Призначення складів в логістиці

    Відкриті  склади є рівними майданчиками з  незначним схилом до країв для  стоку дощової та талої води. На них зберігаються матеріальні цінності, яким не загрожує температурний чи атмосферний вплив.

    Залежно від температурного режиму чи утепленості  закриті склади поділяються на неутеплені (неопалювані), утеплені (опалювані) та склади-холодильники.

    Неутеплені (неопалювані) склади використовують в  основному для зберігання товарів  у скляній, м’якій чи іншій тарі. Ці склади будують без горищного  покриття, утепленої підлоги та дверних  тамбурів.

    Утеплені (опалювані) склади мають горище чи з’єднані з утепленим дахом, а  також мають дверні тамбури, утеплені підлоги. На таких складах створюються  умови для захисту товарів  від зовнішньотемпературних перепадів  та вологості повітря.

    Склади-холодильники обладнані пристроями для підтримання  від’ємного рівня температури у  камерах зберігання швидкопсувних  товарів.

    Залежно від форми використання розрізняють  склади індивідуального, спільного  та загального користування.

    Дуже  важливе значення в організації  складських процесів має розміщення та збереження матеріальних ресурсів. При розміщенні матеріалів враховують їх розміри, сорти, місця зберігання, рівномірність оберненості кожного  виду матеріалу, забезпечення поточного  переміщення. Чіткий порядок розміщення дає можливість швидко знаходити  необхідні матеріали при відпуску їх споживачам або вільне місце для  розміщення знову отриманих партій. Він покращує їх облік, сприяє втіленню автоматизації управління складським процесом, спрощує складську переробку  вантажів.

    У складських приміщеннях широко використовується обладнання, що дає змогу зберігати різні матеріали (товари) за видами, типами, призначенням. Таке обладнання підвищує ефективність використання площі та об’єму сховища, сприяє найбільш раціональному використанню вантажно-розвантажувальних та транспортних засобів. Обладнання для зберігання різних матеріальних цінностей залежно від їх фізико-хімічних властивостей можна розподілити на три основні групи: обладнання для зберігання штучних та затарених матеріалів (металу, інструменту, різних виробів), обладнання для зберігання сипких матеріалів (цементу, вугілля, алебастру), обладнання для зберігання нафтопродуктів та інших рідин (бензину, керосину, дизельного палива). Обладнання для зберігання штучних й затарених матеріалів та виробів включає різні типи універсальних і спеціалізованих стелажів.

    Безполичні  та каркасні стелажі експлуатуються у комплекті зі спеціальною складською ящиковою тарою, в яку спочатку вкладається  продукція, що надійшла до складу. Ці види стелажів використовуються для зберігання широкої номенклатури продукції  виробничо-технічного призначення.

    Стоякові  стелажі використовуються для зберігання сортового металу, труб одного таромаркорозміру, круглого лісу. Для зберігання металопрокату  та труб використовуються також консольні  стелажі (однобічні та двобічні), на яких продукція укладається в  спеціальних металевих піддонах (касетах) довжиною до 6 м.

    Для зберігання продукції спеціального виду, наприклад, барабанів з кабелем, використовуються пірамідальні стелажі.

    Значного  поширення набули автоматизовані елеваторні стелажі, призначені для зберігання та зручності комплектування дрібноштучних  вантажів широкої номенклатури.

    На  складах використовуються вантажні піддони різних конструкцій (розбірні та нерозбірні).

    Залежно від будови піддони поділяються  на три групи: пласкі — без надбудов над верхньою площиною настилу, стоякові — з постійними чи зйомними стояками, ящикові — з постійними, зйомними чи відкидними стояками. Виготовляються піддони з дерева, металу, пластмаси, пресованого паперу. Існують також  комбіновані піддони (дерев’яно-металеві).

    Для зберігання різних сипких матеріалів використовують бункери, засіки, траншеї, естакади.

    Бункери — ємкості різної форми: круглі, прямокутні, конічні, які зверху мають  завантажувальний, а знизу розвантажувальний  отвори з механічним затвором. Затвор може бути зв’язаний з автоматичним дозатвором та ваговим пристроєм, що дає змогу відпускати споживачеві  ту чи іншу порцію металу. Бункери можуть бути металевими, залізобетонними та вироблятися з інших матеріалів (дерев’яні з металевим каркасом), а за видом установки — надземні, підземні та напівзаземлені.

    Для зберігання нафтопродуктів на складах  використовуються резервуари та дрібна тара (бочки, бідони тощо).

    Резервуари  бувають металеві та неметалеві (залізобетонні, бетонні, цегляні). За формою металеві резервуари бувають циліндричними (вертикальними та горизонтальними), квадратними, прямокутними, краплевидними, сферичними та ін. За способом встановлення резервуари поділяються на наземні, напівпідземні та підземні.

    Обладнання, котре використовують у складських комплексах, поділяється на окремі категорії і види, поєднується  в групи за продуктивністю, напрямом і характером переміщення вантажів, видом рухомої сили і типом  конструкції (рис. 49).

    Обираючи  підйомно-транспортне обладнання, слід враховувати такі умови:

    усе обладнання має бути надійним, необхідної міцності та стійкості, великого кпд, бути безпечним для обслуговуючого персоналу, а також мати незначну вагу;

    виробнича потужність машин і пристроїв  має відповідати умовам і обсягам  робіт, сприяти скороченню простою  рухомого складу на вантажних операціях;

    машини  для вантажно-розвантажувальних  і складських робіт за змогою мають  бути однотипні, щоб у разі необхідності була можливість замінювати одна одну і забезпечувати комплексну механізацію  робіт;

    обладнання  для виконання складських робіт  має забезпечувати якісне і кількісне  збереження перероблюваних матеріалів;

    при обранні машин, необхідно, щоб їх привод відповідав місцевим енергоресурсам;

    тип підйомно-транспортних машин обирається, виходячи з виду габаритних розмірів та ваги перероблюваних матеріалів;

    машини  та пристрої мають бути економічними.

    Згідно  зі схемою, підйомно-транспортні машини поділяються на машини періодичної  і безперервної дії. Крім, того існують  ще і спеціальні допоміжні пристрої і машини, котрі використовують тільки для виробництва вантажних або  розвантажувальних робіт.

    Машини  періодичної дії використовують при переміщенні різних видів  матеріалів, як правило, окремими порціями. Для них характерна циклічність  процесу. Крім того, за характером роботи, машини періодичної і безперервної дії поділяються також залежно  від напрямків переміщення по спеціальних допоміжних пристроях, які використовуються при вантажно-розвантажувальних  роботах, слід віднести розвантажувальні склади, напівбункери і бункерні пристрої, вагоноперекидачі та ін.

      Для горизонтального і ледь  нахиленого переміщення різних  матеріалів і виробів на складах  використовують ручні та механічні  візки, різні конвеєри та ін.

    Ручні візки можуть бути різних типів. Їх застосовують для переміщення різних матеріалів. Так, одноколісні і двоколісні візки використовують для перевезення  матеріалів малої ваги. Їх найбільш раціонально використовувати на складах невеликих розмірів при  переміщенні між стелажами і  штабелями. Недоліком є те, що значна частина навантаження припадає на руки робітників. Три- чи чотириколісні візки  більш зручні при перевезенні  матеріалів на великих відстанях  в середині складу. На практиці найчастіше використовують багажні візки, причіпні візки, вагонетки та ін.

    Для переміщення матеріалів на складі застосовують спеціальний вантажний візок, котрий складається з вантажної рами, вісі, двох колес. Його вантажопідйомність — 250 кг, власна вага — 30 кг. Зручні для  використання на складах вантажні візки  з вилочним захватом, котрі виробляють разом з піддоном або іншою  виробничою тарою. Захвати скорочують час вантажно-розвантажувальних  робіт і знижують їх трудомісткість.

    Для вантажно-розвантажувальних і транспортних робіт на складах і базах можуть бути застосовані візки з краковим обладнанням. Переміщення цього  візка може здійснюватись як вручну, так і за допомогою тягача з  буксирним пристроєм. Вантажопідйомність візка-крана — 500—1000 кг, власна вага — 170—250 кг.

    Крім  перелічених видів візків, увагу  привертають самохідні візки. Існує  два їх типи: електровізки та автовізки.

    Вирізняють  електровізки чотирьох груп: а) з підйомною  платформою або з підйомними вилами; б) з підйомною платформою або  вилами, котрими управляють з візка; в) з підйомною платформою; г) великовантажні спеціальні.

    Електровізки  з підйомною платформою або вилами використовують при транспортуванні  вантажів на піддонах або в контейнерах, а з непідйомною платформою — тільки для транспортування вантажу. Вони зручні в експлуатації, придатні для використання у приміщенні і на відкритому просторі, мають хорошу прохідність, невеликі габарити. Недоліком їх є невеликий радіус дії. Вантажопідйомність складає від 0,75 т.

    Автовізки можна використовувати без обмеження  часу, вони мають велику прохідність, невеликі габарити. Недолік: забруднює  приміщення газом, тому в закритих складах  їх не використовують. Вантажопідйомність візка — 1—5 т.

    Окрім візків, на складах широко використовують різні види конвеєрів.

    Стрічкові конвеєри призначені для переміщення  сипких та штучних матеріалів по горизонтальних та нахилених площинах. Серед них  вирізняють стаціонарні і рухомі.

    Пластинчасті  конвеєри використовуються для переміщення  сипких і штучних матеріалів за умови, що вони великих розмірів і мають  значну вагу, а також гострогранних  матеріалів і різних гарячих виробів (відливок, паковок та ін.). Найчастіше ці конвеєри проходять крізь сушильні камери і печі, де вироби на ходу відповідно обробляють. Рухомі пластинчасті конвеєри широко використовують на складах для  переміщення штучних і затарених  матеріалів.

    Гвинтові  конвеєри призначені для горизонтального  та нахиленого переміщення різних сипких матеріалів. Вони мають невеликі розміри, безпечні в обслуговуванні. Їх недолік  — можливе дрібнення переміщуваних  матеріалів та великі витрати електроенергії.

    Ланцюжкові  конвеєри використовують при горизонтальних та нахилених переміщеннях в основному  для довгомірних лісоматеріалів, а також при штабелюванні.

    Для вертикального переміщення матеріалів на складі застосовують штабелеукладальники, котрі дають змогу механізувати й автоматизувати роботи з переміщення  матеріалів, а також різні види підйомників.

    Електроштабелери  — машини наземного транспорту, які служать в основному для  укладання або виїмки тарно-штучних  вантажів з штабелів та стелажів у  складах з невеликими проходами  та проїздами. Незначна вага штабелерів дає можливість використовувати  їх на роботах у багатоповерхових складах.

    Вантажні  підйомники-ліфти призначені для  вертикального переміщення вантажів у багатоповерхових складах. Ковшові  підйомники — це вантажопідйомні  машини для переміщення сипких матеріалів та грудками по вертикальному і нахиленому напрямах у спеціальному саморозвантажуючому  ковші, котрий називається «скип».

    Вони  можуть бути стаціонарними і рухомими. Широко використовуються на складах  вугілля, різних будівельних матеріалів та ін. Їх можна рекомендувати при  під’ємі грудкових і сипких матеріалів на велику висоту, при необхідності одночасного піднімання двох (і більше) різних сортів матеріалів у визначених пропорціях, при підніманні грудкових  та сипких матеріалів з підвищеною температурою. Для верpтикального і різко нахиленого переміщення різного виду сипких, штучних та затарених матеріалів використовують ковшові, поличні та люлечні елеватори. Вони можуть бути стаціонарними та рухомими.

    До  машин та пристроїв, призначених  для змішаного переміщення палива і різного роду матеріалів та виробів, відносять лебідки, різного виду електро- та автонавантажувачі, крани  та підвісні дороги.

    Лебідки призначені для піднімання, опускання  та переміщення різних вантажів. Вони можуть бути ручні та механічні, а  також закріплені на фундаменті, переносні, закріплені на стіні і рухомі пристрої.

    Для підйомно-транспортних машин розрізняють  технічну норму продуктивності, виробничу  норму вироблення і фактичне вироблення. Технічна норма вказує на проектну (транспортну) продуктивність машини при  її повному завантаженні і правильній організації робіт. З удосконаленням техніки і методів організації  робіт технічна норма перевіряється  та підвищується.