Медицинское страхование

      Третя група — особи, праця яких пов'язана з особливим ризиком, щодо настання нещасного випадку: працівники карного розшуку, ДАІ, цивільної авіації; випробувачі автомашин і літаків; артисти цирку, які виконують трюки на канатах, трапеціях, акробати, гімнасти, автомотогонщики, дресирувальники диких звірів, наїзники коней, каскадери; водії транспортних засобів; у гірничодобувній промисловості (особи, які виконують роботи в підземних умовах, бурильники нафтових і газових свердловин; ті, чиїм місцем роботи є гірнича і газорятувальна служба; працівники, пов'язані з виробництвом, зберіганням, випробуванням вибухових, отруйних речовин; водолази; особи, чия робота пов'язана з мисливством, рибальством у морях і океанах, верхолазними, покрівельними роботами; монтажники бетонних, залізобетонних конструкцій; кранівники.

      Існує багато інших особливостей страхування  громадян від нещасних випадків, але  вони мають здебільшого місцевий (регіональний) характер і не набули широкого застосування. 

                                        Висновки 

     Медичне страхування передбачає страхування  на випадок втрати здоров'я з будь-якої причини. Воно забезпечує більшу доступність, якісність і повноту щодо задоволення  різноманітних потреб населення  в наданні медичних послуг, є ефективнішим порівняно з державним фінансуванням  системи охорони здоров'я.

     Медичне страхування, яке провадиться в  обов'язковій формі, набуває рис  соціального страхування, оскільки порядок його проведення визначається державним законодавством. За умовами  обов'язкового медичного страхування  роботодавці мають відраховувати  від своїх доходів страхові внески. Ці кошти формують страховий фонд, яким керує держава. Частина цього  фонду може створюватись і за рахунок  внесків, які утримуються із заробітної плати працюючих. Частина кожної зі сторін залежить від конкретних економічних умов проведення такого страхування та вартості медичного обслуговування. Із коштів створеного страхового фонду відбувається відшкодування необхідного мінімального рівня витрат на лікування застрахованих працівників у разі їхньої непрацездатності 
через втрату здоров'я.

     Головне призначення страхової медичної організації в системі обов'язкового медичного страхування полягає  в тому, щоб при оплаті рахунків медичних установ контролювати якість наданих медичних послуг і їх відповідність  медико-економічним стандартам.

     Добровільна форма медичного страхування  передбачає застосування видів страхування, в яких відповідальність страховика виникає за фактом захворювання або  лікування. Виплату за цими видами страхова організація здійснює у вигляді  фіксованої страхової суми або добових. Добровільною формою охоплені й ті види страхування, згідно з якими  відповідальність страхової організації  настає в разі звернення страхувальника (застрахованого) до медичної установи за одержанням медичної допомоги або  послуг відповідно до умов договору страхування.

     Покладання  на Фонд соціального страхування  з тимчасової втрати працездатності функцій матеріального забезпечення, фінансування медичних послуг, а також  врахування вищезазначених змін і пропозицій дадуть можливість більш ефективно  та своєчасно надавати ці послуги  застрахованим особам при запровадженні  загальнообов'язкового медичного страхування.

     Україна на сьогодні перебуває на стадії впровадження загальнообов'язкового державного соціального  медичного страхування. Відповідні законопроекти за №1040 від 27 листопада 2007 р., №1040-1 та № 1040-2 від 25 січня 2008 р. вже  розроблені та отримали висновки профільного  комітету Верховної Ради України  та ГНЕУ Апарату Верховної Ради України. Законопроект № 1040-2 передбачає внесення змін до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням  та похованням», ЗУ «Про страхування», Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Основ законодавства України про охорону здоров'я .

     В процесі переходу України до ринкової економіки виникла ситуація, яка  вимагає змін в умовах функціонування економіки системи охорони здоров'я. Перебудова економіки охорони здоров'я  повинна починатися перш за все з  укріплення фінансової основи галузі, із зміни загальної схеми фінансування, що передбачає обов'язковий перехід  від бюджетної системи фінансування до змішаної бюджетно-страхової системи, що фінансується при активній участі підприємств, установ, організацій  різних форм власності з елементами добровільного медичного страхування  населення.

     Таким чином, державна політика розвитку медичного  страхування як частина загальної  соціальної та економічної політики України повинна визначати основні  принципи, напрями і форми економічного та адміністративно-правового впливу у сфері соціального захисту  населення. Медичне страхування  має бути підтримано нормативно-правовою базою; удосконаленням податкової політики та державного нагляду; підвищенням  фінансової надійності страховиків, страхової  культури населення; підготовкою та перепідготовкою кадрів. 

     Список використаних джерел 

1. Архипов А.П. О страховом андеррайтинге / А.П. Архипов, Е.И. Дьяков // Финансы. – 2005. – № 8. – С. 51–56.
2. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа – 6-те видання/ В.Д. Базилевич, К.С. Базилевич – К.: Знання, 2008. – 351с.
3. Грузєва Т.С. Фактори ризику в формуванні здоров’я населення // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров’я України. – 2003. – № 2. – С. 9–17.
4. Єрмілов, В. Медичне страхування: комерційний чи соціальний варіант / В.Єрмілов/Урядовий кур’єр.-2009.-19 берез. - с.21.
5. Закон України "Про страхування" //Урядовий кур"єр.-1996.-
6. Заруба О.Д. Страхова справа: Підручник. - К.: Т-во "Знання", 1998.
7. Інтернет-журнал про страхування «Форіншурер»: http://forinsurer.com
8. Кудрявцев А.А., Плам Р.Г., Чернова Г.В. Страхование здоровья (опыт Великобритании). – М.: «Анкил», 2003. – 216 с.
9. Лаптєв С.М., Грушко В.І., Денисенко М.П., Кабанов В.Г., Ковтун І. О., Любунь О.С. Основи актуарних розрахунків: Навч.-метод. посібник. – К.: Алерта, 2004. – 327 с.
10. Мних М.В. Медичне страхування за кордоном та можливості його реалізації в Україні // Держава і економіка. – 2006. - №6.
11. Мних М.В. Медичне страхування та необхідність запровадження в Україні /М.В. Мних/ Економіка та держава, 2008р. №2. – с.39-41.
12. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни "Страхування".-Київ: 2000. КНЕУ
13. О.В. Солдатенко. Добровільне медичне страхування як джерело фінансової забезпеченості медичної галузі/ Фінансове право №1(11), 2010 – с. 31-34
14. Привалова Е.П. Особенности андеррайтинга при страховании жизни // Страховое дело. – 2005. – № 5. – С. 42–46.
15. Решетников А.В. Финансовый менеджмент в системе обязательного медицинского страхования. Экономика здравоохранения // www.medi.ru.
16. Словарь страхових терминов / Под ред. Е. В. Коломина, В. В. Шахова. - М.: Финансы й статистика, 1991.