Загальні положення про охорону праці жінок

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 28 Октября 2011 в 15:33, курсовая работа

Описание

Головною метою дослідження матеріалу по темі і написання курсової роботи є співставлення умов, щодо охорони праці, які надає держава жінкам і неповнолітнім із тими умовами в яких працюють наші жінки, неповнолітні. Чи реалізуються норми законів взагалі.
Об’єктом дослідження даної теми, на мою думку, є ті суспільні відносини, що виникають при додержанні правил охорони праці, відносини держави із жінками – працівниками, молоддю при наданні їм спеціальних пільг, умов праці та інше.

Содержание

Вступ
Розділ І. Загальні положення про охорону праці жінок.
1.1. Правове закріплення умов праці жінок у трудовому законодавстві України на міжнародному рівні.
1.2. Обмеження застосування жіночої праці.
1.3. Встановлення гарантій, компенсацій і пільг для жінок, які працюють.
1.4. Правове регулювання оплати праці жінок.
1.5. Відповідальність за порушення законодавства у цій сфері.
Висновки
Список використаних джерел

Работа состоит из  1 файл

особливості охорони праці жінок.doc

— 164.00 Кб (Скачать документ)

       Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати надаються за заявою жінки або осіб, зазначених у частині 7 статті 179 КЗпП, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

       Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка  без збереження заробітної плати  зараховується як до загального, так  і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначений у статті 181 КЗпП, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку не зараховується.

       Ця  стаття визначає порядок подання  жінці (або іншим особам відповідно до частини 7 статті 179 КЗпП) частково оплачуваної  відпустки до досягнення дитиною  віку трьох років.

       Відпустки по догляду за  дитиною надаються  жінці або іншій особі, зазначеній в частині 7 статті 179 КЗпП повністю або частково протягом періоду до досягнення дитиною віку трьох років. При цьому жінка або інша особа  може за своїм розсудом у будь-який час перервати частково оплачувану відпустку, а потім знову зажадати надання такої відпустки. При бажанні одержати відпустку жінка подає відповідну заяву на ім’я власника або уповноваженого ним органу. Надання відпустки оформляється наказом. При бажанні вийти на роботу до закінчення встановленого строку відпустки жінка або інша зазначена особа подає заяву. На підставі цієї заяви має бути виданий відповідний наказ. 

       Правові відносини між працівником, який перебуває у відпустці до досягнення дитиною трьох (шести) років, і власником ускладнюється тим, що на період відпустки власник приймає на робот для розміщення тимчасово незайнятого робочого місця (посади) іншого працівника. У зв’язку з достроковим виходом на роботу жінки або іншої особи, що має право на таку відпустку, працівник, який прийнятий для заняття тимчасово незайнятого робочого місця (посади), підлягає звільненню. Ситуації правової невизначеності вдається уникнути, якщо буде враховуватися таке.

       День  подачі заяви з проханням про  надання відпустки і день початку такої відпустки зберігатися не можуть: заява повинна бути подана завчасно, принаймі в день, який передує дню початку відпустки. Аналогічно день подачі заяви про переривання відпустки і достроковий вихід на роботу також не можуть збігатися, оскільки для виходу на роботу, потрібно встигнути видати відповідний наказ.  Дотримання викладених рекомендації дає можливість не порушувати закон при звільненні працівника, якого прийняли на роботу для заміщення тимчасового незайнятого робочого місця. Оскільки він прийнятий на період відпустки іншого працівника він підлягає звільнення в останній день відпустки працівника, тобто в день, який передує виходу на роботу працівника, який перебуває у відпустці.

       Жінки і зазначені вище особи, перебуваючи  у відпустці для догляду за дитиною, не рідко переривають таку відпустку з метою одержання більш високооплачуваної відпустки у зв’язку з навчанням без відриву від виробництва. Від жінки в цьому випадку не повинні вимагати, щоб вона певний період (хоча б один день) відпрацювала перед наданням їй відпустки у зв’язку з навчанням без відриву від виробництва.

       Сама  назва правової конструкції –  відпустка (з виплатою допомоги по догляду  за дитиною або відпустка без  збереження заробітної плати, подана відповідно до медичного висновку, до досягнення дитиною віку шести років) включає будь-який запис у трудовій книжці, тому період відпустки зараховується до загального стажу роботи за спеціальністю.

       Згідно  з чинного законодавства стаття 182 КЗпП свідчить про те, що жінкам, які  усиновили новонароджених дітей безпосередньо з пологового будинку, надається відпустка з дня усиновлення тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів – при усиновленні двох і більше дітей) з виплатою державної допомоги у встановленому порядку.

       Жінкам, які усиновили дитину, надається відпустки для догляду за нею на вимогах і в порядку встановленому статтями 179, 181 КЗпП.

       Ця  стаття, істотно розширила пільги жінкам, що усиновили дітей безпосередньо  з пологового будинку. Строк відпустки  – 56 при усиновленні однієї дитини і 72 календарних днів при  усиновлені двох і більше дітей – обчислюється з дня усиновлення. Усиновлення вимагає з дня набрання законної сили рішення суду про усиновлення стаття 113 Кодексу про шлюб ста сім’ю України14

       За  період зазначеної відпустки тривалістю відповідно 56 і 70 календарних днів жінці, що усиновила дитину (двох і більше дітей), безпосередньо з пологового будинку виплачується допомога по державному соціальному страхуванню.

       Жінка, що усиновила дитину (дітей) безпосередньо  з пологового будинку, має право на одержання відпустки до досягнення дитиною віку трьох років з виплатою допомоги по догляду за дитиною, а у відповідних випадках – відпустки без збереження заробітної плати до досягнення дитиною віку шести років.

       Жінка, яка працює і має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, за її бажанням щорічно надається додаткова оплачена відпустка тривалістю 5 календарних днів без врахування вихідних. Жінці, яка усиновила дитину, батьку, який виховує дитину без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину, ця відпустка надається на умовах і в порядку встановленому частиною першою статті 182-1. Відповідно до статті 183 КЗпП, жінка, що має дітей віком до 1,5 року, надається, крім загальної перерви для відпочинку і харчування, додаткові перерви для годування дитини.

       Ці  перерви надаються не рідше ніж  через три години тривалістю. Не менше 30 хвилин кожна.

       При наявності двох і більше грудних  дітей тривалість перерви встановлюється не менше години.

       Строки  і порядок надання перерв установлюється власником або уповноваженим  ним органом за погодженням з  профспілковим комітетом підприємства, установи, організації і з врахуванням  бажання матері.   

       Перерва для годування дитини включається в робочий час і оплачується середнім заробітком.

       Трудове законодавства України надає  гарантії при прийнятті на роботу і заборона звільнення вагітних жінок  і жінок, які мають дітей (стаття 184 КЗпП). Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов’язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, або дитиною-інвалідом.

       При відмові у прийнятті на роботу категоріям жінок власник або  уповноваженим ним орган зобов’язаний повідомляти їм причини у письмовій формі. Відмову у прийнятті на роботу можна оскаржити у судовому порядку.

       Звільнення  вагітних жінок і жінок, які  мають  дітей віком до трьох років, одиноких матерів при наявності дітей  віком до 14 років, або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається крім випадку повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням.

       Обов’язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадку їх звільнення після закінчення строкового трудового договору на період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

       Ще  однією не менш важливою гарантією є надання вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до 14 років, путівок до санаторіїв та будинків відпочинку і надання їм матеріальної допомоги. Власник або уповноважений ним орган повинен у разі необхідності видавати вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до 14 років або дітей-інвалідів, путівки до санаторіїв та будинків відпочинку безкоштовно або на пільгових умовах, а також надавати їм матеріальну допомогу.

       Відповідно  до цієї норми власники мають обов’язок  у разі необхідності надавати вагітним жінкам, жінкам, які мають дітей віком до 14 років або дітей-інвалідів, путівки до санаторіїв і будинків відпочинку безкоштовно або на пільгових  умовах, а також надавати їм матеріальну допомогу.

       Захищати  право на одержання безкоштовно або на пільгових умовах путівки до будинків відпочинку важко з тієї причини, що важко довести необхідність одержання такої путівки. Легше захищати право на одержання путівки в санаторій, оскільки необхідність санаторно-курортному лікуванні може підтверджуватися медичним висновком. Необхідність у санаторно-курортному лікуванні може бути підтверджена й щодо самої жінки, а й у відповідному випадку щодо дитини.

       Не  бажаючи виконувати свої обов’язки, встановлені статтями 185 КЗпП, власник  може надати мінімальні пільги на оплату путівки до санаторію. Юридично він буде вважатися у цьому випадку, що виконав свої обов’язки. Правда, у цьому випадку в жінки також залишаються аргументи для пред’явлення більш високих вимог, якщо вона зможе надати докази відсутності в неї можливості для оплати частини вартості путівки, що залишилася.

       На  підприємствах і в організаціях з широким застосуванням жіночої  праці організовуються дитячі ясла, дитячі садки, кімнати для годування  грудних дітей, а також кімнати  особистої гігієни тощо (стаття 186 КЗпП). Правило, яке сформульоване в цій статті не має ознак формальної визначеності, а тому не може бути визнане класичною правового нормою. Воно не має також механізму забезпечення, зокрема – санкції. Стаття 186 КЗпП виражає соціальні наміри держави; є політичною декларацією.

       Вищевказані гарантії поширюються також на батьків, які виховують дітей без матері, а також на опікунів (піклувальників)15.                

1.4. Правове регулювання  оплати праці жінок

       Згідно  позиції автора Л. Чубар – судді Конституційного суду України, яка зазначає, що: «У всьому світі основні клієнти служби соціальної допомоги, одержувачі допомоги і таке інше – жінки. І сталось це так тому, що вони бідні, а бідні тому, що не можуть знайти хорошу роботу.

       Формально законодавство проголосило рівність, але практично приймається велика кількість актів, які залишають можливості для дискримінації у просування по службі, прийомі на роботу тощо. Непряма дискримінація зовсім присутня, як концепція у трудовому праві нашої країни, незважаючи на те, що вона реально існує, як правило, у вигляді протекціоністського по відношенню до жінок законодавства. Це призводить до одержуваного жінками доходу. Найбільш реально, для жінок одержувати роботу у державному секторі, де більш менше дотримується закон про рівноправність, але саме там найбільш низька заробітна плата.

       В медичній, освітянській сферах працюють в основному жінки, але питання  співвідношення між соціальною значимістю цієї праці та її оплатою державою не розглядається. В тій галузі державного сектору, де заробітна плата найбільш висока, доступ для жінок утруднений. Відбувається професійна агрегація за ознакою статі, побудована на концепції праці жінок у низькооплачуваній сфері. Це явище має назву фемінізація низькооплачуваних професіональних груп16.          

       Жінка – це ключ, це опора нації. В .Яворівський  – народний депутат України, який чимало робить для захисту прав жінок  у законодавчому плані, а як талановитий  письменних – завше возвеличує українську Берегиню своєю творчістю.

       Що сьогодні треба зробити, аби жінці в Україні жилося краще і вона б могла себе реалізувати і в материнстві і в кар’єрі?

       Ми  нація, яка стоїть над прірвою  демографічної катастрофи і потрібно у першу чергу піклуватися  про жінку, яка продовжує нам  український рід. Вона повинна мати колосальну підтримку, бути після Президента України найголовнішою людиною в суспільстві. Якщо говорити конкретніше, то це має бути належне соціальне забезпечення, треба поміркувати над тим, щоб і декретна відпустка була тривалішою. Письменник наголошує на те, що потрібно перш за все  конкретніше говорити про належне соціальне забезпечення, треба поміркувати над тим, що і декретна відпустка була  триваліша. Маємо і подумати і над новою формою виховання дітей у дитячих, дошкільних закладах, можливо, якогось типу сімейні дитячі садочки. Адже чи можуть няні чи виховательки в дитячому садку, де в групі 30-40 малюків, належно за ними доглядати?

       Дуже  важливий аспект заробітна плата  жінок. Сьогодні найжалюгідніші плати  де? Серед вчителів та медиків, у соціальній службі, де працюють переважно жінки. Як можна народжувати дитину маючи такий заробіток? Та цих жінок поіменно треба називати – подивіться, мовляв, ось ця молода вчителька маючи 350 грн. зарплати ще наважилась дитину народити! Та це ж справжній подвиг17.  

       Працівник має право на оплату своєї праці  відповідно до актів законодавства  і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Власник  при укладенні трудового договору зобов’язаний повідомити працівнику всі умови оплати праці, її розміри, порядок і терміни виплати.

       Забороняється дискримінація в оплаті праці, зниження її розміру залежно від походження, соціального, майнового стану в  статі, політичних, релігійних переконань, членства у профспілці, місця проживання та інших причини встановлених в законодавстві. Забороняється будь-яким способом обмежувати права працівника, вільно розпоряджатися своєю зарплатою.

Информация о работе Загальні положення про охорону праці жінок