Загальнообов’язкове державне пенсійне страхування

Св — сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць;

В —  мінімальний страховий внесок за відповідний місяць.

Періоди роботи після призначення пенсії зараховуються до страхового стажу  на загальних підставах.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, за невеликим винятком.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності Законом про пенсійне страхування, зараховуються до страхового стажу  в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

При цьому за кожний повний рік стажу  роботи, до набрання чинності вказаним Законом, на підземних роботах, на роботах  з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за списком  № 1 виробництв, робіт, професій, посад  і показників, затвердженим Кабінетом  Міністрів України [8], зайнятість на яких давала право на пенсію на пільгових  умовах, до страхового стажу додатково  зараховується по одному року.

Пенсії за віком у солідарній системі.

Застраховані  особи мають право на призначення  пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками — 55 років  та наявності страхового стажу не менше п’яти років [2, 26].

Розмір  пенсії за віком обчислюється за формулою, визначеною в ст. 27 Закону «Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування»:

П = Зп х Кс,

де  П — розмір пенсії у гривнях;

Зп — заробітна плата, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;

Кс — коефіцієнт страхового стажу.

Коефіцієнт  страхового стажу визначається залежно  від величини оцінки одного року страхового стажу:

Кс = См х Вс / 100 % ? 12,

де  Кс — коефіцієнт страхового стажу;

См  — сума місяців;

Вс — величина оцінки одного року страхового стажу (1 % у солідарній системі)

Коефіцієнт  страхового стажу не може перевищувати 0,75.

Для визначення пенсії буде враховуватись  заробітна плата в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати, із якої сплачуються  страхові внески (з 1.01.2005 р. — 4100 грн на місяць).

За  бажанням застрахованої особи частина  розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності Законом про пенсійне страхування, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а  частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, — відповідно до нового Закону.

При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених Законом для відповідних категорій  пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж  розмір трудової пенсії за віком з  урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.

Розмір  пенсії за віком, обчислений відповідно до частини першої статті 27, не обмежується.

Мінімальний розмір пенсії за віком за наявності  у чоловіків 25, а у жінок — 20 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність [12, 2].

За  наявності страхового стажу меншої тривалості пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком.

Особі, яка набула право на пенсію за віком, але після досягнення пенсійного віку виявила бажання працювати  і одержувати пенсію з більш пізнього строку, пенсія за віком призначається  з урахуванням страхового стажу  на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру  пенсії за віком за кожний повний рік страхового стажу після досягнення пенсійного віку в такому порядку [2, 29]:

При цьому підвищення розміру пенсії за неповний рік страхового стажу  не здійснюється.

Пенсії у зв’язку з інвалідністю в солідарній системі

Підставою для призначення пенсії з інвалідності, на відміну від пенсії за віком, є  чітко виражена непрацездатність громадянина. Підставою для встановлення інвалідності є стійке порушення функцій організму, яке ставить хворого перед  необхідністю припинити професійну діяльність чи значно змінити її умови. Встановлення інвалідності проводять медико-соціальні експертизи (МСЕК) на підставі Порядку організації та проведення МСЕК, затвердженого Постановою КМУ від 4 квітня 1994 року.

Поняття «інвалідність» нерозривно пов’язане  з групою інвалідності. Залежно від ступеня втрати працездатності інвалідність є трьох груп. В інструкції «Про встановлення груп інвалідності», затвердженій МОЗ України 28 грудня 1991 року, перераховано конкретні анатомічні дефекти й соціальні підстави для встановлення кожної з трьох груп інвалідності.

Законодавством  передбачено строки встановлення групи  інвалідності. Вони встановлюються залежно  від стану здоров’я та віку інваліда. Оскільки інвалідність настає внаслідок  захворювання, то може настати й  одужання. Тому проводяться періодичні огляди через 1—3 роки. Особам пенсійного віку, які мають анатомічні дефекти, та деяким іншим інвалідність встановлюється довічно. В цих випадках переосвідчення може здійснюватися лише за заявою інваліда.

Пенсія  у зв’язку з інвалідністю призначається  в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов’язаного  з роботою, інвалідності з дитинства), за наявності страхового стажу [2, 32]:

до  досягнення особою 23 років включно  — 2 роки;

від 24 років до досягнення особою 26 років  включно — 3 роки;

від 27 років до досягнення особою 31 року включно — 4 роки;

для осіб 32 років і старших — 5 років.

Якщо  інвалідність настала в період проходження  строкової військової служби, то пенсія у зв’язку з інвалідністю призначається  особі незалежно від наявності  страхового стажу.

Пенсія  у зв’язку з інвалідністю призначається  незалежно від того, коли настала  інвалідність: у період роботи, до влаштування  на роботу чи після припинення роботи [2,30].

Пенсія  у зв’язку з інвалідністю від  нещасного випадку на виробництві  та професійного захворювання призначається  відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне  страхування від нещасного випадку  на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Пенсія  у зв’язку з інвалідністю залежно  від групи інвалідності призначається  в таких розмірах:

інвалідам I групи — 100 відсотків пенсії за віком;

інвалідам II групи — 90 відсотків пенсії за віком;

інвалідам III групи — 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 Закону про пенсійне страхування.

Така  пенсія призначається на весь строк  установлення інвалідності. Інвалідам  чоловікам старшим 60 років і жінкам старшим 55 років пенсії у зв’язку  з інвалідністю призначаються довічно. Повторний огляд цих інвалідів  провадиться тільки за їх заявою.

У разі зміни групи інвалідності пенсія в новому розмірі виплачується з  дня зміни групи інвалідності. Якщо особа визнана інвалідом  нижчої групи, пенсія виплачується за попередньою групою до кінця місяця, в якому змінено групу інвалідності. У разі визнання особи, яка пройшла повторний огляд, здоровою пенсія виплачується до кінця місяця, по який установлено інвалідність. Якщо заінтересована особа не з’явилася в органи медико-соціальної експертизи на повторний огляд у визначений для цього строк, виплата пенсії у зв’язку з інвалідністю припиняється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому вона мала з’явитися на повторний огляд.

У випадку  пропуску строку повторного огляду медико-соціальної експертизи інвалідом з поважних причин або в разі визнання його знову інвалідом виплата пенсії у зв’язку з інвалідністю відновлюється з дня, з якого припинено виплату, до дня повторного огляду, але не більш як за три роки, якщо орган медико-соціальної експертизи визнає його за цей період інвалідом. При цьому якщо під час повторного огляду інваліда переведено на іншу групу інвалідності (вищу або нижчу), пенсія за зазначений період виплачується за попередньою групою інвалідності.

Якщо  виплату пенсії інвалідові було припинено  у зв’язку з відновленням здоров’я або якщо він не отримував пенсії внаслідок нез’явлення на повторний  огляд без поважних причин, то в  разі наступного визнання його інвалідом  виплата раніше призначеної пенсії поновлюється з дня встановлення інвалідності знову за умови, що після  припинення виплати пенсії минуло не більше п’яти років.Якщо минуло більше п’яти років, пенсія призначається знову на загальних підставах.

Органи  медико-соціальної експертизи зобов’язані  повідомляти територіальним органам  Пенсійного фонду в порядку, встановленому законодавством, про результати повторного огляду осіб, яким призначена пенсія у зв’язку з інвалідністю, та про нез’явлення цих осіб на зазначений огляд.

Пенсія у зв’язку з утратою  годувальника в солідарній системі

Пенсія  у зв’язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які  були на його утриманні, за наявності  в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії у зв’язку  з інвалідністю, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у  частині другій статті 32 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», — незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв’язку з утратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки  і чоловік (дружина) померлого, які  не були на його утриманні, мають право  на пенсію у зв’язку з утратою  годувальника, якщо втратили джерело  засобів для існування.

Непрацездатними членами сім’ї вважаються:

1) чоловік  (дружина), батько, мати, якщо вони  є інвалідами або досягли пенсійного  віку;

2) діти (у тому числі діти, які народилися  до спливу 10 місяців із дня  смерті годувальника) померлого  годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у вищих навчальних закладах I—IV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладах, — до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти — до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;

3) чоловік  (дружина), а в разі їх відсутності  — один з батьків або брат  чи сестра, дідусь чи бабуся  померлого годувальника незалежно  від віку і працездатності, якщо  він (вона) не працюють і зайняті  доглядом за дитиною (дітьми) померлого  годувальника до досягнення нею  (ними) 8 років.

До  членів сім’ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, належать особи, зазначені в п.п. 1—3, якщо вони:

1) були  на повному утриманні померлого  годувальника;

2) одержували  від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним  і основним джерелом засобів  для існування.

Члени сім’ї померлого годувальника, для  яких його допомога була постійним  і основним джерелом засобів для  існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти  на пенсію у зв’язку з утратою  годувальника.

Усиновлені  діти мають право на пенсію у зв’язку  з утратою годувальника нарівні  з рідними дітьми. Пасинок і падчерка мають право на пенсію у зв’язку з утратою годувальника нарівні з рідними дітьми, якщо вони не одержували аліментів від батьків. Неповнолітні діти, які мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника, зберігають це право і в разі їх усиновлення. Положення, що стосуються сім’ї померлого, відповідно поширюються і на сім’ю особи, визнаної безвісно відсутньою або оголошеною померлою у встановленому законом порядку.

Пенсії  у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного  випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Пенсія  у зв’язку з утратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім’ї  — 50 відсотків пенсії за віком померлого  годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім’ї — 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними  частками. Дітям-сиротам пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається виходячи з розміру пенсії за віком кожного з батьків. Пенсія у зв’язку з утратою годувальника призначається на весь період непрацездатності, а членам сім’ї, які досягли пенсійного віку, — довічно. Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім’ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.

На  всіх членів сім’ї, які мають право  на пенсію у зв’язку з утратою  годувальника, призначається одна спільна  пенсія. На вимогу члена сім’ї із загальної суми пенсії виділяється  його частка, яка виплачується окремо [2, 39].

Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії у  солідарній системі. Призначення, перерахунок та виплата пенсії