Медицинское страхование

     Київський національний університет імені  Тараса Шевченка

     Економічний факультет

     Кафедра фінансів 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Самостійна  робота з курсу  «Страхування» на тему :

     «МЕДИЧНЕ  СТРАХУВАННЯ» 

Виконали:

Студентки III курсу

Спеціальності «Фінанси і кредит»

Бурміч Ольга

Дорофєєва Катерина

Каверзна  Ганна

Силка Діана

Перевірила:

Асистент  кафедри страхування

та ризик-менеджменту

Марченко  Ганна Юріївна 

     Київ  – 2010

 

                            Зміст 

Вступ

1. Обов’язкова форма медичного страхування та ії сутність

2. Добровільна форма медичного страхування та ії особливості

3. Страхування від нещасних випадків 

Список  використаних джерел 

 

                                       Вступ 

     Україні бракує ефективної системи охорони  здоров‘я. Крім того добровільне (надалі приватне) медичне страхування залишається  нерозвиненим. Протягом багатьох років  дискусії точаться навколо питання  запровадження загальнообов’язкового  медичного страхування як частини  соціальних нарахувань на заробітну  плату. Такий підхід знаходить підтримку  як з боку Міністерства охорони здоров‘я, так і з боку Ліги страхових  організацій. Хоча їх концепції відрізняються  одна від одної, обидві інституції підтримують  намагання запровадити загальнообов’язкове  медичне страхування протягом наступних  двох років.

     Однак, запровадження загальнообов’язкового  медичного страхування призведе до подальшого зростання вже і  так високого рівня нарахувань на заробітну плату в Україні, що ще більше штовхатиме виплату заробітної плати в тінь. Загальнообов’язкове  медичне страхування, внесок на яке  буде нараховуватися на заробітну плату, не бере до уваги старіння українського населення та скорочення бази для  нарахування відповідних внесків. Натомість ми пропонуємо розвивати  ринок добровільного приватного медичного страхування.

     Ідеальна  та ефективна система охорони  здоров‘я повинна характеризуватися  наявністю як конкуренції між  закладами охорони здоров‘я, так  і конкуренції між медичними  страховими компаніями. ¹ В цей же час, уряд повинен забезпечити отримання певного рівня медичної допомоги всіма громадянами.

     Ми  пропонуємо декілька кроків реформування системи охорони здоров‘я. Перш за все, потрібно відокремити політику у сфері охорони здоров’я, регулювання, виконання бюджету та управління закладами охорони здоров’я. Суспільний медичний фонд має бути створений і повинен відповідати за розміщення бюджетних асигнувань, призначених на охорону здоров‘я, компенсацію закладам охорони здоров‘я за надані медичні послуги, перевірку здійсненого лікування. Компенсаційні виплати повинні виплачуватися залежно від справді здійсненого лікування та за надані послуги. Крім того управління закладами охорони здоров‘я потрібно комерціалізувати.

     У цій роботі ми стверджуємо, що Україна  повинна розвивати приватне медичне  страхування як доповнюючий елемент до сьогоднішньої системи охорони здоров‘я, що фінансується за рахунок податків. Таке доповнююче приватне страхування може відігравати значну роль в багатоканальному фінансуванні системи охорони здоров‘я, яке складається з податкових видатків та приватного медичного страхування. ²

     Однак відсутність чіткого регулювання  буде загрожувати розвитку та ефективності ринку приватного медичного страхування. Крім того, уряд повинен запровадити  заходи,спрямовані на стійкий розвиток цього виду страхування в Україні. Для цього уряду потрібно покращити  впевненість населення в довготривалій  стабільності страхових компаній, запровадити  заходи захисту споживачів, забезпечити  конкуренцію між закладами охорони  здоров‘я та страховими компаніями, покращити  прозорість системи охорони здоров‘я.

     Запровадження таких заходів є необхідною передумовою  для сталості та ефективності ринку  приватного медичного страхування  та його поширення до більш широкої  української аудиторії. 

 

     

                 1. ОБОВ'ЯЗКОВЕ МЕДИЧНЕ СТРАХУВАННЯ

       Бути захищеними від ризику непередбачених витрат на лікування хвороб, які порушують нормальне гармонійне життя, — природне бажання кожної людини. Метою медичного страхування є забезпечення громадян страховим захистом на випадок непередбачуваних медичних витрат. Страхова компанія «ПЗУ Україна» пропонує широкий вибір програм медичного страхування, які не лише забезпечують сплату медичних послуг, але й гарантують якісне медичне обслуговування.

     Договір страхування укладається за умови  страхування сім’ї мінімум з  трьох осіб. Застрахованими можуть бути особи, що постійно проживають в  Україні, іноземні громадяни віком  до 60 років. Договори страхування укладаються  тільки в тих містах України, де страхова компанія може забезпечити якісну медичну  допомогу.

         У системі заходів щодо поліпшення соціальної захищеності громадян важливе місце посідає забезпечення їм можливості одержати необхідну, своєчасну та якісну медичну допомогу. Світовий досвід показує, що напрямки вирішення цієї проблеми можуть бути різні. Загалом вони відрізняються структурою джерел фінансування охорони здоров'я і організацією надання медичних послуг.

     Важливішим елементом системи страхової медицини є медичне страхування. Медичне страхування передбачає страхування на випадок втрати здоров'я з будь-якої причини. Воно має певні переваги перед державними і приватними системами, а також відомчою медициною, забезпечує більшу доступність, якісність і повноту щодо задоволення різноманітних потреб населення в наданні медичних послуг, є ефективнішим порівняно з державним фінансуванням системи охорони здоров'я.Медичне страхування пов'язане із компенсацією витрат громадян, які обумовлені одержанням медичної допомоги, а також інших витрат, спрямованих на підтримку здоров'я.

     Об'єктом  медичного страхування є життя  і здоров'я громадян. Мета проведення медичного страхування - забезпечення громадянам у разі виникнення страхового випадку одержання медичної допомоги за рахунок накопичених коштів і  фінансування профілактичних заходів.Медичні послуги можуть надаватися у двох формах: обов'язковій і добровільній.

     Обов'язкова форма використовується, як правило, у тих країнах, де переважне значення має суспільна охорона здоров'я, а добровільна - у тих країнах, де поширені приватні страхові програми.

     Медичне страхування, яке провадиться в  обов'язковій формі, набуває рис  соціального страхування, оскільки порядок його проведення визначається державним законодавством. Обов'язкова форма страхування координується  державними структурами. Страхові платежі, сплачувані фізичними та юридичними особами, мають форму податку. Обов'язкове медичне страхування перебуває  під жорстким контролем держави  і характеризується безприбутковістю. Ця форма організації страхового фонду дає змогу планувати  медичну допомогу завдяки тому, що надходження коштів до страхового фонду  характеризується стабільністю.

     Обов'язкове медичне страхування базується  на таких принципах:

     загальності, державності, некомерційності (Страхование от А до Я / Под ред. Л. Й. Корчевской, К. Е. Турбиной. - М.: ИНФРА, 1996. - С. 540 - 541). Принцип загальності полягає в тому, що всі громадяни незалежно від статі, віку, стану здоров'я, місця проживання, рівня особистого доходу мають право на одержання медичних послуг. Принцип державності означає, що кошти обов'язкового медичного страхування - це державна власність. Держава забезпечує сталість системи обов'язкового медичного страхування і є безпосереднім страхувальником для непрацюючої частини населення (наприклад, пенсіонерів). Некомерційний характер обов'язкового медичного страхування базується на тому, що його здійснення і прибуток - це несумісні речі. Прибуток від проведення обов'язкового медичного страхування не може бути засобом збагачення, а є джерелом поповнення фінансових резервів системи такого страхування.

     Для обов'язкового медичного страхування  характерним є те, що сплата страхувальниками внесків здійснюється у встановлених розмірах і у встановлений час, а  рівень страхового забезпечення однаковий  для всіх застрахованих.

     Обов'язкове медичне страхування передбачає, що сплата страхових внесків може бути покладена як на підприємців, так  і на працівників. Частка кожної зі сторін залежить від конкретних економічних  умов проведення такого страхування  та вартості медичного обслуговування.

     За  умовами обов'язкового медичного  страхування роботодавці мають  відраховувати від своїх доходів  страхові внески. Ці кошти формують страховий фонд, яким керує держава. Частка цього фонду може створюватись і за рахунок внесків, які утримуються  із заробітної плати працюючих. Із коштів створеного страхового фонду відбувається відшкодування необхідного мінімального рівня витрат на лікування застрахованих  працівників у разі їхньої непрацездатності через втрату здоров'я.

     В основу проведення обов'язкового медичного  страхування закладається програма обов'язкового медичного обслуговування. Ця програма визначає обсяги й умови  надання медичної та лікувальної  допомоги населенню. Програма охоплює  мінімально необхідний перелік медичних послуг, гарантованих кожному громадянину, який має право ними користуватися. Наприклад, базова програма обов'язкового медичного страхування громадян Російської Федерації включає в  себе забезпечення медико-санітарної допомоги (швидка медична допомога, діагностика і лікування в амбулаторних умовах разом з невідкладною і долікарською допомогою) та стаціонарної допомоги.

     Обов'язкове медичне страхування охоплює  практично все населення і  задовольняє основні першочергові потреби, але воно не може охопити  весь обсяг ризиків. Тому незадоволений  страховий інтерес реалізується організацією добровільного медичного  страхування.

     Суб'єктами обов'язкового медичного страхування  є страхувальники, застраховані, страховики, лікувально-профілактичні установи. У разі більш централізованої  системи медичного страхування  до його суб'єктів належить і фонд охорони здоров'я.

     До  страхувальників у галузі обов'язкового медичного страхування належать юридичні особи і держава. Юридичні особи (підприємства, установи, організації) є страхувальниками для працюючого, а держава - для непрацюючого населення.

     Застраховані - це фізичні особи, на користь яких укладаються договори страхування.

     Страховики - це незалежні страхові компанії (організації), які мають статус юридичної особи  і ліцензію держави на право здійснювати  медичне страхування. Страхові медичні  компанії за рахунок сформованих  страхових фондів здійснюють оплату медичної допомоги застрахованим, а  також інші види діяльності з охорони  здоров'я громадян. Медичне страхування  як основу спеціалізації страхової  компанії важко поєднати з іншими галузями страхової діяльності, оскільки страхування здоров'я громадян - дуже специфічний предмет діяльності. При проведенні медичного страхування  страховикові необхідно мати справу з багатьма людьми, які страхуються, повсякденно вирішувати з клієнтами  питання з приводу настання страхових  випадків і виплати значних за обсягом страхових забезпечень.

     Система обов'язкового медичного страхування  зобов'язує страхувальників укладати відповідні договори, згідно з якими  вони мають право на одержання  медичних послуг, перелік і обсяг  яких установлюється програмою обов'язкового медичного страхування, у медичних установах, включених до системи  обов'язкового медичного страхування. При укладанні договору страховик  видає страхувальникові страховий  договір, а застрахованому - страховий  поліс, який має силу договору. У  договорі обов'язкового медичного страхування  визначається, що страхова організація  бере на себе зобов'язання з оплати медичних та інших послуг, що їх було надано застрахованим згідно з програмою  обов'язкового медичного страхування. У свою чергу, страхувальник зобов'язується сплачувати внески страховій організації. У договорі обумовлюються розмір, строки і порядок внесення страхових  внесків, строк дії договору, відповідальність сторін у разі невиконання умов договору, а також порядок вирішення  спорів. Страховий поліс обов'язкового медичного страхування підтверджує  право громадянина на одержання  медичної допомоги за програмою обов'язкового медичного страхування.