, крокуючи  по парку,  не помітив щось схожого на мініатюру, про те, що він був створений як ландшафтний парк свідчить багато факторів: насамперед місце положення парку, властивість плавних ліній доріжок. Пізніше коли парк перейшов Михайлу Івановичу Черткову військовому діячу. Він запросив у маєток польського садівника Бернгарда, для докорінної реконструкції парку.  На пагорбі встановили ротонду, доріжки вистелили цеглою, проклали водогін для поливу, посадили дерева і чагарники, завезені із Західної Європи та Америки. Вздовж алей стояли альтанки та понад 20

мармурових скульптур, у т.ч. 17 всесвітньовідомих з міфології Стародавньої Греції. Але потім настали для парку не кращі часи.

Найбільше зустрічається такі види дерев,як ясен та берест. Найстаріше дерево в Кагарлицькому парку 350 – річний дуб, але в сьогоднішні дні дуб, а

тим паче граб практично витіснили інші дерева і їх залишилось мало. З розповіді екскурсовода дізнався, що ті дуби, які садили на протязі 10 років із них прижилось тільки декілька. Із пам’яток часів побудування парку збереглись ковані ворота та альтанка. На території парку знаходиться Древньоруське городище XIст.Торчеськ, звідки і бере початок місто Кагарлик. Прямуючи через центральні ворота ті самі ковані ворота ручна

30

робота неподалік від них будується нова церква. На захід парку  знаходиться меморіальний комплекс Великої Вітчизняної війни, пам’ятник невідомому солдату. ідучи до головної алеї зустрічаються молоді ялинки  та більш дорослі сосни та ялини по головній алеї ми йдемо до пагорбу з альтанкою. Сама альтанка привабливо виглядає на пагорбі вона була збудована в 1881 році, але її стан задовільний багато різних надписів сучасних на фарбу навіть не нашли кошти. Приємно вразило те, що хоч трохи турбуються  про птахів подекуди зустрічаються шпаківні.

2.3. Історико-культурні ресурси

Нинішня Київщина налічує біля 6000 пам’яток культурної спадщини, зокрема, 1194 пам'ятки різних епох-давніх поселень , городищ , могильників , курганів, змійових валів, місць битв та історичних подій, що входять до значних прошарків історії, які впродовж тисячоліть створювали підвалини сучасної цивілізації на території області. 2010 археологічних пам'яток області занесено до Реєстру нерухомих пам'яток, вісім міст області віднесено до міст Всеукраїнського історичного значення. Окремим рядком в переліку пам'яток

Київщини вписані 24 пам’ятки національного значення, серед яких велика кількість культових споруд XVI-XIX ст., палаців, архітектурних споруд, парків, зокрема, білоцерківська "Олександрія" та багато інших.

Впродовж багатьох десятиріч в області формувалась система музейних закладів, яка на сьогодні налічує 2 державних музеї-заповідники ("Битва за Київ в 1943 році" та Вишгородський історико-культурний), 15 державних музеїв з 17 філіями та 241 музейним закладом місцевого та відомчого підпорядкування, в тому числі, на громадських засадах. До кращих обласних музейних закладів по праву відносяться обласний археологічний музей

31

(с.Трипілля – трипільська культура), Яготинський історичний, що включає музей-садибу народної художниці К.Білокур, археологічний музей "Добранічівська стоянка", Білоцерківський краєзнавчий музей та ціла низка музеїв-садиб визначних особистостей – І.Козловського, М.Островського, К.Стеценка, І.В.Задорожнього, Т.Шевченка, К.Паустовського, М.Вовчка, О.Корнійчука, А.Малишка та інших. Предметом особливої гордості області є Національний історико-етнографічний заповідник "Переяслав", що налічує 23 музея.

Цікавий і цінний матеріал зібраний у Білоцерківському і Фастівському краєзнавчих, Яготинському історичному музеях. У с Мар'янівка створено музей-садиба видатного співака І.С. Козловського.

Біла Церква є спадкоємницею міста Юріїв, заснованого Ярославом Мудрим у 1032 р. В 1050 р. було збудовано Георгіївську церкву. Серед археологічних пам'яток міста - городище XI-XIII ст.

Фортеця неодноразово зруйновувалась і відбудовувалась. Після татаро-монгольської навали вона довгий час лежала в руїнах. У XIV ст. починається відродження міста. Перша документальна згадка про його нову назву - Біла

Церква, пов'язану можливо з руїнами давньої церкви, датується 1331 роком. У середині XVI ст. воєводою Ф. Пронським тут побудований замок. Стимулюючи заселення цього важливого опорного пункту боротьби з татарами, польські королі надають міщанам пільги, звільнивши їх від

податків. Натомість на них покладаються витрати на утримання замку і обов'язок польової варти. В 1589 р. місто здобуло Магдебурзьке право.

В період Паліївщини Біла Церква була фактично другою столицею Гетьманщини (1704-1711). У 1706 р. І. Мазепою та К. Мокієвським тут закладено Миколаївську церкву, що збереглася до наших часів.

32

У 1774 р. Біла Церква була подарована королем Станіславом Августом Понятовським коронному гетьману Польщі Ф. Браницькому. В 1793-99 pp. Олександра Браницька на місці діброви на лівому березі р. Рось заклала ландшафтний парк, який здобув назву "Олександрія". Він створений за проектом і під безпосереднім керівництвом італійця Д. Ботані. В паркових композиціях природні пейзажі органічно поєднуються з архітектурними спорудами -павільйонами, альтанками, колонадами, містками, побудованими в романтичному стилі. Деякі з них зберег чся до наших днів. Це - колонада "Відлуння", "колона чалі", водоспад "Руїни", а також інші численні ставки з водоспадами, каскадами і фонтанами. Флора парку представлена місцевими та екзотичними видами.

На кошти Браиицьких протягом XVIII-XIX сі споруджені зимовий і літній палаци, будинок дворліського зібрання, торговельні ряди (Гостиний двір із 85 крамницями), поштова станція, костьол Св. Іоанна Предтечі на Замковій горі (1789-1812), Преображенський собор (1833-1839), церква Св. Марії-Магдалини (1843). Все це приваблює туристів.

Перша письмова згадка про Білогородку (колишній Білгород), володіння князя Володимира, датована 980 роком. Вона була однією з найбільш укріплених фортець у руських землях і входила до числа найбільших міст, перевищивши за чисельністю населення Чернігів, Переяслав, Рязань. Могутня фортеця, розміщена на підступах до столиці, не раз вирішувала

долю Києва в битвах з ворогом. Після татаро-монгольської навали втратила своє колишнє значення і перетворилася на село. Від давнього Білгорода залишилось велике городище, що охороняється як археологічна пам'ятка.

Васильків заснований Володимиром у 988 р. і названий на честь Св. Василія. Першу згадку про Василів містить літопис 996 р. у зв'язку з описом битви з

33

печенігами, в якій князь Володимир зазнав поразки. Він дав обітницю побудувати церкву, якщо врятується. Через рік у Василеві була зведена Преображенська церква, яка, на жаль, не збереглася. В 1157 р. місто було перейменовано у зв'язку із зміною володаря, яким став син Юрія Долгорукого князь Василько.

Історики висловлюють припущення, що у Василькові народився Феодосій Печерський (бл. 1036-1074). У 1756-1758 pp. С. Ковнір спорудив у місті Собор Св. Антонія і Феодосія.

Вишгород був одним із найбільших і найважливіших за своїм політико-економічним значенням міст Київської Русі. Він уперше згадується в літописах від 946 р. як "Ольжин град", резиденція київської княгині Ольги. Візантійський імператор Костянтин Багрянородний називає Вишгород у ряду таких руських міст, як Київ, Чернігів, Новгород, Псков. У період між 946 і 1314 pp. літописи 38 разів згадують місто у зв'язку з різними політичними подіями.

У Вишгороді в 1054 р. помер Ярослав Мудрий, похований у Борисоглібському соборі (пізніше його прах був перенесений у Київ до Софійського собору).

До найстаріших міст Київської області належить Переяслав-Хмельницький (до 1943 р. -Переяслав).Його назва вперше письмово зафіксована в договорі

між Руссю і Візантією від 907 р. Там він згадується в числі трьох найбільших міст-фортець Київської держави. У ХІ-ХІІ ст. Переяслав був столицею великого князівства, що межувало на півночі і заході з Чернігівським і Київським князівствами, очолюваного в різний час Володимиром Мономахом, Юрієм Долгоруким.

34

У ході археологічних розкопок на території міста виявлено Переяславський дитинець, оточений валами (висотою 17-18 і шириною - 18 м) і кріпосними ровами. Знайдено також залишки кількох церков (зокрема, храма Св. Михаїла), князівських палаців й помешкань простого люду.

У XVII-XVIII ст. місто було центром Переяславського полку. В цей період (1646-1666 pp.) було збудовано церкву Св. Михаїла, що збереглася до наших днів. Споруджено також ансамбль Вознесенського монастиря, від якого уціліли Вознесенський собор (1695-1700), побудований на кошти І. Мазепи, колегіум (1753-1757) і дзвіниця (1760-і pp.). Збереглось також Борисоглібська церква, споруджена в 1839 р. В колегіумі, відкритому в Переяславі в 1738 p., викладав Г. Сковорода. В місто двічі приїздив Т. Шевченко, і в один із цих приїздів ним був написаний "Заповіт".

У Переяславі-Хмельницькому діє національний історико-етнографічний заповідник, до складу якого входять Музей народної архітектури і побуту і Музей Трипільської культури (в с. Халеп'я). Функціонують також історичний

і кілька меморіальних музеїв - Г.Сковороди, Т.Шевченка, Шолом Алейхема та ін.

Період заснування і походження назви міста Фастів не встановлено. Перша документальна згадка про нього відноситься до 1390 р.

У XVI ст. Андрій Івашенцевич - Макаревич, що володів фастівськими землями (головний його маєток був розташований у Макарові), заповів Фастів київському біскупу (римо-католицькому єпископу). Відтоді Фастів перетворився на офіцій-ну резиденцію єпископів. Тут було засновано католицьку друкарню, побудовано костьол. У місті діяли єзуїтський колегіум (1612 p.), монастир бернардинців (1638 p.).