Недержавні пенсійні фонди в Україні

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………………3

1. Суть, структура та види НПФ в Україні…………………………………………..4

2. Доходи та витрати НПФ………………………………………………………...…9

3. Переваги та недоліки НПФ ……………………………………………………....13

ВИСНОВКИ.……………………………………………………………………..…..15

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………….16 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

      Актуальність  теми дослідження. Одним із найважливіших здобутків України протягом останніх кількох років є реформування пенсійної системи з метою підвищення рівня соціального захисту населення. Необхідність структурного реформування системи пенсійного забезпечення населення країни є очевидною.

      У сфері пенсійного забезпечення зміни  проявилися в запровадженні приватного (недержавного) пенсійного забезпечення, яке функціонує в багатьох державах світу. У свою чергу, це спричинило появу якісно нових суб'єктів права - недержавних пенсійних фондів, яким властивий особливий цивільно-правовий статус, що пояснюється специфікою виду їхньої діяльності.

      Метою роботи є вивчити основні аспекти розвитку недержавних пенсійних фондів в Україні, визначити місце недержавного пенсійного забезпечення в системі пенсійного забезпечення, вивчити оподаткування прибутку НПФ.

      Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають з приводу цивільно-правового статусу НПФ. 

      Предметом дослідження є наукові погляди, ідеї, нормативно-правові акти України, які регулюють цивільно-правовий статус НПФ, практика їх застосування.

      Основними завданнями даної роботи:

• розглянути механізм функціонування НПФ;
• виявити джерела формування доходів і структуру видатків недержавного пенсійного фонду України
• визначити переваги та недоліки НПФ та запропонувати шляхи їх вирішення.

      Вагомий внесок у формування національного  забезпечення зробили: С.Березіна, Б. Зайчук, М. Вінер, В. Геєць, В. Гордієнко, Ю. Драбкіна, С. Злупко, В. Колбун, Е. Лібанова, Б. Надточій.

1. СУТЬ, СТРУКТУРА ТА ВИДИ НЕДЕРЖАВНИХ ПЕНСІЙНИХ ФОНДІВ В УКРАЇНІ

      Недержавний пенсійний фонд (НПФ) — це фінансова установа, що працює винятково для пенсійного забезпечення громадян і має статус неприбуткової організації. Фонд залучає пенсійні внески вкладників, інвестує кошти з метою їхнього збільшення та захисту від інфляції, а пізніше здійснює пенсійні виплати учасникам за рахунок накопичених пенсійних активів.

      Недержавні пенсійні фонди (НПФ) є новими фінансовими інституціями для переважної більшості населення. Проте, в світі вони є одними з найбільш популярних засобів здіснення заощаджень, в тому числі на старість, на противагу банківським депозитам та іноземній валюті.

     Недержавний пенсійний фонд (НПФ) - є юридичною особою, яка діє згідно закону України від 1 січня 2004 року «Про недержавне пенсійне забезпечення».

Станом  на 01.11.2005 року вже зареєстровано 55 недержавних пенсійних фондів та 35 адміністраторів НПФ. У 2008 році кількість учасників недержавних пенсійних фондів збільшилася до 482,5 тисячі, а загальна сума пенсійних внесків досягла 582,9 мільйона гривень.

     Фонд  має статус організації, основною метою  якої не є отримання прибули, яка  функціонує і здійснює діяльність з  метою накопичення пенсійних внесків з подальшим управлінням пенсійними активами і здійсненням пенсійних виплат

     Учасником НПФ може бути будь-яка фізична  особа як громадяни України, так  іноземці та особи без громадянства.

     Особа, що сплачує кошти (що називаються пенсійними внесками) на користь учасника НПФ, є вкладником фонду.

     Всі недержавні пенсійні фонди мають  статус неприбуткової організації, тобто їх прибуток не розподіляється між засновниками фонду, а направляється  для збільшення пенсійних активів  своїх вкладників.

Додаткову недержавну пенсію можна одержувати поряд з державною. Розмір пенсії з НПФ не залежить від трудового  стажу, на відміну від державної  пенсії, а залежить від суми коштів учасника, накопичених в НПФ. Пенсійні накопичення учасника НПФ формуються за рахунок пенсійних внесків та доходу від їх інвестування за вирахуванням адміністративних витрат на обслуговування фонду. Чим нижче адміністративні витрати, тим більшою буде сума накопичень. Але у будь-якому разі оплата послуг обслуговуючих компаній не може перевищувати встановлених граничних розмірів.

      Частка  інвестиційного доходу, що додається  до суми внесків, значною мірою залежить від тривалості участі в НПФ –  чим раніше стати учасником фонду, тим більшу суму пенсійних коштів можна накопичити. При цьому в НПФ можна робити порівняно невеликі періодичні внески.

      НПФ може виплачувати пенсію на визначений строк, а також одноразову виплату  у передбачених випадках. Крім того, учасник, досягнувши пенсійного віку, може перерахувати пенсійні кошти з  НПФ до страхової організації і отримувати довічну пенсію. Учасник НПФ самостійно визначає свій пенсійний вік та строк виплати пенсії. Пенсійний вік може бути меншим або більшим від загального пенсійного віку для державної пенсії, але не більш ніж на 10 років, тобто для жінок – це 45-65 років, а для чоловіків – 50-70 років.

      Строк виплати пенсії на визначений строк  може становити 10 або більше років, і при розрахунку пенсії сума накопичених  пенсійних коштів розподіляється на весь строк [2, с . 28 ].

      Недержавні  пенсійні фонди бувають трьох видів:

1. Відкритий пенсійний фонд - його засновниками можуть бути будь-які юридичні особи (крім тих, діяльність яких фінансується за рахунок державного бюджету України або місцевих бюджетів), а учасниками будь-які фізичні особи, незалежно від місця й характеру їхньої роботи.

     Вкладниками відкритого пенсійного фонду є будь-які юридичні чи фізичні особи.

     Учасниками відкритого пенсійного фонду є будь-які фізичні особи, незалежно від місця і характеру їх роботи.

У недержавному пенсійному фонді його учасники можуть бути одночасно і вкладниками.

     Переваги  відкритого пенсійного фонду:

• вкладниками пенсійного фонду є будь-які юридичні чи фізичні особи, незалежно від місця і характеру їх роботи;
• підприємство може самостійно визначати порядок сплати і розрахунку внесків на користь кожного учасника;
• у разі припинення сплати підприємством пенсійних внесків до відкритого пенсійного фонду, не обов'язково повідомляти про таке рішення відповідний уповноважений державний орган;
• підприємство може встановлювати розмір пенсійних внесків залежно від стажу чи віку працівника; сплачувати внески можна диференційовано – на користь визначених груп чи окремих працівників;
• учасники відкритого пенсійного фонду мають право залишатися його учасниками у разі припинення здійснення пенсійних внесків на їх користь.

2. Корпоративний пенсійний фонд - його засновниками можуть бути юридичні особи-роботодавці, до яких можуть приєднуватися роботодавці-платники. Учасниками фонду можуть бути винятково фізичні особи, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з роботодавцями-засновниками й роботодавцями-платниками такого фонду.

     Вкладниками корпоративного пенсійного фонду можуть бути засновники, роботодавці-платники (бюджетні установи – в особливому порядку), працівники засновників і роботодавців-платників.

        Учасниками корпоративного пенсійного фонду можуть бути тільки фізичні особи, що перебувають (перебували) у трудових відносинах з роботодавцями-засновниками і роботодавцями-платниками такого фонду [6, с.101-103].

     Особливості корпоративного пенсійного фонду:

• рішення про створення корпоративного пенсійного фонду, затвердження статутних документів, будь-які зміни, внесені до статуту чи пенсійних схем фонду, мають узгоджуватися з трудовим колективом і бути записані в колективному договорі;
• засновниками чи роботодавцями-платниками корпоративного пенсійного фонду можуть бути роботодавці - юридичні особи, які здійснюють свою діяльність беззбитково не менш ніж упродовж одного фінансового року, крім випадків реорганізації юридичної особи;
• підприємство-засновник (чи роботодавець-платник, що приєднався) зобов'язано здійснювати відрахування на користь усіх своїх працівників як відсоток від їхньої заробітної плати;
• роботодавець має право застосовувати прогресивну шкалу відсотків відрахувань щодо суми заробітної плати залежно від віку працівників і (чи) від їхнього стажу роботи на даному підприємстві зі встановленням однакового відсотка відрахувань пенсійних внесків для кожної визначеної групи працівників;
• засновники чи роботодавці-платники корпоративного пенсійного фонду не можуть бути зберігачем, аудитором, компанією з управління активами та адміністратором фонду крім випадків, передбачених Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення»;
• перериваючи трудові відносини з підприємством-засновником чи роботодавцем-платником корпоративного пенсійного фонду, людина втрачає право залишатися учасником такого фонду і має перевести всі свої кошти з цього фонду в будь-який відкритий пенсійний фонд, страхову компанію чи банківську установу.

3. Професійний пенсійний фонд - його засновниками можуть бути об'єднання юридичних осіб-роботодавців або фізичних осіб, включаючи профспілки або фізичних осіб, зв'язані за родом їхньої професійної діяльності. Учасниками такого фонду можуть бути винятково фізичні особи, зв'язані за родом їхньої професійної діяльності.

     Вкладниками професійного пенсійного фонду можуть бути засновники, юридичні або фізичні особи, пов'язані за родом їх професійної діяльності, визначеної в статуті професійного пенсійного фонду.

     Учасниками професійного пенсійного фонду можуть бути виключно фізичні особи, пов'язані за родом їх професійної діяльності, визначеної в статуті фонду.

      Особливості професійного пенсійного фонду:

• підприємство не може стати вкладником професійного пенсійного фонду, якщо рід діяльності потенційних учасників не відповідає формулюванню, прописаному в статуті фонду;
• засновники професійного пенсійного фонду не можуть бути зберігачем, аудитором, компанією з управління активами та адміністратором фонду, крім випадків, передбачених Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення».

     Юридичні  особи, що входять до складу засновників ППФ, мають право прийняти рішення щодо тимчасового припинення сплати пенсійних внесків із власних коштів на період до одного року. Таке рішення необхідно погодити з відповідним уповноваженим державним органом, повідомити всіх учасників, КУА, АПФ і зберігача. Якщо в колективному договорі було передбачено сплату таких пенсійних внесків, умовою ухвалення рішення також є внесення відповідних змін до нього.

     У разі якщо після закінчення року з  дня припинення сплати внесків засновник  ППФ не відновляє їхню сплату з  власних коштів, він зобов'язаний вийти зі складу засновників цього  фонду.

     Слід  зазначити, що законодавцем планується впровадження обов'язкової сплати роботодавцями пенсійних внесків за працівників, зайнятих на роботах з важкими чи шкідливими умовами праці, як у професійні, так і в корпоративні НПФ. 
 

2. ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ ДОХОДІВ І СТРУКТУРА ВИДАТКІВ НЕДЕРЖАВНОГО ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ

      Витрати недержавного пенсійного  фонду  -  зменшення  економічних  вигід у вигляді скорочення суми пенсійних активів фонду  без  відповідного скорочення  суми  його зобов'язань або збільшення суми зобов'язань фонду без відповідного збільшення суми його пенсійних активів;