Загальний стан транспорту країни

 

Фінансове забезпечення виконання Програми

     Фінансування  Програми    здійснюється   за   рахунок   коштів державного  бюджету,   місцевих   бюджетів,   кредитів,   лізингу, підприємств, а також інших джерел.

 

Очікувані результати виконання Програми

     Виконання  Програми дасть можливість забезпечити:

• реалізацію державної     політики     у     сфері    міського електротранспорту;
• збереження мережі міського електротранспорту,  його сталу  таефективну р оботу;
• підвищення якості   та   безпеки   транспортних   послуг,  що надаються міським електротранспортом;
• доведення зносу основних фондів міського електротранспорту до рівня експлуатаційної безпеки;
• зменшення питомих витрат з надання транспортних послуг;
• зменшення обсягів    споживання    нафтопродуктів,   ощадливе використання енергоресурсів;
• розв'язання транспортної проблеми  у  містах,  де  функціонує міський електротранспорт, та поліпшення їх екологічного стану;
• розвиток вітчизняного   виробництва   трамвайних   вагонів  і тролейбусів;
• створення умов для залучення додаткових  інвестицій  у  сферу міського електротранспорту, його пріоритетного розвитку у містах з підвищеним рівнем забруднення навколишнього природного  середовища та у зонах масового відпочинку.

 

Автотранспорт. Суттєво знизились рівень комфортності, якість пасажирських перевезень та їх безпека. Наповнення салонів автобусів загального користування досягло 6 чоловік на квадратний метр, що майже вдвічі перевищує світовий рівень.

Підвищення аварійності при зменшенні обсягів перевезень пояснюється різким ростом чисельності перевізників, більшість яких не має досвіду організації перевезень, необхідної професійної підготовки щодо безпеки обслуговування, відповідної технічної бази. За даними перевірок МВС і Мінтрансу у приватних перевізників більше 75 % автобусів експлуатувались несправними, порушуються режими праці і відпочинку водіїв, тривалість робочої зміни в 1,5...2 рази перевищує нормативну.

Пасажирські автомобільні перевезення, які, на відміну від залізничного транспорту, знаходяться поза державною власністю, потребують особливої уваги і зусиль з боку державних органів, фахівців і громадських організацій.

   Пропозиції до розв’язання проблеми.

Щоб не допустити занепаду міського транспорту, треба вжити  таких заходів:

• уточнити повноваження виконавчої влади різних рівнів щодо міського електротранспорту, виходячи з принципу збалансованості прав та відповідальності (насамперед визначити роль держави, в тому числі запровадити ліцензування транспортних послуг);
• створити повноцінний орган управління міським транспортом, який би відповідав статусу підприємств і був спроможний вирішувати питання їх функціонування на загальнодержавному рівні, а саме: здійснювати нормативне і законодавче забезпечення; проводити єдину технічну політику (уніфікація технічних характеристик транспортних засобів, чітке визначення умов роботи і вимог безпеки); здійснювати державний контроль за технічним станом міського електротранспорту.
• скасувати пільги на проїзд усім громадянам, за вийнятком тих, хто безпосередньо потребує соціального захисту (діти, інваліди, пенсіонери, старші від 70 років);
• створити підприємствам міського електротранспорту рівні умови з іншими перевізниками щодо встановлення тарифів, відносин з пасажирами, які користуються пільгами на проїзд;
• вилучити підприємства міського електротранспорту з переліку підприємств, які не підлягають приватизації;
• створити умови, за яких підприємства міського транспорту були б заінтересовані у підвищенні ефективності своєї роботи, знаходженні резервів за рахунок оптимізації транспортної роботи (використання рухомого складу різної місткості, підвищення швидкості тощо), вдосконаленні структури та скороченні чисельності працівників управління (про відсутність такої заінтересованості свідчить той факт, що, незважаючи на значний спад обсягів транспортної роботи, чисельність працівників практично не зменшилася);
• підвищення якості обслуговування;
• покращення кадрової й соціальної політики

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

За всіх часів і народів  транспорт відігравав важливу роль. На сучасному етапі значення його невимірно зросло. Сьогодні існування  будь-якої держави немислимо без  могутнього транспорту. Тому під впливом  економіки, що розвивається, росту населення  і ряду інших об’єктивних факторів транспорт, як галузь народного господарства повинний безупинно рости і удосконалюватися.

Україна має необхідні  стартові умови для удосконалення  сучасної системи транспортних комунікацій, що відповідала б європейським стандартам. До них насамперед відносяться: необхідність корінного технічного переоснащення  галузі й істотних організаційних змін у всіх видах транспорту; достатня ресурсна база і рівень розвитку техніки  і технології; наявність кваліфікованого  трудового потенціалу і передових  науково-технічних розробок; вигідні  природно-кліматичні і географічні  характеристики території; наявність  конкурентно здатних науково-технічних  проектів, що пройшли відповідну експертизу і готові до реалізації; зацікавленість закордонних інвесторів у розміщенні капіталів в Україні; стійка тенденція  до визнання України світовою співдружністю  як європейської держави, з якою бажано мати стабільні ділові відносини  на широкій і довгостроковій основі і які в перспективі будуть впливати на ключові проблеми європейської політики; наявність затвердженої концепції  створення і функціонування в  Україні національної мережі міжнародних  транспортних коридорів.

Незважаючи на адміністративно  – господарську самостійність, усі  види транспорту знаходяться у відомій  взаємозалежності  і впливають  як на перевізний процес безпосередньо, так і на кінцевий техніко –  економічний результат діяльності.

Проблеми подальшого розвитку з реформуванням інших галузей, оскільки обсяги продукції промисловості, сільського господарства, будівництва  та торгівлі переважно і визначають завантаження транспортної системи.

Актуальною проблемою  транспортного комплексу України  є незадовільний стан його виробничої бази. Тому у перспективі пріоритетним напрямком технічної політики щодо транспорту має бути оновлення його рухомого складу на основі розвитку вітчизняного транспортного машинобудування. У перспективі планується здійснити поступовий перехід на нові принципи організації та управління транспортним процесом запровадження автоматизованих центрів управління доставкою вантажів.

В цілому формування і розвиток національної транспортної системи  України потребує ефективного державного регулювання діяльності промислових  підприємств за такими напрямками: створення ринку транспортних послуг; забезпечення технологічної та екологічної  безпеки транспорту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література:

 

1. Аксенов И. Я. Единая транспортная система.: Учебн. для вузов. – М.: А 42 Высш. шк., 1991. – 383 с.

 

2. Экономическая география транспорта: Учебник для вузов. Под ред. Казанского Н. Н. - М.: Транспорт, 1991. – 280 с.

 

3. Громов Н. Н., Персианов В. А. Управление на транспорте: Учебник для вузов. -  М.: Транспорт, 1990. – 336 с.

 

4. Масляк П.О., Шищенко П.Г. Географія України: Пробний підруч. для 8 – 9 кл. серед. шк. – К.: Зодіак-ЕКО, 1997. – 432 с.

 

5. Офіційний сайт Міністерства палива та енергетики України - mpe.kmu.gov.ua

 

6. Офіційний сайт Міністерства транспорту та зв’язку України - www.mintrans.gov.ua

 

7. Офіційний сайт Державного комітету статистики України - ukrstat.gov.ua

 

8. Яцківський Л.Ю., Зеркалов Д.В. Загальний курс транспорту: Навчальний посібник.- К.: Арістей, 2007. – 544 с.