Основні чинники забезпечення ефективності перевезення вантажів

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

Отже, стратегічним завданням науково-технічної політики в області транспортної системи є вихід на світовий рівень за технічними параметрами та якістю послуг, що реалізуються.

Зусилля та ресурси повинні бути спрямовані на підвищення результативності науково-технічного прогресу на транспорті на основі конкурентної системи відбору напрямів його реалізації та найбільш ефективних проектів.

З цією метою має бути створений механізм, що координує економічні інтереси інвесторів, розробників, виробників і споживачів нової транспортної техніки.

Галузям промисловості, що забезпечують транспорт основними технічними засобами, має надаватись державна підтримка.

На основі оновлення парку транспортних засобів, модернізації інфраструктури, застосування прогресивних технологій буде здійснюватися підвищення технічного рівня всіх видів транспорту. Це стосується оновлення залізничного рухомого складу, морських, річкових і повітряних суден, автотранспортних засобів, перевантажувальних комплексів, дорожніх машин та обладнання, навігаційних систем, у тому числі обладнання єдиної системи організації повітряного руху, переважно в рамках національних цільових програм розвитку галузі.

Підвищення технічного рівня транспорту потребує створення спеціального фонду для фінансування актуальних наукових досліджень та розробок та державної підтримки для збереження наукового потенціалу і проведення фундаментальних досліджень.

В інноваційній сфері зусилля та ресурси мають зосереджуватися на тих напрямках фундаментальних наукових досліджень, які дозволять одержати найбільш суттєві практичні результати.

Необхідно розширити дослідження з проблем формування та функціонування ефективної транспортної системи, в тому числі з ефективності розвитку транспорту, тарифної політики, обгрунтування перспективних параметрів технічних засобів транспорту, створення прогресивних технологій перевезень та технічних засобів нових поколінь, вибору раціональної структури транспортної мережі, розробки принципово нових систем управління з використанням перспективних інформаційних і логістичних технологій.

Загальною є потреба в поповненні та оновленні рухомого складу. На залізничному транспорті – поповнення пасажирського рухомого складу, електровозів, а також впровадження як тимчасового засобу сучасних технологій їх капітально-відновлювального ремонту. На автомобільному транспорті – поповнення парку вантажних автомобілів міжнародного сполучення, що відповідають вимогам міжнародних технічних та екологічних стандартів, автобусів для міських та міжнародних пасажирських перевезень. На авіаційному транспорті – докорінна заміна наявного парку повітряних суден на літаки з високим рівнем комфортності та паливної економічності. У дорожньому господарстві – поповнення парку сучасними автотранспортними засобами, дорожніми машинами та механізмами.

Особливої ваги набуває забезпечення комплексного розвитку бази інформатизації та впровадження інформаційних технологій з метою створення єдиної системи інформаційних комунікацій на транспорті, яка в подальшому буде інтегрована в світову інформаційну мережу.

Реалізація інвестиційної спроможності

Одним із важливіших завдань транспорту є залучення інвестицій і забезпечення розширеного відтворення. Інвестиційна діяльність формується виходячи з можливостей:

- повного самофінансування за рахунок власних коштів;

- залучення приватного капіталу і кредитів вітчизняних та іноземних фінансових організацій;

- покриття державою витрат, пов’язаних із соціально важливими перевезеннями та послугами, які не відшкодовуються встановленими тарифами;

- бюджетного фінансування для окремих об’єктів державного значення.

Необхідно надавати перевагу таким джерелам інвестування: випуск цінних паперів для розвитку і будівництва транспортних об’єктів з високою ефективністю, придбання акцій підприємств транспортного машинобудування, участь підприємств транспорту в різних фінансово-промислових групах тощо.

Для ефективного використання інвестицій необхідне впровадження конкурсного відбору інвестиційних проектів за критерієм окупності та визначення їх виконавців на тендерній основі. Одним з ефективних джерел інвестування є використання лізингу для поповнення і оновлення парків транспортних засобів і технологічного обладнання.

Поряд з традиційними формами інвестування реальним і досить перспективним джерелом інвестицій може стати залучення коштів вантажовласників, заінтересованих в удосконаленні поставок продукції, зокрема шляхом створення спільних підприємств, участь у статутному капіталі. Є необхідність у подальшому розвитку таких форм залучення інвестицій в транспортну інфраструктуру, як концесії, а також будівництва і експлуатації об’єктів інфраструктури приватним інвестором з наступною передачею їх державі.

Безумовним пріоритетом повинно стати пов’язання програм розвитку транспорту і транспортного машинобудування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література:

 

1. Афанасьев Л. Л., Островский Н. Б., Цукерберг С. М. Единая транспортная система й автомобильные перевозки. — М.: Транспорт, 1984.—335с.
2. Экономические проблеми развития транспорта / Под ред. А. А. Митаишвили. — М.: Транспорт, 1982. —231 с.
3. Пащенко Ю., Давиденко А. Розвиток, модернізація транспортної системи України // Економіка України. — 1998. — № 9. — С. 45—52.
4. Пащенко Ю., Давиденко А. Розвиток міжнародного транспортного сполучення України // Економіка України. — 1999. — № 5. — С. 47—55.
5. Пащенко Ю. Є., Давиденко А. М., Чернюк Л. Г. Перспективи розвитку транспортного комплексу. — К.: Либідь, 1998. — 40 с. Розміщення продуктивних сил: Навчальний посібник / За ред. В.В.Ковалевського, О. Л. Михайлюк, В. Ф. Семенова. — К.: Либідь, 1996, —С.
6. Г Легенький, А Новикова “Проблеми розвитку транзитних перевезень та шляхи їх вирішення” // Економіка України №7, 2000
7. Є Сич, Є Романенко “Механізм концесії в будівництві автомобільних шляхів прикордонних регіонів” //Економіка України №2, 2000
8. А Хахлюк “Україна - транзитна держава” // Економіка України № 1, 2001
9. Славов, Бакаєв, Підлітний, Ревенко “Методологічні основи приватизації річкового транспорту в Україні” // Економіка України №9, 1998
10. Давиденко А, Пащенко Ю “Розвиток міжнародного транспортного сполучення України” // Економіка України №8, 1999
11. Деграусов А “Управління морськими портами України в умовах глобалізації економіки” // Економіка України №11, 2001
12. Є Сич, Є Романенко “Проблеми розвитку транспортної системи прикордонного регіону” // Економіка України №11, 2001
13. А Боярунец “Украинская газотранспортная система будет демонополизирована” // Компаньйон, №44, 2001
14. А Боярунец “Запасной аэродром” // Компаньйон, №42, 2001
15. ММ Паламарчук, ОМ Паламарчук “Економічна і соціальна географія України з основами теорії” Київ -1998р.
16. Дорогунцов   С.І.,   Олійник   Я.В.,   Степаненко   А.В.   Теорія    розміщення продуктивних сил і репональної економіки. – К.:КНЕУ, – 2001. – 144с.
17. Карпінський Б. Транспортна система України в контексті європейської інтеграції // Економіка України. – 1998. – №7. – С.17-23.
18. Курочкін Г.Ф. Розміщення продуктивних сил і регіональна економік: Навчальний посібник. – К.:Вища Школа, – 2004.
19. Кутах Ю. Транзитні зв’язки України та міжнародні транспортні коридори // Економіст. – 2002. – № 1. – С.50-57.
20. Леонтьєва Г.Г. Лекції з економічної і соціальної географії України: Навчальний посібник для вищих навчальних закладів. – Суми.:Лебідь, – 2004.
21. Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України: Підручник. – К.:Вища Школа, – 2004.
22. Підсумки роботи транспорту України за 2004 рік // WELCOME. – 2005. –  №2. – С.20-21.
23. Розміщення продуктивних сил: Опорний конспект лекцій для студентів 1 курсу економічних фахів денної та заочної форми навчання / Укладач Н.П.Ващенко. – К.:КНТЕУ, – 2004.
24. Розміщення продуктивних сил України: Підручник. /За ред. Є.П.Качана. – К.:ВД «Юридична Книга»., – 2001. – 552 с.   
25. Рум’янцев А.П. Зовнішньоекономічна діяльність: Навчальний посібник. – К.:Вища Школа, – 2004.
26. Успіхи перевезень – в об’єднанні зусиль: [Українська транспортна система] //Голос України. – 2003. – №67. – С.6.
27. Харсун Л.Г. Інтеграція України в Європейську транспортну систему // Вісник Київського національного університету ім. Т.Шевченка. –  2004.  –     №72. – С.50-52.
28. Хахлюк А. Проблеми транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності України // Економіст. – 1998. – №6. – С.78-81.
29. Юхновський І.Р. Транспортний комплекс України: Автомобільні дороги. Проблеми та перспективи. – К., – 2004.
30. Сучасні географічні проблеми Української РСР.-К.-1990.
31. Український історико-географічний збірник.-1971, вип.1 .-1972, вип.2.
32. Шаблійо.І. Володимир Кубійович.-Париж-Львів-т. 1-2.-1996.
33. Шаблій О.І. Степан Рудницький.- Львів.-Мюнхен.-1993.
34. Шаблій О.І. Професор Опанас Ващенко. – Львів. – 2002.
35. Шаблій О.І. Доктор географії Олена Степанів. – Львів. – 2003.
36. Шаблій О.І. Основи суспільної географії. – Львів. – 2003.
37. Афанасьев Л. Л., Островский Н. Б., Цукерберг С. М. Единая транспортная система й автомобильные перевозки. — М.: Транспорт, 1984.—335с.
38. Экономические проблеми развития транспорта / Под ред. А. А. Митаишвили. — М.: Транспорт, 1982. —231 с.
39. Пащенко Ю., Давиденко А. Розвиток, модернізація транспортної системи України // Економіка України. — 1998. — № 9. — С. 45—52.
40. Пащенко Ю., Давиденко А. Розвиток міжнародного транспортного сполучення України // Економіка України. - 1999. — № 5. — С. 47—55.