Страхування як складова система

Поняття «страхування від нещасного випадку», «страхування від хвороби», «страхування від втрати працездатності», «медичне страхування» та інші законодавчо не закріплені. У Правилах (умовах) особистого страхування нещасний випадок (н/п), хвороба, втрата працездатності і визначаються, виходячи з понят­тя страхового ризику Законом України «Про страхування», де сказано, що страховим ризиком є передбачувана подія, на випадок настання якої прово­диться страхування.

Подія, що розглядається як страховий ризик, повинна мати ознаки вірогід­ності і випадковості її настання.

Страховим випадком є здійснена подія, передбачена договором страхуван­ня або законом, з настанням якої виникає обов'язок страховика провести стра­хову виплату туристу (застрахованій особі), бенефіціару або іншим третім особам.

Турист, маючи медичну страховку, не може робити собі пластичні операції, ставити зубні протези або народжувати дитину за рахунок страховика. Єдиний виняток з перерахованих ситуацій — передчасні пологи або допомога при рап­товому ускладненні перебігу вагітності, викликані негативними зовнішніми діями.

Якщо турист виконав всі умови, то страхова фірма зобов'язана провести відшкодування майнового збитку, викликаного настанням страхового випад­ку, йому гарантується оплата за кордоном, повернення додому, відшкодування витрат супроводжуючої особи (якщо він нього потребує), але в межах ліміту страхового покриття.

У зв'язку з втратою здоров'я в результаті нещасного випадку або інших уш­коджені, організму (отруєння, простуда тощо) застрахованому туристу випла­чується частина страхової суми. При екстремальній ситуації (смерть або загибель туриста) страхова сума виплачується повністю.

Особисте страхування виїзного туризму здійснюється за такими напрямами: страхування хвороб; від нещасного випадку; на випадок смерті (загибелі); ме­дичне страхування.

         2.2 Майнове страхування туристів і туристичних підприємств

Об'єктами майнового страхування туристів є їх майнові інтереси, пов'язані з користуванням і володінням майном. Страхування майна туристів включає страхування як предметів особистого користування (кінокамер, фотоапаратів, магнітофонів тощо), так і майна, яке береться напрокат (спортивне, гірсько­лижне, водно-прогулянкове, автотранспортне тощо).

Найбільш типовими видами майнового страхування туристів є: від розкра­дання, поломки, знищення, затоплення і руйнування майна в результаті стихій­них лих, транспортних аварій, а також від різного роду протиправних дій тре­тіх осіб і страхувальників (власників спортивно-видовищних закладів, готелів, мотелів тощо).

При майновому страхуванні правовідносини туристичних фірм (страхувальників) і туристів (застрахованих) із страховими організаціями (страхови­ками) детально обумовлюються її договорі майнового страхування і в Прави­лах (Умовах) на конкретний вид страхової події, які розробляються кожною страховою організацією самостійно в рамках Загальних правил страхування майна, що розробляються Департаментом страхового нагляду на основі чинно­го законодавства України.

Майнове страхування, як і інші види страхування — це перш за все вид підприємницької діяльності і неможливий без отримання прибутку. Це досягається тим, що не за кожним договором наступає обумовлений випадок і проводиться виплата. У нашій же країні унаслідок подій останніх років з'явилося достатньо багато страхових компаній — це може говорити тільки про те, що страховий бізнес — досить прибуткове заняття [13, с. 78-85]. В умовах конкуренції страхові компанії все більш розширюють круг страхових ризиків — подій, при настанні яких страховик виплачує застрахованій особі обумовлену суму. За всіх цих причин значення страхування в сучасному суспільстві постійно зростає.

Страховий ринок повинен відображати конкретні умови конкретної країни, а саме рівень розвитку соціально-економічної сфери. Україна тільки недавно почала створення власного страхового ринку. Через те, що Україна знаходиться на перехідному етапі розвитку, структура страхового ринку може відрізнятися від зарубіжних країн в плані відносин між окремими видами страхування, та і сам механізм українського страхування поки недосконалий.

        2.3. Медичне страхування

Стаття 17 Закону України « Про туризм » передбачає, що « Страхування туристів ( медичне та від нещасного випадку ) є обов’язковим і здійснюється суб’єктами туристичної діяльності на основі угод із страховими компаніями, які мають право на здійснення такої діяльності» [2]

Медичне страхування є формою захисту інтересів населення в охороні здо­ров'я. Його мета — забезпечення гарантій громадянам при виникненні страхо­вого випадку в отриманні медичної допомоги за рахунок накопичених коштів, а також фінансування профілактики захворювань. Медичне страхування належить до видів особистого страхування, що надають страховий захист у випадках несприятливої дії страхових ризиків на стан здоров'я застрахованих. Ризик захворювань може мати для страхувальника два види фінансових нас­лідків: по-перше, втрату доходів на час хвороби; по-друге, додаткові витрати на лікування (можуть бути компенсовані через систему страхування). Медичне страхування підрозділяється па такі види: страхування витрат на амбулаторне лікування; хірургічних витрат; витрат на перебування в лікарні; на випадок встановлення діагнозу одного або кількох захворювань тощо. Всі види медич­ного страхування можна класифікувати:

-  за формами організації: добровільне; обов'язкове;

-  за термінами дії: короткострокове (до 1-го року); довгострокове (понад 1 рік);

-  за метою страхування: ризикове; накопичувальне;

- за формами виплат: з фіксованими виплатами; з виплатами, які залежать від розміру збитку [13, с. 78-85].

Страхові організації укладають договори страхування на час поїздки за кор­дон із страхувальниками, якими можуть виступати фізичні особи (має право укладати договори страхування в свою користь і на користь третіх осіб), юри­дичні особи, що укладають договори тільки на користь третіх осіб («застра­хованих»). Слід зазначити, що виїзні туристи одержують страховий поліс без попереднього медичного огляду, що збільшує ризик. Водночас, можливі й об­меження. Не складають договори щодо осіб, котрі страждають на психічні зах­ворювання, важкі нервові захворювання, інвалідів 1-ої і 2-ої групи і старше 70 років. Договір страхування укладається на підставі письмової заяви юри­дичної особи або усної заяви фізичної особи. У заяві на медичне страхування наводяться такі дані: найменування, юридична адреса, телефон і банківські реквізити страхувальника; кількість застрахованих; термін і дати перебування за кордоном; країна перебування; страхова сума на одного застрахованого; об­ставини, що мають істотне значення при укладенні договору страхування і що безпосередньо впливають на рівень страхового ризику. У разі укладення дого­вору із страхувальником юридичною особою при страхуванні групи осіб, стра­ховий поліс може видаватися як на кожного члена групи, так і на всю групу з додатком списку застрахованих, виконаному на офіційному бланку страху­вальника [15, с. 23]. Туристичні фірми, агентства укладають договори страхування на ко­ристь своїх клієнтів. У списку, підписаному керівником і скріпленому печат­кою, вказуються прізвище, ім'я застрахованого, рік народження, номер пас­порта, страхова сума. На кожного застрахованого оформляється індивідуальна сервісна картка, що містить дані про серію і помер поліса, термін страхування, контактні телефони страховика (його представника).

Слід мати на увазі, що в даному виді страхування не передбачається тривале лікування за кордоном, а домінує прагнення всіх компаній якнайшвидше при­вести потерпілого (хворого) в транспортабельний стан і відправити його на батьківщину. Отже, об'єктом страхування є майновий інтерес застрахованого, пов'язаний з відшкодуванням витрат на надання йому швидкої і невідкладної медичної допомоги, що виникла при настанні страховою випадку в період пе­ребування даної особи за кордоном.

Договір страхування діє тільки в межах країн, вказаних у страховому полісі. При цьому страховий захист не надається на території тієї країни, де застрахо­ваний має постійне місце проживання або громадянином якої є. Відповідаль­ність страховика починається тільки після перетину застрахованим кордону країни постійного мешкання (наявність штампу прикордонної служби в пас­порті) і припиняється при поверненні з поїздки з моменту перетину кордону у зворотному напрямі. За страхові випадки, що відбулися до вступу догово­ру страхування до сили, страховик відповідальності не несе [14, с. 11-13]. Страховими ви­падками визнаються такі події, що відбулися в період дії договору страху­вання:

— розлад здоров'я застрахованої особи в результаті нещасного випадку або хвороби під час поїздки за кордон;

—    смерть застрахованої особи в результаті нещасного випадку або хвороби.

При цьому під нещасним випадком розуміється раптова, ненавмисна подія, що відбулася із застрахованим під час його поїздки за кордон у період дії до­говору страхування і що супроводжується травмами, пораненнями, каліцтвами або іншими пошкодженнями, що призвели до гострого розладу здоров'я за­страхованого або його смерті. Хворобою вважається погіршення стану здоров'я застрахованого, при якому відсутність  термінового медичного втручання може спричинити серйозне порушення функцій організму, зокрема, стійку дисфунк­цію якого-небудь органу або загрозу життю застрахованого.

До страхових випадків не належать, випадки, що відбулися з туристом в стані алкогольного сп'яніння; лікування хронічних захворювань (за винятком загострень, що загрожують життю); лікування і протезування зубів (за винят­ком зняття гострого болю); переривання вагітності (за винятком наслідків травм, ударів або поранень, коли може виникнути загроза життю вагітної). У подібних випадках всі витрати, пов'язані з наданням медичної допомоги, опла­чуються туристом.

При настанні страхового випадку застрахований зобов'язаний негайно (до звернення до лікаря) звернутися в найближчий сервісний центр міжнародної мережі медичного сприяння — закордонного партнера страховика (адреси і телефони вказані в полісі) або інформувати про це страховика і повідомити причину звернення і якого роду допомога необхідна. У разі неможливості про­вести терміновий дзвінок у сервісний центр перед консультацією з лікарем або відправленням до клініки, застрахований повинен при першій нагоді зателефонувати страховику. При зверненні в клініку або до лікаря застрахований у будь-якому випадку має пред'явити свій страховий поліс (індивідуальну сер­вісну картку).

Слід зазначити, що поліс медичного страхування осіб, що тимчасово виїжд­жають за кордон, може бути оформлений як індивідуальний, так і груповий. В останньому випадку, тобто при оформленні групового страхового поліса, страхові компанії часто передбачають знижки. Знижки можуть бути також на­дані постійним клієнтам залежно від частоти виїздів за кордон і тривалості дії поліса.

Страховим випадком визнається розлад здоров'я застрахованої особи вна­слідок раптового захворювання або нещасного випадку, який настав у період дії договору, що вимагало надання швидкої і невідкладної медичної допомоги і спричинило за собою витрати медустанов. При цьому раптове захворювання трактується як різке погіршення стану здоров'я застрахованої особи, а нещас­ний випадок — раптова непередбачена подія, що відбулася із застрахованою особою, яка супроводжується травмами, пораненнями, каліцтвами та іншими пошкодженнями здоров'я.

У разі смерті застрахованої особи, страховик сплачує послуги швидкої не­відкладної медичної допомоги, які надавалися з метою порятунку життя люди­ни, а також у разі потреби транспортні послуги, пов'язані з доставкою тіла до державного кордону країни перебування.

Таким чином, страхування в туризмі є найважливішим елементом забезпе­чення гарантій, насамперед фінансових, пов'язаних з відшкодуванням збитку, завданого туристу в результаті нещасних випадків, аварій, катастроф, захво­рювань, смерті, псування особистого майна або багажу, надання неякісного обслуговування в туристичній діяльності.

Розділ ІІІ. ПРОБЛЕМИ СТРАХОВОЇ НЕОДНОРІДНІСТІ В СФЕРІ ТУРИЗМУ

3.1 Страхові технології в індустрії туризму

Актуальність проблеми страхування в туризмі в останній час є дуже важливою,  тому що в процесі страхування туристичних послуг визначається якість цих послуг та формується імідж всієї туристичної галузі. Треба зазначити,  що безпека для туриста –  це найголовніше,  та вона залежить перш за все від якісного страхування. Тож, страхування є повноцінним складником будь-кої туристичної подорожі, та саме за допомогою страхування відбувається захист, як туристів, так і їх майна.

Та, нажаль, страхування, через велику вірогідність помилок при взаємодії значної кількості незалежних партнерів, іноді стає негативним явищем для туристів.

Вивченням проблем з страховою неоднорідністю займалися такі вчені як Л.І. Рейтман, С.С. Осадець, Л.С.Руденко та інші. О. О. Охріменко, наприклад, вважає, що при страхуванні треба пропонувати туристам додаткові послуги,  які можуть бути конкретно не пов’язаними із страхуванням, проте вони цілісність страхового продукту та робитимуть його комплексним. Якщо подивитись на цю проблему з іншого боку,  Наталія Соболєва, директор департаменту особистого страхування УІСК „Інвестсервіс”, вважає, що серед причин,  які заважають розвитку страхування в Україні,  є досить часті зміни вимог посольств деяких країн до страхового покриття, обмеження переліку страхових компаній, чиї поліси приймаються при отриманні візи, та загальна неузгодженість між діями законодавчих і виконавчих органів влади.

Перш за все, сьогоднішній ринок страхування туристів –  це високо конкурентний ринок. Попит на страхові послуги у сфері туризму в Україні залежить, перш за все, від обов’язковості того чи іншого виду страхування,  а також від рівня ризиків потенційних страхувальників.  На жаль,  сьогодні,  як і в багатьох інших видах страхування, основним пріоритетом при виборі страховика, є найнижча ціна, а потім вже набір послуг, а ще потім фінансова надійність, досвід та партнери. Тому ціни на страхування зараз дуже низькі, а цей вид страхування високо ризикований.  Як завжди,  низька ціна забезпечує невисоку якість сервісу і мінімальні фінансові ліміти.