історико-культурні ресурси херсонської області та їх застосування в туристичній діяльності

звільнено Херсон, через деякий час фашисти  зовсім покинули територію краю.³⁰   Друга Світова   війна   та   тимчасова   німецька   окупація   завдали

народному господарству й архітектурному обличчю Херсона величезної шкоди. У повоєнний період усе це треба було відбудувати, заново спорудити нові промислові підприємства, заклади культури, освіти, житлові масиви.³¹

18

     Післявоєнні десятиріччя увійшли  в історію краю як період  докорінної реконструкції промисловості.  У цей час побудована Каховська  ГЕС. Серед досягнень 1950-1980 рр. треба відмітити освоєння рекреаційних  ресурсів узбережжя Чорного та  Азовського морів. Тут з’явилися  санаторії, пансіонати, піонерські  табори.³²

     У період розпаду СРСР і  проголошення незалежності України  на Херсонщині виник ряд громадських  організацій націонал-демократичного  і культурного напрямів, серед  яких Херсонський Кіш Українського  козацтва.

     Розпочалось відродження історико-культурної  спадщини краю. У Херсоні відновлено  пам’ятник князю Григорію Олександровичу Потьомкіну-Таврійському, почалась реконструкція кварталів старого міста та його композиційного центру – Успенського кафедрального собору.³³

     Херсонська область   продовжує    розвиватися    у    складі    незалежної  демократичної    України.   Її    багата    історія    захоплює   своєю    величчю туристів.

19 

2. ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ  ПОТЕНЦІАЛ ТУРИЗМУ  НА ХЕРСОНЩИНІ 

2.1. Пам’ятки та пам’ятні місця краю та їх використання в туризмі 

     Пам’ятки історії та культури  – важлива частина духовних  надбань людства, матеріалізована  історія, що несе у собі різнобічну  та багату інформацію про розвиток  матеріальної та духовної культури  суспільства. Вони служать джерелом  історичного пізнання, важливим  засобом формування світогляду  сучасників.

     Територія сучасної Херсонщини була заселена з давніх часів. Знайдені у різних районах області матеріали свідчать про перебування на цій території людини вже з епохи бронзи.

     Античне поселення «Глибока Пристань»  має статус пам’ятки археології національного значення.³⁴ Знаходиться за 2 км на захід від с. Софіївка, на корінному березі Дніпровського лиману, в урочищі «Глибока Пристань». Зі сходу та заходу обмежене глибокими давніми балками. Площа пам’ятки, що збереглася, не перевищує 20 га. Культурний шар міститься на глибині 0,5-1,0 м. Дослідженнями виявлено рів та залишки кам’яної кріпосної стіни, що оточують частину поселення, а також дві цитаделі усередині. Функціонування поселення припадає на другу половину V – першу половину III ст. до н. е. На ранньому етапі люди мешкали у напівземлянках, пізніше у наземних глиняно-кам’яних будівлях. Частина пам’ятки знищена розмиванням берегової смуги. Це античне поселення є достатньо привабливий об’єкт для використання у туристичній галузі.³⁵

     За 8 км на північний захід від с. Олександрівка, на березі Бузького лиману, в урочищі «Скелька» знаходиться античне городище  «Скелька». Відкрите

20

у 1895 р. та обстежене у 1909 р. В. Гошкевичем. Міститься на високому корінному березі. Зі сходу та заходу обмежене глибокими давніми балками. Ділиться на дві частини яругою, що за наявністю у ній зольника засвідчує її

існування за часу функціонування поселень. Пам’ятка двошарова. Основні культурні шари датуються кінцем V – III ст. до н. е. та I ст. до н. е. – III ст. н. е. Наявність невеличкої кількості знахідок другої половини VI – початку V ст. до н. е. засвідчує мешкання тут поселенців архаїчного античного періоду. Площа пам’ятки досягає 25-30 тис. кв. м. Потужність культурного шару – 1-1,2 м. Верхній культурний шар і є власне залишками укріпленого городища. Нижній шар – залишки неукріпленого поселення. Городище входило до оборонної системи Ольвійської держави. З 1997 р. постійний об’єкт діяльності «чорних археологів». ³⁶

     У смт Нижні Сірогози, Нижньосірогозького району знаходиться Скіфський курган «Огуз» (ІV ст. до н. е.) – найбільший скіфський курган на Херсонщині, розкопаний на межі XIX-XX ст., досліджений у 1981 р. Центральною поховальною спорудою слугував кам'яний склеп. 3 курганом «Огуз» дослідники ототожнюють могилу одного з синів славнозвісного скіфського царя Атея.³⁷

     Скіфський курган «Козел» (II пол. IV ст. до н. е.), що розташований у с. Новоолександрівка – один з найбільших скіфських курганів Таврії, був створений трохи пізніше. Він був досліджений наприкінці XIX ст. і вважається царським похованням.³⁸

     На території Каховського району біля с. Любимівка засноване скіфами після приходу у причорноморські степи сарматів Любимівське пізньоскіфське городище (III ст. до н. е. – III ст. н. е.). У давнину місто оточували кам'яні стіни та глибокий рів. Населення займалося землеробством, скотарством, рибальством, ремеслами, вело торгівлю з

21

грецькими колоніями. Городище проіснувало до вторгнення готів у III ст. У XIV-XV ст. на цьому місці знаходилося золотоординське місто Аслан-Кермен, у XVIII ст. – переправа запорозьких козаків. ³⁹

     Своєрідною «візитною карткою» бюсферного заповідника «Асканія Нова» є Половецькі кам'яні скульптури, т. зв. «кам'яні баби» (XII ст.). Тривалий час їх помилково приписували скіфам, насправді належать предкам кримських та ногайських татар, а також запорозьких та донських козаків – половцям, які кочували у степах Таврії у другій половині XI – на початку XIII ст. Виготовлення статуй пов'язане з поширеним у середовищі кочівників культом предків, деякі з них слугували межовими знаками на кордонах володінь різних родів. Асканійська колекція нараховує 14 скульптур, з яких

лише 3 чоловічі, що свідчить про високе становище жінки у половецькому суспільстві.⁴⁰

     Історію можна вважати сходинками, якими народ йде у майбутнє  з минулого. Для населення держави  потрібно знати кожну сходинку  того шляху. На жаль пам’яток, що відображають історію запорозького козацтва, залишилась незначна кількість.

     Фортеця Тягин, що в Бериславському районі, с. Тягинка, заснована у 1491 р. турками на місці генуезького замку. Складалась з цитаделі та укріпленого передмістя. Була одним з форпостів Османської імперії на нижньому Дніпрі. У 1492 р. під Тягином українські козаки з Києва та Черкас дали перший бій туркам. У 1673 р. кошовий отаман Іван Сірко атакував фортецю Тягин. Твердиня припинила своє існування наприкінці XVII ст. у зв'язку з походами гетьмана Івана Мазепи у пониззя Дніпра. У 1914 р. Тягин досліджував український археолог Віктор Гошкевич. Дотепер збереглися рештки оборонних валів цитаделі та частини міських укріплень. У 1992 р. на  

22

честь 500-річчя  першого бою українських козаків  з турками у Тягинці був  встановлений монумент «Козацька Слава».⁴¹

     Кам'яні козацькі хрести. У XVII-XVIII ст. на місці сучасного с. Станіслав знаходилися однойменний запорозький зимівник, козацька переправа та рибні промисли. На сільському кладовищі збереглося кілька кам'яних хрестів 1769 р. оригінальної архітектурної форми. Найстаріші з них належать запорозьким козакам. ⁴²

     Прогноївська паланка  Запорозької Січі, що збереглася у с. Геройське, заснована у 1735 р. для охорони запорозьких солепромислів. Проіснувала до 1769 р. Пізніше тут знаходився Кіш чорноморських козаків. Оригінальною пам'яткою старовини є руїни храму Казанської ікони Божої Матері, зведеного у 1898 р. коштом нащадка козацько-старшинського роду Григорія Капусти. У 1993 р. у селі був відкритий пам'ятник козакам Прогноївської паланки.⁴³

     Залишки Збур'ївської  фортеці у с. Стара Збур'вка. Фортеця була споруджена російськими солдатами та запорозькими козаками близько 1774 р. у системі укріплень Кінбурнського плацдарму. У 1787-1788 рр. у фортеці неодноразово бував видатний російський полководець Олександр Суворов. Тут несли службу підрозділи Таврійського єгерського корпусу та Катеринославського козацького війська. До наших днів збереглися залишки земляних фортечних валів. ⁴⁴

     Поблизу с. Республіканець Бериславського району була Кам'янська Запорозька Січ, заснована у 1709 р. запорожцями-учасниками національно-визвольного руху під проводом гетьмана Івана Мазепи. У 1711 р. була зруйнована російськими військами, які змусили козаків перейти під протекцію кримського хана. Відновлена у 1730 р., проіснувала до 1734 р.  

23

Кам'янська Січ – єдина з восьми запорозьких столиць, яка порівняно непогано збереглася донині. ⁴⁵

     Введенська церква (1726 р.) розташована у м. Берислав. Була зведена у прикордонній запорозькій фортеці Переволочна, звідки перевезена на плотах до Борислава у 1784 р. Після побудови у центрі міста кам'яного Воскресенського собору перенесена на околицю, де знаходиться й нині. Є унікальною пам'яткою дерев'яного культового зодчества запорозьких козаків.⁴⁶

     У  70-х рр. XIX ст. була збудована церква св. Іоакіма і Анни, у                      с. Преображенка. Вона виконана у модернізованих формах романського стилю і є оригінальною пам'яткою культового зодчества.⁴⁷

     Заслуговує уваги й Греко-Софіївська церква в ім'я Різдва Пресвятої Богородиці, що є пам'яткою архітектури  у  м. Херсоні. Церкву було освячено 10 листопада 1780 р. Засновниками храму були греки – одні з перших поселенців міста Херсон. Спочатку будівля була дерев’яною, 1808 р. її було частково перебудовано на кам’яну і храм освячено в ім’я Різдва Богородиці. Донині будівля церкви Різдва Богородиці зберегла свій первісний вигляд.⁴⁸

     Свято-Григоріївський Бізютів монастир, що знаходиться у  с. Червоний Маяк. Заснований у 1781 р. старцем Феодосієм (Масловим) як Софронієва пустинь. У 1803 р. зреформований у Григоріє-Бізюків монастир. Будувався на кошти і за допомогою чорноморських козаків. На початку XX ст. увійшов у п'ятірку найбагатших монастирів Російської імперії. Обитель мала кінний завод, сади, виноградники, млини, маслобійні, пристані, електростанцію, систему водопостачання. У роки радянської влади монастир був закритий, частина споруд зруйнована. У 1992 р. святиня відновила свою

24

діяльність. Донині збереглися печерні келії (XVIII ст.), стіни з вежами (1817 р.), брама (1898 р.), зимовий Покровський собор (поч. XX ст.), трапезна (поч. XX ст.), архієрейські палати (поч. XX ст.), Спаська (нині Покровська) церква (поч. XX ст.), фонтани, ряд господарських будівель.⁴⁹

     Корсунський монастир був заснований у с. Корсунка в 1784 р. старообрядцями, які втекли на Південь від переслідувань з боку офіційної православної церкви. У другій половині XIX ст. приєднаний до православ'я. За часів Радянської влади закритий, частина споруд зруйнована. Дотепер збереглися мурована огорожа з баштою та брамою (кінець XVIII ст.), Димитріївська церква (1797-1802 рр.), трапезна з Михайлівською церквою (1804 р.), а також декілька господарських будівель.⁵⁰

     Однією з найраніших культових споруд Херсона є Свято-Катерининський собор (1782-1787 рр.). Собор було побудовано на місці колишньої дерев'яної Михайлівської церкви. Пам'ятка у стилі класицизму, хрестоподібна у плані. В основі споруди — простий та ясний план однобанної хрещатої церкви з трьома притворами та апсидою. Центральне приміщення перекрите шоломоподібним куполом на низькому барабані. Інтер'єр собору, завдяки зрізаним кутам підкупольних стовпів, м'яким лініям підпружніх арок та вікон, здається дуже світлим. Дуже красиве декоративне обрамлення стін, до якого входять горизонтальна рустовка, пілястри, вікна прямокутної та круглої форми, напівовальні ніші зі скульптурами святих. Цей собор є пам’яткою архітектури.⁵¹

     Ще одна з церковних пам’яток – кірха св. Петра і Павла (1885 р.), що на території сучасної Бериславщини (с. Зміївка). Споруджена німецькими колоністами села Шлагендорф (з 1915 р. у складі с. Зміївка) в архітектурних традиціях романського стилю. У роки радянської влади закрита і частково  

25

зруйнована. Наприкінці XX ст. кірха реставрована, у ній відновлено богослужіння.⁵²

     У м. Берислав знаходиться кладовище воїнів Кримської війни (1855 р.). У розпалі боїв за Севастополь у 1855 р. настоятель Успенської церкви м. Берислава отець Олександр Калюжний заснував тимчасовий військовий напівшпиталь, який діяв з червня по листопад. Тут розміщували поранених та хворих солдатів російської армії, а також військовополонених французів та англійців. Через низький рівень медичного обслуговування та постійну нестачу медикаментів чимало севастопольських героїв померли від ран і хвороб. У братській могилі на військовому кладовищі знайшли останній притулок 532 солдатів, моряків та козаків. Дотепер збереглися два кам'яні хрести та каплиця, зведена у романському стилі у пам'ять захисників Севастополя. ⁵³

     На території с. Бургунка Бериславського району розміщена унікальна пам’ятка – Міст Катерининського тракту XVIII ст. Кам'яний трипролітний арковий міст через Бургунську балку споруджений у римському стилі напередодні подорожі Катерини II у Крим у 1787 р. Тоді ж було збудовано й Катерининську милю (1787 р.) у с. Осокорівка. Миля встановлена напередодні подорожі Катерини II до Криму 1787 р. і являє собою пірамідальний обеліск, котрий слугував дороговказом. Катерининська миля зараз одна з небагатьох пам'яток подібного роду, що збереглася на території України.⁵⁴