Особливості обшуку в приміщеннях

Для виїмки поштово-телеграфної кореспонденції запрошуються двоє понятих – представники пошти та проводиться вилучення, за результатами якого складається  протокол.

У випадках, коли особа переховує  документи та предмети, що підлягають виїмці, або протидіє проведенню виїмки, слідчим замість виїмки проводиться обшук з наступним повідомленням про це прокурора або його заступника.

Основним способом фіксації проведених обшуку або виїмки є складання  протоколу цієї слідчої дії у відповідності з вимогами ст. 85 та ст. 188 КПК України. Додатковими способами фіксації є застосування фото-, кіно-, відео-зйомки, складання планів, схем та креслень⁶⁷.

Протокол обшуку або виїмки складається  з двох примірників та містить вступну, описову та заключну частини.

У вступній частині протоколу зазначається: коли, де і ким складений протокол, прізвище, звання або класний чин посадової особи, яка проводила цю слідчу дію, підстави для обшуку або виїмки; особа, у якої проводився обшук або виїмка, хто брав участь у проведенні слідчої дії, прізвища та адреси понятих, відмітка про роз'яснення понятим їх прав та обов'язків, пропозиція слідчого добровільно видати предмети та документи і відповідь обшукуваної особи на цю пропозицію.

В описовій частині протоколу містяться: відомості про порядок та послідовність пошукових дій; відомості про виявлені об'єкти, їх назва, стан, ознаки та місце їх виявлення. Всі виявлені в ході проведення обшуку або виїмки предмети і документи пред'являються спочатку понятим, після чого детально описуються у протоколі з вказівкою їх кількості, відмінних рис, загальних та окремих ознак (назва, розмір, форма, вага, колір, маркування, позначки, номери, особливості, дефекти), а також наявних слідів (кров, фарба, сперма, ґрунт та ін.). Стосовно документів вказується матеріал, з якого вони виготовлені, спосіб виконання, колір фарбника, початкові та заключні фрази, наявні реквізити. Якщо виявлені предмети були запаковані, вказується спосіб упаковки, вид пакувального матеріалу.

При виявленні тайника чи іншого сховища у протоколі обшуку детально фіксується місце його розташування, розміри, об'єкти, що знаходяться у  тайнику, їх кількість та взаємне  розташування. Тайник разом з його вмістом фотографується (або знімається на кіно- чи відеокамеру), після чого за правилами детальної фотозйомки фотографуються всі вилучені з нього об'єкти. Розташування тайника зазначається на схемах або планах, які додаються до протоколу⁶⁸.

У заключній частині зазначаються: відомості про використання технічних засобів під час проведення обшуку або виїмки; їх назва, марка, тип використаної фото-, кіно-, відеоплівки; заяви та зауваження присутніх під час обшуку на дії слідчого; перелік вилучених предметів, документів. У випадках, коли вилучається значна кількість предметів, складається їхній опис у двох примірниках.

Обидва примірники протоколу та опис вилучених предметів підписують слідчий, особа у якої проводився обшук або виїмка, поняті та інші запрошені учасники слідчої дії. Відповідно до вимог ст. 189 КПК України другий екземпляр протоколу та опису вилучених речей вручаються особі, в якої проводився обшук або виїмка, а в разі її відсутності – повнолітньому члену її сім'ї або представникові ЖЕК чи місцевої ради народних депутатів (при проведенні обшуку чи виїмки в установі, організації – її представнику).

Протокол обшуку або виїмки є  джерелом доказів тільки у тих  випадках, коли він складений із дотриманням усіх вимог закону.

Якщо з місця обшуку або виїмки вилучається значна кількість речей  або документів і їх огляд на місці проведення обшуку або виїмки є неможливим, вони запаковуються та опечатуються без проведення огляду та детального їх опису у протоколі обшуку або виїмки. В таких випадках огляд вилучених предметів та документів здійснюється у кабінеті слідчого з дотриманням вимог ст. 190,191 КПК України. Для участі у проведенні огляду цих предметів та документів у якості понятих доцільно запрошувати тих осіб, які були присутні при проведенні обшуку або виїмки.

Фотознімки, кіно- та відеострічки, голограми, схеми, плани та малюнки додаються до протоколу.

Висновки

Обшук у приміщенні є найбільш розповсюдженим видом обшуку. Тактичні прийоми обшуку приміщення поділяють на загальні та окремі. До загальних прийомів належать: а) планомірність та послідовність обстеження приміщення; б) активне використання технічних засобів і спеціальних знань (спеціалістів); в) використання логічних і психологічних прийомів. Особливу увагу слід звертати на дії осіб, які виявляють послужливість, прагнення у всьому полегшити роботу слідчого і таким чином залишити тайники не дослідженими, створити невірне уявлення, що шукати даремно.

Окремі тактичні прийоми залежать від виду приміщення й характеру обстановки, де проводиться обшук, зокрема, обшук в окремій ізольованій квартирі або приватному будинку необхідно розпочинати з обстеження житлового приміщення. Особи, які знаходяться в приміщенні, крім господаря, запрошуються до іншої кімнати або на кухню та за ними встановлюється спостереження. Під час обшуку із приміщення не дозволяється виходити. Особи, які знаходяться в приміщенні, можуть піддаватися особистому обшуку.

Під час обстеження підлоги, стін, сховищ застосовуються аналітичні методи та технічні засоби виявлення тайників (рентген, вимірювання та розрахунки, ультрафіолетова та лазерна техніка, щупи, магнітні підйомники, трали та інша пошукова апаратура). У приміщеннях (складах), загромаджених предметами останні переміщуються для дослідження підлоги, стін. Досліджують окремо упаковані об'єкти (ящики, кіпи), сипкі речовини пересипають, а рідини переливають із місткості в місткість. Особливу увагу необхідно звертати на обстеження кухонь, туалету, ванної кімнати, балконів, горища та підсобних приміщень – комор, ніш.

При обстеженні конструктивних вузлів будівлі необхідно звертати увагу  на елементи, що не передбачені проектом, відсутність окремих деталей, неоднорідність фарбування, відмінності у кольорі штукатурки, пошкодження павутиння.

При провадженні обшуку необхідно  враховувати професійну діяльність обшуканої особи, її схильності та захоплення, так як це може бути пов'язано із способами переховування предметів і документів, а також обранням місць для обладнання тайників.

В окремих випадках на правильність напряму пошуків може вказувати  поведінка обшуканого або членів його родини. На місця переховування шуканих предметів може вказувати реакція обшукуваної особи на ті чи інші дії слідчого – зміна тембру голосу, кольору шкіри, тремтіння рук тощо, які свідчать про високу нервову напругу у випадках, коли слідчий наближається до тайників або сховищ. З метою спостереження за обшукуваною особою та іншими особами, що перебувають на місці обшуку, доцільно спеціально доручити одному із членів групи постійно спостерігати за ними та їх реакцією на дії слідчого.

Необхідно враховувати, що деякі особи  можуть переховувати речові докази серед використаної білизни, у дитячих речах, у ліжку дитини або тяжкохворої людини, предметах культу, серед книжок домашньої бібліотеки.

У ході проведення обшуку слідчому можуть стати відомими певні обставини, що стосуються особистого або інтимного життя обшуканої особи. У тих випадках, коли ці обставини не мають значення у розслідуваній справі, слідчий не повинен акцентувати на них увагу понятих та інших учасників обшуку. У випадках, коли є необхідність у ознайомленні понятих та інших учасників з цими обставинами, слідчий попереджає їх про недопустимість розголошення цих даних, про що у разі необхідності у них може бути відібрана підписка.

Обшук в комунальній квартирі, в  гуртожитку, на робочому місці також  має свої тактичні особливості.

1. У комунальній квартирі обшук  слід починати з місць загального  користування (кухня, коридор, туалет, комора, горище, підвал). Обслідуванню  підлягають тільки ті об'єкти, які належать обшуканій особі;  наприклад, кухонна шафа, плита,  умивальник у загальній кухні. Інші речі обслідуються з дозволу їхніх господарів, які повинні бути присутніми. Останнім пропонується переглянути свої речі – чи немає там сторонніх, що не належать їм, предметів. Якщо господар дає дозвіл, то слідчий може сам провести дослідження. Аналогічним чином проводиться обслідування приміщення в гуртожитку.

2. Після обслідування приміщень  загального користування проводиться  обшук житлового приміщення за  загальними правилами. Під час  обшуку в гуртожитках обов'язково  повинен бути присутній представник адміністрації (комендант, майстер).

3. Обшук на робочому місці  у службових приміщеннях необхідно  розпочинати з робочого місця  обшукуваного. У першу чергу оглядають  робочий стіл, сейфи, шафи. Тайників, як правило, на робочих місцях  не роблять, але предмети можуть бути схованими або замаскованими серед книжок, документів, папок.

Під час здійснення обшуку вилученню  підлягають не тільки предмети і речі, що мають значення у розслідуваній  справі, а й речі та документи, що свідчать про вчинення обшукуваною особою іншого злочину, а також речі, вилучені із цивільного обігу.

Враховуючи примусовий характер обшуку, слідчий під час його проведення має право розкривати замкнені приміщення і сховища, якщо володар відмовляється  їх відчинити, але при цьому слідчий повинен уникати не викликаних необхідністю пошкоджень замків, дверей та інших предметів.

Обшук особи передбачає примусове обстеження тіла людини, її одягу та інших речей. Об'єктами пошуку можуть бути насамперед: вогнепальна та холодна зброя, дорогоцінні речі, наркотики, гроші, валютні цінності, документи та інші речі, що мають значення у справі.

Питання організації і тактики  проведення обшуку по кримінальних справах  всебічно вивчені криміналістами і  бібліографія з цих питань обіймає  досить широке коло джерел. Отже, немає сенсу детально спинятися на безперечних положеннях.

Проведення обшуку не тільки одна з найскладніших і трудомістких слідчих дій, а й одна з найінформативніших.

Як відомо, кримінально-процесуальний  закон встановлює підстави для проведення обшуку (частини 1, 2 ст. 177 КПК України). Специфічним завданням обшуку у справах про злочини у сфері банківського кредитування є встановлення групового характеру злочинної діяльності, зокрема одержання інформації про існування злочинного угруповання, його склад, цілі, розподіл ролей між учасниками, особу організатора тощо. Відповідно, боротьба за оволодіння такою інформацією не минає подолання серйозної протидії з боку осіб, не зацікавлених у встановленні істини. Останні прагнуть приховати, завуалювати, знищити справжні носії і джерела інформації, фабрикувати уявні, фальшиві матеріально фіксовані докази. Вдаються вони й до іншої дезінформації.

Практика свідчить, що для ефективного  вирішення завдань обшуку та виїмки необхідним є виконання ряду наукових рекомендацій, досить повно висвітлених у літературі. Тут слід згадати кілька моментів, що мають суттєве значення при розслідуванні злочинів у сфері банківського кредитування:

• точне визначення об'єктів, де треба провести обшук або виїмку (об'єктів обшуку);
• правильне визначення об'єктів, які варто шукати або вилучати (об'єктів пошуку);
• додержання основних тактичних вимог — раптовості, одночасного проведення серії обшуків і виїмок;
• забезпечення правильного процесуального оформлення результатів зазначених слідчих дій.

Взагалі, всі пошукові операції лише тоді мають очікуваний успіх, коли здійснені  планомірно та за відомою, заздалегідь  виробленою схемою. Так, усе різноманіття прийомів організації й тактики  проведення обшуку в кінцевому підсумку можна звести до основних п'яти питань, вирішувати які доводиться майже щоразу: коли шукати; як шукати; у кого шукати; що шукати; де шукати.

По-перше, слід усвідомити основну  мету й факультативні цілі майбутнього  обшуку, оцінити матеріальні та процесуальні підстави його проведення, одержати максимум можливих відомостей про об'єкт, де передбачається обшук, а також про осіб, в яких він має бути здійснений.

На особливу увагу заслуговує питання  про те, що і де варто шукати або  вилучати. Воно вирішується слідчим  на підставі тих даних, що є у справі до моменту схвалення рішення про проведення обшуку або виїмки. Ці дані умовно складають три категорії: загальні процесуальні підстави для проведення обшуку або виїмки, передбачені кримінально-процесуальним законом (статті 177, 178 КПК України); методичні рекомендації з розслідування певного виду (групи) злочинів, що враховують конкретний спосіб вчинення злочину, специфіку слідоутворення та місцезнаходження важливої для справи інформації; результати проведених заходів у конкретній кримінальній справі.

Список використаних джерел

1. Кримінально-процесуальний кодекс України вiд 28.12.1960  № 1001-05 зі змінами №  609-V  (609-16) від 07.02.2007// ВВР, 2007, № 15, ст. 194.
2. Закон  України „Про оперативно-розшукову діяльність” вiд 18.02.1992  № 2135-XII зі змінами № 3200-IV  (3200-15) від 15.12.2005, ВВР, 2006, № 14, ст.116.
3. Аверьянова Т. В., Белкин Р. С., Корухов Ю. Г., Россинская Е. Р. Криминалистика. - М.: Норма, 1999. — 990 с.
4. Актуальні проблеми криміналістики: Матеріали міжвуз. наук.-практ. конф. студентів, курсантів і слухачів, Донецьк, 2 березня 2001 року. – Донецьк, 2001. — 234 с.
5. Актуальні проблеми юридичної науки: зб. тез Міжнар. наук. конф. "Шості осінні юридичні читання", м. Хмельницький, 26-27 жовтня 2007 р.: у 3 ч. / Хмельницький ун-т управління та права. — Хмельницький: Видавництво Хмельницького ун-ту упр. та права, 2007. – Ч. 3: Адміністративне право. Адміністративний процес. Фінансове право. Кримінальне право. Кримінологія. Кримінальний процес. Криміналістика. — 335 с.
6. Андреев И. С., Грамович Г. И., Порубов Н. И. Криминалистика. – Минск: Вышэйшая шк., 1997. — 344 с.
7. Бахін В. П., Весельський В. К., Клименко Н. І.Огляд місця події при розслідуванні окремих видів злочинів. — К.: Юрінком Інтер, 2005. — 216 с.
8. Бахін В. П., Гора І. В., Цимбал П. В. Криміналістика. - Ірпінь, 2002. — 356 с.
9. Бахін В., Зеленковський С., Карпов Н. Розширювати методи розкриття злочинів // Прокуратура. Людина. Держава.- 2005.- № 3.- C.68-76.
10. Башкирский А. И. Психология обыска. — Челябинск, 1999. — 23 с.
11. Белкин Р. С. Криминалистика: Учебный словарь-справочник. — М.: Юристъ, 1999. — 268 с.
12. Бережний С.Д. Повернення кримінальних справ на додаткове розслідування // Вісник Верховного суду України.- 2006.- № 9.- C.41-46.
13. Біленчук П. Д., Гель А. П., Семаков Г. С. Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів. — К.: МАУП, 2007. — 510 с.
14. Біленчук П. Д., Лисиченко В. К., Клименко Н. І., Береський Я. О., Горбачевський В. Я. Криміналістика. — К.: Атіка, 2001. — 544 с.
15. Борець Т. Забезпечення конституційних прав і свобод особи при проведенні обшуку у житлі чи іншому володінні особи // Підприємництво, господарство і право.- 2006.- № 9.- C.141-145.
16. Варцаба В. М. Розслідування злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами (тактико-психологічні основи). — Х.: Гриф, 2004. — 112 с.
17. Возгрин И. А. Введение в криминалистику: История, основы теории, библиография. — СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. — 474 с.
18. Волчецкая Т. С., Колдин В. Я., Крылов В. В. Криминалистика. — М.: Юристъ, 2000. — 718 с.
19. Волынский А. Ф., Аверьянова Т. В., Александрова И. Л., Белкин Р. С., Биндасов Г. В. Криминалистика. - М.: ЮНИТИ- ДАНА, 1999. — 615 с.
20. Герасимов В. Н., Колдин В. Я., Крылов В. В. Криминалистика. - М.: БЕК, 1995. — 708 с.
21. Глібко В. М. Криміналістика. — К.: Видававничий дім "ІнЮре", 2004. — 728 с.
22. Даньшин М. В. Класифікація способів приховування злочинів у криміналістиці. — Х., 2007. — 116 с.
23. Денисюк С. Ф., Шепитько В. Ю. Обыск в системе следственных действий (Тактико-криминалистические проблемы).— Х.: Консум, 1999. — 159 с.
24. Дідик М. М., Горбатенко І. Ю. Основи наукових досліджень у криміналістиці. — Херсон: ВАТ "Херсонська міська друкарня", 2003. — 214с.
25. Дулов А. В., Грамович Г. И., Лапин А. В. Криминалистика: Учеб. пособие для студ. юрид. спец. вузов. - Минск: Экоперспектива, 1998. — 415 с.
26. Журавель В. Інформаційне забезпечення процесу розслідування: шляхи та засоби // Вісник Академії правових наук України.- 2004.- № 2.- C.175-180.
27. Ищенко Е. П., Топорков А. А. Криминалистика. — М.: Юридическая фирма "Контракт", 2003. — 746 с.
28. Клименко Н. И., Кириченко А. А. Криминалистика как наука и учебная дисциплина. — Дніпропетровськ: Вид-во ДДУ, 1994. — 199 с.
29. Комаха В. О. Тактичні особливості попереднього дослідження криміналістичних об'єктів та призначення судових експертиз. — Вінниця: ДП "Державна картографічна фабрика", 2006. — 735 с.
30. Коміссарова Н. Сутність експертного експеременту як стадії методики дослідження підписів, виконаних в умовах обмеженого зорового контролю // Право України.- 2005.- № 6.- C.110-113.
31. Коновалова В. Методика розслідування злочинів: оптимальні системи слідчих дій // Вісник Академії правових наук України.- 2005.- № 4.- C.155-160.
32. Коновалова В. О., Матусовський Г. А., Шепітько В. Ю., Глібко В. М., Дудніков А. Л. Криміналістика; Криміналістична практика і методика розслідування злочинів. - Х.: Право, 1998. — 375 с.
33. Кузьмічов В. С., Прокопенко Г. І Криміналістика. - К.: Юрінком Інтер, 2001. — 366 с.
34. Ларин А. М. Криминалистика и паракриминалистика. — М.: БЕК, 1996. — 179 с.
35. Лисенко В. Слідчі ситуації та відповідні комплекси процесуальних й інших дій // Прокуратура. Людина. Держава (Вісник прокуратури).- 2004.- № 9.- C.78-87.
36. Луспеник Д. Значення стадії підготовки цивільних справ до судового розгляду та деякі особливості проведення попереднього судового засідання судом першої інстанції // Право України.- 2006.- № 11.- C.56-62.
37. Маликов С. В. Криминалистика. — М.: ИНФРА-М, 2003. — 202с.
38. Мотляк О. Проведення обшуків та виїмок // Прокуратура. Людина. Держава.- 2005.- № 1.- C.57-68.
39. Образцов В. А. Криминалистика: Курс лекций. - М., 1996. — 448 с.
40. Охріменко С. Процесуальна самостійність та незалежність слідчого як об'єкт правового захисту // Підприємництво, господарство і право.- 2006.- № 6.- C.144-147.
41. Пивоваров В. В., Щербина Л. І. Взаємодія органів досудового слідства та дізнання при розслідуванні кримінальних справ. — Х.: Право, 2006. — 176с.
42. Радзівон С.М. Підстави і процесуальна форма адміністративного огляд, що здійснюється працівниками міліції. – Щорічний бюлетень КІВС. – 2003. – №8. – С.176 – 181.
43. Радзівон С.М. Проблеми юридичного тлумачення термінів “адміністративний огляд” і “адміністративний обшук”. – Право України. – 2005. – С. 9-13.
44. Романюк Б. Проведення розслідування у кримінальній справі групою слідчих // Прокуратура. Людина. Держава (Вісник прокуратури).- 2004.- № 8.- C.65-74.
45. Россинский С.Б. Обыск в форме специальной операции. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. — 199 с.
46. Салтевский М. В. Криминалистика в современном изложении юристов: Учеб. и практ. пособие — Х.: Рубикон, 1997. — 430 с.
47. Скригонюк М. І. Криміналістика. — К.: Атіка, 2005. — 496 с.
48. Старушкевич А. Криміналістичне профілювання: наукове обгронтування та проблеми використання у розслідуванні злочинів // Право України.- 2004.- № 8.- C.64-68
49. Старушкевич А. Проблема загального та окремих методів розслідування злочинів у криміналістиці // Право України.- 2004.- № 5.- C.105-109.
50. Старушкевич У. Сучасні проблеми розвитку криміналістики в окремих країнах Західної Європи // Підприємництво, господарство і право.- 2005.- № 1.- C.127-131.
51. Суходубов В. Нагляд за дотриманням законності при проведенні обшуку та виїмки // Вісник прокуратури.- 2003.- № 1.- C.50-53.
52. Тертышник В. М. Обыск. — Х. : Гриф, 1997. — 36 с.
53. Торвальд Ю. Криминалистика сегодня. — Ростов-на-Дону: Феникс, 1996. — 605 с.
54. Шепитько В. Ю. Криминалистика. — Х.: ООО "Одиссей", 2005. — 368с.
55. Шило О., Капліна О, Обшук житла чи іншого володіння особи: проблеми правової регламентації // Вісник Академії правових наук України.- 2005.- № 2.- C.192-201.