Погроза – залякування особи заподіянням фізичної, майнової, моральної чи іншої шкоди у разі не вчинення нею злочину .

     Примус  передбачає домагання від іншої особи вчинити злочин шляхом заподіяння тілесних ушкоджень чи застосування до неї насильства , пошкодження її майна , розповсюдження певної інформації про таку особу, яку вона бажала зберегти в таємниці.

     Під схилянням іншим чином слід розуміти вчинення будь-яких інших , крім зазначених вище , дій , за допомогою яких особа схилила співучасника до вчинення злочину.

     Схиляння  до вчинення злочину передбачає збудження  бажання ( переконання у бажаності, вигідності, потребі ), викликання рішучості чи зміцнення наміру іншого співучасника вчинити злочин . Підбурюванням може бути визнано лише схиляння до вчинення злочину особи, яка може бути суб’єктом злочину . Схиляння до вчинення злочину , неосудної особи не є підбурюванням . У разі вчинення неосудною особою суспільно небезпечного діяння відповідальність за його скоєння як виконавець несе особа , що схилила до нього . Не може розглядатись як підбурювання і свідоме введення іншої особи в оману для того , щоб, використавши помилку такої особи , досягти певного результату . У такому випадку відсутня психічна спільність, що є характерною для співучасті .

     Підбурювання  має місце тоді , коли схиляється конкретна особа до вчинення конкретного  злочину. Не визнається підбурюванням  схиляння особи до зайняття злочинною діяльністю взагалі, коли мова не йде про конкретний злочин. Так само не є підбурюванням і загальні заклики чи пропозиції до вчинення злочину, не адресовані конкретному співучаснику . Вони можуть розглядатись як злочинні лише тоді , коли містять ознаки складу злочину .

     У разі якщо підбурювання особою іншої  особи до вчинення певних дій утворює  самостійний склад злочину , цю особу  слід визнавати виконавцем такого злочину , а її дії кваліфікувати за відповідною  статтею КК .

     З об’єктивної сторони підбурювання характеризується як активна дія, спрямована на збудження у виконавця рішучості  здійснити конкретний злочин . Підбурювання повинно мати на меті формування в особи наміру вчинити не якийсь абстрактний злочин, а конкретне злочинне діяння .

     Суб’єктивна сторона підбурювання характеризується наявністю прямого умислу . Винний усвідомлює , що своїми діями збуджує рішучість в іншої особи вчинити злочин, активно спрямовує волю до досягнення цієї мети, бажаючи його вчинення. 

     2.4. Пособник 

     Пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також , яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину ( ч. 5 ст. 27 ККУ ).

     Пособник  зміцнює своїми діями чи бездіяльністю  бажання , рішучість у виконавця  чи інших співучасників на вчинення злочину. Пособник не викликає своїми діями такої рішучості, ця рішучість вже має місце незалежно від пособника, він лише зміцнює таку рішучість.

     Діяльність  пособника менш небезпечна порівняно  з діяльністю інших співучасників. Пособник менш активний, він не керує  злочинною діяльністю, не виконує  об’єктивної сторони злочину, не схиляє інших співучасників до здійснення злочину.

     Теорія  кримінального права поділяє  пособництво на фізичне та інтелектуальне.

     До  фізичного пособництва відносять дії, що надають виконавцеві можливість здійснити об’єктивну сторону злочину , а саме :

1. надання засобів чи знарядь;
2. усунення перешкод;

     Надання засобів чи знарядь  злочину полягає у передаванні виконавцю або іншим співучасникам різних предметів матеріального характеру, за допомогою яких вони можуть здійснити вплив на потерпілого , предмет злочину чи іншим чином полегшити досягнення злочинного результату ( зброя, засоби зв’язку , транспорт, документи, наркотичні засоби тощо ) .

     Усунення  перешкод вчиненню злочину  полягає у ліквідації перепон , що заважають реалізації злочинного наміру співучасників . Воно може виражатись у залишенні незачиненим приміщення , куди має проникнути виконавець , відключенні сигналізації чи не виключенні її, виведенні з ладу засобів зв’язку . Усунення перешкод також охоплює і підшукування співучасників , що полегшує надалі вчинення злочину . Наприклад, пособник залучає до участі у злочині інших осіб .

     Інтелектуальне  пособництво  виражається в психічному впливі пособника на свідомість і волю виконавця . Цей вплив спрямований на зміцнення рішучості виконавця здійснити злочин, полегшення його скоєння . До засобів інтелектуального пособництва належать :

1. надання порад, вказівок ;
2. заздалегідь обіцяне приховування злочинця , засобів чи знарядь вчинення злочину, слідів злочину або предметів здобутих злочинним шляхом
3. придбання чи збут майна .

     Надання порад чи вказівок полягає у наданні співучасникам інформації щодо найбільш прийнятних місця, часу, способів вчинення злочину, та інших обставин.

     Заздалегідь обіцяне приховування злочинця,знарядь чи засобів злочину, слідів злочину чи предметів, здобутих злочинним шляхом утворюють пособництво лише у випадку , коли вони були обіцяні до початку вчинення злочину або під час його вчинення . Такі дії виражаються у:

• наданні злочинцю помешкання , підроблених документів;
• знищенні засобів вчинення злочину;
• приховуванні трупа потерпілого , його знівеченні;
• зберіганні грошей чи майна, що були предметом злочину;

     Такі  дії можуть бути визнані пособництвом і за відсутності обіцянки їх вчинити , якщо в силу систематичного їх вчинення вони давали підстави виконавцю розраховувати на подібне сприяння з боку пособника.

     Придбання чи збут майна здобутого злочинним шляхом , полягає у купівлі, отриманні як застави майна, здобутого, наприклад внаслідок розбою, а також у продажу чи іншому збуті такого майна.

     Не  обіцяне заздалегідь переховування злочинця, знарядь чи засобів вчинення злочину, слідів злочину чи предметів ,здобутих злочинним шляхом, придбання та збут таких предметів не є пособництвом.

     Заздалегідь дана обіцянка сприяти приховуванню злочину іншим шляхом передбачає обіцянку вчинити будь-які інші дії , крім перелічених у ч. 5 ст.27 КК, дії спрямовані на приховування злочину . Це може бути обіцянка знищити кримінальну справу чи предмети, які є доказами у ній, підробити документи, які стосуються особистості виконавця злочину.

     Не  є співучастю обіцяне до завершення вчинення злочину неповідомлення про достовірно відомий підготовлюваний чи вчинюваний злочин (ч.7ст. 27КК). Такі особи підлягають відповідальності лише у випадках, коли вчинені ними діяння містять склад злочину.

     Діяння, яке утворює пособництво, може бути виконане до вчинення злочину, в процесі його вчинення або після його вчинення певними співучасниками . Останнє можливе лише стосовно заздалегідь обіцяного переховування злочинця, знарядь чи засобів вчинення злочину, предметів здобутих злочинним шляхом, придбання чи збут таких предметів. Найчастіше пособник сприяє у вчиненні злочину виконавцю. Але пособництво можуть утворювати і дії зі сприяння вчинення злочину іншим співучасникам ( наприклад, допомога організатору в організації злочину чи керуванні ним ).

     З об’єктивної сторони спільність у поведінці пособника виявляється в тому , що укріплюючи своїми діями чи бездіяльністю рішучість вчинити злочин, він ставить свою діяльність у причинний зв’язок з тим злочином, який вчиняється виконавцем .

     З суб’єктивної сторони пособник обов’язково повинен бути поінформований про злочинні наміри співучасників . Тим самим він передбачає , що конкретний злочин , буде вчинений і бажає цього чи свідомо припускає його вчинення .

 

     

     Розділ III. Форми співучасті у злочині

     3.1 Основні визначення форм співучасті

 

     Форма співучасті – це зовнішня сторона, що розрізняється по способу об’єднання діянь двох і більше осіб в єдине  посягання, тобто по способу взаємодії винних. Формою співучасті визнається зовнішній прояв злочинної діяльності двох і більше осіб. Розподіл співучасті за формою має значення не тільки для розуміння його зовнішнього образу, але і для вивчення внутрішніх якостей, для всіх елементів співучасті. Встановлення форми співучасті необхідне для правильної кваліфікації спільних посягань і для визначення меж відповідальності кожного із співучасників.

     Форми співучасті розрізняють:

     1) за об'єктивною ознакою - проста  і складна співучасть,

     2) за суб'єктивною ознакою - співучасть  без попередньої змови, співучасть з попередньою змовою, злочинна організація.

     Проста  форма - це форма співучасті, при якій всі спільно діючі особи безпосередньо виконують об’єктивну сторону злочину. Вона розділяється на: співвиконавство без попереднього порозуміння та співвиконавство з попереднім порозумінням.

     Співвиконавство без попереднього порозуміння передбачає відчуженість між учасниками злочину попереднього зговору. Воно, як правило, дістає вияв у приєднанні однієї особи до вже розпочатої іншими особами злочинної діяльності.

     Співвиконавство з попереднім порозумінням буде мати місце в тих випадках, коли між всіма учасниками злочину мав місце зговір про спільне вчинення злочину до його початку. При цьому між співучасниками такого злочину може мати місце і розподіл ролей. Важливо встановити, що всі учасники злочину до моменту його вчинення дали згоду на виконання будь-якої відведеної кожному з них ролі для досягнення спільної злочинної мети.

     Отже, при простій формі співучасті кожен з співучасників є виконавцем злочину.

     Складна форма співучасті. Співучасть з розподілом ролей, має місце тоді, коли один співучасник безпосередньо скоює злочин /виконавець/, інші сприяють йому. Характер сприяння може бути різним, тому розрізняють організаторів, підбурювачів і посібників. Особливість співучасті організаторів підбурювачів та посібників в тому, що вони безпосередньо не виконують тих дій, які створюють об'єктивну сторону злочину. Співучасть з розподілом ролей звичайно за попереднім змовлянням. Взаємодія винних тут більш тривала, чим при співвиконавстві, хоч і дія даної форми в типових випадках короткочасного зв'язку. Для наявності цієї форми співучасті необхідне усвідомлення кожним учасником того, то він бере участь у спільній злочинній діяльності. У складній співучасті відповідальність співучасників залежить від відповідальності виконавця (так звана акцесорність).

     Співучасть  без попередньої змови. Найпростішою і небезпечною формою співучасті є співучасть без попередньої змови, коли узгодженість злочинної діяльності співучасників або незначна, або відсутня. Суб’єктивний зв'язок між ними мінімальний і обмежується знанням одного співучасників про приєднання злочинної діяльності іншого, що звичайно встановлюється чи в момент початку скоєння злочину чи навіть в процесі його скоєння. Все це не дає можливості співучасникам узгодити свої дії заздалегідь продумати все необхідне, а також прийняти міри до схову слідів злочину. Тому співучасть без попередньої змови частіше всього суттєво не підвищує суспільну небезпеку всього скоєного в цілому. Тільки в деяких випадках в силу певних обставин, місця скоєння злочину, і т. д. наявність співучасті без попередньої умови підвищує суспільну небезпеку скоєного. В цих випадках дана форма співучасті, що звичайно іменується групою, передбачається в Особливій частині КК в якості кваліфікуючої ознаки відповідних злочинів.

     Ознаки:

     а) наявність двох і більше осіб;

     б)участь кожного з них у виконанні дій, охоплюють ознаки об'єктивної сторони складу злочину;

     в)виконання злочину об'єднаними зусиллями - спільно;

     г) наявність умислу кожного з співучасників на спільне скоєння злочину;

     д) узгодженість дій учасників злочину двостороннім зв'язком, що відображає їх взаємну усвідомленість про спільне скоєння злочину.